Інструкція для медичного застосування препарату МАГНЕВІСТ

міжнародна назва: гадопентетова кислота;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий водний розчин;

 

 Концентрація контрастної речовини
 
 
 469,01 мг/мл (0,5 ммоль/мл) 
 


 
 Осмоляльність при 37°С
 
 
 1,96 Осм/кг Н2О
 


 
 Густина при
 
 
 20°С
 37°С
 
 
 1,210 г/мл
 1,195 г/мл
 


 
 В’язкість при
 
 
 20°С
 37°С
 
 
 4,9 мПа•с 
 2,9 мПа•с 
 


 
 Значення рН
 
 
 7,0 – 7,9
 

 

склад:

• 1 мл розчину для ін’єкцій містить 469,01 мг димеглумінової солі гадопентетової кислоти (що відповідає

0,5 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти);

допоміжні речовини: кислота діетилентриамінпентаоцтова, меглумін, вода для ін’єкцій.

 

Форма випуску.

• Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

• Парамагнітні контрастні засоби. Код АТС: V

08C A01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Магневіст – парамагнітний контрастний засіб, призначений для магнітно-резонансної томографії. Його посилююча контрастність дія завдячує ди-N-метилглукаміновій солі гадопентетової кислоти, комплексу гадолінію з пентетовою кислотою (діетилентриамінпентаоцтовою кислотою = ДТПА).

При застосуванні у магнітно-резонансній томографії відповідної послідовності сканування (наприклад, Т1-зваженого методу спін-ехо), індуковане іонами гадолінію скорочення часу спін-граткової релаксації збуджених атомних ядер спричинює підвищення інтенсивності сигналу і, як наслідок, збільшення контрастності зображення певних тканин.

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти являє собою високо парамагнітну сполуку, що спричинює суттєве скорочення часів релаксації навіть при низькій концентрації. Парамагнітна ефективність, вплив на релаксацію, що визначається із впливу на час спін-граткової релаксації протонів у плазмі, становить приблизно 4,95 л/ммоль/сек. і лише незначно залежить від сили магнітного поля.

ДТПА утворює міцний комплекс із парамагнітним іоном гадолінію, що має надзвичайно високу стабільність in vivo та in vitro (log K = 22 - 23). Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти є добре розчинною у воді та надзвичайно гідрофільною сполукою, коефіцієнт розподілу якої між н-бутанолом і буфером при рН 7,6 становить 0,0001. Речовина не виявляє жодного специфічного зв’язування із протеїнами або інгібуючої дії щодо ензимів (наприклад, Na+ і K+ АТФази міокарда). Препарат Магневіст не активує систему комплементу і, зважаючи на це, можливість індукції анафілактичних реакцій є дуже низькою.

При вищих концентраціях або тривалій інкубації димеглумінова сіль гадопентетової кислоти чинить незначний вплив in vitro на морфологію еритроцитів. Після внутрішньовенного введення Магневісту зворотній процес може спричинити слабкий внутрішньосудинний гемоліз, що пояснює незначне зростання рівня білірубіну і заліза в сироватці, що інколи спостерігається в перші декілька годин після ін’єкції.

 

Фармакокінетика.

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти поводить себе в організмі подібно до інших біологічно інертних сполук із високою гідрофільністю (наприклад, манітол або інулін).

Фармакокінетичні властивості, що вивчалися у людей, не залежали від дози.

Розподіл

Після внутрішньовенного введення сполука швидко потрапляє у позаклітинний простір. Аж до дози 0,25 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/кг маси тіла (and#8710; 0,5 мл препарату Магневіст/кг) після фази раннього розподілу, що триває декілька хвилин, рівень контрастного засобу у плазмі знизився у відповідності зі швидкістю його виведення нирками з періодом напіввиведення, що становить приблизно 90 хвилин. При дозі 0,1 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/кг маси тіла (and#8710; 0,2 мл препарату Магневіст/кг маси тіла), через 3 хвилини після ін’єкції рівень препарату в плазмі становив 0,6 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/л плазми, а через 60 хвилин після ін’єкції - 0,24 ммоль димеглумінової солі гадопентетової кислоти/л плазми.

Через сім днів після внутрішньовенного введення радіоактивно міченої димеглумінової солі гадопентетової кислоти, в організмі пацюків і собак було виявлено значно менше, ніж 1% введеної дози. Більш висока концентрація сполуки була виділена з нирок у вигляді нерозкладеного комплексу гадолінію.

Сполука не проникає через непошкоджені гематоенцефалічний і гематотестикулярний бар’єри. Незначна кількість препарату, що проникає через плацентарний бар’єр у кров плода, швидко елімінується.

Метаболізм

Відщеплення парамагнітного іона або метаболічного розкладу не спостерігалось.

Виведення з організму

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти виводиться з організму в незмінному вигляді через нирки шляхом клубочкової фільтрації. Частка речовини, що елімінується екстраренально є надзвичайно малою.

В середньому 83 % дози виводилось з організму через нирки через 6 годин після ін’єкції. Приблизно 91 % дози визначався в сечі у першу добу. На 5ий день після ін’єкції доза, що виводилась із організму з фекаліями, складала менше, ніж 1%. Нирковий кліренс димеглумінової солі гадопентетової кислоти складав 120 мл/хв на 1,73 м2, що співставляється із кліренсом інуліну або 51Cr-ЕДТА.

Характеристики у пацієнтів

Димеглумінова сіль гадопентетової кислоти повністю виводиться з організму через нирки навіть при порушенні функції нирок (кліренс креатиніну становить більше 20 мл/хв); період напіввиведення із плазми збільшується в залежності від ступеню порушення функції нирок, зростання обсягу позапечінкової елімінації не спостерігалося.

Через тривалий період напіввиведення із сироватки (до 30 годин) при вираженому зниженні функції нирок (кліренс креатиніну становить менше 20 мл/хв), димеглумінову сіль гадопентетової кислоти можна вивести з організму шляхом екстракорпорального діалізу.

 

Показання для застосування.

Препарат використовується для діагностики виключно шляхом внутрішньовенного введення.

 

Магнітно-резонансна томографія (МРТ) головного та спинного мозку

Здійснюється в першу чергу для виявлення пухлин та наступної диференційної діагностики за підозри на менінгіому, невриному, у тому числі слухового нерва, інвазивні пухлини (наприклад, гліома) та метастази; для виявлення невеликих пухлин та/або пухлин, які погано візуалізуються; за підозри на рецидив пухлини після операції або променевої терапії; для диференційованого зображення таких рідкісних новоутворень, як гемангіобластоми, епендімоми та невеликі аденоми гіпофізу; для поліпшення визначення розповсюдження пухлин немозкового походження.

Додатково при спінальній МРТ: диференційна діагностика інтрамедулярних та екстрамедулярних пухлин, виявлення у патологічно змінених ділянках солідних пухлин, оцінка розповсюдження інтрамедулярних пухлин.

 

МРТ усього тіла

Включаючи лицьовий череп, область шиї, грудну та черевну порожнини, молочні залози, органи тазу, опорно-руховий апарат, а також візуалізацію судин всього тіла.

За допомогою препарату Магневіст можна отримати діагностичну інформацію, що дозволяє, зокрема:

– виявити або виключити наявність пухлин, запалень та судинних ушкоджень;

– визначити поширеність та межі цих процесів;

– диференціювати внутрішню структуру цих ушкоджень;

– оцінити кровопостачання нормальних та патологічно змінених тканин;

– відрізнити пухлинні тканини від рубцевих після терапії;

– виявити рецидив грижі міжхребцевого диска після операції;

– здійснити напівкількісну оцінку функції нирок у поєднанні із зональною анатомічною діагностикою.

 

Спосіб застосування та дози.

Загальні вимоги

Необхідно дотримуватися загальноприйнятих запобіжних заходів при проведенні магнітно-резонансної томографії: лікар повинен переконатися, що у пацієнта відсутній кардіостимулятор, феромагнітні імплантанти тощо.

У діапазоні від 0,14 до 1,5 Тл рекомендації для застосування Магневісту не залежать від напруженості магнітного поля.

Необхідна доза Магневісту вводиться струминно внутрішньовенно у вигляді болюсної ін’єкції. Відразу після ін’єкції можна розпочинати МРТ-обстеження.

Як і у випадку інших діагностичних процедур із застосуванням контрастних засобів, рекомендується після дослідження спостерігати за пацієнтом.

Оскільки нудота і блювання є можливими побічними реакціями на всі контрастні засоби для МРТ, за 2 год до обстеження пацієнт має утриматися від вживання їжі для зниження ризику аспірації.

Новонародженим (віком менше 1 місяця) і дітям раннього віку (віком від 1 місяця до 2 років) необхідну дозу слід вводити вручну.

Виражені стани збудженості, тривоги, а також біль можуть підвищувати ризик виникнення побічних ефектів або посилювати реакції, пов’язані з контрастним засобом. Цим пацієнтам можна призначати седативні засоби.

 

Краніальна та спінальна МРТ

Для дорослих, підлітків та дітей (у тому числі новонароджених та дітей раннього віку) рекомендуються такі дози препарату:

у звичайних випадках для посилення контрастності й вирішення клініко-діагностичних питань достатньою є доза з розрахунку 0,2 мл Магневісту на 1 кг маси тіла пацієнта.

У випадках, коли після введення вказаної дози Магневісту за даними МР-томографії не виявляються ураження, але при цьому існує серйозна клінічна підозра на їх наявність, для більш точної діагностики є доцільним повторне введення 0,2 мл Магневісту на 1 кг маси тіла пацієнта. Для дорослих препарат може бути введений з розрахунку 0,4 мл на 1 кг маси тіла протягом 30 хв після 1-го МРТ-дослідження. Подальше сканування здійснюють безпосередньо після введення.

Введення дорослим підвищеної дози Магневісту (з розрахунку 0,6 мл на 1 кг маси тіла) дає можливість більш точної діагностики для виключення наявності метастатичних уражень або рецидиву пухлини.

Максимальна доза: 0,6 мл (для дорослих) препарату на 1 кг маси тіла.

МРТ усього тіла

Для дорослих, підлітків та дітей рекомендується нижчезазначене дозування. У звичайних випадках для отримання доброго контрастування й вирішення клініко-діагностичних задач є достатньою доза з розрахунку 0,2 мл Магневісту на 1 кг маси тіла.

В особливих випадках, наприклад, при патологічних утвореннях із малим ступенем васкуляризації та/або невеликим ступенем проникнення до екстрацелюлярного простору, для досягнення належного контрастування може бути необхідним введення 0,4 мл Магневісту на 1 кг маси тіла пацієнта, особливо при застосуванні відносно слабких Т1-зважених послідовностей сканування.

Для виключення ураження або рецидиву пухлин у дорослих можна ввести дозу з розрахунку 0,6 мл Магневісту на 1 кг маси тіла з метою підвищення точності діагностики.

Для візуалізації судин в залежності від області, що досліджується та методу дослідження, для дорослих може бути необхідним введення до 0,6 мл на 1 кг маси тіла.

Максимальна доза: 0,6 мл (для дорослих) препарату на 1 кг маси тіла.

Діти (до 2 років): накопичений досвід застосування препарату Магневіст для МРТ усього тіла у дітей до 2 років поки що обмежений.

 

Побічна дія.

Побічні ефекти, пов’язані з використанням Магневісту, зазвичай легкого або помірного ступеню тяжкості і транзиторні за своєю природою. Однак, повідомлялося про випадки реакцій важкого ступеню або такі, що загрожували життю чи смертельні випадки. Серед реакцій, про які найчастіше повідомлялось, нудота, блювання, головний біль, запаморочення, відчуття болю, відчуття тепла, а також відчуття тепла або холоду в місці ін’єкції.

Відстрочені реакції, пов’язані із введенням контрастних засобів, спостерігаються рідко.

Частота побічних ефектів на підставі даних клінічного дослідження:

Зазначені нижче побічні ефекти спостерігалися у клінічному досліджені за участю більш, ніж 2000 пацієнтів (у тому числі 32 здорових добровольців).

Негативні побічні ефекти, про які повідомлялось, наведені в таблиці відповідно до уражених органів та систем і частоти їх виникнення.

  
 
 
 Часті 
 (and#8805; 1/100)
 
 
 Нечасті 
 (and#8805; 1/1000, andlt;1/100)
 
 
 Поодинокі (andlt;1/1000 )
 


 
 Нервова система
 
 
 головний біль
 (n=32)
 
 
 Запаморочення (n=9), парестезія (n=6)
 
 
 Стан збудженості(n=1),мігрень(n=1), дзвін
 у вухах(n=1), конвульсії(n=2), вертиго(n=1)
  
 


 
 Органи зору
 
 
  
 
 
  
 
 
 Порушення поля зору(n=1),
 кон’юнктивіт(n=1)
  
 


 
 Органи слуху
 
 
  
 
 
  
 
 
 Біль у вухах(n=1)
  
 


 
 Серцево-судинна система
 
 
  
 
 
 вазодилатація(n=5)
 
 
 стенокардія(n=1), гіпертензія(n=1),
 гіпотензія(n=1), флебіт(n=1), приплив жару
 до обличчя(n=1)
  
 


 
 Дихальна система
 
 
  
 
 
  
 
 
 ринорея(n=1), задишка(n=1), подразнення
 горла(n=2)
  
 


 
 Шлунково-кишковий тракт
 
 
  
 
 
 блювання(n=9), порушення смаку(n=3),
 нудота(n=18)
 
 
 Біль у шлунку(n=1), сухість у роті(n=2),
 відчуття спраги(n=1), шлунково-кишкові розлади(n=2)
  
 


 
 Шкіра та підшкірні тканини
 
 
  
 
 
 висипка(n=3)
 
 
 кропив’янка(n=1), локалізований
 набряк(n=1), пітливість(n=2)
 


 
 Скелетно-м’язова система
 
 
  
 
 
  
 
 
 Порушення рухливості суглобів(n=1)
 


 
 Загальні розлади та стан місця ін’єкції
 
 
 відчуття холоду в місці ін’єкції(n=23)
 
 
 локалізоване печіння(n=4), локалізоване
 відчуття теплоти(n=5), відчуття теплоти в місці ін’єкції(n=3), печіння у
 місці ін’єкції(n=3), біль у руці, в яку здійснювалася ін’єкція(n=6)
 
 
 Біль у грудях(n=1), слабкість(n=1),
 гарячка(n=2), відчуття холоду(n=1), блідість(n=2), біль(n=1), втома(n=1),
 локалізований біль(n=1), відчуття жару(n=1), реакція в місці ін’єкції(n=2)
 

Частота побічних ефектів на підставі даних клінічних досліджень та спонтанних повідомлень про побічні ефекти:

  
 
 
 Часті 
 (and#8805; 1/100)
 
 
 Нечасті 
 (and#8805; 1/1000, andlt;1/100)
 
 
 Поодинокі (andlt;1/1000 )
 


 
 Анафілактичні реакції/реакції
 гіперчутливості
  
 
 
  
 
 
  
 
 
 Ангіоневротичний набряк, кон’юнктивіт,
 кашель, свербіж, риніт, чхання, кропив’янка, бронхоспазм, ларингоспазм,
 набряк гортані/глотки, гіпотензія, шок
  
 


 
 Кровоносна система
 
 
  
 
 
  
 
 
 Транзиторні зміни показників заліза та
 білірубіну в сироватці
  
 


 
 Нервова система
 
 
  
 
 
 запаморочення, 
 головний біль,
 парестезія
 
 
 Збудженість, сплутаність свідомості,
 порушення зору, нюху, слуху або мовлення, конвульсії, тремор, біль у вухах,
 біль в очах, астенія, кома, сонливість
  
 


 
 Органи зору
 
 
  
 
 
  
 
 
 Сльозотеча, біль в очах
  
 


 
 Серцево-судинна система
  
 
 
  
 
 
  
 
 
 Клінічно значущі транзиторні порушення частоти
 скорочень серця та артеріального тиску, порушення серцевого ритму або
 серцевої функції, зупинка серця, циркуляторні реакції, що супроводжуються
 периферійною вазодилатацією з гіпотензією та непритомністю, рефлекторна
 тахікардія, диспноє, стан збудженості, сплутаність свідомості і цианоз, що
 можуть призвести до втрати свідомості 
  
 


 
 Дихальна система
 
 
  
 
 
  
 
 
 Транзиторні порушення частоти дихання,
 диспноє, розлад зовнішнього дихання, кашель, зупинка дихання, набряк легенів
  
 


 
 Шлунково-кишковий тракт
 
 
  
 
 
 Нудота, блювання
 
 
 Абдомінальний біль, діарея, порушення
 смаку, сухість у роті та слинотеча
 


 
 Гепато-біліарна система
 
 
  
 
 
  
 
 
 Транзиторні зміни рівня печінкових
 ферментів
 


 
 Шкіра та підшкірні тканини
 
 
  
 
 
  
 
 
 Ангіоневротичний набряк, збільшення кровонаповнення з вазодилатацією, кропив’янка,
 свербіж, висипка
  
 


 
 Нирки та сечові шляхи
 
 
  
 
 
  
 
 
 Нетримання сечі, раптові поклики до
 сечовипускання, у пацієнтів з нирковою недостатністю в анамнезі: підвищення
 рівня креатиніну в сироватці та гостра ниркова недостатність
  
 


 
 Загальні розлади та стан місця ін’єкції
 
 
  
 
 
 відчуття жару, головний біль
 
 
 Біль у спині, біль у суглобах, біль у
 грудях, нездужання, лихоманка, гарячка, посилене потовиділення, вазовагальні
 реакції, зміни температури тіла, екстравазація (вихід за межі судини), локальний
 біль, відчуття холоду, помірне відчуття теплоти і набряк, запалення і некроз
 тканин, флебіт і тромбофлебіт 
 

 

Оцінка частоти виникнення побічних ефектів ґрунтується на даних, що отримані у клінічних дослідженнях, які проводилися до і після реєстрації препарату за участю більш, ніж 13000 пацієнтів, а також на даних спонтанних повідомлень про побічні ефекти.

 

Протипоказання.

• Жодних абсолютних протипоказань для

використання препарату Магневіст не встановлено.

 

Передозування.

• вважається введення препарату у

концентрації, що перевищує 0,3 ммоль діючої речовини на 1 кг маси тіла.

До цього часу не спостерігалося і не повідомлялося про жодну ознаку інтоксикації внаслідок передозування під час клінічного використання.

Через гіперосмоляльність препарату Магневіст ненавмисне передозування може спричинити нижчезазначені побічні ефекти: підвищення тиску легеневої артерії, осмотичний діурез, гіперволемія і дегідратація.

У пацієнтів із нирковою недостатністю необхідно контролювати ниркову функцію.

При ненавмисному передозуванні або значно зниженій функції нирок, препарат Магневіст можна вивести з організму шляхом гемодіалізу.

 

Особливості застосування.

• /p>

Гіперчутливість

При призначенні Магневісту пацієнтам із відомою підвищеною чутливістю до препарату або будь-якого з його компонентів слід особливо ретельно зважити співвідношення ризик/користь.

Можливий розвиток алергоподібних реакцій гіперчутливості аж до реакцій важкого ступеню, включаючи шок (див. розділ “

Побічна дія.

• ). Більшість цих реакцій виникає приблизно у межах півгодини після

введення препарату. Хоча як і у випадку застосування інших контрастних засобів цього класу, рідко можуть спостерігатися відстрочені реакції (що виникають через декілька годин або днів після введення).

Застереження при застосуванні

При призначенні препарату Магневіст слід бути особливо уважним у зазначених нижче випадках:

Реакції гіперчутливості

Як і у випадку з іншими внутрішньовенними контрастними засобами, введення препарату Магневіст може бути пов’язаним із анафілактичними реакціями/реакціями гіперчутливості або іншими реакціями ідіосинкразії у вигляді серцево-судинних, респіраторних і шкірних симптомів.

 

Ризик розвитку реакцій гіперчутливості є вищим за наявності зазначених нижче станів та захворювань:

реакція на попередні введення контрастних засобів;

бронхіальна астма або інші алергійні розлади в анамнезі.

Зважаючи на це, перед введенням будь-якої контрастної речовини, слід з’ясувати наявність в анамнезі у пацієнта алергійних реакцій (наприклад, алергії на морепродукти, сінної гарячки, кропивниці), чутливості до контрастних засобів і бронхіальної астми. У разі наявності в анамнезі пацієнта таких станів, можна розглянути питання про проведення премедикації антигістамінними препаратами і/або глюкокортикоїдами.

 

- прийом бета-блокаторів

Пацієнти, що приймають бета-блокатори і у яких розвинулися реакції гіперчутливості, можуть бути нечутливими до терапії бета-агоністами.

 

серцево-судинні захворювання

У пацієнтів, що страждають на серцево-судинні захворювання, більша ймовірність розвитку серйозних або навіть фатальних наслідків реакцій гіперчутливості важкого ступеню.

Якщо спостерігаються реакції гіперчутливості (див. “

Побічна дія.

• ), введення

контрастної речовини повинне бути негайно припинене і - якщо це необхідно - слід провести внутрішньовенно специфічну терапію. Тому для внутрішньовенного введення контрастної речовини рекомендують використовувати гнучкі постійні канюлі (катетери). Через можливість розвитку важких реакцій гіперчутливості після внутрішньовенного введення контрастного засобу, завжди повинні бути напоготові засоби невідкладної допомоги (відповідні медикаменти, трубка для ендотрахеальної інтубації і респіратор).

 

Виражене зниження функції нирок

 У разі, якщо у пацієнта значно порушена функція нирок, слід ретельно зважити співвідношення користь/ризик від застосування препарату, оскільки у таких випадках виведення контрастного засобу з організму сповільнюється. Препарат Магневіст може бути виведений з організму шляхом гемодіалізу.

 

Судоми

У пацієнтів, що схильні до виникнення судом або пацієнтів з внутрішньочерепними ураженнями може бути підвищена судомна активність, про що повідомлялось у поодиноких випадках у зв’язку із введенням Магневісту. За станом пацієнтів, що мають схильність до виникнення судом, слід ретельно спостерігати, необхідно заздалегідь підготувати обладнання і медикаменти, необхідні для припинення судом у випадку їх виникнення.

 

Вагітність та лактація

На цей час не доведено, що введення Магневісту вагітним не пов’язане з певним ризиком. Тому до призначення Магневісту вагітним слід поставитися з особливою обережністю.

Результати досліджень репродукції і токсичності на тваринах із застосуванням Магневісту не вказують на існування тератогенної або іншої ембріотоксичної дії після введення препарату під час вагітності.

Мінімальна кількість Магневісту (щонайбільше 0,04% введеної дози) виділяється з молоком у процесі лактації. З отриманого на теперішній час досвіду відомо, що це не є загрозою для грудної дитини.

 

Вплив на здатність керувати машинами і механізмами

Не виявлено жодного впливу на здатність керувати машинами і працювати з механізмами.

 

Вказівки щодо використання/поводження.

Магневіст треба набирати у шприц безпосередньо перед застосуванням. Невикористані при обстеженні залишки контрастного засобу для подальшого застосування непридатні.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Не відомо жодних взаємодій з іншими лікарськими засобами.

Взаємодія з діагностичними тестами

Після введення Магневісту у поодиноких випадках можливе незначне збільшення вмісту заліза та білірубіну у сироватці крові. Протягом наступних 24 год ці показники безсимптомно зменшуються до вихідних величин. При визначенні вмісту заліза у сироватці крові комплексонометричними методами (наприклад, за допомогою батофенантроліну) протягом першої доби кількісний показник може бути зниженим, що пояснюється наявністю у розчині контрастного засобу вільної ДТПК (діетилентриамінпентаоцтової кислоти).

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в недоступному для дітей та

захищеному від світла місці, при кімнатній температурі. Термін придатності 5 років.