Інструкція для медичного застосування препарату ЦЕРАЗОН

міжнародна та хімічна назви:

• cefoperazone;

(6R,7R)-7-[[(2R)-2-[[(4-етил-2,3-піперазин-1-іл)карбоніл]аміно]-2-(4-гідроксифеніл)ацетил] аміно]-3-[[(1-метил-1Н-тетразол-5-іл)сульфаніл]метил]-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ене-2-карбоксилату натрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості:

• порошок білого або трохи жовтуватого

кольору, гігроскопічний. Якщо кристалічний, проявляє поліморфізм;

склад:

• 1 флакон містить порошку цефоперазону натрієвої солі стерильної

безводної у перерахувані на цефоперазон – 1 г.

Форма випуску.

• Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протимікробні засоби для системного застосування.

Цефалоспорини і споріднені речовини. Цефоперазон. Код АТС J01DA32.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цефалоспориновий антибіотик ІІІ покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, порушуючи синтез клітинної стінки мікроорганізму. Має широкий спектр дії. Актівен відносно грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus (штами, що продукують і не продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (раніше Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний штам групи A), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний штам групи B), Enterococcus faecalis; багато інших штамів бета-гемолітичних Streptococcus spp.; грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази), Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Providencia rettgeri, (раніше Proteus rettgeri), Providencia spp., Serratia spp. (у тому числі Serratia marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., Pseudomonas aeruginosa і деякіх іншіх штамов Pseudomonas spp., деякіх штамов Acinetobacter calcoaceticus spp., Neisseria gonorrhoeae (штами, що продукують і не продукують бета-лактамази), Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica; анаеробних мікроорганізмов: грампозитивні і грамнегативні коки (включаючи Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella spp.), грампозитивні палички (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp., Lactobacillus spp.), грамнегативні палички (включаючи Fusobacterium spp., багато штамів Bacteroides fragilis spp., та інші представники штамів Bacteroides spp.). Стабільний по відношенню до плазмідних бета-лактамаз широкого спектра (TEM-1,2, SHV-1). Однак порушується під дією ферментів розширеного спектра (ТЕМ-3-2, SHV-2-5).

Фармакокінетика. Час досягнення максимальної концентрації (Тmax) після внутрішньом’язового введення – 1 година, при цьому максимальна концентрація Cmax = 65 мкг/мл. Після одноразового внутрішньовенного введення 1 г цефоперазону – одразу після введення Cmax = 153 мкг/мл. З білками плазми зв’язується 85-90 %. Досягає терапевтичних рівнів у всіх тканинах і рідинах організму: перитонеальній, асцитичній і спинномозковій, сечі, жовчі, стінках жовчного міхура, легенях, мокротинні, мигдаликах і слизовій оболонці синусів, передсердях, нирках, сечовивідних шляхах, передміхуровій залозі, яєчках, матці, фалопієвих трубах, кістках, крові пуповини та амніотичній рідині. Виділяється з жовчю – 70-80 %, нирками – 20-30 %. Період напіввиведення (Т1/2) – 2 години незалежно від способу введення. Період напіввиведення зменшується у хворих з печінковою недостатністю. При тяжких ураженнях печінки досягається терапевтична концентрація препарату, при цьому період напіввиведення подовжується у 2-4 рази. При нирково-печінковій недостатності може накопичуватись у сироватці крові.

Показання для застосування.

• Інфекції, викликані чуттєвими до Церазону

збудниками, у тому числі, бактеріальні інфекції ЛОР-органів, дихальних шляхів, сечовивідних шляхів; перитоніт, холецистит та інші абдомінальні інфекції; септицемія, менінгіт; інфекції шкіри і м’яких тканин, інфекції кісток і суглобів; інфекційно-запальні захворювання органів малого таза, гонорея та інші інфекції, що передаються статевим шляхом. Профілактика інфекційних ускладнень після абдомінальних, гінекологічних, кардіоваскулярних та ортопедичних операцій.

Спосіб застосування та дози.

• Застосовують внутрішньовенно та

внутрішньом’язово. Дорослим у середній добовій дозі 2-4 г 2 рази на добу. При тяжкому перебігу інфекцій доза може бути збільшена до 8 г на добу.

При неускладненому гонококовому уретриті – одноразово внутрішньом’язово 500 мг.

Для антибактеріальної профілактики післяопераційних ускладнень – внутрішньовенно, по 1 г або 2 г за 30-90 хвилин до початку операції і далі кожні 12 годин (у більшості випадків протягом не більше 24 годин).

При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операції в колоректальній ділянці) або якщо інфікування може завдати особливо великої шкоди (при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів) профілактичне застосування може продовжуватись протягом 72 годин після завершення операції.

У хворим, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижча 18 мл/хв, добова доза не повинна перевищувати 4 г, поділених на 2 введення.

У дітей добові дози від 50 до 200 мг/кг у 2 прийоми (кожні 12 годин), у разі необхідності і більші. Новонародженим (віком до 8 днів) – кожні 12 годин. Добові дози до 300 мг/кг застосовують без ускладнень для лікування дітей раннього віку та дітей з тяжкими інфекціями, включаючи бактеріальний менінгіт.

Приготування розчинів. Стерильний порошок спочатку розводять за допомогою будь-якого сумісного розчинника (5 % розчин глюкози для ін’єкцій, 10 % розчин глюкози для ін’єкцій, 0,9 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, 0,2 % розчин натрію хлориду для ін’єкцій, стерильна вода для ін’єкцій), додаючи його в кількості 2,8 мл на 1 г Церазону. Для покращання розчинності рекомендують застосовувати 5 мл розчинника на 1 г препарату. Потім вся кількість одержаного розчину повинна бути розчинена одним з наступних розчинників для внутрішньовенного введення: 5 % глюкоза для ін’єкцій, 10 % глюкоза для ін’єкцій, 5 % глюкоза і лактатний розчин Рінгера для ін’єкцій, лактатний розчин Рінгера, 5 % глюкоза і 0,9 % хлористий натрій для ін’єкцій.

Для переривчастого внутрішньовенного вливання вміст флакона (1 г) розчиняють у 20-100 мл відповідного стерильного розчину для внутрішньовенних ін’єкцій і вводять протягом 15-60 хв. Якщо в якості розчинника використовують стерильну воду для ін’єкцій, то до флакона з препаратом її додають не більше 20 мл.

Для проведення безперервного внутрішньовенного вливання 1 г препарату розчиняють або в 5 мл стерильної води для ін’єкцій, або в 5 мл бактеріостатичної води для ін’єкцій; одержаний розчин додається до відповідного розчинника для внутрішньовенного введення.

Для безпосередньої внутрішньовенної ін’єкції максимальна разова доза Церазон для дорослого хворого становить 2 г, для дітей – 50 мг/кг маси тіла. Препарат розчиняють у відповідному розчиннику до одержання кінцевої концентрації 100 мг/мл і вводять протягом 3-5 хв.

Для приготування розчинів для внутрішньом’язового введення може бути використана вода для ін’єкцій або бактеріостатична вода для ін’єкцій. На випадок введення препарату в концентрації, що перевершує 250 мг/мл, рекомендується для приготування розчину використовувати розчин лідокаїну. Розчин готують із використанням стерильної води для ін’єкцій у сполуці з 2 % розчином лідокаїну, що наближається до 0,5 % розчину лідокаїну гідрохлориду. Рекомендується такий спосіб розведення: для досягнення концентрації Церазону 250 мг/мл у флаконе, що містить 1 г препарату, додають 2,6 мл води для ін’єкцій, збовтують до повного розчинення, а потім додають 0,9 мл 2 % розчину лідокаїну.

Для досягнення концентрації Церазону 333 мг/мл у флакон, що містить 1 г препарату, додають 1,8 мл води для ін’єкцій, збовтують до повного розчинення, а потім додають 0,6 мл 2 % розчину лідокаїну.

Внутрішньом’язове введення проводять глибоко, у великий сідничний м’яз або в передню поверхню стегна.

Побічна дія.

• Алергічні реакції (кропив’янка, макулопапульозний

висип, пропасниця, еозинофілія); анемія, нейтропенія; гіпопротромбінемія; нудота, блювання, діарея; підвищення активності “печінкових” трансаміназ і лужної фосфатази, гіперкреатинемія; при внутрішньовенному введенні – флебіт, при внутрішньом’язовому введенні – болючість у місці введення; дефіцит вітаміну К (при неповноцінній дієті або порушенні всмоктування їжі, наприклад, у хворих на муковісцидоз, а також у пацієнтів, що тривалий час перебувають на парентеральному харчуванні); у таких хворих повинен здійснюватись контроль протромбінового часу.

Протипоказання.

• Гіперчутливість, печінкова недостатність,

вагітність, період лактації, тяжка ниркова недостатність.

Передозування.

• Епілептичні напади.

Лікування. Седативна терапія із протисудомних засобів при епілептичних нападах.

Особливості застосування.

• Хворим з підвищеною чутливістю до пеніцилінів в

анамнезі препарат призначають з великою обережністю. У випадках тяжкого захворювання печінки або супутнього захворювання нирок може з’явитись необхідність у зміні дозування.

Тривале застосування може призвести до посиленого росту стійких мікроорганізмів. Під час застосування препарату може мати місце псевдопозитивна реакція на глюкозу в сечі з розчином Бенедикта або Флемінга. Під час лікування слід утримуватись від прийому алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Може застосовуватись при комбінованому лікуванні з іншими антибіотиками, якщо таке лікування показане.

Фармацевтично несумісний з аміноглікозидами. При необхідності проведення комбінованої терапії Церазон і аміноглікозиди призначають у вигляді послідовного дробового внутрішньовенного введення препаратів з використанням двох окремих внутрішньовенних катетерів за умови адекватного промивання їх відповідними розчинниками між введеннями послідовних доз препаратів.

Аміноглікозиди підвищують ризик розвитку нефротоксичності, при одночасному призначенні з цефатимом.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від

світла місці, при температурі від 2 оС до 15 оС.

Термін придатності – 2 роки.