Інструкція для медичного застосування препарату НОРКУРОН®

міжнародна та хімічна назви:

• векуронію бромід; 1-(3a,

17b-діацетокси-2b-піперидин-5a-андростан-16b-іл)-1-метилпіперидинію бромід;

основні фізико-хімічні властивості:

• білий або майже білий, сухий, розсипчастий

або збитий у вигляді таблетки порошок;

склад:

• 1

ампула містить 4 мг векуронію броміду;

допоміжні речовини: моногідрат лимонної кислоти, дигідрофосфат динатрію, манітол, гідроксид натрію (для корекції рН), фосфорна кислота (для корекції рН).

В ампулі з розчинником міститься вода для ін'єкцій (1 мл ).

Форма випуску.

• Ліофілізований

порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Міорелаксанти з

периферичним механізмом дії. АТС М03 АС.

Фармакологічні властивості.

• Норкурон (векуронію бромід) – це блокатор нервово-м'язевої

передачі недеполяризуючої дії, який за своєю хімічною структурою є аміностероїдом. Норкурон блокує процес нейропередачі між руховими нервовими закінченнями і поперечносмугастими м'язами шляхом конкурентного з ацетилхоліном зв'язування з нікотиновими рецепторами, розташованими у ділянці закінчень рухових нервів у поперечносмугастих м'язів.

На відміну від блокаторів нервово-м'язевої передачі деполяризуючої дії, наприклад, сукцинілхоліну, Норкурон не викликає м'язевої фасцикуляції.

Після внутрішньовенного введення дози від 0,08 до 0,1 мг векуронію броміду на 1 кг ваги тіла (приблизно 2 х ЕD95 на фоні нейролептанестезії) протягом 90-120 секунд створюються гарні або чудові умови для ендотрахеальної інтубації, при цьому загальний параліч м'язів, достатній для проведення будь-яких хірургічних втручань, досягається протягом 3-4 хвилин після введення цих доз.

Тривалість клінічно значущого ефекту (час до спонтанного відновлення скорочень, амплітуда яких збільшується до 25 % від амплітуди початкового скорочення) при застосуванні цієї дози становить 20-30 хвилин.

При застосуванні цієї дози час відновлення амплітуди скорочень до 95 % від амплітуди початкового скорочення становить приблизно 40-50 хвилин. При застосуванні більших доз Норкурону час до розвинення максимальної блокади зменшується, а тривалість ефекту збільшується. При введенні векуронію броміду в дозах 0,15; 0,2; 0,25 і 0,3 мг/кг ваги тіла середній час до початку дії на тлі наркозу за допомогою нейролептику становить, відповідно, 146, 110, 92 і 77 секунд. Середня тривалість клінічної дії при цих дозах у середньому становить, відповідно, 41, 55, 70 і 86 хвилин. Після застосування цих високих доз усунення нейром'язової блокади також відбувається поступово, але його час відносно більший.

При введенні Норкурону шляхом тривалої внутрішньовенної інфузії стабільну нейром'язову блокаду на рівні 90 % можна підтримувати при постійній швидкості введення препарату, при цьому припинення інфузії не призводить до клінічно значимого збільшення часу спонтанного усунення нейром'язової блокади.

Норкурон не чинить кумулятивної дії при введенні у підтримуючих дозах при відновленні амплітуди скорочень до 25 % від початкового рівня. Тому можна послідовно вводити декілька підтримуючих доз.

Згадані вище властивості Норкурону роблять можливим його використання як при короткочасних, так і при тривалих хірургічних втручаннях.

Норкурон при введенні у клінічних дозах не проявляє ваголітичної активності або дії, спрямованої на блокаду гангліїв.

Введення інгібіторів ацетилхолінестерази, наприклад, неостигміну, піридостигміну чи едрофонію, усуває дію Норкурону.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення Норкурону період напіврозподілу векуронію приблизно становить 2,2 (±1,4) хвилини.

Векуроній розподіляються, головним чином, в позаклітинну рідину. У дорослих людей об'єм розподілу при постійній концентрації в плазмі крові в середньому становить

0,27 л/кг.

Кліренс векуронію в плазмі крові становить 5,2 (±0,7) мл/кг/хв., а період напіввиведення з плазми – 71 (±20) хвилин.

Ступінь метаболічного розпаду векуронію відносно незначний. Основним метаболітом Норкуронію у людей в сечі та жовчі є 3-гідрокси похідна речовина, нейром'язова блокуюча активність якої становить приблизно 50 % від активності векуронію.

У людей з нормальною функціональною активністю нирок і печінки концентрація цієї похідної речовини в плазмі крові знаходиться на рівні нижче межі визначення, і тому цей метаболіт не впливає на рівень нервово-м'язевої блокади, що створюється після введення Норкурону.

Виведення з організму, в основному, здійснюється через жовчні шляхи. Протягом доби після внутрішньовенного введення Норкурону разом з жовчю виводиться від 40 % до 80 % від введеної дози у вигляді моночетвертинних сполук. Приблизно 95 % цих моночетвертинних сполук становить векуроній у незміненому вигляді, а 5 % -

3-гідроксивекуроній.

Виведення нирками відносно незначне. Кількість моночетвертинних сполук, виявлених в сечі, зібраній через сечовивідний катетер протягом доби після введення Норкурону, в середньому становила 30 % від введеної дози.

Показання для застосування.

• Норкурон

застосовують як допоміжний до загальної анестезії засіб для полегшення інтубації трахеї, а також для забезпечення розслаблення скелетних м'язів під час хірургічних маніпуляцій.

Спосіб застосування та дози.

• Дозу

Норкурону, як і всіх інших блокаторів нервово-м'язевої передачі, необхідно підбирати індивідуально для кожного пацієнта. При визначенні дози слід враховувати застосований метод анестезії, очікувану тривалість операції, можливу взаємодію з іншими препаратами, які вводяться до або під час анестезії, а також стан пацієнта. Для контролювання ступеня нервово-м'язевої блокади та відновлення тонусу м'язів рекомендується застосовувати нейростимулятори периферичної дії.

Наведені нижче дози слід розглядати як загальні рекомендації щодо початкової і підтримуючої дози Норкурону при болюсному внутрішньовенному введенні, необхідної для забезпечення адекватного розслаблення м'язів під час хірургічних втручань короткочасної, середньої або значної тривалості, які проводяться під збалансованою анестезією без застосування або із застосуванням Норкурону для полегшення ендотрахеальної інтубації.

Дорослі та діти (див. також “Застосування в педіатрії”).

Доза для інтубації: від 0,08 до 0,1 мг векуронію броміду на 1 кг ваги тіла.

Дози Норкурону для хірургічних втручань після інтубації за допомогою сукцинілхоліну:

0,03 – 0,05 мг векуронію броміду на 1 кг ваги тіла.

При застосуванні для інтубації сукцинілхоліну введення Норкурону рекомендується відкласти до повного зникнення клінічних ознак нервово-м'язевої блокади, викликаної сукцинілхоліном.

Підтримуюча доза: 0,02 – 0,03 мг векуронію броміду на 1 кг ваги тіла.

Ці підтримуючі дози найкраще вводити після відновлення амплітуди скорочення не менше ніж на 25 % порівняно з початковою величиною.

Примітки:

- Для тучних хворих цю дозу необхідно зменшувати, враховуючи масу жирової тканини.

- Оскільки інгаляційні анестетики посилюють дію Норкурону (див. взаємодію з іншими препаратами), то при застосуванні таких анестетиків під час проведення хірургічних втручань дозу Норкурону, як правило, необхідно зменшити.

- У випадках, коли необхідно було окремим пацієнтам з будь-якої причини ввести більші дози, то під час операції, як під галотановим наркозом, так і під нейролептанестезією, застосовували від 0,15 мг до 0,3 мг векуронію броміду на 1 кг ваги тіла, при цьому несприятливі реакції з боку серцево-судинної системи при адекватній вентиляції легенів не спостерігались. При застосуванні таких високих доз Норкурону відбувається зміна фармакодинамічних параметрів, а саме: зменшується час до початку дії і збільшується тривалість дії (див. фармакодинамічні властивості).

- При кесаревому розтині та операціях новонародженим дітям доза не повинна перебільшувати 0,1 мг/кг.

Новонароджені та діти віком до 1 року.

Через можливі зміни чутливості нервово-м'язевого сплетіння, особливо у новонароджених дітей (віком до 4 тижнів), а можливо і у старших немовлят (віком до 4 місяців), рекомендується як початкову дозу застосовувати від 0,01 мг до 0,02 мг векуронію броміду на 1 кг ваги тіла з поступовим збільшення дози до досягнення пригнічення тонусу м'язів на 90 % - 95 %.

Для дітей віком від 5 місяців до 1 року застосовують такі самі дози, як і для дорослих. Проте оскільки у таких дітей час до початку дії Норкурону значно коротший, ніж у дорослих і дітей старшого віку, то для швидкого створення гарних умов для інтубації здебільшого не потрібно застосовувати високі дози.

Оскільки у немовлят тривалість дії Норкурону і час відновлення тонусу м’язів значно більші, ніж у дітей старшого віку та у дорослих, тому вводити підтримуючі дози необхідно з меншою частотою (див. також “Застосування в педіатрії”).

Дози для введення Норкурону шляхом тривалої інфузії.

Якщо Норкурон вводять шляхом тривалої інфузії, то рекомендується спочатку вводити болюсну (навантажувальну) дозу (ЕD90 або 2 х ЕD90), а потім після початку відновлення нервово-м'язевого тонусу проводити введення Норкурону шляхом інфузії. Швидкість інфузії слід встановити таку, щоб утримувати амплітуду скорочення на рівні 10 % від початкової амплітуди.

У дорослих швидкість інфузії для утримання такої нервово-м'язевої блокади становить від 0,8 до 1,4 mг векуронію броміду на кг за 1 хвилину. Застосування для новонароджених дітей та немовлят див. вище. Дуже важливо проводити безперервне спостереження за рівнем нейром'язової блокади, оскільки для необхідної швидкості інфузії існують значні індивідуальні розбіжності і, крім цього, вона значною мірою залежить від застосованого способу анестезії.

Введення. Норкурон вводять після відновлення розчину.

Інструкції для застосування.

- Відновлення розчину: Норкурон 4 мг - при додаванні 1 мл води для ін'єкцій утворюється ізотонічний розчин з рН 4, в 1 мл якого міститься 4 мг векуронію броміду (4 мг/мл).

- Для отримання розчину меншої концентрації Норкурон 4 мг можна розчиняти в 4 мл таких розчинів для інфузій:

- 5 % розчин глюкози для ін'єкцій;

- 0,9 % розчин хлориду натрію для ін'єкцій;

- Розчин Рінгера, в якому міститься лактат;

- Розчин Рінгера для ін'єкцій, в якому міститься лактат і 5 % розчин глюкози;

- 5 % розчин глюкози і 0,9 % розчин хлористого натрію для ін'єкцій.

Побічна дія.

Під час введення Норкурону можуть виникнути побічні ефекти у вигляді анафілактичних та гістаміноїдних реакцій.

- Анафілактичні реакції. При введенні блокаторів нервово-м'язевої передачі часто спостерігаються анафілактичні реакції. Незважаючи на те, що при застосуванні Норкурону такі реакції розвиваються дуже рідко, необхідно завжди бути готовим до усунення цих реакцій. Особливі застережні заходи слід приймати у випадках, коли у пацієнта в минулому вже виникали анафілактичні реакції на введення блокаторів нервово-м'язевої передачі, оскільки існують повідомлення про виникнення алергічної перехресної реактивності між цими блокаторами.

- Вивільнення гістаміну і гістаміноїдні реакції. Оскільки відомо, що блокатори нервово-м'язевої передачі здатні викликати вивільнення гістаміну як локально, так і системно, то при застосуванні таких препаратів необхідно завжди враховувати можливість появи свербежу і еритематозних реакцій в місці введення, а також генералізованих гістаміноїдних (анафілактоїдних) реакцій, наприклад, бронхоспазу або змін діяльності серцево-судинної системи.

При проведенні експериментальних досліджень з внутрішньошкірним введенням Норкурону було показано, що цей препарат має лише незначну здатність викликати локальне вивільнення гістаміну. В контрольованих дослідженнях на людях не вдалось виявити суттєвого збільшення концентрації гістаміну в плазмі крові після внутрішньовенного введення Норкурону. Проте при широкому застосуванні Норкурону в клінічній практиці такі випадки іноді відмічались.

Протипоказання.

• Наявність в минулому анафілактичних реакцій на

векуроній або іони броміду.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Показано, що на виразність та/або тривалість

дії блокаторів нервово-м'язевої передачі недеполяризуючої дії впливають такі препарати:

Посилення дії

• Анестетики:

- галотан, ефір, енфлуран, ізофлуран, метоксифлуран, циклопропан;

- високі дози тіопентону, метогекситону, кетаміну, фентанілу, гамагідроксибутирату, етомідату, пропофолу.

• Інші блокатори нервово-м'язевої передачі

недеполяризуючої дії.

• Попереднє введення сукцинілхоліну.

• Інші препарати:

- антибіотики:

аміноглікозидні та поліпептидні антибіотики, ациламінопеніцилінові антибіотики, високі дози метронідазолу;

- діуретики, блокатори бета-адренорецепторів, тіамін, інгібітори МАО, хінідин, протамін, блокатори альфа-адренорецепторів, солі магнію.

Послаблення дії:

- неостигмін, едрофоній, піридостигмін, похідні амінопіридину;

- попереднє тривале застосування кортикостероїдів, фенітоїну або карбамазепіну;

- норадреналін, азатіоприн (транзиторний і обмежений ефект), теофілін, кальцію хлорид.

Різний вплив:

міорелаксанти деполяризуючої дії, наприклад, сукцинілхолін, при введенні після Норкурону можуть викликати посилення або послаблення нервово-м'язевої блокади, викликаної Норкуроном.

Сумісність.

Норкурон можна додавати в системи для тривалих внутрішньовенних інфузій разом з розчинами таких препаратів:

фентаніл, дроперидол, нікоморфіну гідрохлорид і панкуронію бромід.

Сумісність з іншими лікарськими препаратами не вивчали.

Після розчинення Норкурону у воді для ін'єкцій утворений розчин можна розбавити до концентрації 40 мг/л, змішуючи з такими інфузійними рідинами, які знаходяться у флаконах з поліхлорвінілу або скла:

- 0,9 % розчин хлориду натрію для ін'єкцій;

- 5 % розчин глюкози для ін'єкцій;

- Розчин Рінгера;

- Розчин Рінгера з глюкозою.

Зазначений вище відновлений розчин можна також додавати в системи для тривалих внутрішньовенних інфузій таких рідин:

- розчин Рінгера, в якому міститься лактат;

- розчин Рінгера, в якому міститься лактат і 5 % розчин глюкози;

- 5 % розчин глюкози і 0,9 % розчин хлориду натрію для ін'єкцій;

- гемацел;

- 5 % розчин декстрану-40 в 0,9 % розчині хлориду натрію.

Сумісність з іншими рідинами для інфузії не вивчали.

Несумісність

Як і у випадку з багатьма іншими препаратами, несумісність розчинів спостерігалась при додаванні Норкурону в розчин тіопентону або в розчини, в яких міститься тіопентон.

Норкурон не рекомендується змішувати в одному шприці з іншими розчинами або препаратами за винятком розчинів, для яких було доведено сумісність з Норкуроном (див. «Сумісність»).

Передозування.

• У разі передозування і тривалої нервово-м'язевої

блокади хворого слід перевести на штучну вентиляцію легенів, а як антидот ввести інгібітор холінестерази (наприклад, неостигмін, піридостигмін, ендрофоній) в адекватній дозі. Якщо застосування інгібітору холінестерази не призвело до усунення нервово-м'язевих ефектів Норкурону, то штучну вентиляцію слід продовжувати до повного відновлення спонтанного дихання. Повторне введення інгібітору холінестерази може бути небезпечним.

Особливості застосування.

• Норкурон, як і інші блокатори

нервово-м'язевої передачі, повинен вводитись тільки досвідченими клініцистами, які обізнані з дією і застосуванням цих препаратів, або під наглядом таких клініцистів.

Оскільки Норкурон викликає розслаблення дихальних м'язів, необхідно, щоб пацієнтам, яким вводять цей препарат, проводили штучну вентиляцію легенів до відновлення спонтанного дихання.

При введенні блокаторів нервово-м'язевої передачі часто спостерігаються анафілактичні реакції. Незважаючи на те, що при застосуванні Норкурону такі реакції розвиваються дуже рідко, необхідно завжди приймати застережні заходи для усунення цих реакцій (див. також “

Побічна дія.

• ).

Оскільки Норкурон не впливає на діяльність серцево-судинної системи, то він не дозволяє усунути брадикардію, яка може розвитись внаслідок введення деяких

анестетиків і опіатів або внаслідок вагусних рефлексів, що можуть виникати під час операції. Тому при хірургічних втручаннях, які можуть спричинити вагусні реакції (наприклад, у разі застосування при операціях анестезуючих препаратів з відомою стимулюючою дією на блукаючий нерв, при проведенні операцій на очах, в черевній порожнині або аноректальній ділянці тощо), рекомендується ще раз перевірити доцільність застосування та/або дозу ваголітичних препаратів, наприклад, атропіну, які вводять для премедикації або вступного наркозу.

Для надання певних рекомендацій відносно застосування Норкурону у відділеннях інтенсивної терапії існує недостатньо даних. У серйозно хворих пацієнтів, які знаходяться у відділенні інтенсивної терапії, тривале введення Наркурону, як і інших міорелаксантів, відзначалось збільшення тривалості нейром'язової блокади. Важливо, щоб таким хворим під час тривалої нервово-м'язевої блокади проводили адекватну анальгезію і седатацію, а також здійснювали ретельний контроль нервово-м'язевої передачі. Крім цього, при введенні міорелаксантів необхідно ретельно підбирати дози, які б не викликали повної блокади. Все це повинні робити досвідчені клініцисти, обізнані з дією міорелаксантів і з методиками спостереження за рівнем нервово-м'язевого тонусу.

На фармакокінетику та/або фармакодинаміку Норкурону можуть впливати такі патологічні стани:

Захворювання печінки та/або жовчних шляхів

Незважаючи на те, що векуронію бромід видаляється з організму, головним чином, через жовчні шляхи, у хворих з захворюваннями печінки та/або жовчовивідних шляхів спостерігалися лише незначні зміни перебігу нейром'язової блокади, викликаної Норкуроном. Крім цього, ці зміни є дозозалежними. При застосуванні дози векуронію броміду 0,1 мг/кг ваги тіла відзначалося незначне статистично недостовірне збільшення часу до початку дії та зменшення тривалості дії порівняно з ефектами у здорових людей. При застосуванні дози векуронію броміду 0,15 і 0,2 мг/кг ваги тіла збільшення часу до початку дії було менш виразним (0,15 мг/кг) або відсутнім (0,2 мг/кг). У групі застосування дози 0,15 мг/кг не відбувалося зміни тривалості дії, тоді як у групі застосування дози 0,2 мг/кг відбувалося значне збільшення тривалості дії та часу відновлення.

Ниркова недостатність

При введенні Норкурону хворим з нирковою недостатністю відмічались лише незначні зміни фармакодинамічних параметрів.

У пацієнтів з нирковою недостатністю Норкурон, як інші недеполяризуючі нейром'язові блокатори, може викликати деяку резистентність. При введенні Норкурону хворим з нирковою недостатністю може спостерігатись невелике, клінічно не значуще збільшення часу до початку дії та тривалості відновлення м'язового тонусу.

Збільшення часу циркуляції у крові

При станах, пов'язаних з збільшення часу циркуляції, наприклад, при серцево-судинних захворюваннях, у похилому віці, при едематозних захворюваннях, які призводять до збільшення об'єму розподілу, може відбуватись збільшення часу до початку нервово-м'язевої блокади.

Нервово-м'язові захворювання

Норкурон, подібно іншим нейром’язовим блокаторам, має застосовуватись з особливою обережністю у хворих з нейром’язовим захворюванням або після поліомієліту, оскільки у таких випадках відповідна реакція на нейром’язові блокатори може значно змінюватись. Ступінь і спрямованість таких змін може значно різнитись. У хворих з тяжкою міастенією або з міастенічним синдромом (Ітон-Ламберта) невеликі дози Норкурону можуть викликати значний ефект, і тому дозу Норкурону слід підбирати в залежності від відповідної реакції.

Гіпотермія

При операціях в умовах гіпотермії тривалість нейром'язової блокуючої дії Норкурону збільшується.

Дія Норкурону може посилюватись при таких станах:

· гіпокаліємія (наприклад, після сильного блювання, діареї і лікування діуретиками), гіпермагніємія, гіпокальціємія (наприклад, після масивних трансфузій), гіпопротеїнемія, дегідратація, ацидоз, гіперкапное, кахексія.

Тому за можливості необхідно провести корекцію значних електролітних порушень, змін рН крові або дегідратації.

Вагітність і лактація

Для оцінки потенційної загрози для плода застосування Норкурону під час вагітності у тварин або жінок існує недостатньо даних. Норкурон можна вводити вагітним жінкам тільки у тому разі, якщо на думку лікаря переваги застосування цього препарату переважують можливий ризик. Питання про виділення векуронію броміду разом з грудним молоком залишається нез'ясованим.

Кесарів розтин

При проведенні досліджень показано, що Норкурон, введений у дозах до 0,1 мг на кг ваги тіла, є безпечним для пацієнток, яким проводять кесарів розтин.

Норкурон не впливає на результати оцінки за шкалою Апгара, на тонус м'язів і на кардіореспіраторну адаптацію у новонароджених дітей. Значення концентрації Норкурону в крові з пуповини свідчать лише про дуже незначну його здатність проходити через плаценту, що не призводить до появи клінічних ознак несприятливих реакцій у новонароджених дітей.

Примітка:

У пацієнток, які приймають солі магнію для лікування токсемії вагітних, відновлення тонусу м'язів після викликаної Норкуроном нервово-м'язевої блокади може бути неповним, оскільки солі магнію посилюють нервово-м'язеву блокаду. Тому для пацієнтів, які приймають сульфат магнію, дозу Норкурону необхідно зменшувати і підбирати залежно від відповідної реакції м’язів.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами

Протягом 24 годин після повного усунення викликаної Норкуроном нейром’язової блокади не рекомендується працювати з потенційно небезпечними механізмами або керувати автомобілем.

Застосування в педіатрії

- Новонароджені та діти віком до 1 року.

Для дітей віком до 1 року ЕD90 векуронію броміду при галотановому наркозі (приблизно 28 mг/кг ваги тіла) майже не відрізняється від відповідної дози для дорослих.

Час до початку дії Норкурону у новонароджених дітей значно коротший, ніж у дорослих і дітей старшого віку, що, можливо, пов'язано із зменшенням часу циркуляції в крові і відносно великим серцевим викидом. Більш швидкий початок дії препарату, можливо, також обумовлюється підвищеною чутливістю нервово-м'язевого сполучення у новонароджених дітей до дії блокаторів нервово-м'язевої передачі. У новонароджених дітей спостерігається більша тривалість ефекту і відновлення тонусу м'язів після застосування Норкурону порівняно із тривалістю у дорослих людей. Тому підтримуючі дози Норкурону таким дітям необхідно вводити не так часто.

- Діти віком більше 1 року.

Для таких дітей ЕD90 векуронію броміду при галотановому наркозі становить дещо більше (приблизно 32 mг/кг ваги тіла), але достовірно не відрізняється від відповідної дози для дорослих. У дітей порівняно із дорослими, в основному, відбувається зменшення тривалості ефекту на 30 %, а тривалості відновлення тонусу м'язів після застосування Норкурону – на 20-30 %.

У дітей, так само як і у дорослих, при повторному введенні підтримуючих доз, які становили приблизно чверть від початкової дози і вводились при відновленні амплітуди скорочення м'язів на 25% порівняно з початковою величиною, не спостерігалось кумулятивного ефекту. Збільшення у новонароджених дітей тривалості відновлення тонусу м'язів після введення Норкурону є не настільки значним, аби спричинювати застосування допоміжних агентів для усунення нервово-м'язевої блокади. При введенні таких антагоністів новонародженим дітям вони чинять таку саму ефективну дію, як і у дітей старшого віку та у дорослих людей.

Умови та термін зберігання.

• Норкурон може зберігатись

при зазначених умовах протягом терміну придатності, вказаного на упаковці.

Термін зберігання Норкурону 4 мг - 3 роки.

Після відновлення розчину згідно з рекомендаціями, зазначеними у розділі andquot;Інструкції для застосуванняandquot;, або після розведення розчину згідно з інструкціями, наведеними у розділі andquot;Сумісністьandquot;, його можна зберігати протягом 24 годин при кімнатній температурі (15-25 оС) і при денному світлі. Якщо відновлення або розбавлення розчину відбувається без дотримання умов суворої асептики, то такі розчини для збереження мікробіологічної чистоти можна тримати протягом не більше 12 годин при кімнатній температурі (15-25 оС). Проте через можливе мікробіологічне забруднення невикористані залишки розчину рекомендується виливати.

Дата, вказана на картонній коробці та етикетці до ампули, означає дату закінчення терміну придатності; тобто дату, до якої можна використовувати Норкурон.

Особливі умови зберігання

Норкурон необхідно зберігати в темному місці при температурі нижче 25 °C.

Розчин, відновлений згідно з рекомендаціями, зазначеними у розділі andquot;Інструкції для застосуванняandquot;, або розведений згідно з інструкціями, наведеними у розділі andquot;Сумісністьandquot;, можна зберігати протягом доби при кімнатній температурі (15-25 оС) і при денному світлі.