03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи
Інструкція для медичного застосування препарату РЕНАГЕЛЬ 800 мг
міжнародна назва: севеламер (sevelamer);
Содержание
- 1 основні фізико-хімічні властивості:
- 2 склад:
- 3 Форма випуску.
- 4 Фармакотерапевтична група.
- 5 Фармакологічні властивості.
- 6 Показання для застосування.
- 7 Спосіб застосування та дози.
- 8 Побічна дія.
- 9 Протипоказання.
- 10 Передозування.
- 11 Особливості застосування.
- 12 Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- 13 Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- 14 Умови та термін зберігання.
основні фізико-хімічні властивості:
- овальні таблетки білого або майже білого
кольору; на одній стороні яких відтиснутий напис Renagel 800;
склад:
- кожна таблетка містить 800 мг севеламеру;
наповнювачі: кремнію дiоксид колоїдний безводний, стеаринова кислота, вода очищена;
оболонка: гідроксипропілметилцелюлоза, дiацетильованi моно гліцериди, вода очищена;
друкарські чорнила містять: оксид заліза, чорний E172, пропiленглiколь i гідроксипропілметилцелюлозу, спирт ізопропиловий, вода очищена.
Форма випуску.
- Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Фармакотерапевтична група.
- Лікарські засоби для лікування гіперкаліємії та
гіперфосфатемії. Код АТС: V03A E02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Активним інгредієнтом препарату Ренагель є севеламер, неабсорбуючий фосфат-зв’язуючий полімер (полiалiламiну гiдрохлорид), який не містить металів чи кальцію. Він містить полiамiни, відокремлені молекулами вуглецю від основи полімеру. Ці аміни частково протонуються у тонкому кишечнику i вступають у взаємодію з молекулами фосфатів за допомогою iонних та водневих зв’язків. Завдяки зв’язуванню фосфату в шлунково-кишковому тракті севеламер знижує концентрацію фосфату в плазмі крові.
Севеламер знижує частоту епізодів гiперкальцiємiї порівняно з кальцієвими фосфат-зв’язуючими препаратами, можливо тому, що він не містить кальцію. Дослідження тривалістю 1 рік продемонструвало, що вплив препарату на рівні кальцію i фосфатів зберігається щонайменше протягом цього періоду.
Експерименти на тваринах показали, що севеламер зв’язує жовчні кислоти in vitro та in vivo. Зв’язування жовчних кислот іонообмінними смолами є добре розробленим методом, який використовується для зниження холестерину крові. При клінічних випробуваннях севеламер забезпечував зниження загального та LDL холестерину на 15-31%. Цей ефект спостерігався після 2 тижнів лікування i зберігався при довгостроковій терапії. Рівні триглiцерiдiв, HDL холестерину i альбуміну залишалися незмінними.
Клінічні дослідження на гемодiалiзних пацієнтах показали, що монотерапія севеламером клінічно значуще не впливає на рівень iнтактного паратгормону в сироватці крові. При лікуванні пацієнтів з вторинним гiперпаратиреозом Ренагель необхідно застосовувати в комбінації з іншими лікарськими засобами, зокрема препаратами кальцію і 1,25-дигiдрокси вітаміном D3 або одним з його аналогів для зниження рівня iнтактного паратгормону.
Фармакокінетика.
Ренагель не абсорбується із шлунково-кишкового тракту, як було доведено фармакокiнетичними дослідженнями одноразової дози на здорових волонтерах. Фармакокiнетичнi дослідження не були проведені на пацієнтах з хронічною нирковою недостатністю (див. розділ Особливі попередження та особливі застереження).
Дані доклiнiчної безпеки
У доклiнiчних дослідженнях на щурах i собаках Ренагель у дозі, що перевищує в 10 разів людську дозу, знижував абсорбцію жиророзчинних вiтамiнiв D, E i K та фолiєвої кислоти.
У дослідженнях на щурах з призначенням севеламеру в дозі, що перевищує людську в 15-30 разів спостерігалося підвищення рівня мiді в сироватці. Між тим, цього не було встановлено дослідами на собаках i пiд час клінічних досліджень.
Даних формальних досліджень щодо канцерогенностi препарату донині немає. Між тим, дослідженнями in vitro i in vivo доведено, що Ренагель не має генотоксичного потенціалу. До того ж препарат не абсорбується в шлунково-кишковому тракті.
У дослідженнях впливу на репродуктивнiсть не було підтверджень, що севеламер призводить до ембрiолетальностi, завдання шкоди плоду або тератогеностi в тестованих дозах (до 1 г/кг/добу на кролях та до 4,5 г/кг/добу на пацюках). У деяких випадках спостерігався дефіцит скелетної осифiкацiї плодів самок щурів, яким призначався севеламер в дозі, котра перевищувала в 8-20 разів максимальну людську дозу 200 мг/кг. Цей ефект може бути вторинним наслідком зниження рівнів вiтамiну D та/або вiтамiну K при цих високих дозах.
Показання для застосування.
- Лікування гiперфосфатемії у дорослих пацієнтів, що
перебувають на гемодіалізі.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовується виключно в умовах стаціонару під наглядом лікаря.
Ренагель повинен застосовуватися в комбінації з іншими лікарськими засобами, зокрема препаратами кальцію і 1,25-дигiдрокси вітаміном D3 або одним з його аналогів для запобігання розвитку ниркової остеодистрофії.
Діти
Безпека i ефективність цього продукту не вивчалася для пацієнтів молодше 18 років.
Дорослі i пацієнти літнього вiку (andgt;65 років)
Для пацієнтів, які не приймають фосфат-зв’язуючі препарати, доза визначається iндивiдуально, беручи до уваги концентрацію фосфату в сироватці крові, відповідно таблиці:
Концентрації фосфату в сироватці крові у пацієнтів, які не приймають фосфат-зв’язуючих препаратів Початкова доза Ренагелю в таблетках по 800 мг 1,94 – 2,42 ммоль/л (6-7,5 мг/дл) 1 таблетка 3 рази на добу andgt; 2,42 ммоль/л (andgt;7,5 мг/дл) 2 таблетка 3 рази на добу
Якщо Ренагель призначається як альтернативний фосфат-зв’язуючий
препарат, його слід приймати в еквівалентних дозах порівняно з тим
фосфат-зв’язуючим препаратом, який пацієнт приймав раніше. Рівень фосфату в
сироватці крові необхідно ретельно контролювати і коригувати дози Ренагелю з
метою зниження рівня фосфату до 1,94 ммоль/л (6 мг/дл) або нижче. Рівень
фосфату в сироватці крові спочатку слід визначати кожні 2-3 тижні (доки не буде
досягнуто стабільного рівня) і регулярно надалі.
Дози можуть бути в діапазоні 1-5 таблеток Ренагелю 800 мг на один прийом їжі . Під час клінічних досліджень середня добова доза севеламеру становила 7 г.
Пацієнтам слід приймати Ренагель разом з їжею i дотримуватися призначеної дієти. Таблетки слід ковтати цілими, не розжовуючи.
Побічна дія.
- В паралельному дизайн-дослiдженнi на 202 пацієнтах,
які лікувались протягом 52 тижнiв, найчастіше зустрічались (and#8805; 5% пацієнтів) небажані дії, які можливо або вірогідно пов’язані із застосуванням Ренагелю; всі вони були класифiкованi як розлади системи травлення. Отримані з цього дослідження i з неконтрольованих клінічних досліджень дані на 384 пацієнтах, можливо або вірогідно пов’язані із застосуванням Ренагелю, наведені в таблиці нижче, згідно з частотою. Звітні данi класифіковані як дуже звичайні (andgt;1/10), звичайні (andgt;1/100, andlt;1/10), незвичайні (andgt;1/1,000, andlt;1/100), поодинокі (andgt;1/10,000, andlt;1/1,000), дуже поодинокі (andlt;1/10,000), включаючи окремі повідомлення тощо.
Розлади системи травлення Дуже звичайні: нудота, блювання, біль у животі, запор, діарея, диспепсія Звичайні: метеоризм Розлади нервової системи Дуже звичайні: головний біль Судинні розлади Дуже звичайні: гiпотензiя, гіпертензія Загальні розлади та розлади в місці введення Дуже звичайні: біль Розлади шкіри i її придатків Дуже звичайні: свербіж Звичайні: кропив’янка Інфекції та інвазії Звичайні: фарингіт
Більшість цих побічних ефектів зазвичай спостерігається у пацієнтів у
5-й стадії хронічної ниркової недостатності i тому не обов’язково пов’язана з Ренагелем.
Постмаркетинговий досвід: у дуже поодиноких випадках спостерігалися кишкова обструкція i кишкова непрохiднiсть/часткова кишкова непрохідність протягом лікування Ренагелем.
Протипоказання.
Гiпофосфатемія, кишкова непрохідність, підвищена чутливість до севеламеру або до одного з ексципієнтів препарату.
Передозування.
- Iнформацiї щодо жодного випадку передозування не
надходило. Ренагель призначався здоровим волонтерам у дозі до 14 г, еквівалентній 35 капсулам по 403 мг (еквівалентним 17 таблеткам по 800 мг) на добу протягом 8 діб без будь-яких небажаних дій.
Особливості застосування.
Особливі попередження та особливі застереження.
Ефективність та безпечність Ренагелю не були дослiджені у дітей, у пацієнтiв, які перебувають на перитонеальному діалізі.
Ефективність та безпечність Ренагелю не були досліджені у пацієнтiв, які мають порушення ковтання, нелiкований або тяжкий парез шлунка та затримку шлункового вмісту. Ренагель має бути застосований у таких хворих виключно після оцінки співвідношення користь-ризик.
Ефективність та безпечність Ренагелю на були досліджені у пацієнтiв з активними запальними хворобами кишечнику, розладами моторики шлунково-кишкового тракту, аномальною або нерегулярною моторикою та у хворих, які мають в анамнезі операції на шлунково-кишковому тракті. Отже, за таких обставин застосування Ренагелю повинно проводитися з обережністю.
У дуже поодиноких випадках протягом лікування Ренагелем спостерігалися кишкова обструкція i кишкова непрохiднiсть/часткова кишкова непрохідність. При цьому провiсником цього симптому може бути запор. Хворі із запорами мають перебувати під ретельним спостереженням, якщо потребують лікування Ренагелем. Необхідність терапії препаратом у хворих з тяжкими запорами повинна бути переглянута.
Один Ренагель не показаний для контролю гiперпаратиреозу. У хворих з вторинним гiперпаратиреозом Ренагель потрібно застосовувати в контексті багатоцільового терапевтичного підходу, який може включати добавки кальцію, 1,25 – дигiдроксивітамiну D3 або одного з його аналогів для зниження рівнів iнтактного паратгормону.
У пацієнтів з нирковою недостатністю може спостерігатися гiпокальцiємія або гiперкальцiємiя. Ренагель не містить кальцію. Рівень кальцію в плазмі досліджується як при звичайному спостереженнi за дiалiзними пацієнтами. У разі розвитку гiпокальцiємiї має бути призначений кальцій.
Залежно від призначеної дієти та природи термінальної стадii ниркової недостатності, у пацієнтів може спостерігатися низький рівень вiтамiнiв A, D, E i K. Тому у пацієнтів, які не приймають ці вітаміни, потрібно контролювати рівні вiтамiнiв A, D, i E, оцінювати рівень вiтамiну К вимірюванням тромбопластинового часу та при необхідності додавати вiтамiн К.
Нині недостатньо даних щодо виключення можливості дефіциту фолатiв при довготривалій терапії Ренагелем.
Рівень хлоридів у плазмі протягом терапії Ренагелем може підвищуватися, оскільки хлориди можуть обмінюватися з фосфатами в кишковому просвіті. Хоча клінічно істотного підвищення рівня хлоридів у плазмі не спостерігалося при клінічних дослідженнях, він має контролюватися як при звичайному спостереженні дiалiзних пацієнтів. Один грам Ренагелю містить приблизно 180 мг (5,1 мЕкв) хлоридів.
Пацієнти з хронічною нирковою недостатністю зазвичай схильні до розвитку метаболічного ацидозу. Про погіршення ацидозу повідомлялося при переключенні з інших фосфатних бiндерiв на севеламер у деяких дослідженнях, де спостерігався нижчий рівень бікарбонатів у хворих, які приймали Ренагель, порівняно з хворими, які приймали бiндери на основі кальцію. Тому рекомендований щільний моніторинг плазмового рівня бікарбонатів.
У дуже поодиноких випадках повідомлялося про гiпотиреоз при сумісному призначенні Ренагелю i левотироксину. Тому у хворих, які приймають обидва препарати, рекомендований моніторинг рівня ТТГ.
Застосування при вагітності та лактації
Безпека Ренагелю у вагітних або матерів, які годують груддю, не досліджена. В іспитах на тваринах не було доказів, що севеламер може стимулювати ембріональну токсичність. Ренагель може бути призначений вагітним або матерям, які годують груддю, виключно за суворої необхідності i після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик для матері та плода чи дитини (див. розділ Дані доклiнiчної безпеки).
Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися складною технікою.
Впливи невідомі.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- у гемодiалiзних хворих не досліджена.
У дослідженнях на здорових волонтерах Ренагель не мав впливу на бiодоступнiсть дигоксину, варфарину, еналаприлу чи метопрололу. Однак бiодоступнiсть ципрофлоксацина знижувалась приблизно на 50% при сумісному призначенні з Ренагелем при дослідженнях одноразової дози. Отже, Ренагель не слід приймати з ципрофлоксацином одночасно.
Ренагель може впливати на бiодоступнiсть інших ліків. У хворих, які перенесли трансплантацію органів, при одночасному призначенні з Ренагелем циклоспорину i мiкофенолату повідомлялося про зниження їх рівнів, однак без клінічних наслідків (відторгнення трансплантата). Можливість взаємодії не може бути виключена, тому необхiдно контролювати рівні мiкофенолату мофетилу i циклоспорину протягом їх комбінації та після їх відміни. При призначенні будь-яких лікарських засобів, коли зниження бiодоступнiстi може впливати на безпечність або ефективність, це потрібно здійснювати за 1 год перед чи 3 год після прийому Ренагелю, або лікар має розглянути питання про моніторинг цих рівнів у крові.
У дослідженнях на тваринах призначення одноразової дози Ренагелю сумісно з верапамiлом, хiнiдином, кальцитрiолом, тетрацикліном, варфарином, вальпроєвою кислотою, дигоксином, пропранололом, естроном та L-тироксином не впливало на пікову концентрацію чи площу під кривою концентрації цих ліків у крові.
Умови та термін зберігання.
- Зберігати
в недоступних для дітей місцях!
Зберігати при температурі не вище 25andordm;C.
Тримайте баночку щільно закритою.
Термін придатності 2 роки.