Інструкція для медичного застосування препарату МАБКАМПАТ

міжнародна назва: алемтузумаб;

основні фізико-хімічні властивості:

• безбарвний концентрат для приготування

розчину для інфузій;

склад:

• кожен флакон містить 30 мг алемтузумабу;

допоміжні речовини: динатрію едетат, полісорбат 80, розчин фізіологічний, буферизований фосфатом, який складається з: калію хлориду, калію дигідрофосфату, натрію хлориду, двоосновного натрію фосфату, води для ін’єкцій.

Форма випуску.

• Концентрат для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

• Антинеопластичні засоби. Моноклональні антитіла.

Код АТС L01X C04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Алемтузумаб – гуманізоване моноклональне антитіло IgG1 каппа, створене шляхом генної інженерії. Дане антитіло є специфічним до 21-28 kD глікопротеїну поверхні лімфоцитів (CD52), що експресується, головним чином, на поверхні нормальних та патологічних В- та Т-лімфоцитів периферичної крові. Алемтузумаб був створений шляхом введення шести ділянок, які визначають компліментарність, із моноклонального антитіла IgG2а пацюків в імуноглобулінову молекулу IgG1 людини.

Алемтузумаб спричинює лізис лімфоцитів шляхом зв’язування з немодулюючим антигеном CD52 з високою експресією, що присутній на поверхні, по суті, всіх В- та Т- лімфоцитів, а також моноцитів, тимоцитів та макрофагів. Дія антитіла, що обумовлює лізис лімфоцитів, полягає у компліментзалежній та антитілозалежній клітинній цитотоксичності. Цей антиген був виявлений на невеликій кількості (andlt; 5%) гранулоцитів, але його не виявлено на еритроцитах або тромбоцитах. Не встановлено, що алемтузумаб ушкоджує гемопоетичні стовбурові клітини або клітини-попередниці кровотворення.

Визначення ефективності МабКампату базується на загальній відповіді на терапію та виживанні. У наведеній нижче таблиці підсумовані дані трьох неконтрольованих досліджень щодо В-клітинного хронічного лімфолейкозу (В-ХЛЛ).

 Параметри ефективності
 
 
 Дослідження 1
 
 
 Дослідження 2
 
 
 Дослідження 3
 


 
 Кількість пацієнтів
 
 
 93
 
 
 32
 
 
 24
 


 
 Діагностична група
 
 
 Пацієнти з В-ХЛЛ, які раніше отримували алкілуючий препарат і у яких
 не досягнуто відповіді на терапію флударабіном
 
 
 Пацієнти з В-ХЛЛ, у яких після лікування стандартними
 хіміотерапевтичними засобами не отримано відповіді на терапію або розвинувся
 рецидив 
 
 
 Пацієнти з В-ХЛЛ, у яких після лікування флударабіном не отримано
 відповіді на терапію або розвинувся рецидив
 


 
 Медіана вікового складу (роки)
 
 
 66
 
 
 57
 
 
 62
 


 
 Характеристики захворювання (%)
 Стадія III/IV за Rai 
 В-симптоми
 
 
 
 
 76
 42
 
 
 
 
 72
 31
 
 
 
 
 71
 21
 


 
 Попередня терапія (%):
 Алкілуючі препарати
 Флударабін 
 
 
 
 
 100
 
 100
 
 
 
 
 100
 
 34
 
 
 
 
 92
 
 100
 


 
 Кількість попередніх режимів терапії (діапазон)
 
 
 
 
 
 3 (2 – 7)
 
 
 
 
 
 3 (1 – 10)
 
 
 
 
 
 3 (1 – 8)
 


 
 Початкова схема дозування
 
 
 Поступове збільшення дози від 3-10 до 30 мг 
 
 
 Поступове збільшення дози від 10 до 30 мг
 
 
 Поступове збільшення дози від 10 до 30 мг
 


 
 Кінцева схема дозування
 
 
 30 мг в/в 3 рази на тиждень
 
 
 30 мг в/в 3 рази на тиждень
 
 
 30 мг в/в 3 рази на тиждень
 


 
 Загальна відповідь на терапію (%)
 (95% довірчий інтервал)
 повна ремісія 
 часткова ремісія
 
 
 33
 
 (23 – 43)
 
 2
 31
 
 
 21
 
 (8 – 33)
 
 0
 21
 
 
 29
 
 (11 – 47)
 
 0
 29
 


 
 Медіана тривалості ремісії (місяці)
 (95% довірчий інтервал)
 
 
 7
 
 (5 – 8)
 
 
 
 7
 
 (5 – 23)
 
 
 
 11
 
 (6 – 19)
 
 


 
 Медіана до настання ремісії (місяці)
 (95% довірчий інтервал)
 
 
 2
 
 
 (1 – 2)
 
 
 
 4
 
 
 (1 – 5)
 
 
 
 4
 
 
 (2 – 4)
 
 


 
 Виживання без прогресування (місяці)
 (95% довірчий інтервал)
 
 
 4
 
 
 (3 – 5)
 
 
 
 5
 
 
 (3 – 7)
 
 
 
 7
 
 
 (3 – 9)
 
 


 
 Виживання (місяці):
 (95% довірчий інтервал)
 Всі пацієнти
 Пацієнти, у яких відмічалася відповідь на терапію 
 
 
 
 
 
 
 16 (12 – 22)
 
 
 
 33 (26 – НД)
 
 
 
 
 
 
 26 (12 – 44)
 
 
 
 44 (28 – НД)
 
 
 
 
 
 
 28 (7 – 33)
 3
 
 
 6 (19 – НД)
 

НД = не досягнуто

Фармакокінетика. Фармакокінетика вивчалася у пацієнтів з В-клітинним хронічним лімфолейкозом (В-ХЛЛ), що у минулому не отримували лікування МабКампатом, і для яких була неефективною попередня терапія аналогами пурину. МабКампат вводився шляхом 2-годинної внутрішньовенної інфузії, при рекомендованому дозуванні, починаючи з дози 3 мг та збільшуючи її до 30 мг, 3 рази на тиждень протягом, щонайбільше, 12 тижнів. Фармакокінетика МабКампату підкоряється 2-частинній моделі і демонструє нелінійну кінетику елімінації. Після введення останньої дози 30 мг, середній об’єм розподілу у рівноважному стані становив 0,15 л/кг (діапазон: 0,1 - 0,4 л/кг), показуючи, що розподіл головним чином відбувався у позаклітинну рідину і плазму. Загальний кліренс зменшується з повторним введенням через знижений опосередкований рецептором кліренс (тобто втрату CD52 рецепторів у периферичній крові). При повторному введенні і подальшій акумуляції концентрації у плазмі, швидкість елімінації досягала кінетики нульового порядку. Фактично, період напіввиведення з організму становив 8 год (діапазон: 2 - 32 год) після першої дози 30 мг і 6 днів (діапазон:1 - 14 днів) після останньої – 30 мг. Рівноважні концентрації досягались приблизно після 6 тижнів лікування. Не спостерігалося ні помітного розходження у фармакокінетиці між чоловіками і жінками, ні залежності від віку.

Діти та підлітки (молодші 17 років)

Жодних досліджень не проводилось.

Люди похилого віку (старші 65 років)

Рекомендації такі ж самі, що й наведені вище рекомендації для дорослих. За станом здоров’я пацієнтів слід вести ретельне спостереження (див. розділ “

Особливості застосування.

• ).

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю

Не проводилось жодних досліджень.

Показання для застосування.

• Мабкампат показаний для лікування пацієнтів з

хронічним лімфолейкозом (ХЛЛ), які не досягли повної чи часткової ремісії після лікування алкілуючими препаратами, або у яких після лікування флударабіну фосфатом досягнута коротка ремісія (тривалістю менше 6 місяців).

Спосіб застосування та дози. МабКампат потрібно вводити під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід проведення протипухлинної терапії.

Розчин МабКампату має бути приготовлений відповідно до інструкцій, наведених у розділі “Інструкції щодо використання, приготування та утилізації препарату”. Препарат вводиться шляхом внутрішньовенної інфузії протягом приблизно 2 год, незалежно від дози.

Перед введенням першої дози, при кожному збільшенні дози та перед наступними інфузіями пацієнтам слід проводити премедикацію відповідними антигістамінними та аналгетичними препаратами згідно з клінічними показаннями.

Під час всього лікування та після нього всім пацієнтам слід рутинно призначати антибіотики та противірусні препарати.

Протягом першого тижня лікування МабКампат слід вводити у зростаючих дозах: 3 мг у 1-ий день, 10 мг у 2-й день та 30 мг у 3-й день, за умови, що кожна доза добре переноситься. Після цього рекомендована доза становить 30 мг на день, вводиться тричі на тиждень, через день, максимум до 12 тижнів.

У більшості пацієнтів збільшення дози до 30 мг відбувається за 3 - 7 днів. Проте, якщо при введенні МабКампату у дозі 3 мг або 10 мг через вивільнення цитокінів виникають гострі побічні реакції від помірного до важкого ступеня тяжкості (гіпотензія, пропасниця, гарячка, задишка, озноб, висипання і бронхоспазм), то наступне введення препарату проводиться в тій же дозі щоденно, доки не буде досягнуто гарної переносимості перед спробами подальшого збільшенням дози.

У більшості випадків максимальна відповідь на лікування МабКампатом досягається через 4 - 12 тижнів. Як тільки за лабораторними та клінічними критеріями досягнуто повної ремісії, лікування МабКампатом слід припинити, а пацієнт повинен перебувати під наглядом. Якщо під час лікування спостерігається покращання стану (тобто, досягнуто часткової ремісії або стабілізації стану), а потім протягом 4 чи більше тижнів стан пацієнта залишається стабільним без подальшого покращання, терапію МабКампатом також слід припинити, а пацієнт повинен перебувати під наглядом. Лікування слід припинити також за наявності ознак прогресування хвороби.

У разі виникнення тяжкого інфекційного ускладнення або гематологічної токсичності тяжкого ступеня лікування МабКампатом слід припинити до зникнення цих проявів. При зниженні кількості тромбоцитів andlt; 25 000/мкл або абсолютної кількості нейтрофілів (АКН) andlt; 250/мкл рекомендується припинити лікування препаратом МабКампат. Введення МабКампату можна відновити після усунення ознак інфекційного процесу або токсичності. У таблиці наводяться рекомендовані зміни дози при виникненні гематологічної токсичності під час лікування:

 Гематологічна токсичність
 (тромбоцити andlt; 25000/мкл та/або АКН 
 andlt; 250/мкл)
 
 
 Відновлення введення МабКампасу
 


 
 Перший
 епізод
 
 
 Після
 відновлення показників вводити у дозі 30 мг*
 


 
 Другий епізод
 
 
 Після відновлення показників вводити у дозі 10 мг*
 


 
 Третій епізод
 
 
 Остаточно
 припинити
 

• У разі, якщо лікування було припинено більше, як на

7 днів, необхідно відновити введення МабКампату шляхом поступового збільшення дози.

Діти та підлітки (молодші 17 років)

Жодних досліджень не проводилось.

Люди похилого віку (старші 65 років)

Рекомендації такі ж самі, що й наведені вище рекомендації для дорослих. За станом здоров’я пацієнтів слід вести ретельне спостереження (див. розділ “

Особливості застосування.

• ).

Пацієнти з нирковою або печінковою недостатністю

Не проводилось жодних досліджень.

Інструкції щодо використання, приготування та утилізації препарату

Перед введенням вміст флакону слід перевірити на наявність у ньому механічних включень та зміни кольору. У разі присутності механічних включень або зміни забарвлення концентрату флакон використовувати не слід.

Препарат не містить жодних антимікробних консервантів. Зважаючи на це, при приготуванні розчину МабКампату для внутрішньовенного введення рекомендується використовувати асептичне обладнання і методи, а розведений для інфузії розчин слід вводити не пізніше, ніж через 8 год після приготування. Необхідну кількість вмісту флакону потрібно додати до 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Для перемішування розчину пакет слід обережно перевернути.

Не можна додавати у розчин МабКампату для інфузії інші медичні препарати або одночасно вводити їх через ту ж саму лінію для внутрішньовенного введення.

Вагітним жінкам або жінкам, які намагаються завагітніти, не можна працювати з препаратом МабКампат.

Слід дотримуватися процедур правильного поводження та утилізації. Будь-яку кількість розлитого препарату або відходи слід знищити шляхом спалення.

Слід бути особливо уважним при приготуванні розчину МабКампату та поводженні з ним. Щоб уникнути контакту з препаратом при розбитті флакону або у випадку іншого випадкового розлиття, рекомендується використовувати латексні рукавички та захисні окуляри.

Побічна дія.

• Передбачається, що у понад 80 % пацієнтів можуть

виникати побічні реакції; зазвичай, реакції, про які найчастіше повідомляється (або найбільш поширені побічні реакції) виникають протягом першого тижня лікування.

Частота побічних реакцій, про які повідомляється нижче (дуже поширені andgt; 10%, поширені andgt; 1 - 10%, непоширені andgt; 0,1 - 1%, поодинокі andgt; 0,01 - 0,1%, дуже поодинокі andlt; 0,01%), базується на даних клінічних випробувань у пацієнтів з хронічним лімфолейкозом (див. таблицю) і пост-маркетингових даних (даних, що отримані після надходження препарату у продаж).

Реакції, пов’язані із введенням. Дуже поширеними зареєстрованими реакціями (через вивільнення цитокінів) були гострі реакції, пов’язані із введенням, такі як гарячка, пропасниця, нудота, блювання, гіпотензія, втома, висипання, кропив’янка, задишка, головний біль, свербіж та діарея. Більшість цих реакцій слабкого та помірного ступеня тяжкості. У зв’язку з вивільненням цитокінів виникали серйозні реакції, включаючи бронхоспазм, запаморочення, легеневі інфільтрати, синдром гострої дихальної недостатності, зупинку дихання, інфаркт міокарда і зупинку серця, які у поодиноких випадках призводили до летального кінця. Гострі реакції, пов’язані із введенням, зазвичай, реєструються протягом першого тижня лікування, і згодом значно зменшуються. Після першого тижня лікування інфузійні реакції 3-го або 4-го ступеня, не є поширеними. Такі реакції можна зменшити або уникнути їх шляхом проведення премедикації та застосування поступового збільшення дози (див. розділ “

Особливості застосування.

• ).

Інфекційні ускладнення. Дуже часто повідомлялося про інфекційні ускладнення 3-го або 4-го ступеня тяжкості, в тому числі звичайний герпес та пневмонію 3-го або 4-го ступеня тяжкості. Часто розвиваються інфекційні ускладнення, спричинені умовно-патогенними мікроорганізмами, в тому числі пневмонія, причиною якої є Pneumocystis carinii (РС), цитомегаловірусом (CMV), пневмонія, викликана Aspergillus та оперізувальний лишай. Повідомлялося, але нечасто, про розвиток риноцеребрального мукоромікозу. Інші серйозні та інколи фатальні вірусні (наприклад, аденовірус, парагрип, гепатит В), бактеріальні (в тому числі, туберкульоз і атипові мікобактеріози, нокардіоз) та грибкові інфекції спостерігались протягом пост-маркетингового дослідження. Очевидно, для зменшення ризику інфекційних захворювань РС і оперізувального лишаю є ефективним проведення рекомендованих протиінфекційних профілактичних заходів (див. розділ “

Особливості застосування.

• ).

Гематологічні реакції. Часто повідомлялося про виникнення сильної кровотечі у хворих, які отримували терапію МабКампатом. Часто повідомлялося про розвиток панцитопенії, яка може бути 3-го або 4-го ступеня тяжкості або мати тяжкий перебіг. Спостерігались аутоімунна гемолітична анемія і аутоімунна тромбоцитопенія, які у поодиноких випадках призводили до летального кінця.

У наведеній нижче таблиці подається докладна інформація про побічні негативні реакції, зареєстровані у клінічних дослідженнях ХЛЛ, зазначені відповідно до систем організму та у порядку зменшення тяжкості:

 Система організму
 
 
 Негативні реакції та інфекційні захворювання
 


 
 
 
 
 Дуже поширені
 
 
 Поширені
 
 
 Непоширені
 


 
 У місці введення
 
 
 
 
 
 Реакція в місці ін’єкції
 
 
 Синець у місці ін’єкції
 Дерматит у місці ін’єкції
 Біль у місці ін’єкції
 


 
 Все тіло 
 (інші реакції)
 
 
 Лихоманка 
 Гарячка
 Втома
 Анорексія
 
 
 Біль у спині
 Нейтропенічна гарячка 
 Біль у грудях
 біль
 Набряк порожнини рота
 Астенія
 Нездужання
 Симптоми подібні до грипу
 Набряк
 Відчуття зміни температури тіла
 
 
 Непритомність
 Периферійний набряк
 Біль у ногах
 Алергійна реакція
 


 
 Серцево-судинна система
 
 
 Гіпотензія
 
 
 Гіпертензія
 Тахікардія
 Вазоспазм
 Гіперемія
 Прискорене серцебиття
 
 
 Зупинка серця
 Інфаркт міокарда
 Фібриляція передсердь
 Суправентрикулярна тахікардія
 Порушення на ЕКГ 
 Аритмія
 Брадикардія
 Периферична ішемія
 


 
 Центральна та периферична нервова система, в тому числі органи зору, слуху
 та чуття
 
 
 Головний біль
 
 
 Втрата смаку
 Тремор
 Гіпоестезія
 Запаморочення
 Гіперкінезія
 Кон’юнктивіт
 Парестезія
 Вертиго
 
 
 Хода з відхиленням від норми
 Ендофтальміт
 Дистонія
 Гіперестезія
 Гіпертонія
 Глухота
 Дзвін у вухах
 Спотворення смаку
 Нейропатія
 


 
 Шлунково-кишковий тракт, печінка та жовчний міхур
 
 
 Блювання
 Нудота
 Діарея
 
 
 Абдомінальний біль
 Шлунково-кишкова кровотеча
 Стоматит
 Мукозит
 Порушення функції печінки
 Запор
 Диспепсія
 Виразковий стоматит
 Метеоризм
 
 
 Гастроентерит
 Гінгівіт
 Відрижка
 Гикавка
 Сухість у роті
 Укривання виразками слизової оболонки
 Укривання виразками язика
 


 
 Кровоносна та лімфатична системи
 
 
 Гранулоцитопенія
 Тромбоцитопенія
 Анемія
 
 
 
 Панцитопенія
 Лейкопенія
 Лімфопенія
 Пурпура
 
 
 Аплазія кісткового мозку
 Зниження рівня гаптоглобіну
 Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція
 Гемолітична анемія
 Депресія кісткового мозку
 Кровотеча з носа
 Кровотеча з ясен
 Відхилення від норми гематологічних показників 
 


 
 Система обміну речовин та аліментарна система
 
 
 
 
 
 Гіпонатріємія
 Дегідратація
 Зниження ваги
 Гіпокальціємія
 Спрага
 
 
 Загострення цукрового діабету
 Періорбітальний набряк
 Гіпокаліємія
 


 
 Скелетно-м’язова система
 
 
 
 
 
 Біль у кістках
 Артралгія
 Міалгія
 
 
 
 


 
 Пухлини
 
 
 
 
 
 
 
 
 Порушення, подібні до лімфоми
 


 
 Психіатричні аспекти
 
 
 
 
 
 Сплутаність свідомості
 Тривога
 Сонливість
 Депресія
 Безсоння
 
 
 Нервовість
 Порушення інтелектуальної діяльності 
 Деперсоналізація
 Імпотенція
 Зміна особистості
 


 
 Імунна система організму 
 
 
 Сепсис
 Звичайний герпес
 
 
 Цитомегаловірусна інфекція
 Інфекція, спричинена Pneumocystis carinii
 Моніліаз
 Оперізувальний лишай
 Грибкова інфекція
 Абсцес
 
 
 Вірусна інфекція
 Бактеріальна інфекція
 


 
 Дихальна система
 
 
 Пневмонія
 Задишка
 
 
 Пневмоніт
 Бронхоспазм
 Синусит
 Кашель
 Гіпоксія
 Інфекція верхніх дихальних шляхів
 Бронхіт
 Фарингіт
 Кровохаркання
 
 
 Набряк легенів
 Стридор
 Легеневий інфільтрат
 Порушення дихання
 Ослаблення дихання
 Ларингіт
 Риніт
 Стиснення горла
 Плевральний випіт
 


 
 Шкіра та придатки
 
 
 Кропивниця
 Висипки
 Свербіж
 Підвищене потовиділення
 
 
 Еритематозні висипання
 Пухирчаті висипання
 
 
 Грибковий дерматит
 Оніхомікоз
 Макуло-папульозні висипання
 Захворювання шкіри 
 


 
 Сечовидільна система
 
 
 
 
 
 Інфекція сечових шляхів
 
 
 
 
 Порушення функції нирок Поліурія
 Гематурія
 Нетримання сечі
 Олігурія
 

Розлади системи обміну речовин та аліментарної системи: у поодиноких випадках спостерігався синдром лізису пухлини.

Розлади центральної і периферичної нервової систем: у поодиноких випадках спостерігалися внутрішньочерепні крововиливи.

Протипоказання.

• Гіперчутливість або анафілактична реакція на

алемтузумаб, на мишачі білки або на будь-який компонент препарату; наявність у пацієнта активної генералізованої інфекції; наявність у пацієнта ВІЛ-інфекції; наявність у пацієнта активних вторинних злоякісних пухлин; вагітність та лактація; діти до 17 років.

Передозування.

• Пацієнти отримували повторні разові дози МабКампату

до 240 мг. Можливо, частота побічних негативних реакцій 3-го або 4-го ступеня, таких як гарячка, гіпотензія та анемія, у цих пацієнтів може бути вищою. На цей час специфічний антидот при передозуванні МабКампатом невідомий. Лікування полягає у припиненні застосування МабКампату та у проведенні підтримуючої терапії.

Особливості застосування. Гострі побічні реакції, які можуть мати місце під час початкового збільшення дози внаслідок вивільнення цитокінів, включають гіпотензію, лихоманку, гарячку, задишку, озноб та висипання. Якщо ступінь прояву цих ефектів варіює від помірного до тяжкого, то в такому випадку дозу препарату слід залишати на тому ж рівні з обов’язковим проведенням премедикації, доки кожна доза не буде добре переноситися, і тільки потім підвищувати дозу препарату. У разі, якщо лікування було припинене більше, як на 7 днів, необхідно відновити введення МабКампату шляхом поступового збільшення дози.

У пацієнтів, які отримують МабКампат, може розвинутись транзиторна гіпотензія. Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів з ішемічною хворобою серця, стенокардією та/або пацієнтів, які приймають гіпотензивні медичні препарати. У цієї групи пацієнтів спостерігались інфаркт міокарда і зупинка серця, пов’язані з інфузією МабКампату.

Всім хворим рекомендується проводити премедикацію перорально або внутрішньовенно стероїдами за 30 - 60 хв до кожної інфузії МабКампату при збільшенні дози і за наявності клінічних показань. Рекомендується проводити премедикацію, яка складається з прийому 100-200 мг гідрокортизону або рівноцінними препаратами. Дози препаратів для премедикації можуть бути зменшені при нарощуванні дози МабКампату (досягненні збільшення дози). Крім цього, можуть призначатися антигістаміни у таблетках, наприклад, 50 мг димедролу і аналгетики, наприклад, 500 мг парацетамолу. У випадку, якщо тяжкі побічні ефекти, пов’язані з інфузією, не минають, рекомендується збільшити час інфузії до 8 год від часу розведення МабКампату у розчин для інфузії.

Під час лікування неминуче відбувається значне довготривале зменшення кількості лімфоцитів, що є передбачуваною фармакологічною дією МабКампату. Кількість Т-лімфоцитів СD4 та CD8 починає зростати, починаючи з 8 - 12 тижнів протягом лікування і продовжує відновлюватись протягом декількох місяців після припинення лікування. Середній час для досягнення рівня, що становить 200 клітин/мкл, становить 2 місяці після останньої інфузії МабКампату, але кількість Т-лімфоцитів може наближуватися до початкових рівнів 6 місяців або довше. Цей процес може призвести до підвищення ризику розвитку у пацієнтів ускладнень, спричинених умовно-патогенними мікроорганізмами. Наполегливо рекомендується під час лікування МабКампатом розпочати протиінфекційну профілактику (наприклад, триметоприм/сульфаметоксазол 1 таблетка двічі на день, 3 рази на тиждень або інші профілактичні засоби проти пневмонії Pneumocystis carinii (РС) та ефективний пероральний протигерпетичний препарат, такий як фамцикловір, 250 мг двічі на день) та проводити її і після закінчення лікування МабКампатом доти, доки кількість лімфоцитів СD4+ не відновиться до рівня 200 клітин/мкл або вищого. У разі, якщо популяція лімфоцитів СD4 не досягне потрібного рівня, пацієнт повинен отримувати протиінфекційну профілактику протягом 4 місяців. У разі виникнення інфекційного ускладнення, спричиненого умовно-патогенними мікроорганізмами, під час лікування, припинення терапії МабКампатом не є необхідним заходом, оскільки популяція Т-лімфоцитів вже буде зменшеною.

Через потенційну можливість розвитку реакції “трансплантат проти хазяїну” (GVHD) у пацієнтів з лімфопенією тяжкого ступеню, препарати крові повинні опромінюватись перед використанням до зникнення лімфопенії і, особливо, до відповідного відновлення популяції Т-клітин до рівня, що складає, принаймні, 200 клітин/мкл або вищого.

На 5 - 8 тижні після початку лікування часто розвивається транзиторна нейтропенія 3-го або 4-го ступеня. Протягом перших 2 тижнів лікування дуже часто розвивається транзиторна тромбоцитопенія 3-го або 4-го ступеня тяжкості, а потім кількість тромбоцитів починає підвищуватись у більшості хворих. З огляду на це всім хворим, які отримують лікування МабКампатом, повинен проводитись гематологічний моніторинг. У разі розвитку гематологічної токсичності лікування МабКампатом слід припинити до відновлення показників гемопоезу та поновити після зникнення проявів гематологічної токсичності. Розділ. Через рівні проміжки часу під час лікування МабКампатом і частіше у пацієнтів, у яких розвивається цитопенія, слід робити розгорнутий аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів.

Не рекомендується проводити регулярний та систематичний моніторинг експресії CD52 як рутинну клінічну практику. Проте в разі, якщо розглядається питання про повторне лікування, може бути доцільним підтвердити наявність експресії CD52 на патологічних лімфоцитах.

У пацієнтів можуть спостерігатися алергійні реакції та підвищена чутливість до МабКампату та до мишачих або химерних моноклональних антитіл.

Під час лікування та протягом 6 місяців після завершення лікування МабКампатом чоловікам та жінкам дітородного віку слід користуватися ефективними контрацептивними засобами.

Не проводилося жодних досліджень, спеціально спрямованих на вивчення дії та токсичності МабКампату залежно від вікового чинника. Взагалі, пацієнти похилого віку (старше 65 років) гірше переносять лікування цитотоксичними засобами ніж молодші пацієнти. Оскільки хронічний лімфолейкоз у більшості випадків спостерігається в цій старшій віковій групі, за станом здоров’я таких пацієнтів слід ретельно спостерігати.

Не проводилося жодних досліджень для вивчення безпечності та ефективності МабКампату у дітей та у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю.

Інструкції щодо використання, приготування та утилізації препарату

Перед введенням вміст флакону слід перевірити на наявність у ньому механічних включень та зміни кольору. У разі присутності механічних включень або зміни забарвлення концентрату флакон використовувати не слід.

Препарат не містить жодних антимікробних консервантів. Зважаючи на це, при приготуванні розчину МабКампату для внутрішньовенного введення рекомендується використовувати асептичне обладнання і методи, а розведений для інфузії розчин слід вводити не пізніше, ніж через 8 год після приготування. Необхідну кількість вмісту флакону потрібно додати до 100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або 5% розчину глюкози. Для перемішування розчину пакет слід обережно перевернути.

Не можна додавати у розчин МабКампату для інфузії інші медичні препарати або одночасно вводити їх через ту ж саму лінію для внутрішньовенного введення.

Вагітним жінкам або жінкам, які намагаються завагітніти, не можна працювати з препаратом МабКампат.

Слід дотримуватися процедур правильного поводження та утилізації. Будь-яку кількість розлитого препарату або відходи слід знищити шляхом спалення.

Слід бути особливо уважним при приготуванні розчину МабКампату та поводженні з ним. Щоб уникнути контакту з препаратом при розбитті флакону або у випадку іншого випадкового розлиття, рекомендується використовувати латексні рукавички та захисні окуляри.

Вагітність та лактація

Під час лікування препаратом та протягом 6 місяців після завершення лікування МабКампатом чоловікам та жінкам дітородного віку слід користуватися ефективними протизаплідними засобами.

Вагітність

Під час вагітності застосування МабКампату протипоказане. Відомо, що IgG людини проникає крізь плацентарний бар’єр; МабКампат також може проникати крізь плацентарний бар’єр і, таким чином, потенційно призводити до зменшення кількості В- та Т-лімфоцитів ембріона. Дослідження розмноження тварин при застосуванні МабКампату не проводилися. Наразі невідомо, чи може МабКампат завдати шкоду ембріону при введенні препарату вагітній жінці та чи може він впливати на репродуктивну функцію.

Лактація

Під час годування груддю застосування МабКампату протипоказане. Невідомо, чи виділяється МабКампат у материнське молоко. Під час лікування та протягом принаймні 4 тижнів після лікування МабКампатом годування груддю необхідно припинити.

Вплив на здатність керувати автомобілем та використовувати механізми

Не проводилося жодних досліджень з вивчення впливу на здатність пацієнтів керувати автомобілем та працювати з механізмами. Однак, слід бути обережними, оскільки серед побічних ефектів зареєстровані сплутаність свідомості та сонливість.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Не проводилося жодних офіційних досліджень з

вивчення взаємодії МабКампату з іншими лікарськими препаратами. На цей час невідомі жодні клінічно важливі взаємодії препарату МабКампат з іншими лікарськими препаратами. Проте рекомендується не застосовувати МабКампат протягом 3 тижнів після закінчення лікування іншими хіміотерапевтичними засобами.

Хоча це питання ще не досліджувалося, рекомендується, щоб пацієнти не одержували живі вірусні вакцини протягом принаймні 12 місяців після лікування препаратом МабКампат. Ще не досліджувалася здатність препарату МабКампат спричиняти первинну або анамнестичну гуморальну реакцію на будь-які вакцини.

Несумісність

Цей медичний препарат не слід розводити іншими розчинниками, крім тих, які зазначені у розділі “Інструкції щодо використання, приготування та утилізації препарату”.

Невідома жодна несумісність з іншими медичними препаратами.

Умови та термін зберігання.

• Розведений розчин: МабКампат не містить

антимікробних консервантів. МабКампат повинен бути використаний протягом 8 годин після розведення. Розчини можна зберігати при температурі 15-30°С або заморожувати. Це дозволяється лише в тому випадку, якщо приготування розчину здійснюється при суворому дотриманні асептичних умов, та якщо розчин захищений від світла.

Фабрично приготовлений розчин:

зберігати при температурі 2 - 8°С (у холодильнику), не заморожувати, захищати від потрапляння прямих сонячних променів. Термін придатності – 3 роки.