03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи

Інструкція для медичного застосування препарату МІРИН 50

Материал из 03.com.ua.
Перейти к навигации Перейти к поиску

міжнародна назва: thalidomіde;


основні фізико-хімічні властивості:

  • таблетки по 50 мг: круглі, жовтого кольору

таблетки, вкриті оболонкою;

таблетки по 100 мг: ; круглі, білого кольору таблетки, вкриті оболонкою;


склад:

  • 1 таблетка, вкрита оболонкою, містить талідоміду 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кополівідон, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, каолін важкий, сахароза, акація, кальцію карбонат, титану діоксид, полівідон 25, кремнію оксид колоїдний безводний, натрію карбоксиметилцелюлоза, лак алюмінієвий хінолін жовтий Е 104, гліцерин 85% (таблетки по 50 мг);

лактози моногідрат, кополівідон, тальк, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, каолін важкий, сахароза, акація, кальцію карбонат, титану діоксид (таблетки по 100 мг).



Форма випуску.

  • Таблетки, вкриті оболонкою.



Фармакотерапевтична група.

  • Імуносупресанти. Код АТС L04A X02.



Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Механізм дії талідоміду у пацієнтів з мієломою пов’язаний з пригніченням ангіогенезу та утворенням фактора некрозу пухлин (TNF-a), інгібуванням міграції лейкоцитів, зміною у співвідношенні CD4+лімфоцитів (Т-хелпери) у CD8+лімфоцитів (Т-кілерів), також дія препарату пов’язана з підвищенням рівнів інтерлейкінів та інтерферону-g.

Фармакокінетика. В діапазоні доз від 100 мг до 300 мг фармакокінетика має лінійний характер. Застосування препарату протягом 3 тижнів поспіль призводить до кумуляції талідоміду. Фармакокінетика препарату в окремих осіб відрізняється, це може бути пов’язано із захворюваннями печінки та шлунково-кишкового тракту.

Абсорбція.

Препарат повільно всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація талідоміду в плазмі крові виникає між 2,5 - 4,4 годинами і становить від 1,15 до 3, 47 мг/мл.

Розподіл.

Об’єм розподілу становить 65 л після застосування талідоміду в дозі 200 мг. Високі концентрації талідоміду виявляються в шлунково-кишковому тракті, печінці, нирках. Невідомо, чи потрапляє препарат в еякулят. Зв’язок з білками плазми для R-ізомеру становить 55%, а для S-ізомеру – 66%.



Метаболізм.

Талідомід не піддається біотрансформації за рахунок цитохрому Р450. Препарат, крім метаболізму в печінці, піддається неферментативному гідролізу в плазмі крові.

Елімінація.

Середній період напіввиведення талідоміду становить 4,6 - 18,9 год залежно від застосованої дози. Тільки незначна кількість метаболітів виводиться з сечею.



Показання для застосування.

  • Множинна мієлома у випадку неефективної

попередньої стандартної терапії.



Спосіб застосування та дози.

  • Таблетки призначають внутрішьно.

Рекомендовано приймати перед сном, враховуючи седативний ефект лікарського засобу. При множинній мієломі у дорослих початкова доза становить 200 мг на добу з підвищенням дози на 100 мг кожний тиждень до максимальної добової дози 800 мг з урахуванням переносимості препарату пацієнтом та токсичності. Залежно від переносимості та токсичності можуть бути застосовані нижчі підтримуючі дози (25 - 100 мг на добу).



Побічна дія.

З боку системи крові: лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, анемія.

З боку ендокринної системи: гіпотироїдизм.

З боку нервової системи: зниження лібідо, парестезія, головний біль, тремор, зміни настрою, знервованість, сонливість, запаморочення.

З боку серцево-судинної системи: брадикардія, тахікардія, аритмії, венозний тромбоз, ортостатична гіпотензія, тромбоемболічні ускладнення.

З боку дихальної системи: диспное, бронхоспазм.

З боку шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, запор, нудота, блювання, кишкова непрохідність.

З боку шкіри: гіперемія, уртикарії, бульозні висипання, включаючи синдром Стівенса-Джонсона та епідермальний некроліз, сухість шкіри, набряк обличчя, фотосенсибілізація.

З боку репродуктивної системи: порушення менструального циклу.

Інші: астенія, перинефральний набряк, летаргія, нездужання, слабкість, втомлюваність.



Протипоказання.

  • Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Пацієнти до 18 років. Вагітність і лактація. Жінки дітородного віку, які не застосовують або нездатні застосовувати адекватні протизаплідні засоби. Жінки дітородного віку, у яких можливо лікування менш токсичними препаратами. Чоловіки, які не застосовують адекватні протизаплідні засоби (латексний презерватив). Виражена нейтропенія (вміст нейтрофілів andlt; 0,75 x 109/л).



Передозування.

Передозування.

  • не описано.


Особливості застосування. Слід застосовувати контрацептиви протягом як мінімум 4 тижнів до початку застосування препарату, протягом всього періоду застосування, а також, як мінімум, протягом 12 тижнів після завершення лікування. Необхідно враховувати, що інгібітори ВІЛ-протеази, гризеофульвін, рифампіцин, рифабутин, фенітоїн, карбамазепін при одночасному застосуванні з контрацептивами зменшують ефективність гормональних контрацептивів, тому в цих випадках при лікуванні талідомідом необхідно застосовувати надійніші методи контрацепції. Чоловіки, які приймають Мірин, повинні завжди користуватися латексними презервативами.

При застосуванні Мірину забороняється донорство крові та сперми.

Особливості дозового режиму у пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю невідомі.

Протягом лікування Мірином не можна вживати алкогольні напої.

Пацієнти, які приймають талідомід, повинні утримуватися від керування транспортними засобами та робіт з потенційно небезпечними механізмами.



Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

  • Талідомід підсилює седативну дію

барбітуратів, алкоголю, хлорпромазину, резерпіну, також підсилює ефекти опіатних аналгетиків, бензодіазепінів та інших анксіолітиків, снодійних, антидепресантів з седативним ефектом, нейролептиків, антигістамінних препаратів з седативним ефектом, антигіпертензивних препаратів центральної дії, баклофену.

Підсилюється ризик периферичної нейропатії при одночасному застосуванні талідоміду із зальцитабіном, вінкристином, диданозином.

Підвищується ризик тромбозу та тромбоемболічних ускладнень при одночасному застосуванні талідоміду з доксорубіцином.

Одночасне затосування талідоміду з пероральними контрацептивами, що містять етинілестрадіол або норетиндрон, не призводить до зміни концентрації талідоміду в крові.



Умови та термін зберігання.

  • Зберігати у недоступному для дітей, сухому,

захищеному від світла місці при температурі 15 - 30°С. Термін придатності – 3 роки.