Інструкція для медичного застосування препарату ТРУКСАЛ

міжнародна та хімічна назви:

• chlorprothixene; (Z) - 3 - (2-хлоро - 9Н -

тіоксантен - 9 - іліден) пропіл - N, N - диметиламін гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки по 25 мг – круглі, двоопуклі

таблетки, вкриті оболонкою, темно-коричневого кольору;

таблетки по 50 мг – овальні, двоопуклі таблетки, вкриті оболонкою, темно-коричневого кольору;

склад:

• 1 таблетка містить хлорпротиксену гідрохлориду 25 мг або 50 мг;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактози моногідрат, кополівідон, гліцерин 85%, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, тальк, магнію стеарат;

оболонка: OPADRY OY-S-9478 коричневий (Е 172, Е 171) RM 1030.

 

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

• Психолептичні засоби. Код АТС N05A F05.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодиміка. Труксал є седативним нейролептиком з широким спектром дії. Труксал має виражену антипсихотичну та специфічну гальмуючу дію. Антипсихотичний ефект нейролептика пов’язаний з блокуючою дією на дофамінові рецептори, але також імовірним є певний внесок у цей процес блокади 5-НТ (5-гідрокситриптамін)-рецепторів. Хлорпротиксен має більш високу афінність до 5-НТ2- рецепторів і a1-адреноцепторів, ніж циз(Z)-флюпентиксол і зуклопентиксол, і у цьому відношенні він подібний до високодозових фенотіазинів, левомепразину, хлорпромазину, тіоридазину та атипічного нейролептика клозапіну. Він має високу гістамінну (Н1) афінність, що дорівнює афінності дифенгідраміну. На противагу фенотіазинам хлорпротиксен демонструє високу афінність до холінергічних мускаринових рецепторів. Рецепторозв’язуючий профіль хлорпротиксену досить подібний до профіля клозапіну, хоча має майже в 10 раз більшу афінність до рецепторів дофаміну. Інгібування локомоторної активності та пролонгування часу сну, викликаного дією алкоголю та барбітуратів, вказують на виражену седативну дію хлорпротиксену. Труксал послаблює і знімає неспокій, тривогу, нав’язливі стани, психомоторне збудження, нетерплячість, безсоння, а також галюцинації, манії та інші психотичні симптоми. У низьких дозах має антидепресивну дію, що робить його корисним для лікування психічних розладів, що супроводжуються синдромом неспокою-тривоги-депресії. Труксал добре підходить для лікування психотичних станів, а також широкого спектра інших психічних порушень. Крім того, Труксал посилює дію аналгетиків, має аналгезуючий ефект, протисудомні та протиблювотні властивості. Препарат не призводить до звикання, залежності та розвитку толерантності.

Фармакокінетика. При надходженні внутрішньо хлорпротиксену максимальні рівні в крові/сироватці/плазмі спостерігаються приблизно через 3 години (діапазон 1 - 4 години). Середня біодоступність при прийомі внутрішньо становить 41% (діапазон 23 - 64%) відносно внутрішньовенного введення. Хлорпротиксен розподіляється в організмі подібно до інших нейролептиків. Найвища концентрація як самої речовини, так і її метаболітів спростерігається у печінці, легенях і нирках, більш низька – у мозку, скелетних м’язах, селезінці, жирових тканинах і крові. У зв’язку з біологічним періодом напіврозпаду 9 - 10 годин і досить швидким всмоктуванням Труксал повинен застосовуватися тричі на добу. Для досягнення стійкого стану необхідно дві доби. Терапевтична концентрація у сироватці крові становить 0,04 - 0,3 мкг/мл (127 - 950 нмоль/л). Хлорпротиксен долає плацентарний бар’єр. Виділяється у малих кількостях з молоком – співвідношення концентрацій молока/плазма у жінок варіює між 1,2 та 2,6. Метаболізм хлорпротиксену проходить головним чином шляхом сульфокислення та N-деметилювання. Меншою мірою мають місце реакції гідроксилювання кільця та N-окислення. На противагу фенотіазинам тіоксантени не утворюють фенолістичних метаболітів і вільних радикалів. Метаболіти не мають нейролептичної активності та мають дуже низьку фармакологічну активність, виводяться переважно з калом і сечею.

 

Показання для застосування.

• Шизофренія та інші психози, що

супроводжуються психомоторним неспокоєм, тривожний стан, тривожне збудження. Лікування абстиненції у алкоголіків і наркоманів. Депресивні синдроми, неврози, психосоматичні порушення, пов’язані з тривожним станом, збудженням, безсонням, порушеннями сну. Епілепсія та олігофренія, пов’язані з психічними розладами, такими як еретизм, збудження, лабільність настрою та порушення поведінки. Хронічні болі (доповнення до аналгетиків). Геріатрія: гіперактивність, збудження, сплутаність свідомості, дратівливість, тривога, порушення поведінки та сну.

 

Спосіб застосування та дози.

• Дорослі. Дози і термін лікування

встановлюються індивідуально, відповідно до стану пацієнта. Загалом, спочатку призначаються невеликі дози, які слід збільшувати до оптимального ефективного рівня так швидко, як це можливо, грунтуючись на досягнутому терапевтичному ефекті.

Шизофренія та інші психотичні стани, манія. Початкова доза - 50 - 100 мг на добу з поступовим збільшенням до досягнення оптимального ефекту. Звичайна оптимальна доза 300 мг на добу в окремих випадках може досягати 1 200 мг на добу за потребою. Підтримуюча доза звичайно становить 100 - 200 мг на добу. Через седативну дію доза повинна бути розділена з меншими дозами вдень і більшою - ввечері.

Лікування стану абстиненції у алкоголіків та наркоманів. 500 мг на добу у поділених дозах протягом 7 діб. Після подалання періоду абстиненції дозу слід повільно зменшувати. Підтримуюча доза 100 мг може стабілізувати стан і зменшувати ризик рецидиву. З часом можливо подальше зменшення дози.

Порушення сну. 25 мг за 1 годину до сну.

Епілепсія та олігофренія з психічними порушеннями. 25 - 50 мг на добу, збільшуючи до 75 - 125 мг на добу. В епілептиків повинна підтримуватися адекватна доза протисудомних препаратів.

Хронічні болі. Можливо застосування у комбінації з аналгетиками: 100 мг на добу, збільшуючи до 200 - 300 мг на добу.

Геріатрія. Індивідуальний підбір у діапазоні 25 - 100 мг на добу.

Педіатрія. 0,5 - 2 мг/кг маси тіла.

Зниження функцій нирок і печінки. Бажаним є ретельне дозування, та, якщо можливо, визначення рівня препарату в сироватці.

 

Побічна дія.

• є незначною і у більшості випадків -

дозозалежною. Побічні ефекти зустрічаються з певною частотою. Часто (andsup3; 5%), розлади центральної та периферичної нервової системи: запаморочення (12%). Розлад вегетативної нервової системи: сухість у роті (10%). Психічні розлади: сонливість (20%). Серцево-судинні розлади (загальні): постуральна гіпотензія, особливо після парентерального введення (10%); розлади частоти та ритму серцевих скорочень; тахікардія (15%). Менш часто (1 - 4%). Розлади центральної та периферичної нервової системи: екстрапірамідні симптоми (15%). Рідко (менш 1%). Розлади центральної та периферичної нервової системи: при тривалому лікуванні у пацієнтів дуже рідко виникає дискінезія уповільненого типу (0,05%). Антипаркінсонічні лікарські засоби не пом’якшують цих симптомів, а можуть ускладнювати їх. Рекомендується зменшити дозу або, якщо є така можливість, зробити перерву у лікуванні. Інші побічні ефекти: збільшення маси тіла, порушення акомодації, затримка сечі. Судоми спостерігаються рідко у схильних до цього пацієнтів. Лише інколи спостерігаються реакції шкіри (висип, свербіж, еритема). Відомо лише декілька випадків збільшення світлочутливості, причиною яких міг бути хлорпротиксен. Перехідна галакторея, менструальні розлади, зниження лібідо спостерігались у кількох пацієнтів, що отримували високі дози. Інколи зустрічаються повідомлення про незначні зміни у тесті на функціональну активність печінки. Мали місце окремі випадки жовтухи.

 

Протипоказання.

• Труксал протипоказаний пацієнтам, які мають

підвищену чутливість до будь-якого його компонента. Циркуляторний колапс, депресія центральної нервової системи будь-якого походження (наприклад алкогольна, барбітуратна чи опіоїдна інтоксикація), коматозний стан, дискразія (патологічні зміни) крові, феохромоцитома, закритокутова глаукома, міастенія gravis.

 

Передозування.

• Від 2,5 до 4 г можуть бути смертельними для

дорослих, для дітей - близько 4 мг/кг маси тіла. Дорослі виживали після прийому 10 г, а трирічна дитина - після прийому 1 000 мг.

Симптоми: патологічна сонливість, кома, шок, екстрапірамідні симптоми, гіпер- або гіпотермія. У тяжких випадках - ушкодження нирок.

Лікування: симптоматична та підтримуюча терапія. Після прийому внутрішньо якнайшвидше повинно бути проведено промивання шлунка; може бути призначено активоване вугілля. Слід вжити заходів для підтримки дихальної та серцево-судинної системи. Епінефрин (адреналін) використовуватися не повинен, оскільки у випадку його застосування може відбутися подальше зниження артеріального тиску. Судоми можуть бути зняті за допомогою діазепаму, а екстрапірамідні симптоми - за допомогою біперидену.

 

Особливості застосування.

• Подібно до інших нейролептиків хлорпротиксен повинен

з обережністю застосовуватися у пацієнтів з локальним мозковим синдромом, судомними розладами або з прогресуючими захворюваннями нирок, печінки та серцево-судинної системи; крім того, пацієнтів з тяжкою формою міастенії, гіпертрофією простати. У пацієнтів з рідкісними станами зменшення глибини передньої камери ока та звуженням її кута можуть траплятися напади гострої глаукоми через розширення зіниці ока. Пацієнти похилого віку особливо чутливі до постуральної гіпотензії. Пацієнти, що проходять тривалий курс лікування, особливо у великих дозах, повинні підлягати ретельному спостереженню та періодичному обстеженню з метою зниження підтримуючого дозування. Імовірність розвитку нейролептичного злоякісного синдрому (гіпертермія, ригідність, сплутаність свідомості, нестабільність вегетативної нервової системи) існує при прийомі будь-яких нейролептиків. Пацієнти, що вже мають органічний мозковий синдром, психічну ретардацію, опіоїдну чи алкогольну залежність, складають найбільшу частину серед смертельних випадків.

Лікування. Переривання застосування нейролептика. Симптоматична терапія та вживання загальних підтримуючих заходів. Корисними можуть бути дантролен і бромтриптин. Симптоми можуть зберігатися більше тижня після застосування оральних нейролептиків.

Застосування у періоди вагітності та лактації. Клінічний досвід застосування вагітними обмежений. Хлорпротиксен не повинен призначатися у період вагітності, якщо тільки очікувана користь для пацієнтки не перевищує теоретичного ризику для плоду. Оскільки хлорпротиксен знаходиться у грудному молоці в низьких концентраціях, його вплив на немовля при вживанні терапевтичних доз є малоймовірним. Доза, яку отримує немовля з молоком, становить приблизнно 2% від материнської щоденної дози, зв’язаної з масою тіла. Грудне вигодовування може тривати в період лікування хлорпротиксеном, якщо це є клінічно важливим, але рекомендується вести спостереження за немовлям, особливо в перші чотири тижні після народження.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Хлорпротиксен може посилювати дію алкоголю,

барбітуратів та інших депресантів ЦНС. Нейролептики можуть збільшувати ефект гіпертензивних засобів; протигіпертензивний ефект кванетидину та інших сполук з подібною дією зменшується. Супутнє використання нейролептиків та літію збільшує ризик нейротоксичності. Трициклічні антидепресанти і нейролептики взаємно інгібують метаболізм один одного. Хлорпротиксен може зменшувати дію леводофа і адренергічних препаратів та посилювати дію антихолінергічних. Супутнє використання метоклопраміду і піперазину підвищує ризик екстрапірамідних симптомів. Антигістамінна дія хлорпротиксену може послаблювати реакцію алкоголь/дисульфірам.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей місці при

температурі не вище 25°С. Термін придатності - 5 років.