Інструкція для медичного застосування препарату НОЛІПРЕЛ

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: білі довгасті таблетки, з рискою з обох сторін;

склад:

• 1 таблетка мiстить 2 мг периндоприлу, солі

тертбутиламіну та 0,625 мг індапаміду;

допомiжнi речовини: целюлоза мiкрокристалiчна, лактози моногідрат, магнію стеарат,

кремнiй гiдрофобний колоїдний.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Комбіновані препарати інгібіторів

ангіотензинперетворюючого ферменту. Периндоприл і діуретики. Код ATC CO9BA04.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка.

Ноліпрел - комбінований антигіпертензивний препарат, який має у своєму складі периндоприл – інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту та індапамід - сульфонамідний діуретин. Ноліпрел має виражену антигіпертензивну дію, знижує систолічний та діастолічний тиск. Цей ефект є дозозалежним. Ноліпрел ефективно діє протягом 24 годин. Максимальна антигіпертензивна дія препарату Ноліпрел розвивається протягом 1 місяця і зберігається тривалий час без виникнення тахіфілаксії. При припиненні застосування препарату, ефекту відміни не спостерігається.

Фармакологічна дія препарату Ноліпрел зумовлена властивостями кожного компонента (периндоприлу та індапаміду) та їх адитивним синергізмом.

Фармакологічні властивості.

• що

пов’язані з периндоприлом

Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II (ангіотензинперетворюючий фермент – АПФ). Таким чином периндоприл запобігає утворенню судинозвужувального ангіотензину II, ендогенної натуральної речовини, яка є одним з факторів підвищення артеріального тиску. Периндоприл запобігає розпаду брадикініну, ендогенної натуральної речовини, яка сприяє розширенню та зменшенню опору периферійних судин. Застосування периндоприлу приводить до зниження секреції альдостерону, підвищення активності реніну у плазмі, зменшення периферичного опору судин завдяки дії на судини м’язів і нирок. При цьому не спостерігається затримки води та солей і рефлекторної тахікардії.

Завдяки складному механізму дії периндоприл знижує підвищений артеріальний тиск. Периндоприл також виявляє антигіпертерзивну дію у пацієнтів з низьким і нормальним рівнем реніну у плазмі.

Периндоприл діє через свій активний метаболіт - периндоприлат.

Периндоприл зменшує перед- і пост- навантаження на серце.

Численні дослідження показали, що застосування периндоприлу приводить до

- зниження тиску наповнення лівого та правого шлуночків;

- зниження загального опору периферичних судин;

- збільшення хвилинного серцевого викиду та покращання серцевого індексу.

Значно покращуються показники тестів з фізичним навантаженням.

Фармакологічні властивості.

• що пов’язані з

індапамідом

Індапамід є сульфонамiдним похідним, який фармакологiчно споріднений з тiазидними діуретиками та призначається для лікування артеріальної гіпертензії. Завдяки складному механізму дії індапамід знижує артеріальний тиск, але не спричиняє значного збільшення діурезу. Індапамід діє на рівні нирок і судин.

Індапамід має високу ліпофільність і діє на рівні судинної стінки, а саме:

- змінює трансмембранний транспорт іонів (у першу чергу кальцію), що приводить до зменшення скоротливої здатності волокон гладких м’язів у кровоносних судинах;

- стимулює синтез простагландину PGE2 i простациклiну PGI2, який є вазодилятатором та iнгiбiтором агрегацiї тромбоцитiв.

Все це приводить до зменшення загального опору периферійних судин і артеріол і

зумовлює зменшення артеріального тиску.

На рівні нирок індапамiд зменшує реабсорбцiю натрiю в кортикальному сегментi, пiдвищує видiлення натрiю i хлору в сечу, меншою мiрою - видiлення калiю i магнiю, таким чином приводить до збiльшення дiурезу.

Фармакокiнетика.

Фармакокінетичні властивості периндоприлу та індапаміду при комбінації не змінюються

порівняно з застосуванням кожного компонента при монотерапії.

Периндоприл. Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується. Периндоприл діє через свій активний метаболіт – периндоприлат. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі досягається через 3-4 години після прийому. Антигіпертензивну дію має периндоприлат, який зв’язується з АПФ. Період напіввиведення зв’язаного з АПФ периндоприлату становить більше 24 годин, що забезпечує ефективний 24-годинний контроль артеріального тиску. Стадія стабільної концентрації в плазмі настає через 4 дні. Периндоприлат виводиться із сечею.

Виведення периндоприлату знижується у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів із серцевою та нирковою недостатністю. Рекомендовано проводити підбір дози для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності та кліренс креатиніну. Діалізний кліренс периндоприлу - 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу сповільнюється у хворих на цироз печінки. Однак кількість перин- доприлату, що утворюється, не зменшується. Отже таким хворим не потрібно підбирати дозу.

Індапамід. Індапамід швидко та майже повністю абсорбується у шлунково-кишковому тракті.

Пікова концентрація у плазмі крові досягається через 1-2 години після одноразового застосування. Зв’язування індапаміду з протеїном вище 79%. Перiод напiввиведення становить вiд 14 до 24 годин (у середньому 18 годин). При регулярному застосуванні препарату настає стадія стабільної концентрації, накопичення індапаміду не спостерігається. Індапамід метаболізується в печінці та виводиться у вигляді неактивних метаболітів переважно із сечею (70%). У хворих з нирковою недостатнiстью фармакокiнетичнi параметри індапаміду не змiнюються.

Показання для застосування.

• Артеріальна гіпертензія.

Спосiб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Приймати дорослим по 1 таблетці препарату Ноліпрел, бажано вранці, перед їдою.

За необхідності додаткового контролю артеріального тиску доза може бути збільшена вдвічі. У цих випадках можливо застосування 2 таблеток препарату Ноліпрел на добу, бажано одноразово, вранці, перед їдою або перехід на застосування препарату Ноліпрел Форте по 1 таблетці на добу, вранці, перед їдою.

Максимальна добова доза - 2 таблетки 1 раз на добу.

Побічна дія.

Звичайно лікування препаратом Ноліпрел переноситься добре. Іноді можуть виникнути небажані ефекти.

З боку шлунково-кишкового тракту можливі запор, сухість у роті, нудота, біль у ділянці живота, анорексія, порушення смакових відчуттів; дуже рідко при застосуванні будь-яких інгібіторів АПФ - панкреатит, печінкова недостатність, гепатит, жовтуха, підвищення рівня печінкових трансаміназ та рівня білірубіну у плазмі; у пацієнтів з печінковою недостатністю можливо виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку респіраторної системи може виникнути сухий кашель, який зникає після відміни препарату.

З боку серцево-судинної системи дуже рідко можливо виникнення гіпотензії, непритомності, болю у ділянці груді, порушення серцевого ритму.

Алергічні реакції: більшість - у вигляді дерматологічних реакцій, особливо у пацієнтів, схильних до алергії: макулопапульозний висип, пурпура, загострення системного червоного вовчака; дуже рідко – ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи дуже рідко - головний біль, астенія, запаморочення, порушення настрою та сну.

З боку системи м’язів дуже рідко - судоми та парестезія.

Гематологічні порушення: дуже рідко при застосуванні інгібіторів АПФ можливі виникнення тромбоцитопенії, лейкопенії, агранулоцитозу, гемолітичної анемії, апластичної анемії, особливо у пацієнтів після трансплантації нирки, у пацієнтів, які перебувають на гемодіалазі.

З боку лабораторних показників: можливо виникнення гіпокаліємії (особливо у пацієнтів з груп ризику), гіпонатріємії (у зневоднених пацієнтів), можливо підвищення рівня сечовини та глюкози у сироватці крові, незначне підвищення рівня креатиніну у плазмі і сечі, яке зникає після припинення прийому препарату, дуже рідко - підвищення рівня кальцію плазми.

Протипоказання.

Підвищена чутливість (алергія) до активних речовин препарату (периндоприлу чи індапаміду), або до будь-якого компоненту препарата, підвищена чутливість до будь-якого інгібітору АПФ або до сульфонамідів в анамнезі;

- ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі після застосування інгібіторів АПФ,

ідіопатичний та спадковий набряк Квінке;

тяжка ниркова та печінкова недостатність;

печінкова енцефалопатія;

гіпокаліємія (калій плазми andlt; 3,4 ммоль/л);

періоди вагітності та годування груддю;

дитячий вік.

У зв’язку з відсутністю достатнього клінічного досвіду застосування препарату Ноліпрел для лікування хворих, які знаходяться на гемодіалізі, та пацієнтів з нелікованою декомпенсованою серцевою недостатністю, не рекомендовано призначати Ноліпрел даній групі пацієнтів.

Передозування.

У разі передозування найчастіше спостерігається така небажана побічна реакція, як артеріальна гіпотензія, а також можливо виникнення таких симптомів: нудота, блювання, судоми, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, олігурія до анурії (внаслідок гіповолемії). Порушення водно-електролітного балансу.

Лікування. Необхідно вивести препарат з організму: промити шлунково-кишковий тракт, призначити активоване вугілля та відновити водно-електролітний баланс в умовах стаціонару.

У разі тяжкої гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям. Симптоматична терапія.

Периндоприлат може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу.

Особливості застосування.

До початку прийому препарату та під час його застосування необхідно проводити моніторинг артеріального тиску, функції нирок (креатинін плазми) і калію плазми крові, особливо у хворих похилого віку та пацієнтів із груп ризику.

Ниркова недостатність.

У разі тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну andlt; 30 мл/хв) не рекомендовано призначення препарату Ноліпрел. Пацієнти з кліренсом креатиніну and#8805; 30 мл/хв не потребують корекції дози. Якщо під час застосування препарату у хворого на артеріальну гіпертензію виникли лабораторні ознаки ниркової недостатності застосування препарату Ноліпрел необхідно припинити з можливістю відновлення лікування після нормалізації показників. Таким пацієнтам необхідно проводити моніторинг калію та креатиніну через два тижні від початку лікування та кожні два місяці у період терапевтичної стабілізації. Ниркова недостатність може виникнути у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю або з нирковою недостатністю в анамнезі, включаючи пацієнтів із стенозом ниркової артерії.

Раптова гіпотензія та гіповолемія.

До початку прийому препарату та під час його застосування необхідно контролювати водно-електролитний баланс.

Ризик розвитку раптової гіпотензії зростає у хворих на гіпонатріємію (гіповолемію), яка може виникнути через безсольову дієту, блювання, діарею, довготривале застосування діуретиків або у пацієнтів із стенозом ниркової артерії, серцевою недостатністю та у пацієнтів похилого віку. В разі виникнення гіповолемії доцільно компенсувати втрати рідини і солей. Транзиторна гіпотензія не є причиною відміни застосування препарату. Після компенсації водно-електролитного балансу лікування продовжують меншою дозою або одним з компонентів препарату.

Калій плазми. Необхідно проводити моніторинг калію плазми, особливо у хворих на цукровий діабет, із нирковою недостатністю або які приймають додатково діуретики. У цих пацієнтів можливий розвиток гіпокаліємії.

Кальцій плазми. У разі підвищення рівня кальцію плазми необхідно провести додаткове обстеження та виключити наявність у хворого гіперпаратиреозу.

Кашель. Оскільки до складу препарату входить інгібітор АПФ, під час його застосування можливо виникнення сухого кашлю, який зникає після відміни препарату. За необхідності лікування можна продовжити.

Пацієнти з груп ризику. Пацієнтам із серцевою недостатністю (IV ступеня), хворим на реноваскулярну гіпертензію ( в тому числі у пацієнтів з двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки), інсулінозалежний цукровий діабет рекомендовано починати лікування в умовах стаціонару. З обережністю призначати хворим на цироз печінки.

У пацієнтів з підвищеним рівнем сечової кислоти можливо посилення нападів подагри.

Пацієнтам похилого віку призначають по одній таблетці препарату Ноліпрел на добу.

Особливої уваги потребують пацієнти, які мають ішемічну хворобу серця та цереброваскулярні порушення, в яких ризик виникнення раптової гіпотензій вище.

Якщо хворому збираються робити хірургічне втручання необхідно повідомити анестезіолога про застосування препарату Ноліпрел.

Під час застосування препарату Ноліпрел можливий позитивний результат при проведенні допінг-контролю у спортсменів (що зумовлено вмістом індапаміду у складі препарату).

У зв’язку з відсутністю досліджень щодо використання препарату хворими під час діалізу Ноліпрел не рекомендовано призначати цій групі пацієнтів.

Препарат не рекомендовано приймати дітям.

Ноліпрел не порушує психомоторні реакції. Препарат може впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами тільки у разі виникнення раптового зниження артеріального тиску.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.

При застосуванні препарату Ноліпрел необхідно пам’ятати, що це комбінований препарат, тому для загальної оцінки можливої взаємодії препарату з іншими лікарськими засобами необхідно брати до уваги обидві діючі речовини препарату.

Небажані комбінації.

Літій.

При одночасному застосуванні з препаратами літію можливо підвищення рівня літію у плазмі крові (внаслідок зменшення виведення літію) та поява симптомів передозування. За необхідності призначення такої комбінації треба контролювати рівень літію у плазмі.

Комбінації, які потребують обережності.

Баклофен посилює антигіпертензивну дію препарату Ноліпрел. Необхідно проводити моніторинг артеріального тиску та функції нирок.

Системні нестероїдні протизапальні препарати (особливо індометацин), великі дози саліцилатів можуть спричинити зниження антигіпертензивної дії препарату та виникнення гострої ниркової недостатності, особливо у зневоднених пацієнтів.

Необхідно контролювати функцію нирок і рекомендувати пацієнту вживати достатню кількість рідини.

Препарати, які можуть спричинити гіпокаліємію: амфотерицин, глюко- та мінералокортикоїди, проносні препарати, що стимулюють перистальтику. Необхідно контролювати вміст калію у плазмі.

Глюкокортикостероїди, тетракозактид (системної дії) зменшують гіпотензивну дію препарату Ноліпрел за рахунок затримки води та іонов натрію під впливом глюкокортикостероїдів.

Серцеві глікозиди: існує ризик посилення токсичної дії серцевих глікозидів. Необхідно проводити моніторинг калію плазми та ЕКГ-контроль.

Калійзберігаючі діуретики (амілорид, спіронолактон,тріамтерен ): можливість розвитку гіпокаліємії, у хворих на цукровий діабет або з нирковою недостатністю - гіперкаліємії.

Антиаритмічні препарати (хінідин, гідрохінідин, аміодарон, дизопірамід, бретиліум, соталол) підвищують ризик розвитку “піруетної тахікардії”. Необхідно проводити моніторинг калію, інтервалу QT.

Метформін: можливо виникнення молочнокислого ацидозу внаслідок розвитку ниркової недостатності.

Йодконтрастні засоби: у разі дегідратації, пов’язаної із застосуванням діуретиків, збільшується ризик розвитку ниркової недостатності. Необхідно відновити водний баланс до призначення йодконтрастних засобів.

Трициклічні антидепресанти (іміпрамін): спостерігається посилення гіпотензивної дії індапаміду та посилюється ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Солі кальцію: можливо виникнення гіперкальціємії.

Циклоспорин: можливі збільшення креатиніну плазми, гіперкаліємія.

Естрогени: за рахунок затримки рідини в організмі при одночасному застосуванні можливо зменшення антигіпертензивної дії препарату.

Алопуринол, цитостатики, імунодепресивні засоби і системні кортикостероїди можуть призвести до підвищення ризику виникнення лейкопенії.

Симпатоміметики: можливо ослаблення антигіпертензивної дії периндоприлу.

Інші антигіпертензивні засоби: можлива додаткова антигіпертензивна дія.

Умови та термін зберігання.

• /p>

Зберігати при температурі нижче 30 °C в недоступному для дітей мiсцi.

Термін придатності – 3 роки.

Після відкриття пакету термін придатності становить два місяці.

Не застосовувати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.