Інструкція для медичного застосування препарату МИНЕСС

основні фізико-хімічні властивості:

• активна таблетка, вкрита оболонкою блідо-жовтого кольору, має круглу

форму та опуклі поверхні. На одному боці таблетки нанесено тиснення «60», на другій – «15».

Таблетка плацебо, вкрита оболонкою білого кольору, має круглу форму та опуклі поверхні;

склад:

блідо-жовта таблетка (активна): 1 активна таблетка, вкрита оболонкою, містить етинілестрадіол 15 мкг, гестоден 60 мкг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, калію полакрилін, OPADRY жовтий YS-1-6386-G, поліетиленгліколь 1450, віск Е (віск монтангліколевий).

Біла таблетка (плацебо):

Лактози моногідрат, целюлоза мікрокристаліча, магнію стеарат, калію полакрилін, OPADRY білий Y-5-18024A, поліетиленгліколь 1450, віск Е (віск монтангліколевий).

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Гормональні контрацептиви для системного

застосування.

Код АТС G03A В06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Монофазний комбінований естрогенпрогестагенний контрацептивний препарат. Контрацептивний ефект Минессу здійснюється за допомогою 3 механізмів, що доповнюють один одного:

- пригнічення овуляції на рівні гіпоталамо-гіпофізарної регуляції;

- зміни властивостей цервікального секрету, внаслідок чого він стає непроникливим для сперматозоїдів;

- зміни ендометрію, яке робить неможливою імплантацію заплідненої яйцеклітини.

Етинілестрадіол індукує синтез у печінці глобулінів, які зв’язують статеві гормони (ГЗСГ), а також глобулінів, які зв’язують кортикоїдні гормони. Курсовий прийом 15 мкг етинілестрадіолу збільшує вміст ГЗСГ у плазмі з 86 до 200 ммоль/л.

Фармакокінетика.

Етинілестрадіол.

Всмоктування. Після прийому внутрiшньо всмоктування етинілестрадіолу відбувається швидко та повністю. Пікова концентрація після прийому 15 мкг досягається в плазмі через 1 - 1,5 год та становить 30 пг/мл. Етинілестрадіол значною мірою підлягає ефекту “першого проходження” через печінку. Абсолютна біодоступність - приблизно 45%.

Розподіл. Об’єм розподілу етинілестрадіолу становить 15 л/кг, зв’язокз білками плазми - приблизно 98%. Рівноважна концентрація в плазмі досягається в 2-й половині циклу, коли концентрація етинілестрадіолу в сироватці на 20% перевищує концентрацію після однократного прийому.

Метаболізм. Етинілестрадіол метаболізується повністю (метаболічний кліренс плазми – приблизно 10 мл/хв/кг).

Виведення. Метаболіти, що утворилися, виводяться із сечею (40%) та калом (60%). Незмінний етинілестрадіол у будь-якій значущій кількості не виводиться. Період напіввиведення етинілестрадіолу становить приблизно 15 год.

Гестоден.

Всмоктування. Після прийому внутрішньо всмоктування гестодену відбувається швидко та повністю. Абсолютна біодоступність - приблизно 99%. Після перорального прийому одноразової дози гестодену в 60 мкг максимальна концентрація в плазмі 2 мг/мл досягається приблизно через 60 хв. Концентрація в плазмі суттєво залежить від вмісту ГЗСГ.

Розподіл. Об’єм розподілу гестодену при одноразовому введення 60 мкг становить 1,4 л/кг. Зв’язок з білками плазми - 30%, 50 - 70% зв’язано з ГЗСГ.

Стійка концентрація досягається у 2-й половині циклу, коли концентрація гестодену підвищується в 3 - 4 рази.

Метаболізм. Гестоден інтенсивно метаболізується (механізми стероїдного обміну). Метаболічний кліренс одноразової дози 60 мкг становить близько 0,8 мл/хв/кг.

Виведення. Неактивні метаболіти, що утворилися, екскретуються з сечею (60%) та калом (40%).

Період напіввиведення гестодену становить 13 год. Супутнє призначення етинілестрадіолу подовжує період напіввиведення до 20 год.

Показання для застосування.

• Пероральна контрацепція.

Спосіб застосування та дози.

• Приймати внутрішньо, 28 днів поспіль щоденно,

по 1 таблетці на день, в один і той же час. Перші 24 дні приймати по 1 блідо-жовтій таблетці, наступні 4 дні – по 1 білій, не допускаючи перерви між прийомом. Нова упаковка повинна бути почата наступного дня після прийому останньої таблетки плацебо. Менструальноподібна кровотеча звичайно починається на 2 – 3-й день після прийому останньої активної таблетки та може не закінчитись до початку нової упаковки.

Початок прийому препарату Минесс.

Якщо протягом попереднього місяця гормональна контрацепція не застосовувалась. Прийняти 1-шу таблетку в 1-й день менструальної кровотечі. Можливий початок прийому на 2 - 5-й день, але в цьому випадку протягом перших 7 днів прийому 1-ї упаковки рекомендується застосування додаткових негормональних методів контрацепції (презерватив, сперміциди).

Перехід з іншого комбінованого перорального контрацептиву.

Починати прийом препарату Минесс найкраще наступного дня після прийому останньої активної таблетки попереднього перорального контрацептиву. Минесс повинен бути прийнятий не пізніше наступного дня після закінчення перерви в прийомі попереднього препарату або після останньої неактивної таблетки.

Перехід з прогестогенової контрацепції (міні-пілі, ін’єкції, імплантанти) на препарат Минесс. У будь-який день циклу жінка може завершити прийом міні-пілі, розпочавши приймати Минесс наступного день. Також можна почати прийом у день видалення імплантанту. Якщо застосовувалась ін’єкційна контрацепція, розпочати прийом Минесс можна в той день, коли запланована чергова ін’єкція. В усіх цих випадках жінка повинна бути попереджена про необхідність додаткового запобігання вагітності негормональними методами протягом перших 7 днів прийому таблеток.

Після переривання вагітності в першому триместрі.

Розпочати прийом препарату Минесс можна відразу після аборту. Необхідності в додаткових мірах контрацепції немає.

Після пологів або переривання вагітності в другому триместрі.

Оскільки післяпологовий період пов’язаний з підвищеним ризиком тромбоемболії, розпочинати прийом пероральних контрацептивів слід не раніше, ніж через 28 днів після пологів (якщо жінка не годує груддю) або переривання вагітності в другому триместрі. Жінку слід попередити про необхідність використовувати додаткові негормональні методи запобігання вагітності протягом перших 7 днів прийому таблеток. Якщо сексуальний контакт вже мав місце до початку прийому пероральних контрацептивів, необхідно переконатись у відсутності вагітності або почекати початку 1-го менструального циклу.

Пропуск прийому таблеток.

Надійність контрацепції знижується, якщо пропускається прийом блідо-жовтих таблеток (активних), особливо тих, що на початку упаковки.

У разі пропуску прийому блідо-жовтої таблетки в період менше 12 годин таблетку слід прийняти негайно. Прийом продовжувати в звичайному режимі, наступна таблетка приймається в звичайний час.

Якщо жінка пропустила прийом блідо-жовтої таблетки протягом 12 годин і більше або пропустила прийом більше одної активної таблетки, контрацептивний ефект знижується. Остання пропущена таблетка повинна бути прийнята якомога швидше, навіть у разі, коли це буде означати прийом 2 таблеток на день. Наступні таблетки треба прийматися як звичайно. На додаток повинні використовуватися методи негормональної контрацепції (презервативи, сперміциди та ін.) протягом наступних 7 днів. Слід мати на увазі, що, якщо в ці 7 днів закінчується прийом активних таблеток поточної упаковки, наступного дня після прийому останньої активної таблетки слід розпочати нову упаковку, а прийом усіх неактивних таблеток треба пропустити. Це необхідно для того, щоб не було великої перерви в прийомі активних таблеток, яка підвищує ймовірність овуляції. Поява кровотечі відміни до початку прийому неактивних таблеток нової пачки малоймовірна, однак кров’янисті виділення або проривна маткова кровотеча під час прийому активних таблеток можливі. Якщо у пацієнтки не виникає кровотечі відміни після закінчення цієї нової упаковки, перед призначенням подальшого прийому необхідно виключити вагітність.

Помилка в прийомі однієї або більше білих таблеток не має наслідків при умові, що перерва між прийомом останньої блідо-жовтої таблетки поточної упаковки та першої блідо-жовтої таблетки наступної упаковки не перевищує 4 днів.

Порушення функції травного тракту.

Якщо протягом 4 годин після прийому таблетки виникло блювання або гостра діарея, абсорбція препарату може бути неповною. У цьому разі необхідно користуватися рекомендацією розділу «Пропуск прийому таблеток».

Жінка повинна приймати додаткові таблетки з упаковки.

Як затримати настання менструації.

Для того, щоб затримати настання менструації, слід розпочати нову упаковку Минессу, пропустивши прийом неактивних таблеток з поточної упаковки. Затримка може продовжуватися стільки, скільки необхідно, до кінця прийому 2-ї упаковки. Під час затримки можуть бути кров’янисті виділення та прориві маткові кровотечі. Звичайний прийом Минессу відновлюється після прийому неактивних таблеток.

Побічна дія.

Побічні реакції перераховані в таблиці у відповідності з наступною градацією.

 Дуже часто
 
 
 and#8805; 10%
 


 
 Часто
 
 
 and#8805; 1% та andlt;10%
 


 
 Нечасто
 
 
 and#8805;0.1% та andlt;1%
 


 
 Рідко
 
 
 and#8805;0.01% та andlt;0.1%
 


 
 Дуже рідко
 
 
 andlt;0.01%
 

 Інфекції
 


 
 Часто
 
 
 Вагініт, включаючи кандидоз;
 


 
 Імунна система
 


 
 Рідко
 
 Дуже рідко
 
 
 Анафілактичні / анафілактоїдні реакції, включаючи
 поодинокі випадки кропив’янки, ангіоневротичного набряку та тяжких реакцій із
 симптомами порушення дихання та гемодинаміки.
 Загострення системного червоного вівчака
 


 
 Обмін речовин
 


 
 Нечасто
 
 
 Зміна апетиту (зменшення або збільшення);
 


 
 Рідко
 Дуже рідко
 
 
 Порушення толерантності до глюкози
 Загострення порфірії
 


 
 Психічні розлади
 


 
 Часто
 
 
 Зміни настрою, включаючи депресію, зміни
 лібідо
 


 
 Нервова система
 


 
 Дуже часто
 
 
 Головний біль, включаючи мігрень
 


 
 Часто
 
 
 Нервозність, запаморочення 
 


 
 Дуже рідко
 
 
 Загострення хореї 
 


 
 Органи зору 
 


 
 Рідко
 Дуже рідко
 
 
 Непереносимість контактних лінз
 Неврит зорового нерва*, тромбоз судин
 сітківки
 


 
 Серцево-судинна система
 


 
 Нечасто
 Дуже рідко
 
 
 Підвищення артеріального тиску
 Погіршення перебігу варикозного розширення
 вен 
 


 
 Травний тракт
 


 
 Часто
 
 
 Нудота, блювання, біль у животі
 


 
 Нечасто
 
 
 Спазми в животі, метеоризм
 


 
 Дуже рідко
 
 
 Панкреатит 
 


 
 Гепато-біліарна система
 


 
 Рідко
 Дуже рідко
 
 
 Холестатична жовтяниця
 Аденома печінки, гепатоцелюлярна
 карцинома, захворювання жовчного міхура, включаючи жовчнокам’яну хворобу**
 


 
 Шкіра та підшкірна клітковина
 


 
 Часто
 
 
 Акне
 


 
 Нечасто
 
 
 Висипка, хлоазма (мелазма), яка може бути персистуючою,
 гірсутизм, алопеція 
 


 
 Рідко
 
 
 Вузлова еритема
 


 
 Дуже рідко
 
 
 Поліморфна еритема 
 


 
 Сечовидільна система
 


 
 Дуже рідко
 
 
 Гемолітико-уремічний синдром
 


 
 Репродуктивна система та молочні залози
 


 
 Дуже часто
 
 
 Проривні кровотечі/кров’янисті виділення 
 


 
 Часто
 
 
 Мастодинія, нагрубання, збільшення
 молочних залоз, виділення з молочних залоз; дисменорея; зміни інтенсивності
 менструацій; зміни цервікального ектропіону, аменорея 
 


 
 Організм в цілому
 


 
 Часто
 
 
 Затримка рідини та набряки
 


 
 Дані лабораторних досліджень
 


 
 Нечасто
 
 
 Зміни рівня ліпідів сироватки крові,
 включаючи гіпертригліцеридемію
 


 
 Рідко
 
 
 Зниження рівню фолатів сироватки крові***
 


 
 
 
 
 
 
 
 
 

• Неврит зорового нерва може призвести до часткової

або повної втрати зору.

• • Пероральні контрацептиви можуть погіршувати перебіг захворювань

жовчного міхура, а також прискорити розвиток захворювання у жінок, які раніше не мали ніяких симптомів.

• • • Пероральні контрацептиви можуть знижувати рівень

фолатів нижче норми (це має значення у разі настання вагітності через короткий час після відміни контрацептивів.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату;

наявність тромбозів (венозних та артеріальних) у даний час або в анамнезі (у тому числі тромбозів глибоких вен), тромбоемболія; наявність в даний час або в анамнезі станів, які мають схильність до тромбозу (ураження клапанного апарату серця, порушення ритму серця), див. також розділ “

Особливості застосування.

цукровий діабет із судинними порушеннями; наявність захворювання печінки в активній фазі (поки печінкові тести не прийдуть до норми); наявність у даний час або в анамнезі пухлин печінки (аденома та карцинома); виявлені естрогензалежні злоякісні захворювання (статевих органів або молочних залоз) або підозра на них; вагінальні кровотечі неясного генезу; захворювання судин головного мозку або коронарних судин серця; неконтрольована артеріальна гіпертензія; вагітність або підозра на неї; період годування груддю.

Застереження.

З особливою обережністю Минесс призначають при серпоподібноклітинній анемії; виражених порушеннях жирового обміну (ожиріння, гіперліпідемія); епілепсії (ризик збільшення частоти нападів); отосклерозі з погіршанням слуху, ідіопатичній жовтяниці або свербежі під час попередньої вагітності; уроджених гіпербілірубінеміях (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона та Ротора); запальних захворюваннях жіночих статевих органів (сальпінгоофорит, ендометрит); мігрені з аурою; порушенні толерантності до вуглеводів та при цукровому діабеті, а також пацієтам старше 35 років.

Передозування.

• Повідомлень про тяжкі патологічні ефекти при

випадковому прийомі великих доз контрацептивів маленькими дітьми немає.

Передозування.

• може спричинити блювання кровотечу

відміни.

Лікування. Симптоматичне. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування.

• Прийом пероральних контрацептивів може

спричинити певні фізіологічні зміни, які позначаються на результатах деяких лабораторних тестів, включаючи:

- біохімічні параметри функції печінки (зниження білірубіну та АЛТ), функції щитоподібної залози (збільшення загального Т3 та Т4 внаслідок збільшення рівня тиреоглобуліну), функцій наднирникових залоз (збільшення кортизолу плазми, підвищення глобуліну, що зв’язує кортизон, зниження дигідроепіандростерону сульфату) та функції нирок (збільшення креатинину в плазмі та кліренсу креатинину);

- рівні білків (транспортних) в плазмі, таких як кортикостероїдзв’язуючий глобулін та ліпідні/ліпопротеїдні фракції;

- параметри вуглеводного обміну (підвищення рівня глюкози в сироватці крові);

- параметри коагуляції та фібринолізу (підвищення рівня фібрину, фактора VII, активності плазміногену).

Перед призначенням пероральних контрацептивів треба провести повне загальне медичне та гінекологічне обстеження, включаючи вимірювання артеріального тиску, обстеження молочних залоз, а також детальний аналіз особистого та сміейного анамнезщу пацієнтки. В подальшому таке обстеження повинно проводитися регулярно, кожні 6 місяців.

Пацієнтки повинні бути поінформовані про те, що даний препарат не захищає від ВІЛ-інфекції або інших захворювань, що передаються статевим шляхом.

Діарея та/або блювання можуть зменшити абсорбцію гормонів , що призведе до зменшення їх концентрації у крові та, як наслідок, до зниження контрацептивного ефекту препарату.

Використання будь-яких пероральних контрацептивів може супроводжуватися: збільшенням ризику розвитку артеріального та венозного тромбозу, включаючи інфаркт міокарда, інсульт, тромбоз вен та емболію легеневої артерії; збільшенням ризику розвитку інтраепітеліальної цервікальної неоплазії та раку шийки матки; збільшенням ризику раку молочної залози.

При одночасному використанні Минессу та препаратів, які знижують концентрацію етинілестрадіолу в крові, рекомендується застосування негормональних методів контрацепції (презервативи та сперміциди). У разі тривалого використання цих препаратів пероральні контрацептиви не можуть бути основним методом контрацепції. Після закінчення прийому препаратів, які зменшують рівень етинілестрадіолу в крові, доцільно застосовувати протягом 7 днів негормональні методи контрацепції. Більш тривале їх застосування рекомендується після закінчення прийому препаратів – індукторів печінкових мікросомальних ферментів. Для повного припинення індукції іноді потрібно декілька тижнів. Час припинення активації залежить від дози, тривалості застосування та швидкості елімінації індикуючого препарату.

Паління збільшує ризик серйозних побічних ефектів з боку серцево-судинної системи при прийомі комбінованих пероральних контрацептивів. Цей ризик зростає з віком та кількістю викурених за день цигарок (за даними епідеміологічних досліджень, викурювання 15 і більше цигарок на день асоціюється з вірогідним збільшенням ризику) та є особливо значущим для жінок старших 35 років. Жінкам, які користуються пероральними контрацептивами, рекомендується утримуватися від паління.

Артеріальний та венозний тромбоз і тромбоемболія.

Застосування пероральних контрацептивів пов’язане зі збільшенням ризику венозного та артеріального тромбозу і тромбоемболії.

Для кожної окремої естрогенпрогестинової комбінації режим дозування повинен містити мінімальні кількості естрогенів та прогестинів, що забезпечують бажаний ефект та відповідні потреби пацієнтки.

Жінки, які вперше отримують комбіновані пероральні контрацептиви, повинні отримувати препарати, що містять менше 50 мкг естрогену.

Венозна тромбоемболія в 1 - 2% випадків є причиною смерті. Ризик найбільш високий протягом 1-го року використання будь-яких комбінованих пероральних контрацептивів. Однак ризик тромбоемболічних порушень менший, ніж під час вагітності. Жінки, які використовували контрацептиви з вмістом етинілестрадіолу в дозі більше 30 мкг і такий прогестин, як гестоден, мають підвищений ризик тромбозу та тромбоемболії в порівнянні з тими, хто використовує препарати з вмістом етинілестрадіолу менше 50 мкг і левоноргестрел як прогестин.

Дані щодо порівняльного ризику венозного тромбозу та тромбоемболії для таких пероральних контрацептивів, що містять гестоден і 15 мкг етинілестрадіолу, як Минесс, відсутні.

Загальний відносний ризик венозного тромбозу та тромбоемболії для пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу в комбинації з дезогестрелом або гестоденом в порівнянні з тими, що містять 50 мкг етинілестрадіолу та левоноргестрел – 1,5 - 2. Частота венозного тромбозу та тромбомбоемболії при використанні пероральних контрацептивів з левоноргестрелом , що містять менше 50 мкг етинілестрадіолу – 20 випадків на 100000 жінко-років застосування. Для пероральних контрацептивів, що містять 30 мкг етинілестрадіолу в комбинації з дезогестрелом або гестоденом, частота становить приблизно 30 - 40 випадків на 100000 жінко-років застосування, тобто додатково 10 - 20 випадків на 100000 жінко-років застосування.

Всі ці дані слід брати до уваги при обиранні методу контрацепції та призначенні пероральних контрацептивів.

Ризик розвитку артеріального та венозного тромбозу та тромбоемболії підвищується за наявності уродженої або набутої тромбофілії, при ожирінні, а також у жінок старше 35 років.

Ризик розвитку артеріального тромбозу або тромбоемболії підвищується також за наявності артеріальної гіпертензії, гіперліпідемії та при палінні.

Ризик розвитку венозного тромбозу та тромбоемболії підвищується при хірургічному втручанні або травмі, які збільшують ризик тромбозу, недавніх пологах або аборті в другому триместрі вагітності та при тривалій іммобілізації.

Відносний ризик розвитку післяопераційних тромбоемболічних ускладнень при використанні пероральних контрацептивів зростає в 2 - 4 рази. Відносний ризик венозного тромбозу у жінок, які мають схильність у 2 рази вищий. Не слід застосовувати контрацептиви за 4 – 6 тижнів до і протягом 2 тижнів після хірургічного втручання на органах з підвищеним ризиком розвитку тромбозу; під час тривалої іммобілізації.

Оскільки в ранньому післяпологовому періоді ризик тромбоемболії підвищений, прийом пероралоних контрацептивів може бути розпочатий не раніше ніж через 28 днів після пологів або переривання вагітності в другому триместрі.

Ризик розвитку порушень мозкового кровообігу (ішемічного інсульту) при використанні пероральних контрацептивів підвищений у жінок, які хворіють на мігрень (особливо мігрень з аурою).

Ураження очей.

Є повідомлення про випадки тромбозу центральної вени сітківки при використанні пероральних контрацептивів, що призводили до часткової або повної втрати зору. При появі таких ознак або симптомів, як зміна зору, екзофтальм, диплопія, набряк диску зорового нерва, ураження судин сітківки, контрацептиви слід відмінити та негайно встановити причину порушення.

Артеріальний тиск.

Повідомляється про підвищення кров’яного тиску у жінок, що приймали пероральні контрацептиви.

Хворим на артеріальну гіпертензію, а також тим, у кого в анамнезі є показання на гіпертензію або захворювання, пов’язані з гіпертензією (включаючи захворювання нирок), рекомендується призначати інші методи контрацепції. Якщо пероральні контрацептиви все ж таки використовуються, необхідно ретельне спостереження, а при значному підвищенні кров’яного тиску, ці препарати треба відмінити.

При відміні пероральних контрацептивів артеріальний тиск знижується до вихідного рівня і різниці в частоті проявів гіпертензії у жінок, які приймали пероральні контрацептиви, та у тих, які ніколи їх не приймали, не виявлена.

Призначення пероральних контрацептивів протипоказано жінкам, які хворіють на неконтрольовану гіпертензію.

Злоякісні новоутворення репродуктивної системи.

Дані деяких досліджень вказують на те, що застосування пероральних контрацептивів може супроводжуватися збільшенням розвитку інтраепітеліальної цервікальної неоплазії та інвазивного раку шийки матки в деяких популяціях жінок. Однак ці дані виявляються суперечливими при співвіднесенні їх з іншими факторами ризику (сексуальна поведінка та ін.). У випадках недіагностованих аномальних кровотеч зі статевих шляхів необхідно вжити адекватних діагностичних заходів.

Мета-аналіз даних 54 міжнародних досліджень показав дещо підвищений ризик (RR=1.24) раку молочної залози у жінок, що застосовували пероральну контрацепцію; він поступово зникав протягом 10 років після припинення прийому контрацептивів. Дані дослідження не надали доказів причинно-наслідкового зв’язку. Збільшення ризику розвитку раку молочної залози може бути зумовлено ранньою діагностикою у жінок, які використовували пероральні контрацептиви (завдяки більш ретельному клінічному спостереженню), їх біологічним ефектом або комбінацією обох факторів. Оскільки рак молочної залози у жінок молодше 40 років зустрічається рідко, відносний вплив зазначеної підвищеної кількості випадків діагнозу раку молочної залози у тих, хто приймає пероральні контрацептиви в даний час або приймав нещодавно, на тривалість життя малий. Перебіг раку молочної залози у тих, хто коли-небудь приймав пероральні контрацептиви, має тенденцію до меншої злоякісності, ніж у тих, хто не приймав їх ніколи.

Новоутворення печінки. Розвиток доброякісних новоутворень печінки рідко, а розвиток злоякісних надзвичайно рідко асоціюється із застосуванням пероральних контрацептивів (ризик зростає при більшій тривалості прийому). Розрив печінкової аденоми може стати причиною смерті внаслідок інтраабдомінальної кровотечі. Жінки, в яких розвивався холестаз на фоні прийому пероральних контрацептивів або під час вагітності, належать до групи ризику щодо розвитку цього стану. Застосування цими пацієнтами пероральних контрацептивів вимагає ретельного клінічного спостереження, і якщо холестаз виявляється, то контрацептиви необхідно відмінити.

Головний біль.

Виникнення або загострення мігрені, а також поява сильного або постійного головного болю вимагає припинення прийому контрацептивів та з’ясування причини болю. Жінки, які хворі на мігрень (особливо мігрень з аурою) та приймають пероральні контрацептиви, мають підвищений ризик розвитку інсульту.

Вплив на вуглеводний та жировий обмін.

Є повідомлення про випадки порушення толерантності до глюкози у пацієнтів, які користуються пероральними контрацептивами. Жінкам з пониженою толерантністю до глюкози або які хворі на цукровий діабет потребують ретельного спостереження. У незначної кількості пацієнтів, які використовують пероральні контрацептиви, може спостерігатися персистуюча гіпертригліцеридемія. У пацієнток з підвищеним рівнем тригліцеридів застосування естроенвмісних препаратів може супроводжуватися значним підвищенням рівня тригліцеридів у плазмі та розвитком панкреатиту.

Естрогени підвищують рівень ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), у той час як прогестини спричиняють зниження ЛПВЩ і підвищують рівень ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), що ускладнює контроль рівня ліпідемії. Сумарний вплив пероральних контрацептивів на ліпідний обмін залежить від балансу між дозами естрогену та прогестогену, а також виду та абсолютної кількості прогестогену, що використовується в контрацептиві. Якщо жінка, яка лікувалася з приводу гіперліпідемії, обирає пероральну контрацепцію, то вона потребує ретельного медичного спостереження.

Вагінальна кровотеча.

У деяких жінок під час прийому неактивних таблеток спостерігається відсутність менструальноподібної кровотечі. Якщо перед першою відсутньою кровотечею контрацептив приймався нерегулярно або якщо відсутність кровотечі відміни спостерігається протягом 2 наступних циклів, то до виключення можливої вагітності слід припинити прийом пероральних контрацептивів і використовувати негормональні методи контрацепції.

При прийомі пероральних контрацептивів, особливо в перші 3 місяці, можуть бути кровотечі прориву/кров’янисті виділення. Це може залежати від дози та типу прогестину. Якщо кровотеча має персистуючий або рекурентний характер, необхідно пам’ятати про негормональні причини та призначити відповідні діагностичні заходи для виключення вагітності, інфекції, злоякісного новоутворення та ін. При виключенні патології подальше використання пероральних контрацептивів або зміна препарату може усунути це небажане явище.

У деяких жінок може виникнути оліго- або аменорея (можливо, внаслідок ановуляції) після прийому оральних контрацептивів, особливо якщо такі стани були і раніше.

Депресія.

Жінки, в яких показана депресія в анамнезі, і які застосовують пероральні контрацептиви, потребують ретельного спостереження і, при появі тяжких проявів депресії препарат слід відмінити. Пацієнтки, в яких розвивається тяжка депресія на фоні прийому пероральних контрацептивів, повинні припинити прийом препарату та після з’ясування причинно-наслідкового взаємозв’язку використовувати негормональну контрацепцію.

Інші стани.

Слід з обережністю призначати препарат жінкам, хворим на епілепсію.

Застосування при вагітності та лактації.

Численні епідеміологічні дослідження не виявили збільшення ризику розвитку вроджених вад розвитку у дітей жінок, які приймали пероральні контрацептиви до вагітності.

Дані досліджень не дають підстав припускати наявність тератогенного ефекту у тих випадках, коли жінка продовжувала прийом контрацептиву, не підозрюючи про вагітність ( див. також розділ “

Протипоказання.

• ).

Контрацептиви та/або їх метаболіти визначаються в грудному молоці в невеликих кількостях, є повідомлення про декілька побічних ефектів у новонароджених, включаючи жовтяницю та генікомастію. Пероральні контрацептиви можуть змінювати кількість та склад грудного молока. Застосування пероральних контрацептивів до повного переводу дитини з грудного на штучне вигодовування не рекомендується.

Вплив на здатність керувати автомобілем і технікою.

Впливу не виявлено.

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами.

Лікарські засоби, які знижують концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові.

Будь-яка речовина, що прискорює моторику травного тракту і, тим самим, знижує абсорбцію етинілестрадіолу (метоклопрамід); речовини, що індукують печінкові мікросомальні ферменти, такі як барбітурати, фенітоїн, примідон, фенілбутазон, рифабутін, рифампіцин, гризеофульвін, дексаметазон, топірамат, деякі інгібітори протеаз, модафініл, риттонавір, препарати, що містять зверобій; антибіотики (ампіцилін та інші пеніціліни, тетрацикліни), шляхом зменшення внутрішньопечінкової циркуляції естрогенів.

Лікарські засоби, які підвищують концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові.

Аторвастатин; аскорбінова кислота (вітамін С) і парацетамол; індинавір, флуконазол і тролеандоміцин; при одночасному прийомі олеандоміцину підвищується ризик розвитку внутрішньопечінкового холестазу.

Етинілестрадіол може перешкоджати метаболізму інших лікарських засобів, інгібуючи печінкові мікросомальні ферменти або індукуючи кон’югацію ліків у печінці, особливо глюкуронування глюкуроновою кислотою. Таким чином, концентрації в плазмі та в тканинах можуть бути підвищені (циклоспорин, теофілін, кортикостероїди).

Є повідомлення про зростання ризику галактореї при використанні пероральних контрацептивів у пацієнтів, які отримували лікування флунаризином.

Необхідно вивчити інструкції щодо застосування препаратів, які призначаються паралельно для визначення потенційно можливих взаємодій останніх.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в недоступному для дітей,

захищеному від світла місці, при температурі не вище 25о С.

Термін зберігання – 2 роки

Препарат не повинен застосовуватись після закінчення терміну вживання.