Інструкція для медичного застосування препарату ТАЗОЦИН

основні фізико-хімічні властивості:

білий або майже білий порошок.

склад:

флакони по 2,25 г:

кожний флакон з однією дозою містить натрієву сіль піперацилліну в кількості еквівалентній 2 г піперацилліну та натрієву сіль тазобактаму в кількості еквівалентному 0,25 г тазобактаму;

флакони по 4,5 г:

кожний флакон з однією дозою містить натрієву сіль піперацилліну в кількості еквівалентній 4 г піперацилліну та натрієву сіль тазобактаму в кількості еквівалентному

0,5 г тазобактаму.

Кожний флакон містить 2,35 мекв (54 мг) натрію на 1 грам піперацилліну.

Препарат не містить консервантів та екціпієнтів.

Форма випуску.

• Ліофілізований порошок

для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Комбінації пеніцилінів,

у тому числі з інгібіторами бета-

лактамаз.

Код АТС J01CR05

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка:

Піперацилін, напівсинтетичний пеніцілін широкого спектру дії, активний проти грам-позитивних та грамнегативних аеробних та анаеробних бактерій , пригнічує активність бактерій шляхом інгібування формування клітинної перетинки та синтезу клітинної стінки. Тазобактам, сульфонове похідне триазолілметилпеніциланової кислоти, є інгібітором багатьох бета-лактамаз, включаючи плазмідні та хромосомні ферменти, які часто викликають стійкість до пеніцилінів та цефалоспоринів, включаючи цефалоспорини третього покоління. Тазобактам має лише невелику антибактеріальну активність. Присутність тазобактаму в комбінованому препараті Тазоцин підсилює та розширює антимікробний спектр піперацилліну, включаючи бактерії, які продукують бета-лактамази, що звичайно нечутливі до нього та інших бета-лактамних антибіотиків. Таким чином, Тазоцин поєднує в собі властивості антибіотика широкого спектра дії та інгібітора бета-лактамаз.

Тазоцин активний у відношенні:

грамнегативних аеробних бактерій: Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Citrobacter spp. (включаючи Citrobacter freundii, Citrobacter diversus), Klebsiella spp. (в т.ч. Klebsiella oxytoca, Klebsiella pneumoniae), Moraxella spp. (в т.ч. Moraxella catarrhalis), Morganella morganii, Proteus spp. (в т.ч. Proteus mirabilis, Proteus vulgaris), Pseudomonas aeruginosa (тільки піперацилін-чутливі штами), Pseudomonas spp. (включаючи Pseudomonas fluorescens, Pseudomonas cepacia), Neisseria spp. (в т.ч. Neisseria meningitidis), Haemophilus influenzae (ампіцилін-резистентні штами, які продукують бета-лактамазу, включаючи Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae), Serratia spp. (включаючи Serratia marcescens, Serratia liquifaciens), Pasteurella multocida, Yersinia spp., Campilobacter spp., Gardnerella vaginalis, Enterobacter spp. (включаючи Enterobacter cloaca, Enterobacter aerogenes), Citrobacter spp. (включаючи Citrobacter freundii, Citrobacter diversus), Providencia spp., Acinetobacter spp. (ті, що продукують і не продукують хромосомну бета-лактамазу);

грамнегативних анаеробних бактерій: Bacteroides spp. (Bacteroides fragilis, Bacteroides disiens, Bacteroides cappillosus, Bacteroides melaninogenicus, Bacteroides oralis, Bacteroides distasonis, Bacteroides uniformis, Bacteroides ovatus, Bacteroides thetaiotaomicron, Bacteroides vulgatus, Bacteroides bivius, Bacteroides asaccharolyticus), Fusobacterium nucleatum;

грампозитивних аеробних бактерій: Streptococcus spp. (в т.ч. Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus agalactiae), Viridans group streptococci (C та G), Enterococcus spp. (Enterococcus faecalis), Staphylococcus spp. (Staphylococcus aurens метицилін-чутливі штами, Staphylococcus epidermidis, Staphylococcus saprophyticus, Listeria monicytogenes, Nocardia spp.;

грампозитивних анаеробних бактерій: Clostridium spp. (включаючи Clostridium perfringens, Clostridium difficile), Peptostreptococcus spp., Eurobacterium spp., Veilonella spp., Actynomyces spp..

Фармакокінетика.

Максимальна концентрація піперациліну та тазобактаму досягається відразу після завершення внутрішньовенного введення. Концентрація піперациліну в плазмі після введення Тазоцину протягом 30 хвилин була аналогічна такій при введенні еквівалентних доз монопрепарату піперациліну, а середні максимальні концентрації в плазмі становили 134 та 298 мкг/мл при введенні 2,25 та 4,5 г. Тазоцину відповідно. Відповідні середні максимальні концентрації тазобактаму в плазмі становили, відповідно, 15 та 34 мкг/мл.

Як піперациллін, так і тазобактам приблизно на 30 % зв’язуються білками плазми. Зв’язування метаболіту тазобактаму з білком незначне.

Тазоцин добре розподіляється по тканинам та рідинам організму, включаючи слизову оболонку кишечника, жовчного міхура, легені, жовч, кісткову тканину та тканини жіночої репродуктивної системи (матку, яєчники та фалопієві труби). Середні концентрації в тканинах звичайно складають від 50 до 100 % від таких в плазмі. Практично не проникають через неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр.

Піперацилін метаболізується в слабоактивний дезетиловий метаболіт, тазобактам – в неактивний метаболіт.

Піперациллін та тазобактам виводяться нирками шляхом клубочкової фільтрації та канальцевої секреції: піперацилін – на 68 % в незміненому вигляді, тазобактам – на 80 % в незміненому вигляді та незначна кількість – у вигляді метаболіту. Решта препарату виводиться з жовчю.

Після одноразового або багаторазового введення Тазоцину здоровим людям, період напіввиведення піперацилліну та тазобактаму в плазмі варіює від 0,7 до 1,2 годин та не залежить від дози або від тривалості інфузії. Період напіввиведення як піперацилліну, так і тазобактаму, підвищується по мірі зниження ниркового кліренсу.

Тазобактам не викликає значних змін фармакодинаміки піперацилліну. Очевидно, піперациллін знижує швидкість виведення тазобактаму.

Фармакокінетика в особливих групах хворих.

Період напіввиведення піперацилліну та тазобактаму збільшується приблизно на 25 % та 18%, відповідно, у хворих з цирозом печінки в порівнянні зі здоровими людьми.

Період напіввиведення піперацилліну та тазобактаму збільшується по мірі зменшення кліренсу креатиніну. Період напіввиведення збільшується в два та в чотири рази для піперацилліну и тазобактаму, відповідно, при кліренсі креатиніну нижче 20 мл/хв в порівнянні з пацієнтами з нормальною функцією нирок.

При гемодіалізі виводиться від 30 до 50 % піперацилліну, 5 % дози тазобактаму додатково виводиться у вигляді його метаболіту. При перитонеальному діалізі виводиться приблизно 6 % та 21 % від доз піперацилліну та тазобактаму, відповідно, та до 18 % дози тазобактаму в вигляді його метаболіту.

Показання для застосування.

Тазоцин застосовується при лікуванні системних та/або локальних бактеріальних інфекційних процесів, викликаних грам-позитивною та грам-негативною аеробною та анаеробною флорою, яка чутлива до піперацилліну або піперацилліну/тазобактаму.

У дорослих

· Інфекції нижніх дихальних шляхів.

· Інфекції сечовивідних шляхів.

· Гінекологічні інфекції, включаючи післяпологовий ендометрит та аднексит.

· Інтраабдомінальні інфекції.

· Інфекції шкіри та її дериватів.

· Септицемія.

· В комбінації з аміноглікозидами застосовується при лікуванні хворих з лихоманкою, яка виникла на фоні нейтропенії.

· Інфекції кісток та суглобів.

· Змішані інфекції (викликані грам-позитивною та грам-негативною аеробною та анаеробною флорою).

У дітей до 12 років.

· В комбінації з аміноглікозидами застосовується при лікуванні хворих з лихоманкою, яка виникла на фоні нейтропенії (у дітей від 2 місяців).

· Інтраабдомінальні інфекції (у дітей від 2 років).

Спосіб застосування та дози.

Тазоцин слід вводити внутрішньовенно краплинно протягом приблизно 20 - 30 хвилин або внутрішньовенно струминно повільно, як мінімум, протягом 3 - 5 хвилин.

Тривалість лікування визначається тяжкістю інфекційного процесу, а також динамікою клінічних та бактеріологічних показників.

У дорослих та дітей віком старше 12 років:

Рекомендована добова доза складає 12 г піперацилліну/1,5 г тазобактаму, розподілена на 3-4 введення (кожні 8 або 6 годин). При тяжких інфекціях добові дозі можуть досягати 18 г піперациліну /2,25 г тазобактаму в день, введених в 4 прийоми.

При нейтропенії у дітей.

У хворих з лихоманкою, яка виникла на фоні нейтропенії, в комбінації з аміноглікозидами:

у дітей з нормальною функцією нирок та вагою менше 50 кг доза повинна складати 80 мг піперацилліну/10 мг тазобактаму на кг маси тіла кожні 6 годин в комбінації з відповідною дозою аміноглікозиду.

У дітей з масою тіла більше 50 кг доза відповідає дорослій та вводиться в комбінації з аміноглікозидом у відповідній дозі.

У дітей при інтраабдомінальних інфекціях.

У дітей з вагою до 40 кг та нормальною функцією нирок рекомендована доза складає 100 мг піперацилліну/12,5 мг тазобактаму на кг маси тіла кожні 8 годин.

У дітей з вагою більше 40 кг та нормальною функцією нирок доза відповідає дорослій.

Рекомендується проводити лікування мінімум 5 днів та максимум 14 днів, приймаючи до уваги те, що введення препарату повинне продовжуватись, як мінімум, протягом 48 годин після зникнення клінічних ознак та симптомів інфекції.

Застосування у хворих з нирковою недостатністю.

При призначенні препарату хворим з нирковою недостатністю або хворим, які знаходяться на гемодіалізі, необхідно скорегувати дози та інтервал між ними залежно від ступеню ниркової недостатності.

Рекомендовані дози препарату для дорослих та дітей

(маса тілаandgt;50 кг) при нирковій недостатності.

 Кліренс креатиніну (мл/хв)
 
 
 Рекомендовані дози
 Тазоцину
 


 
 20 - 80
 
 
 12г/1,5г/добу
 по 4г/500 мг кожні 8 годин
 


 
 andlt; 20
 
 
 8 г/1 г/добу
 по 4г/500 мг кожні 12 годин
 

Для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, максимальна добова доза препарату становить 8 г/1г Тазоцину.

Оскільки під час гемодіалізу 30-50 % піперацилліну видаляється через 4 години, необхідно призначення додатково 2г/0,25г Тазоцину після кожного сеансу діалізу. У пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю в підборі дози може допомогти визначення концентрації Тазоцину в сироватці крові.

Рекомендовані дози препарату для дітей (маса тіла andlt; 50 кг) при нирковій недостатності.

 Кліренс креатиніну (мл/хв)
 
 
 Рекомендовані дози
 Тазоцину
 


 
 and#8805; 40
 
 
 Підбір дози не вимагається
 


 
 20 - 40
 
 
 80 мг піперациллін/10мг тазобактам на кг маси тіла
 на добу, вводити кожні 8 годин, (сумарна доза не більше 12 г/1,5 г на добу) 
 


 
 andlt; 20
 
 
 80 мг піперациллін/10мг тазобактам на кг маси тіла
 на добу, вводити кожні 12 годин, (сумарна доза не більше 8 г/1г на добу) 
 

Рекомендована доза для дітей, які знаходяться на гемодіалізі з масою тіла andlt; 50 кг - 45мг (40мг піперациллін/5мг тазобактам) на кг маси тіла на добу, вводити кожні 8 годин.

Застосування у хворих з печінковою недостатністю.

Для хворих з печінковою недостатністю не потрібно індивідуального підбору дози Тазоцину.

Рекомендації щодо змішування та розведення

Тільки для внутрішньовенного введення!

Вміст кожного флакону змішується з тим об’ємом розчинника, який вказаний в таблиці, що наведена нижче, при цьому використовується тільки сумісні розчинники, після чого отриманий розчин збовтується до повного розчинення.

 Розмір флакону (Тазоцин)
 
 
 Об’єм сумісного розчинника , який додається у
 флакон 
 


 
 2,25 г
 
 
 10 мл
 


 
 4,50 г
 
 
 20 мл
 

Розчини для розведення, які сумісні з Тазоцином:

· 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій

· Стерильна вода для ін’єкцій

· 5 % розчин декстрози

· Бактеріостатичний сольовий розчин/парабен

· Бактеріостатичний водний розчин/парабен

· Бактеріостатичний сольовий розчин/бензиловий спирт

· Бактеріостатичний водний розчин/бензиловий спирт

Приготований розчин можна подалі розвести до бажаного об’єму (наприклад, від 50 мл до 500 мл) одним з сумісних розчинників для внутрішньовенного введення, що наводяться нижче:

· 0,9 % розчин хлориду натрію для ін’єкцій

· вода для ін’єкцій (максимальний рекомендований об’єм – 50 мл)

· 5 % розчин декстрози

· 6 % розчин декстрану в сольовому розчині.

Побічна дія.

Побічні реакції перераховані в таблиці по категоріям CIOMS:

Дуже часто: andsup3; 10 %

Часто: andsup3; 1 % і andlt; 10 %

Нечасто: andsup3; 0,1 % і andlt; 1 %

Рідко: andsup3; 0,01 % і andlt; 0,1 %

Дуже рідко: andlt; 0,01 %

Система органів

Побічна дія.

• /p>

Інфекції

Нечасто Грибкова інфекція.

Кровотворна та лімфатична система

Нечасто Лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія

Рідко Анемія, кровотечі (включаючи пурпуру, носові кровотечі, збільшення часу кровотечі), еозинофілія, гемолітична анемія.

Дуже рідко Агранулоцитоз, позитивна пряма реакція Кумбса, панцитопенія, збільшення часткового тромбопластинового часу, збільшення протромбінового часу, тромбоцитоз.

Порушення імунної системи

Нечасто Реакції гіперчутливості.

Рідко Анафілактичні/анафілактоїдні реакції (включаючи шок).

Порушення метаболізму та харчування

Дуже рідко Гіпоальбумінемія, зниження рівню глюкози сироватки крові, гіпопротеїнемія, гіпокаліємія.

Розлади нервової системи

Нечасто Головний біль, безсоння.

Судинні розлади

Нечасто Гіпотензія, флебіт, тромбофлебіт.

Рідко Відчуття жару.

Шлунково-кишкові розлади

Часто Діарея, нудота, блювання.

Нечасто Закрепи, диспепсія, жовтяниця, стоматит.

Рідко Біль в животі, псевдомембранозний коліт.

Розлади гепатобіліарної системи

Часто Підвищення АЛТ, АСТ.

Нечасто Підвищення білірубіну, лужної фосфатази.

Ураження шкіри та підшкірної клітковини

Часто Висипання.

Нечасто Свербіж, кропив’янка.

Рідко Бульозний дерматит, полиморфна еритема.

Дуже рідко Синдром Стивенса-Джонсона, токсичний епідермоліз.

Опорно-рухова система

Рідко Артралгія.

Розлади функції нирок та сечовивідних шляхів

Нечасто Підвищення креатиніну сироватки крові.

Рідко Інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.

Дуже рідко Підвищення рівня азоту сечовини крові.

Загальні порушення та реакції в місці введення препарату

Нечасто Жар, реакції в місці введення.

Рідко Судоми.

У хворих муковісцидозом лікування піперацилліном підвищувало вірогідність виникнення лихоманки та висипки.

Вплив на результати лабораторних та інших діагностичних досліджень.

Введення Тазоцину може призвести до псевдопозитивної реакції на глюкозу в сечі при використанні реакції з солями міді, що характерно і для інших пеніциллінів. Рекомендується використовувати методи визначення глюкози, які основані на ферментативному окисленні глюкози.

Протипоказання.

Підвищена індивідуальна чутливість до бета-лактамних антибіотиків або інгібіторів бета-лактамаз.

Обережно слід призначати Тазоцин в наступних випадках: тяжкі кровотечі (в тому числі в анамнезі), муковісцидоз (підвищений ризик розвитку гіпертермії та висипки на шкірі), псевдомембранозний ентероколіт, тяжка хронічна ниркова недостатність, дитячий вік, вагітність, період годування груддю.

Передозування.

Більшість симптомів, які спостерігаються при передозуванні ( включаючи нудоту, блювання та діарею), мали місце і при введенні звичайних доз. У хворих може виникати підвищена нейром’язева збудливість або судоми при введенні доз, які перевищують рекомендовані (особливо при наявності ниркової недостатності). Лікування передозування повинне бути симптоматичним відповідно до клінічних проявів. Підвищена концентрація в сироватці крові піперацилліну або тазобактаму може бути знижена за допомогою гемодіалізу.

Особливості застосування.

Перед початком лікування препаратом Тазоцин необхідно детально розпитати хворого про наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніциллінів та цефалоспоринів, а також до інших аллергенів. Описані тяжкі та часом смертельні випадки реакцій гіперчутливості (анафілаксії) у хворих, які отримували лікування пеніциллінами, включаючи Тазоцин. Ці реакції з більшою вірогідністю можуть розвинутись у хворих з гіперчутливістю до декількох алергенів в анамнезі. Тяжкі алергічні реакції можуть вимагати припинення введення антибіотиків, призначення адреналіну та інших невідкладних заходів.

Викликаний антибіотиками псевдомембранозний коліт може проявлятись тяжкою, постійною діареєю, яка може загрожувати життю хворого. Псевдомембранозний коліт може початись під час або після антибактеріального лікування.

У окремих хворих, які отримували бета-лактамні антибіотики, виникали кровотечі.

Іноді ці реакції супроводжувались змінами лабораторних параметрів згортання крові, таких як час згортання крові, агрегація тромбоцитів та протромбіновий час, частіше вони виникали у хворих з нирковою недостатністю. Якщо виникають ознаки кровотечі, слід припинити антибіотикотерапію та призначити відповідне лікування.

Препарат містить 2,35 мекв (54 мг) натрію на грам піперацилліну, що може підвищувати загальне надходження натрію в організм хворого. У хворих з низьким депо калію або у тих, хто одночасно приймає препарати, які здатні понизити рівень калію, може розвинутись гіпокаліємія; у таких хворих слід періодично проводити дослідження електролітів крові.

Під час тривалого лікування можуть виникати лейкопенія та нейтропенія; таким чином, слід періодично визначати гематологічний статус хворого.

При тяжких інфекціях можна розпочати емпіричну терапію Тазоцином до того, як будуть відомі результати посіву на чутливість до антибіотиків.

Вагітність.

Дослідження на лабораторних щурах та мишах не виявили ембріотоксичних або тератогенних ефектів комбінації піперацилліну та тазобактаму. Не проводилось адекватних контрольованих досліджень використання Тазоцину або піперацилліну і тазобактаму окремо серед вагітних жінок. Піперациллін і тазобактам здатні проникати через плаценту. Препарат може призначатись вагітним жінкам тільки в тому випадку, якщо очікуваний ефект переважує можливий ризик по відношенні до самої вагітної та плоду.

Період годування груддю.

Піперациллін в низьких концентраціях виділяється в грудне молоко; вміст тазобактаму в грудному молоці не вивчався. Препарат може призначатись жінкам, які годують тільки в тому випадку, якщо очікуваний ефект перевищує можливий ризик по відношенні до самої вагітної та плоду.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

В усіх випадках, коли Тазоцин використовується одночасно з іншим антибіотиком (наприклад, аміноглікозидом), препарати слід вводити в різні ділянки тіла та з інтервалом не менше 1 години. Змішування Тазоцину з аміноглікозидом in vitro може призвести до суттєвої інактивації аміноглікозиду.

Тазоцин не слід змішувати з іншими препаратами в одному шприці або крапельниці, оскільки їх сумісність не вивчена.

З причини хімічної нестабільності Тазоцин не слід використовувати разом з розчинами, які містять бікарбонат натрію.

Лактат Рінгеру несумісний з Тазоцином.

Тазоцин не слід додавати до препаратів крові або гідролізатів альбуміну.

При одночасному введенні піперацилліну та векуронію, піперациллін сприяв пролонгуванню блокади векуронієм нейром’язевої передачі. Вірогідно, що через їх подібний механізм дії, блокада нейром’язевої передачі, що викликана яким-небудь деполяризуючим міорелаксантом, може пролонгуватись в присутності піперацилліну.

При одночасному призначенні з гепарином, пероральними антикоагулянтами та іншими засобами, які впливають на систему згортання крові , в тому числі на функцію тромбоцитів, слід частіше проводити дослідження системи згортання крові в динаміці. Піперациллін може затримувати виведення метотрексату, отже, для попередження токсичного ефекту, необхідно слідкувати за рівнем метотрексату в сироватці крові у хворих.

Як і при використанні інших пеніциллінових антибіотиків, одночасне введення пробенециду та Тазоцину подовжує період напіввиведення та зменшує нирковий кліренс як піперацилліну, так і тазобактаму; однак, пікові концентрації обох препаратів в плазмі крові не змінюються.

Умови та термін зберігання.

При контрольованій кімнатній температурі від 15 до 25о С, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки. Препарат не повинен використовуватись після закінчення терміну придатності.