Інструкція для медичного застосування препарату СИРДАЛУД®

міжнародна та хімічна назви:

• tizanidine;

5-хлоро-4-(2-імідазолін-2-іламіно)-2,1,3-бензотіадіазол;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки 2 мг – від білого до майже білого

кольору, круглі, пласкі таблетки зі скошеними краями, на одній стороні риска та код OZ;

таблетки 4 мг - від білого до майже білого кольору, круглі, пласкі таблетки зі скошеними краями, на одній стороні перехресні риски, на іншій – код RL;

склад:

• 1 таблетка містить 2 мг, 4 мг тизанідину у формі гідрохлориду;

допоміжні речовини: кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова, целюлоза мікрокристалічна, лактоза безводна.

 

Форма випуску.

• Таблетки.

 

Фармакотерапевтична група.

• Міорелаксант центральної дії. Код АТС M03BX02.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Тизанідин - релаксант скелетної

мускулатури центральної дії. Місце його дії знаходиться у спинному мозку. Стимулюючи пресинаптичні альфа2-адрено-рецептори, він пригнічує вивільнення збуджуючих амінокислот, які стимулюють рецептори N-метил-D-аспартату (NMDA-рецептори). Внаслідок цього на рівні проміжних нейронів спинного мозку відбувається пригнічення синаптичної передачі збудження. Оскільки саме цей механізм відповідає за надмірний м’язовий тонус, при його пригніченні м’язовий тонус знижується. На додаток до міорелаксуючих властивостей тизанідин виявляє також центральний помірно виражений аналгезуючий ефект.

Сирдалуд ефективний як при гострому болісному м’язовому спазмі, так і при хронічній спастичності спінального і церебрального генезу. Він знижує опір пасивним рухам, зменшує спазми і клонічні судоми, а також підвищує силу мимовільних скорочень.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Тизанідин всмоктується швидко і майже повністю. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через годину після прийому препарату. Через виражений метаболізм при першому проходженні через печінку середнє значення біодоступності становить близько 34%.

Розподіл. Зв’язування з білками плазми досягає 30%. У діапазоні доз від 4 до 20 мг фармакокінетика тизанідину має лінійний характер.

Враховуючи низьку міжіндивідуальну варіабельність фармакокінетичних параметрів (зокрема таких, як максимальна концентрація /С mах/ і площа під кривою “концентрація-час” /АUС/), при прийомі тизанідину внутрішньо можна надійно прогнозувати значення його концентрації у плазмі. Стать не впливає на фармакокінетичні параметри тизанідину.

Метаболізм. Тизанідин швидко і значною мірою метаболізується у печінці. Метаболіти неактивні.

Виведення. Середнє значення періоду напіввиведення тизанідину із системного кровотоку становить 2 - 4 години. Препарат виводиться переважно нирками (приблизно 70% дози) у вигляді метаболітів; на незмінену речовину припадає близько 2,7%.

Фармакокінетика в окремих груп хворих. У хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) середнє значення максимальної концентрації в плазмі у два рази перевищує цей показник у здорових добровольців, а кінцевий період напіввиведення подовжується приблизно до 14 годин, внаслідок чого площа під кривою “концентрація - час” /АUС/) зростала в середньому у 6 разів.

Вплив їжі. Одночасне вживання їжі не впливає на фармакокінетику тизанідину. Хоча значення максимальної концентрації зростає на третину, вважається, що це не є клінічно значущим. Істотного впливу на всмоктування не відмічається.

 

Показання для застосування.

Болісний м’ язовий спазм:

• пов’язаний зі статичними і функціональними захворюваннями хребта (шийний і поперековий синдром);

• після хірургічних втручань, наприклад з приводу грижі міжхребцевого диска або остеоартрозу тазостегнового суглоба;

• спастичність при неврологічних захворюваннях, наприклад при розсіяному склерозі, хронічній мієлопатії, дегенеративних захворюваннях спинного мозку, порушеннях мозкового кровообігу і церебральному паралічі.

 

Спосіб застосування та дози.

При болісному м ’язовому спазмі призначають по 2 або 4 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках перед сном можна додатково прийняти 2 або 4 мг. При спастичності, зумовленій неврологічними захворюваннями, дозу слід добирати індивідуально. Початкова добова доза не повинна перевищувати 6 мг, розділених на 3 прийоми. Дозу можна підвищувати поступово, на 2 - 4 мг, з інтервалами від 3 - 4 до 7 днів. Звичайно оптимальний терапевтичний ефект досягається при добовій дозі від 12 до 24 мг, розділеній на 3 або 4 прийоми через рівні проміжки часу. Не слід перевищувати дозу 36 мг на добу.

Застосування для лікування дітей. Досвід застосування препарату в педіатрії обмежений. Призначати Сирдалуд дітям не рекомендується.

Застосування для лікування пацієнтів похилого віку. Досвід застосування Сирдалуду для лікування пацієнтів похилого віку обмежений. На підставі фармакокінетичних даних можна припустити, що в деяких випадках нирковий кліренс може бути значно знижений. У зв’язку з цим слід дотримуватись обережності при призначенні Сирдалуду пацієнтам похилого віку.

Застосування для лікування пацієнтів з нирковою недостатністю. Лікування хворих з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 25 мл/хв) рекомендується розпочинати з дози 2 мг один раз на день. Підвищення дози проводять малими “кроками” із врахуванням переносимості та ефективності. Якщо необхідно отримати більш виражений ефект, рекомендується спочатку збільшити дозу, що призначається один раз на добу, після чого збільшувати кратність прийому.

 

Побічна дія.

• Оцінка частоти: дуже часто - =andgt; 10%; часто - від =andgt;

1% до andlt; 10%; іноді - від =andgt; 0,1% до andlt; 1%; рідко - від =andgt; 0,01% до andlt; 0,1%; дуже рідко - andlt; 0,01%.

При прийомі малих доз, що рекомендовані для купірування болісного м’язового спазму, побічні дії виникають рідко, звичайно слабко виражені і скороминущі.

Часто: сонливість, слабкість, запаморочення, незначне зниження артеріального тиску, сухість у роті.

Рідко: нудота, шлунково-кишкові розлади, минуще підвищення активності печінкових трансаміназ.

При прийомі вищих доз, рекомендованих для лікування спастичності, вищеперелічені побічні дії виникають частіше і більш виражені, однак вони рідко бувають настільки тяжкими, щоб припиняти лікування. Крім того, можуть виникати такі явища: часто - артеріальна гіпотензія, брадикардія; рідко - м’язова слабкість, безсоння, розлади сну, галюцинації; дуже рідко - гострий гепатит.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до тизанідину або будь-яких інших інгредієнтів препарату. Виражені порушення функції печінки. Одночасне застосування тизанідину з флувоксаміном протипоказано.

 

Передозування.

На сьогодні отримано декілька повідомлень щодо передозування Сирдалуду, включаючи випадок, коли прийнята доза досягала 400 мг. У всіх випадках одужання пройшло без особливостей.

Симптоми: нудота, блювання, артеріальна гіпотензія, запаморочення, сонливість, міоз, неспокій, порушення дихання, кома.

Лікування: для виведення препарату з організму рекомендується багаторазове застосування активованого вугілля. Форсований діурез також, можливо, прискорить виведення Сирдалуду. У подальшому проводять симптоматичне лікування.

 

Особливості застосування.

Повідомлялося про випадки порушень функції печінки, пов’язаних з тизанідином, однак при застосуванні добової дози до 12 мг ці випадки відмічалися рідко. У зв’язку з цим рекомендується контролювати функціональні печінкові проби 1 раз на місяць у перші 4 місяці лікування у тих пацієнтів, яким призначається тизанідин у добовій дозі 12 мг і вище, а також у тих випадках, коли спостерігаються клінічні ознаки, які дають змогу припустити порушення функції печінки, такі як нудота, анорексія, стомленість. Коли рівні АЛТ і АСТ у сироватці стійко перевищують верхню межу норми у 3 рази і більше, застосування Сирдалуду слід припинити.

Вагітність і лактація.

При застосуванні тизанідину у щурів і кролів тератогенної дії відмічено не було. Оскільки контрольовані дослідження тизанідину у вагітних жінок не проводилися, його не слід призначати в період вагітності, за винятком тих випадків, коли потенційна користь перевищує можливий ризик. У дослідах на тваринах було показано, що тизанідин виділяється з грудним молоком у незначній кількості. Тому жінкам, які годують груддю, препарат призначати не слід.

Вплив на здатність керувати автомашиною і працювати з механізмами.

Хворим, у яких відмічається сонливість, слід рекомендувати утримуватися від діяльності, що потребує високої концентрації уваги і швидкої реакції, наприклад від керування транспортними засобами або роботи з машинами і механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування тизанідину з флувоксаміном, інгібітором CYP450 1A2 протипоказано.

Гіпотензія, можливо, виникає поряд із сонливістю, запамороченням і зменшеною психомоторною роботою. Обережність необхідна при застосуванні тизанідину з іншими інгібіторами CYP1A2, такими як антиаритмічні препарати (аміодарон, мекселетин, пропафенон), циметидин, фторхінолони (еноксацин, пефлоксацин, ципрофлоксацин, норфлоксацин), рофекоксиб, пероральні контрацептиви та тиклопідин.

Одночасне застосування Сирдалуду з антигіпертензивними препаратами, включаючи сечогінні, може інколи спричинити артеріальну гіпотензію і брадикардію. Алкоголь і седативні препарати можуть посилити седативну дію Сирдалуду.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 5 років.