Інструкція для медичного застосування препарату ЦЕФАЗОЛІН

міжнародна та хімічна назви:

• Cefazolin;

((6R,7R)-3-[(5-метил-1,3,4-тіадіазол-2-іл)тіометил] -8-оксо-7-[2-(1Н-тетразол-1-іл)ацетамідо]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0.]окт-2-ене-2-карбоксилат натрію;

основні фізико-хімічні властивості:

• білий або майже білий, практично без запаху,

кристалічний порошок;

склад:

• один флакон містить стерильної цефазоліну натрієвої солі в

перерахунку на цефазолін 1,0 г.

Форма випуску.

• Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протимікробні засоби для системного застосування.

Цефалоспорин. Код АТС J01DA04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефазолін – цефалоспориновий антибіотик першого покоління з широким спектром антимікробної (бактерицидної) дії. Перешкоджає синтезу компонентів бактеріальної стінки шляхом конкурентного блокування ферментів, що приймають участь в синтезі мукопептиду, який входить до складу клітинної мембрани.

Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів (Staphylococcus spp., продукуючих і непродукуючих пеніциліназу, більшості штамів Streptococcus spp., у тому числі пневмококів, Corinebacterium diphtheriae), грамнегативних мікроорганізмів (Escherichia сoli, Salmonella spp., Shigella spp., Proteus mіrabilis, Klebsiella spp., Haemophilus influenzae, Enterobacter aerogenes, Neisseria gonorrhoeae). Стійкі до антибіотика індолпозитивні штами протею (Р.morgani, Р.vulgaris, Р.rettgeri), а також Pseudomonas aeruginosa.

Препарат не діє на рикетсії, віруси, грибки, найпростіші.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового і внутрішньовенного введення створюється висока концентрація препарату в сироватці крові. Максимальна концентрація в крові при внутрішньом’язовому введенні спостерігається через 1-2 години після ін’єкції; при внутрішньовенному введенні – на кінець інфузії. Фармакокінетичною особливістю препарату є тривала підтримка терапевтичної (бактерицидної) концентрації в крові (8-12 годин). При внутрішньовенному введенні створюється більш висока концентрація в крові, але препарат виділяється швидше.

Після введення препарат швидко розподіляється в організмі і досягає терапевтичних концентрацій у більшості тканин і рідин, включаючи синовіальну, перикардіальну, перитонеальну рідини, плевральний випіт, а також у жовчі, мокротинні і сечі. Розподіляється в кістках, міокарді, жовчному міхурі, шкірі і м’яких тканинах. Проходить через плаценту і проникає в грудне молоко.

Практично не метаболізується; значна частина введеної дози виводиться в незміненому стані із сечею (близько 90 %), шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції, а також з жовчю.

Період напіввиведення Цефазоліну при внутрішньом’язовому введенні при нормальній функції нирок – 1,4-1,8 годин, при порушенні функції нирок – 3-4,2 години; при внутрішньовенному введенні – 1,5-2 години.

Показання для застосування.

• Інфекції, викликані чутливими до препарату

мікроорганізмами:

інфекції дихальної системи (фарингіт, ларингіт, гострий і підгострий бронхіт при наявності чи відсутності бронхоектазів, бронхопневмонія, абсцес легені, піоторакс, плеврит);

гострий і підгострий бактеріальний ендокардит;

інфекції жовчовивідних шляхів (холангіт, холецистит);

інфекції сечостатевого тракту (пієлонефрит, пієліт, цистит, уретрит, бартолініт, цервіцит, ендометрит, параметрит, внутрішньоматкові інфекції, тазовий перитоніт);

інфекції кісток і м’яких тканин (остеомієліт, артрит, фолікуліт, панарицій, фурункульоз, мастит, інфікована атерома, карбункул, абсцес, флегмона);

інфекції ЛОР-органів (тонзиліт, середній отит, синусит, паротит);

інфіковані рани та опіки;

ячмінь, панофтальміт;

перитоніт;

сифіліс, гонорея;

лікування і профілактика хірургічних інфекцій (в т.ч. при пластичних операціях і операціях на відкритому серці, при вагінальній гістеректомії, холецистектомії у пацієнтів старших 75 років, які мають гострий холецистит, механічну жовтяницю чи конкременти в протоках).

Спосіб застосування та дози.

• Дози встановлюють індивідуально

з урахуванням тяжкості перебігу і локалізації інфекції, чутливості збудника. Препарат можна вводити внутрішньом’язово і внутрішньовенно (струминно або краплинно).

Для внутрішньом’язового введення вміст флакона ex tempore розводять у 4-5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи стерильної води для ін'єкцій і вводять глибоко в м'яз.

Для внутрішньовенного струминного введення разову дозу препарату розводять у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і вводять повільно протягом 3-5 хв. При внутрішньовенному краплинному введенні препарат (0,5-1 г) розводять у 100-250 мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи 5 % розчину глюкози; введення роблять протягом 20-30 хв (швидкість введення – 60-80 крапель на хвилину).

Добова доза препарату становить для дорослих від 1 г до 4 г (іноді більше) і залежить від тяжкості інфекції, виду збудника та його чутливості до антибіотика.

Разова доза препарату для дорослих при інфекціях, викликаних грампозитивними мікроорганізмами, становить 0,25-0,5 г кожні 8 годин.

При інфекціях дихальних шляхів середньої тяжкості, викликаних пневмококами, і інфекціях сечовивідних шляхів препарат призначають по 0,5-1 г кожні 12 годин.

При захворюваннях, викликаних грамнегативними мікроорганізмами, препарат призначають по 0,5-1 г кожні 6-8 годин.

При тяжких інфекціях (сепсис, ендокардит, перитоніт, деструктивна пневмонія, гострий гематогенний остеомієліт, ускладнені урологічні інфекції) добова доза препарату може бути збільшена до 6 г (максимальна доза) з інтервалом між введеннями 6-8 годин.

Дітям, старшим 1 місяця, препарат призначають у добовій дозі 25-50 мг/кг маси тіла (за 3-4 прийоми), яка ефективна при легких та середньої тяжкості інфекціях, при тяжких інфекціях – 90-100 мг/кг (максимальна доза).

Середня тривалість лікування становить 7-10 днів.

Рекомендовані дози для дітей:

 Маса тіла, кг
 
 
 Доза, мг/кг/доба
 
 
 Періодич-ність введення
 
 
 Одноразова доза, мг
 
 
 Доза,
 мг/кг/доба
 
 
 Одноразова доза, мг
 
 
 Періодич-ність введення
 


 
 4,5
 
 
 25
 
 
 8 годин
 
 
 40
 
 
 50
 
 
 75
 
 
 8 годин
 


 
 9,0
 
 
 -“-
 
 
 -“-
 
 
 75
 
 
 -“-
 
 
 150
 
 
 -“-
 


 
 13,6
 
 
 -“-
 
 
 -“-
 
 
 115
 
 
 -“-
 
 
 225
 
 
 -“-
 


 
 18,1
 
 
 -“-
 
 
 -“-
 
 
 150
 
 
 -“-
 
 
 300
 
 
 -“-
 


 
 22,7
 
 
 -“-
 
 
 -“-
 
 
 190
 
 
 -“-
 
 
 375
 
 
 -“-
 

При призначенні препарату з порушенням функції нирок режим дозування повинен бути відповідним чином змінений. У дорослих схему лікування коригують, зменшуючи дозу препарату і збільшуючи інтервал між введеннями. Початкова доза препарату, незалежно від ступеня порушення функції нирок, становить 0,5 г.

Рекомендовані дози для лікування дорослих з порушенням функції нирок:

 Кліренс креатиніну,
 мл/хв
 
 
 
 
 Добова доза, г
 
 
 
 Разова
 доза, г
 
 
 Інтервал між введеннями, години 
 


 
 Більше 80
 
 
 1-4
 
 
 0,5-1
 
 
 4-8
 


 
 80-50
 
 
 1-2
 
 
 0,5-1
 
 
 6-8
 


 
 50-20
 
 
 0,5-1
 
 
 0,5
 
 
 12-24
 


 
 Менше 20
 
 
 0,5
 
 
 0,25-0,5
 
 
 12-24
 

При порушенні функції нирок у дітей спочатку вводиться звичайна разова доза препарату, потім наступні дози коригують з урахуванням ступеня ниркової недостатності.

 Кліренс креатиніну
 мл/хв.
 
 
 
 
 % від добової дози
 
 
 
 Разова
 доза
 
 
 Інтервал між введеннями, години 
 


 
 70-40
 
 
 60
 
 
 За 2 введення
 
 
 12
 


 
 40-20
 
 
 25
 
 
 За 2 введення
 
 
 12
 


 
 Менше 5
 
 
 10
 
 
 За 1 введення
 
 
 24
 

Побічна дія.

• Можливі алергічні реакції (висипання на

шкірі, свербіж, еозинофілія, , анафілаксія), транзиторне підвищення амінотрансфераз у крові.

У хворих з попередніми порушеннями функції нирок при лікування Цефазоліном (6 г) можливі прояви нефротоксичності (підвищення вмісту азоту сечовини та креатиніну в сироватці крові), у цих випадках дозу знижують і лікування проводять під контролем динаміки цих показників.

Можливі також шлунково-кишкові розлади (нудота, блювання, симптоми коліту та ін.). при тривалому застосуванні можуть розвинутись дисбактеріози, суперінфекція, викликана стійкими до препарату збудниками.

Внутрішньом’язове введення препарату може бути болючим, при внутрішньовенному – можливі флебіти.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до антибіотиків цефалоспоринового

ряду і пеніциліну; вагітність. Препарат не призначають недоношеним дітям та дітям віком до 1 місяця.

Передозування.

• Парентеральне введення необґрунтовано високих доз

Цефазоліну може викликати запаморочення, парестезії та головний біль. При передозуванні Цефазоліну чи його кумуляції у хворих із хронічною нирковою недостатністю можуть виникнути нейротоксичні явища, при цьому відзначається підвищена судомна готовність, генералізовані клоніко-тонічні судоми, блювання і тахікардія.

Препарат виводиться з організму при гемодіалізі; перитонеальний діаліз менш ефективний.

Особливості застосування.

• У разі появи алергічних реакцій препарат відміняють

і призначають десенсибілізуючу терапію.

Слід пам'ятати про можливість розвитку перехресних алергічних реакцій з іншими цефалоспориновими антибіотиками, а також з антибіотиками пеніцилінового ряду.

Під час лікування препаратом можуть відмічатися псевдопозитивні результати глюкозуричних тестів, проведених із застосуванням розчину Бенедикта, розчину Фелінга або таблеток Клінітест. Препарат не впливає на результати глюкозуричних тестів, проведених за допомогою ферментних методів.

В період лактації препарат застосовують з обережністю.

Для застосування придатні тільки прозорі свіжоприготовлені розчини препарату.

Розчин Цефазоліну не можна змішувати в одному об’ємі з іншими антибіотиками.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Екскреція

Цефазоліну знижується при одночасному прийомі з пробенецидом.

Препарат не слід застосовувати одночасно з антикоагулянтами, сильними діуретиками (фуросемід, кислота етакринова). Змішування бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніциліни і цефалоспорин) з аміноглікозидами може призвести до значної взаємної інактивації. При одночасному застосуванні ці препарати необхідно вводити в різні ділянки тіла.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі до 25 andordm;С, у

сухому місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 2 роки.