Інструкція для медичного застосування препарату ЛАМІКТАЛ

міжнародна та хімічна назви:

• lamotrigine;

6-(2,3-дихлорфеніл-1,2,4-триазин-3,5-діамін;

основні фізико-хімічні властивості:

• білі або з відтінком, багатогранної

форми, супереліптичні (для таблеток по 5 мг – довгасті, двоопуклі, з лінією розлому чи без) таблетки із запахом чорної смородини. З одного боку таблеток відбиток на 5 мг – «GS CL2», 25 мг - «GS CL5», 50 мг - «GS CХ7», 100 мг - «GS CL7» з другого доза препарату, а саме 5, 25, 50 або 100. На поверхні таблеток дозволяється мармуровість.

склад:

• 1 таблетка містить ламікталу 5 мг, 25 мг, 50 мг або 100 мг;

допоміжні речовини: кальцію карбонат, гідроксипропілцелюлоза низько заміщена, алюмінію магнію силікат, натрію крохмалю гліколят, повідон К30, сахарин натрію, ароматизатор чорносмородиновий, магнію стеарат.

Форма випуску.

• Таблетки розчинні.

Фармакотерапевтична група.

• Протиепілептичні засоби. Код АТС NO3AX09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ламотриджин - це протисудомний препарат, механізм дії якого пов`язаний з блокуванням вольтаж - залежних натрієвих каналів пресинаптичних мембран нейронів у фазі повільної інактивації та пригніченням надлишкового вивільнення глутамату (амінокислоти, яка відіграє значну роль у розвитку епілептичного нападу).

Фармакокінетика.

Після прийому внутрішньо препарат швидко та повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту. Максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 2,5 години.

Ламотриджин активно метаболізується, головним метаболітом є N-глюкуронід. У середньому період напіввиведення у дорослих становить 29 годин. Ламіктал має лінійний фармакологічний профіль. Виводиться головним чином у вигляді метаболітів та частково в незміненому вигляді, переважно із сечею. У дітей період напіввиведення менший, ніж у дорослих.

Показання для застосування.

Епілепсія

Дорослі: монотерапія та додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов`язані з синдромом Леннокса-Гасто.

Діти: додаткова терапія епілепсії, зокрема парціальних та генералізованих нападів, включаючи тоніко-клонічні напади, а також напади, пов`язані з синдромом Леннокса-Гасто.

Дітям, у яких епілепсія виявлена вперше, починати лікування з монотерапії Ламікталом не рекомендується. Лікування починається з додаткової терапії і після досягнення контролю за нападами допоміжні препарати можна відмінити і продовжити лікування Ламікталом.

Біполярні розлади (дорослі 18 років і старше)

Ламіктал показаний для запобігання випадкам емоційних порушень у хворих біполярним розладом, переважно шляхом запобігання виникненню депресивних станів.

Спосіб застосування та дози.

Епілепсія

Дорослі та діти, старше 12 років

При монотерапії:

Початкова доза Ламікталу становить 25 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім приймають 50 мг/день протягом наступних 2 тижнів, в подальшому дозу підвищують на 50 -100 мг кожні 1-2 тижні до досягнення оптимального ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг/день в 1 або 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитись доза 500 мг на день.

Рекомендована схема збільшення дози у дорослих та дітей старше 12 років при монотерапії Ламікталом

 1-й та 2-й тиждень
 
 
 3-й та 4-й тиждень
 
 
 Підтримуюча доза
 


 
 25 мг
 (1 раз на день)
 
 
 50 мг
 (1 раз на день)
 
 
 100 - 200 мг/день
 (за 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 
 50 - 100 мг кожні 1-2 тижні
 

У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп наступного підвищення дози не повинні перевищуватись.

При комбінованій терапії

У пацієнтів, які приймають вальпроат (сам по собі або з іншими протиепілептичними препаратами), початкова доза Ламікталу становить 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім - по 25 мг кожний день протягом наступних 2 тижнів. Після цього доза повинна збільшуватись (максимально на 25 – 50 мг на день) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 100 - 200 мг на день в 1 або 2 прийоми.

Хворі, які приймають протиепілептичні препарати, які індукують печінкові ферменти, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію): початкова доза Ламікталу становить 50 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, в подальшому – 100 мг на день протягом 2 тижнів. Потім доза повинна збільшуватись (максимально на 100 мг) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Звичайна підтримуюча доза дорівнює 200 - 400 мг на день в 2 прийоми. Для деяких пацієнтів може знадобитись доза 700 мг на день.

Пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома, рекомендується така ж схема збільшення доз, як для пацієнтів, які приймають ламотриджин з вальпроатом.

Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину у дорослих та дітей старше 12 років при комбінованій терапії

 1-й та 2-й тиждень
 
 
 3-й та 4-й тиждень
 
 
 Підтримуюча доза
 


 
 Вальпроат натрію
 з іншими протиепілептичними препаратами або без них
 
 
 12,5 мг/день
 (прийом по 
 25 мг через день)
 
 
 25 мг/день
 (1 раз на день)
 
 
 100 - 200 мг/день
 (в 1 або 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 25 –
 50 мг кожні 1 – 2 тижні
 


 
 Протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти,* з
 іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату)
 
 
 50 мг/день
 (1 раз на день)
 
 
 100 мг/день
 ( 2 прийоми)
 
 
 200 - 400 мг/день
 (в 2 прийоми) досягається поступовим збільшенням дози на 100 мг кожні
 
 1 – 2 тижні
 

• Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон.

Примітка: у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп наступного збільшення дози не повинні перевищуватись.

Діти від 2 до 12 років

Діти, які отримують вальпроат натрію у сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них: початкова доза Ламікталу становить 0,15 мг/кг маси тіла на день за 1 прийом протягом 2 тижнів,

потім – 0,3 мг/кг маси тіла на день за 1 прийом протягом 2 тижнів. Далі доза повинна збільшуватись (максимально на 0,3 мг/кг маси тіла) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза дорівнює 1 – 5 мг/кг маси тіла за 1 або 2 прийоми (максимальна – 200 мг на день).

Діти, які отримують протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти, в сполученні з іншими протиепілептичними препаратами або без них (за винятком вальпроату натрію): початкова доза Ламікталу становить 0,6 мг/кг маси тіла на день у 2 прийоми протягом 2 тижнів, потім – 1,2 мг/кг маси тіла на день протягом 2 тижнів. Далі доза повинна збільшуватись (максимально на

1,2 мг/кг маси тіла) кожні 1 – 2 тижні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Середня підтримуюча доза дорівнює 5-15 мг/кг маси тіла на день у 2 прийоми.

Пацієнтам, які отримують протиепілептичні засоби, взаємодія яких з ламотриджином не встановлена, рекомендується така ж схема збільшення доз, як для пацієнтів, які отримують ламотриджин з вальпроатом.

Рекомендована схема збільшення доз ламотриджину у дітей від 2 до 12 років при комбінованій терапії

 1-й та 2-й тиждень
 
 
 3-й та 4-й тиждень
 
 
 Підтримуюча доза
 


 
 Вальпроат натрію
 з або без інших протиепілептичних препаратів
 
 
 0,15 мг/кг **
 (1 раз на день)
 
 
 0,3 мг/кг
 (1 раз на день)
 
 
 1-5 мг/кг
 (в 1 або 2 прийоми)
 досягається поступовим збільшенням дози по 0,3 мг/кг кожні 1 – 2
 тижні,
 максимум – 
 200 мг/день
 


 
 Протиепілептичні препарати, що індукують печінкові ферменти,* з або
 без інших протиепілептичних препаратів (за винятком вальпроату)
 
 
 0,6 мг/кг
 (в 2 прийоми)
 
 
 1,2 мг/кг
 (в 2 прийоми)
 
 
 5-15 мг/кг
 (в 2 прийоми)
 досягається поступовим збільшенням дози по 1,2 мг/кг кожні 1 – 2
 тижні,
 максимум – 
 400 мг/день
 

• Наприклад, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон;

• • Якщо підрахована добова доза становить 1-2 мг, дозволяється прийом 2

мг Ламікталу через день протягом 2 перших тижнів. Якщо підрахована доза менше 1 мг, приймати Ламіктал не рекомендується.

Примітка: у пацієнтів, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

Дітям віком від 2 до 6 років може знадобитись підтримуюча доза, яка відповідає верхньому рівню рекомендованих доз.

У зв`язку з ризиком виникнення висипу початкова доза та темп подальшого підвищення дози не повинні перевищуватись.

Діти до 2 років

Достатня інформація щодо застосування Ламікталу у дітей молодше 2 років, відсутня.

Загальні рекомендації для лікування епілепсії

При відміні супутніх протиепілептичних препаратів для досягнення монотерапії ламотриджином або при додатковому призначенні інших протиепілептичних препаратів при лікування ламотриджином слід мати на увазі ефект, що може бути спричинений при цьому на фармакокінетику ламотриджину.

Біполярні розлади

Ламотриджин рекомендується для лікування пацієнтів з біполярними розладами з ризиком виникнення депресивного стану.

Для запобігання рецидиву виникнення депресивного стану слід дотримуватись наведеного нижче перехідного режиму застосування. Цей режим включає підвищення дози ламотриджину до досягнення підтримуючої стабілізувальної дози протягом 6 тижнів (див. Таблицю), після чого інші психотропні та/або протиепілептичні препарати можуть бути відмінені у разі клінічної доцільності (див. Таблицю).

Для запобігання маніакальним нападам рекомендується додаткова терапія, зважаючи на те що ефективність ламотриджину в цих випадках до кінця не встановлена.

Рекомендована схема збільшення дози ламотриджину для досягнення підтримуючої стабілізувальної добової дози при лікування дорослих (18 років і старше) з біполярними розладами

 Режим лікування
 
 
 1-2-й тиждень
 
 
 3-4-й тиждень
 
 
 5-й тиждень
 
 
 Стабілізувальна доза* 
 (6-й тиждень)
 


 
 Додаткова терапія з інгібіторами ферментів, напр. вальпроатом
 
 
 12,5 мг
 (25 мг через день)
 
 
 25 мг 
 (1 раз на день)
 
 
 50 мг
 (1 раз на день або у 2 прийоми)
 
 
 100 мг
 (1 раз на день або у 2 прийоми)
 (максимальна добова доза 200 мг)
 


 
 Додаткова терапія з препаратами, що індукують печінкові ферменти,
 напр. карбамазепіном та фенобарбітоном у пацієнтів, які не приймають
 вальпроат
 
 
 50 мг
 (1 раз на день)
 
 
 100 мг 
 ( у 2 прийоми)
 
 
 200 мг 
 ( у 2 прийоми)
 
 
 300 мг на 6-й тиждень, підвищуючи до 400 мг/день у разі необхідності
 на 7-й тиждень
 (у 2 прийоми)
 


 
 Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з
 ламотриджином не відома, (напр. літієм, бупропіоном) або монотерапія
 ламотриджином
 
 
 25 мг 
 (1 раз на день
 
 
 50 мг 
 (1 раз на день або у 2 прийоми)
 
 
 100 мг
 ( 1 раз на день або у 2 прийоми)
 
 
 200 мг
 ( від 100 до 400 мг)
 (1 раз на день або у 2 прийоми)
 

Примітка: пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

• Стабілізувальна

доза може бути змінена, залежно від клінічної відповіді.

а) Додаткова терапія з інгібіторами ферментів, наприклад вальпроатом.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають як супутнє застосування такі інгібітори ферментів, як вальпроат, є 25 мг через день протягом 2 тижнів, потім 25 мг 1 раз на день наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 50 мг на день (за 1 або 2 прийоми) на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 100 мг на день (за 1 або 2 прийоми). Однак доза може бути збільшена до максимальної 200 мг на день, залежно від клінічної відповіді.

б) Додаткова терапія з препаратами, що індукують печінкові ферменти, напр. карбамазепін та фенобарбітон у пацієнтів, які не приймають вальпроат.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають такі препарати, що індукують печінкові ферменти, як карбамазепін та фенобарбітон і не приймають вальпроат, є 50 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 100 мг на день (розділена на 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 200 мг на день (у 2 прийоми) на 5-й тиждень. Доза може бути збільшена до 300 мг на день на 6-й тиждень, однак звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 400 мг на день (у 2 прийоми), що може бути призначена з 7-го тижня.

с) Додаткова терапія з препаратами, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома (напр. літій, бупропіон) або монотерапія ламотриджином.

Початковою дозою для пацієнтів, які приймають такі препарати, фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не відома, або при монотерапії ламотриджином є 25 мг 1 раз на день протягом 2 тижнів, потім 50 мг на день (за 1 або 2 прийоми) наступні 2 тижні. Доза повинна бути збільшена до 100 мг на день на 5-й тиждень. Звичайною дозою для досягнення оптимальної відповіді є 200 мг на день (за 1 або на 2 прийоми), однак під час клінічних іспитів застосовувались дози у межах від 100 до 400 мг.

Після досягнення необхідної підтримуючої стабілізувальної дози інші психотропні препарати можуть бути відмінені згідно з наведеною нижче схемою.

Підтримуюча стабілізувальна доза при біполярних розладах з наступною відміною супутніх психотропних або протиепілептичних засобів

 Режим лікування
 
 
 1-й тижень
 
 
 2-й тиждень
 
 
 з 3-го тижня*
 


 
 а) з наступною відміною інгібіторів ферментів, напр. вальпроату
 
 
 Подвоїти стабілізувальну дозу, не перевищуючи 100 мг/тиждень,
 наприклад, стабілізувальна доза 100 мг на день буде збільшена за 1 тиждень до
 200 мг на день 
 
 
 Підтримувати цю дозу 200 мг на день (розділену на 2 прийоми)
 


 
 б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінкові ферменти,
 напр. карбамазепіну, залежно від дози
 
 
 400 мг
 
 
 300 мг
 
 
 200 мг
 


 
 300 мг
 
 
 225 мг
 
 
 150 мг
 


 
 200 мг
 
 
 150 мг
 
 
 100 мг
 


 
 с) з наступною відміною інших психотропних або протиепілептичних засобів,
 фармакокінетична взаємодія яких з ламтриджином не відома, напр. літій,
 бупропіону
 
 
 Підтримувати дозу, отриману при підвищенні дози ( 200 мг на день),
 розділену на 2 прийоми
 ( у межах від 100 до 400 мг)
 

• Доза може бути збільшена за необхідності до 400 мг на день.

Примітка: пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

а) з наступною відміною інгібіторів ферментів, напр. вальпроату

Необхідна стабілізувальна доза ламотриджину повинна бути подвоєна і зберігатись на цьому рівні після відміни вальпроату.

б) з наступною відміною препаратів, індукуючих печінкові ферменти, напр. карбамазепіну, залежно від дози

Доза ламотриджину повинна бути поступово зменшена протягом 3 тижнів після відміни препаратів, що індукують ферменти.

с) з наступною відміною інших психотропних або протиепілептичних засобів, фармакокінетична взаємодія яких з ламтриджином не відома, напр. літію, бупропіону

Повинна зберігатись доза, досягнута після режиму підвищення дози.

Зміна дозування ламотриджину у пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів

Клінічного досвіду зміни дозування ламотриджину при призначенні інших препаратів немає, але, базуючись на даних щодо взаємодії лікарських засобів, може бути рекомендована така схема

Зміна дозування ламотриджину у пацієнтів з біполярним розладом при додатковому призначенні інших препаратів

 Режим лікування
 
 
 Стабілізувальна доза ламотриджину (мг на день)
 
 
 1-й тиждень
 
 
 2-й тиждень
 
 
 з 3-го тижня
 


 
 Додаткове призначення інгібіторів ферментів, напр. вальпроату,
 залежно від дози ламотриджину
 
 
 200 мг
 
 
 100 мг
 
 
 Підримувати цю дозу
 ( 100 мг на день)
 


 
 300 мг
 
 
 150 мг
 
 
 Підримувати цю дозу
 ( 150 мг на день)
 


 
 400 мг
 
 
 200 мг
 
 
 Підримувати цю дозу
 ( 200 мг на день)
 


 
 Додаткове призначення препаратів, індукуючих ферменти, напр. карбамазепіну,
 у пацієнтів, які не приймають вальпроат, залежно від дози ламотриджину
 
 
 200 мг
 
 
 200 мг
 
 
 300 мг
 
 
 400 мг
 


 
 150 мг
 
 
 150 мг
 
 
 225 мг
 
 
 300 мг
 


 
 100 мг
 
 
 100 мг
 
 
 150 мг
 
 
 200 мг
 


 
 Додаткове призначення інших психотропних або протиепілептичних
 препаратів, клініко- фармакокінетична взаємодія яких з ламотриджином не
 відома, напр. літію, бупропіону. 
 
 
 Підтримувати дозу, досягнуту після режиму підвищення дози (200 мг на
 день)
 ( в межах від 100 до 400 мг)
 

Примітка: пацієнтам, які приймають протиепілептичні препарати з невідомим впливом на фармакокінетику ламотриджину, слід застосовувати схему нарощування дози, яка рекомендується для супутнього застосування вальпроату.

Відміна ламотриджину пацієнтам з біполярними розладами

За даними клінічних іспитів, не відмічалось підвищення частоти, ступеня тяжкості або типу побічних реакцій після раптової відміни препарату, порівнюючи з плацебо. Тому припиняти прийом препарату можна одразу, без поступового зменшення дози.

Діти ( молодше 18 років)

Ефективність та безпека застосування ламотриджину у пацієнтів з біполярним розладом цієї вікової групи не вивчалась, тому рекомендації щодо режиму дозування не можуть бути надані.

Загальні рекомендації

Якщо розрахована доза ламотриджину (наприклад, при лікуванні дітей, хворих на епілепсією або з печінковою недостатностю) не може бути застосована шляхом прийому однієї таблетки з меншою дозою препарату, слід приймати ту дозу препарату у вигляді цілої таблетки, що якнайбільше відповідає найменшій необхідній дозі.

Хворі похилого віку (старше 65 років)

Змінювати дозу не потрібно. Фармакокінетика ламотриджину у цій віковій групі не відрізняється від такої у дорослих пацієнтів середнього віку.

Печінкова недостатність

Початкова доза, збільшення дози та підтримуюча доза повинні бути зменшені загалом на 50% у пацієнтів з помірною та на 75% - з тяжкою печінковою недостатністю. Збільшення дози та підтримуюча доза коригуються згідно з клінічним ефектом.

Ниркова недостатність

При застосуванні у хворих з нирковою недостатністю слід дотримуватись обережності.

Побічна дія.

Базуючись на наявних даних, побічна дія розділена на 2 підрозділи, специфічні для епілепсії та біполярних розладів. Однак для оцінки загального профілю безпеки препарату слід зважати на обидва.

Для оцінки частоти виникнення побічної дії застосовувалась така класифікація:

дуже часто (andgt;1/10), часто (andgt;1/100, andlt; 1/10), не часто (andgt;1/1000, andlt; 1/100), рідко (andgt;1/10.000, andlt; 1/1000), дуже рідко (andlt; 1/10.000).

Епілепсія

Шкіра та підшкірні тканини

Під час монотерапії за даними клінічних іспитів:

Дуже часто: шкірний висип.

За іншими клінічними даними:

Дуже часто: шкірний висип.

Рідко: синдром Стівенса - Джонсона.

Дуже рідко: токсичний епідермальний некроліз.

При проведенні подвійних сліпих клінічних досліджень комбінованого лікування Ламікталом шкірний висип спостерігався у 10% хворих, що приймали ламотриджин, та у 5% хворих, що приймали плацебо. Висип був причиною відміни препарату у 2% хворих. Шкірний висип носив макуло-папульозний характер, частіше виникав протягом 8 тижнів від початку лікування та зникав після відміни ламотриджину.

У поодиноких випадках повідомлялось про виникнення тяжких життєво - небезпечних шкірних реакцій, включаючи синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла). Хоча більшість пацієнтів видужує після відміни препарату, у деяких пацієнтів залишаються незворотні рубці; дуже рідко ці синдроми призводили до смерті.

Загальний ризик виникнення шкірного висипу, очевидно, тісно пов`язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуванням вальпроату.

Також повідомлялось, що шкірний висип є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами (див. Імунна система).

Кров та лімфатична система

Дуже рідко: гематологічні відхилення, що включають нейтропенію, лейкопенію, анемію, тромбоцитопенію, панцитопенію, апластичну анемію та агранулоцитоз.

Гематологічні відхилення можуть бути як пов’язані, так і не пов’язані з синдромом гіперчутливості.

Імунна система

Дуже рідко: синдром гіперчутливості, включаючи такі симптоми, як пропасниця, лімфоаденопатія, набряк обличчя, зміна крові та порушення функції печінки, дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові та поліорганна недостатнсть.

Також повідомлялось про висип як частину синдрому гіперчутливості, який супроводжувався різними системними симптомами, включаючи пропасницю, лімфаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і у поодиноких випадках може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірного висипу. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, відмінити прийом Ламікталу.

Психіатричні порушення

Часто: дратівливість.

Не часто: агресивність.

Дуже рідко: тік, галюцинації та сплутаність свідомості.

Нервова система

Під час монотерапії за даними клінічних іспитів:

Дуже часто: головний біль.

Часто: сонливість, безсоння, запаморочення, тремор.

Не часто: атаксія.

За іншими клінічними даними:

Дуже часто: головний біль, запаморочення.

Часто: ністагм, тремор, атаксія, сонливість, безсоння.

Дуже рідко: тривожне збудження, втрата рівноваги, рухові розлади, загострення хвороби Паркінсона, екстрапірамідні ефекти, хореоатетоз, збільшення частоти нападів.

Описано, що ламотриджин може погіршувати симптоми паркінсонізму у пацієнтів з існуючою хворобою Паркінсона, є окремі повідомлення про екстрапірамідні ефекти та хореоатетоз у хворих з цією патологією.

Очі

Дуже часто: диплопія, відчуття завіси перед очима.

Рідко: кон’юнктивіт.

Шлунково-кишковий тракт

Під час монотерапії за даними клінічних іспитів:

Часто: нудота.

За іншими клінічними даними:

Часто: розлади з боку ШКТ (включаючи блювання та діарею).

Гепато-біліарна система

Дуже рідко: підвищення показників функціональних печінкових тестів, порушення функції печінки, печінкова недостатність.

Порушення функції печінки звичайно зустрічається у зв’язку з реакціями гіперчутливості, але описані окремі випадки без видимих ознак гіперчутливості.

Кістково-м’язова система та сполучні тканини

Дуже рідко: вівчакоподібні реакції.

Загальні розлади

Часто: стомлюваність.

Біполярні розлади

Шкіра та підшкірні тканини

За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом

Дуже часто: шкірний висип.

Рідко: синдром Стівенса - Джонсона.

За даними клінічних іспитів (контрольованих та неконтрольованих) у хворих з біполярним розладом шкірний висип спостерігався у 14% пацієнтів, які лікувались ламотриджином. Тоді як у контрольованих іспитах шкірний висип спостерігався у 9% хворих, які лікувались ламотриджином, порівняно з 8% хворих, які приймали плацебо.

Нервова система

За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом

Дуже часто: головний біль.

Часто: тривожне збудження, сонливість, запаморочення.

Кістково-м’язова система та сполучні тканини

За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом

Часто: артралгія.

Загальні розлади

За даними клінічних іспитів у хворих з біполярним розладом

Часто: біль, біль у спині.

Протипоказання.

Ламіктал протипоказаний пацієнтам з відомою гіперчутливістю до ламотриджину.

Передозування.

Є повідомлення про випадки гострого передозування (при прийомі доз, що у 10 – 20 разів перевищували максимальні терапевтичні дози), симптомами якого були атаксія, ністагм, порушення свідомості та кома.

У випадку передозування пацієнт повинен бути госпіталізований для проведення відповідної підтримуючої терапії. За необхідності слід провести промивання шлунка.

Особливості застосування.

Спеціальні застереження

Протягом перших 8 тижнів від початку лікування ламотриджином може виникати побічна дія з боку шкіри у вигляді висипу. В більшості випадків висип є помірним і минає без лікування, однак повідомлялось про виникнення тяжких шкірних реакцій, що потребували госпіталізації та відміни Ламікталу. До них належали випадки потенційно загрожуючого життю висипу, такого як синдром Стівенса – Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.

У дорослих, що брали участь у дослідженнях із застосуванням сучасних рекомендацій з дозування Ламікталу, частота тяжкого шкірного висипу становить приблизно 1 на 500 хворих на епілепсію. Приблизно у половини цих випадків діагностувався синдром Стівенса – Джонсона (1 на 1000).

Частота тяжкого шкірного висипу у хворих з біполярним розладом, за даними клінічних іспитів, становить 1 на 1000.

У дітей ризик виникнення серйозного шкірного висипу вищий, ніж у дорослих.

За даними досліджень, частота випадків висипу, що призводили до госпіталізації, у дітей варіює від 1 на 300 до 1 на 100 хворих.

У дітей перші ознаки шкірного висипу можуть бути помилково сприйняті за інфекцію, тому лікарі повинні приділити увагу можливості розвитку побічної дії на препарат у дітей, у яких виникає висип і пропасниця протягом перших 8 тижнів терапії.

Загальний ризик виникнення шкірного висипу, очевидно, тісно пов`язаний з високими початковими дозами ламотриджину та перевищенням рекомендованої схеми збільшення доз при терапії ламотриджином, а також супутнім застосуванням вальпроату.

При появі висипу на шкірі слід негайно оглянути пацієнта (як дорослого, так і дитину) та відмінити прийом Ламікталу, якщо немає доказів, що шкірний висип не пов`язаний з прийомом препарату.

Також повідомлялось, що шкірний висип є частиною синдрому гіперчутливості, який супроводжується різними системними симптомами, що включають пропасницю, лімфоаденопатію, набряк обличчя, зміни крові та порушення функції печінки. Синдром може мати різні ступені тяжкості і у поодиноких випадках може призводити до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові та поліорганної недостатності. Важливо відмітити, що ранні ознаки гіперчутливості (наприклад, пропасниця та лімфоаденопатія) можуть виникати навіть за відсутності шкірного висипу. За наявності таких симптомів пацієнта слід негайно оглянути та, за відсутності інших причин, відмінити прийом Ламікталу.

Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолатредуктази, тому при тривалому застосуванні можливий його вплив на метаболізм фолатів. Однак при тривалому застосуванні Ламікталу не відбувалося будь-яких суттєвих змін кількості гемоглобіну, середнього об`єму еритроцитів, концентрації фолатів у сироватці та еритроцитах протягом 1 року та концентрації фолатів в еритроцитах протягом 5 років.

У дослідженнях одноразової дози в пацієнтів з термінальними стадіями ниркової недостатності концентрації ламотриджину в плазмі суттєво не змінювалися. Однак можлива акумуляція глюкуронідного метаболіту. Тому при лікуванні пацієнтів з ураженнями печінки необхідно дотримуватися обережності.

Ламіктал не повинен призначатись пацієнтам, що вже лікуються будь-яким іншим препаратом, що містить ламотриджин, без консультації з лікарем.

Епілепсія

Різка відміна Ламікталу, як і інших протиепілептичних засобів, може спровокувати збільшення частоти нападів. За винятком тих випадків, коли стан пацієнта вимагає різкої відміни препарату (як, наприклад, при появі висипу), дозу Ламікталу слід зменшувати поступово, протягом як мінімум, 2 тижнів.

За даними літератури, тяжкі епілептичні напади можуть мати наслідком рабдоміоліз, поліорганну недостатність та синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові, інколи з летальним наслідком. Аналогічні випадки можливі і на фоні лікування Ламікталом.

Біполярні розлади

При біполярних розладах існує можливість виникнення суїцидних спроб у хворих, тому пацієнти з групи ризику повинні бути під ретельним наглядом під час терапії препаратом.

Фертильність

Призначення Ламікталу в репродуктивних дослідженнях на тваринах не порушувало фертильність. Даних про вплив Ламікталу на фертильність у людей немає.

Тератогенність

Ламіктал є слабким інгібітором дигідрофолат-редуктази. Теоретично існує ризик уроджених вад плода людини, якщо мати під час вагітності лікується інгібіторами фолатів. Однак репродуктивні токсикологічні дослідження Ламікталу на тваринах у дозах, що перевищували терапевтичні дози для людей, не виявили тератогенного ефекту.

Вагітність

Інформація щодо безпеки застосування Ламікталу під час вагітності недостатня. Як і більшість препаратів, Ламіктал не повинен використовуватися під час вагітності; при вирішенні питання щодо призначення препарату в період вагітності необхідно зважити очікувану користь для матері та можливий ризик для плоду.

Лактація

Інформація щодо використання ламотриджину під час лактації обмежена.

Попередні дані показують, що ламотриджин проникає у грудне молоко в концентрації, що досягає 40 – 60% від концентрації в плазмі. У невеликої кількості грудних дітей, матері яких отримували Ламіктал, рівень ламотриджину в сироватці крові досягав рівнів, при яких були можливі прояви фармакологічного ефекта. Тому користь від годування груддю повинна бути порівняна з можливим ризиком виникнення побічної дії у дитини.

Здатність керувати автомобілем та іншими механізмами

За даними 2 іспитів на волонтерах, було продемонстровано, що ефект ламотриджину на координацію зору, рух очей, управління тілом та суб’єктивний седативний ефект не відрізняється від такого у плацебо. У клінічних випробуваннях при прийомі ламотриджину повідомлялось про випадки запаморочення та диплопії, тому пацієнти повинні спочатку оцінити власну реакцію на лікування ламотриджином, перед тим як сісти за кермо автомобіля або керувати іншими механізмами.

Епілепсія

Слід проконсультуватись з лікарем, перед тим як сідати за кермо автомобіля, оскільки можлива індивідуальна реакція на будь-який з протиепілептичних препаратів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Немає доказів того, що ламотриджин може спричинити клінічно значущу стимуляцію або пригнічення окисних ферментів печінки, що беруть участь у метаболізмі ліків. Ламотриджин може індукувати власний метаболізм, але цей ефект помірний і не має значних клінічних наслідків.

У дослідженні 12 жінок-добровольців ламотриджин не змінював концентрації етинилестрадіолу та левоноргестрелу в плазмі після прийому оральних контрацептивів. Однак, як і при інших видах довгочасної терапії, у пацієнток, які приймають оральні контрацептиви, можливі зміни менструального циклу.

Вальпроат, який конкурує з ламотриджином за ферменти печінкового метаболізму, знижує метаболізм ламотриджину і збільшує середній період напівжиття приблизно в два рази.

Є повідомлення про побічні явища з боку центральної нервової системи, що включали запаморочення, атаксію, диплопію, помутніння зору і нудоту, у пацієнтів, що отримували карбамазепін одночасно з ламотриджином. Ці явища звичайно минають при зменшенні дози карбамазепіну.

Хоча описані випадки зміни концентрації інших протиепілептичних препаратів у плазмі, контрольні дослідження показали, що ламотриджин не впливає на концентрацію в плазмі супутніх протиепілептичних засобів. Результати досліджень in vitro показали, що ламотриджин не витісняє інші протиепілептичні препарати з їх зв’язків з білками.

Протиепілептичні препарати (такі як фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал та примідон), що індукують печінкові ферменти, прискорюють метаболізм ламотриджину.

При одночасному застосуванні 100 мг/день ламотриджину та 2 г глюконату літію, що призначався 2 раза на день протягом 6 днів 20 пацієнтам, фармакокінетика літію не змінилась.

Багаторазові пероральні дози бупропіону не мали статистично значущого впливу на фармакокінетику ламотриджину у дослідженні на 12 пацієнтах, лише призвели до слабкого підвищення рівня глюкуроніду ламотриджину.

Експерименти in vitro показали, що на формування первинного метаболіту ламотриджину, N-глюкуроніду, лише у мінімальному ступені може мати вплив амітриптілин, бупропіон, клоназепам, флюоксетин, галоперидол або лоразепам. За даними вивчення метаболізму буфуралолу в мікросомах печінки людини можна вважати, що ламотриджин не зменшує кліренс препаратів, які метаболізуються головним чином за допомогою CYP2D6. Результати in vitro експериментів також дають можливість стверджувати, що на кліренс ламотриджину навряд чи можуть вплинути клозапін, фенелзин, рисперидон, сертралін або тразодон.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі нижче 30 °С. Термін придатності – 3 роки.