Інструкція для медичного застосування препарату ЛАЙФМУН

міжнародна назва: циклоспорин;

основні фізико-хімічні властивості:

• капсули сірого кольору;

склад:

• 1 капсула містить циклоспорину 25 мг; 50 мг; 100 мг;

допоміжні речовини: спирт дегідрований, тригліцерид каприловий\каприновий, каприлокаприоломакрогогліцерид, полісорбат 80, поліоксил 40, олія касторова гідроочищена, спирт бензиловий , альфа Токоферол.

Форма випуску.

• Капсули.

Фармакотерапевтична група.

• Селективні імуносупресивні засоби.

Код АТС L04AA01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Імунодепресивний препарат. Блокує швидку активацію Т-лімфоцитів та інгібує синтез цитокінів (особливо інтерлейкіну-2), активацію генів на рівні транскрипції. Циклоспорин в організмі людини зв’язується з внутрішньоклітинним білком циклофіліном і створює комплекс, який, в свою чергу, зв’язується з внутрішньоклітинною фосфатазою – кальцинейрином і пригнічує її активність. Унаслідок цього порушується активація цитоплазматичної субодиниці ядерного фактора активованих Т-лімфоцитів (ЯФАТ). Неактивована клітинна складова ЯФАТ не може проникнути в ядро, наслідком чого є блокування дозрівання ЯФАТ і транскрипції гена інтерлейкіну-2.

Циклоспорин має значний імунодепресивний ефект на лімфоцити. Він пригнічує реакції, опосередковані цими клітинами, серед них імунітет відносно алотрансплантата, гіперчутливість сповільненого типу, реакцію між реципієнтом і трансплантатом, а також утворення Т-залежних антитіл. Ця дія на лімфоцити специфічна та оборотна. На відміну від цитостатиків препарат не має негативного впливу на кровотворення і на функцію фагоцитів. При лікуванні циклоспорином хворі менш схильні до інфекцій, ніж ті, які одержували інші імуносупресивні препарати. Циклоспорин сприяє тривалій життєздатності трансплантованої тканини.

Фармакокінетика. Після внутрішнього застосування препарату максимальна концентрація в крові досягається через 1-4 год. Біодоступність циклоспорину становить 30%. Циклоспорин розподіляється, головним чином, позасудинно. До 90% препарату зв’язується з білками та ліпопротеїнами плазми. Метаболізується у печінці, а також позапечінковими ферментними системами за участю реакцій мікросомального окислення та реакцій кон’югації з глюкуроновою та сірчаною кислотами. Виведення препарату з організму відбувається головним чином із жовчю. Циклоспорин здатний проникати крізь плацентарний бар’єр і виділятися з грудним молоком.

Показання для застосування.

• Профілактика

та лікування відторгнення трансплантатів різних органів і кісткового мозку, а також реакцій “трансплантат - проти господаря”; ревматоїдний артрит активного перебігу (як правило, при резистентності до попередньої терапії базовими протиревматичними засобами); ендогенні увеїти, після виключення інфекційної етіології (панувеїти, задні увеїти, тяжкі форми інтермедіальних увеїтів, увеїти в межах системних захворювань, наприклад при хворобі Бехчету, ювенільному ревматоїдному артриті, синдромі Фогт-Коянагі-Гаради, симптоматичній офтальмії) у разі неефективного лікування кортикостероїдами; нефротичний синдром, залежний від глюкокортикоїдів і резистентний до них, зумовлений патологією судинного клубочка (нефропатія з мінімальними змінами, вогнищевий та сегментарний гломерулосклероз, мембранозний гломерулонефрит); активні форми системного червоного вовчака, поліміозиту з ураженням вісцеральних органів у разі резистентності до терапії глюкокортикоїдами, цитостатиками або за наявності побічної дії останніх; атопічний дерматит при резистентності до попереднього лікування; псоріаз при резистентності до попереднього лікування.

Спосіб застосування та дози.

• Препарат

застосовують внутрішньо, в умовах спеціалізованих лікувальних закладів. Вибір початкової дози і корекцію режиму дозування протягом лікування проводять з урахуванням концентрації циклоспорину в крові. Препарат застосовують регулярно, з інтервалом 12 год. перед, під час або після їди.

При трансплантації органів Лайфмун застосовують не пізніше, ніж за 12 год. до операції. Дозу 10-15 мг/кг/добу розподіляють на дві рівні частини і приймають з інтервалом 12 год. Таку добову дозу слід застосовувати протягом 1-2 тижнів після операції, після чого дозу поступово знижують, залежно від рівня циклоспорину в крові, до підтримуючої у межах від 2 до 6 мг/кг/добу, розподіляючи її на 2 прийоми. У разі застосування препарату разом з іншими імунодепресивними препаратами можливо його застосування на початку лікування в менших дозах (3-6 мг/кг/добу).

За 1 добу перед трансплантацією кісткового мозку препарат застосовують у дозі 12,5-15 мг/кг/добу. Далі підтримуюча терапія в дозі 12,5 мг/кг/добу повинна проводитись протягом не менше 3 місяців (бажано 6 міс.). Після цього дозу поступово знижують до повного закінчення лікування (бажано не більше 1 року після проведення трансплантації). Добову дозу препарату слід розподілити на два прийоми, з інтервалом 12 год.

На початку лікування ревматоїдного артриту, системного червоного вовчака, поліміозиту препарат застосовують у дозі 3,5 мг/кг/добу, розподіленій на 2 прийоми, з інтервалом 12 год. При незадовільному ефекті дозу поступово підвищують до максимальної - до 5 мг/кг/добу. Підтримуюча доза підбирається індивідуально, залежно від перебігу хвороби. Курс терапії повинен бути до 12 тижнів.

З метою досягнення ремісії при лікуванні ендогенного увеїту препарат застосовують у дозі 5 мг/кг/добу, розподіленій на 2 прийоми, з інтервалом 12 год. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу можна знижувати до 1 – 0,5 мг/кг/добу. У тих випадках, коли спостерігається погіршення клінічного стану хворих, можливо продовження терапії з поступовим зменшенням дози за 4-тижневий інтервал до 2,5 мг/кг/добу. У тих випадках, коли після зниження дози спостерігається підвищення активності запальних процесів, дозу необхідно підвищити до рівня, на якому протизапальна терапія була достатньою. Лайфмун можна застосовувати разом з глюкокортикостероїдами у тих випадках, коли монотерапія останніми була неефективною. Якщо протягом 3 місяців терапії Лайфмуном не було досягнуто бажаного ефекту, слід перейти на інше лікування.

При нормальноій функції нирок з метою досягнення ремісії при лікуванні нефротичного синдрому препарат застосовують у дозі 5 мг/кг/добу, з поступовим зниженням до мінімальної ефективної дози. За наявності порушень функції нирок початкова доза не повинна перевищувати 2,5 мг/кг/добу. Далі дозу необхідно коригувати залежно від ефекту (протеїнурія) і рівня креатиніну у сироватці, але доза для дорослих пацієнтів не повинна бути вищою за 5 мг/кг/добу та для дітей (у два прийому) 6 мг/кг/добу Лайфмун можна застосовувати разом із низькими дозами глюкокортикоїдів у разі резистентності до монотерапії останніми. За відсутності задовільного ефекту від лікування протягом 3 місяців препарат відміняють.

З метою досягнення ремісії при лікуванні псоріазу препарат застосовують у початковій дозі 2,5 мг/кг/добу, розподіленій на 2 прийоми, з інтервалом у 12 год. У разі недостатньої ефективності через 1 місяць лікування можна підвищити добову дозу до 5 мг/кг. Лікування препаратом слід припинити, якщо не спостерігалося задовільного ефекту протягом 6-тижневого курсу терапії у дозі 5 мг/кг/добу. У пацієнтів, стан яких потребує швидкого досягнення ефекту, початкова добова доза може становити 5 мг/кг.

Лайфмун можна застосовувати для лікування дітей старше 6 років у тих же дозах, що й для дорослих (з розрахунку на 1 кг маси тіла).

Прилікуванні пацієнтів похилого віку Лайфмун слід застосовувати під постійним наглядом лікаря і контролем рівня креатиніну у сироватці та рівня циклоспорину в крові, беручи до уваги можливе зниження функції нирок. Пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі, корекція дози Лайфмуну не потрібна.

Побічна дія.

• З боку травного

тракту та печінки: відчуття тяжкості у шлунку, втрата апетиту, нудота, блювання, діарея, порушення функції печінки.

З боку серцево-судинної системи: відчуття жару у кінцівках, іноді – підвищення артеріального тиску.

З боку центральної нервової системи: іноді – головний біль, судоми, парестезії; рідко – м’язові судоми, м’язова слабкість, тремор.

З боку сечовидільної системи: зниження функції нирок.

З боку системи кровотворення: іноді – анемія, тромбоцитопенія.

Алергічні реакції: іноді – висипка на шкірі.

З боку водно-електролітного балансу: зміни електролітного складу, перебіг яких відбувається безсимптомно, гіперкаліємія, гіпомагніємія.

Інші: гіпертрихоз, набряк ясен; підвищена втомлюваність, можлива поява болю у суглобах через підвищення концентрації сечової кислоти.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів

препарату, порушення функції нирок, порушення функції печінки, неконтрольована артеріальна гіпертензія, інфекційні захворювання у гострій фазі (особливо спричинені вірусом Varicella zoster) у зв’язку із ризиком генералізації інфекції, злоякісні новоутворення (але при псоріазі можливо застосування Лайфмуну при злоякісних новоутвореннях шкіри), не призначають дітям до 6 років.

Передозування.

• Симптоми: почервоніння обличчя,

кровоточивість ясен, тахікардія, головний біль, гіперестезія (поколювання у кінцівках). Можливий розвиток порушень функції нирок, які оборотні та зникають після відміни препарату.

Лікування: за наявності відповідних показань проводять симптоматичну та підтримуючу терапію. Вивести препарат з організму можна шляхом проведення неспецифічних заходів, у тому числі - промивання шлунка, стимулювання блювання. Застосування гемодіалізу чи гемоперфузії із активованим вугіллям неефективне.

Особливості застосування.

• За одну годину до прийому Лайфмуну не рекомендується

пити грейпфрутовий сік.

Необхідний постійний контроль за рівнем циклоспорину в крові пацієнтів протягом усього курсу терапії Лайфмуном. Визначення концентрації циклоспорину в крові здійснюється за допомогою радіоімунологічного методу із застосуванням моноклональних антитіл, безпосередньо перед прийомом чергової дози. У пацієнтів після трансплантації органів концентрація циклоспорину в крові як при монотерапії, так і при комбінуванні Лайфмуну з преднізолоном, повинна становити 800 - 500 нг/мл. Рівні циклоспорину необхідно визначати 2 рази на тиждень, протягом перших 2 тижнів після проведення трансплантації, один раз на тиждень - від третього до шостого тижня, а у разі амбулаторного лікування – один раз на 2-3 місяці. Контроль стану пацієнта при підборі дози проводять через 2 доби.

Для пацієнтів після трансплантації органів дозу Лайфмуну регулюють залежно від рівня концентрації циклоспорину в крові. При появі ознак нефротоксичності слід підвищити дозу імунодепресивних препаратів і знизити дозу циклоспорину (із додержанням загального рівня імуносупресії). При порушенні функції печінки слід застосовувати менші дози Лайфмуну. При аутоімунних захворюваннях верхню межу дозування регулюють залежно від рівня креатиніну у сироватці крові. При підвищенні рівня креатиніну у сироватці крові більше, ніж на 30% порівняно з вихідними величинами, дозу Лайфмуну необхідно знизити. Якщо зменшення дози циклоспорину не привело до зниження рівня креатиніну у сироватці крові, застосування Лайфмуну необхідно припинити.

При підвищенні артеріального тиску на фоні терапії Лайфмуном необхідно негайно розпочати антигіпертензивне лікування, причому перевагу у виборі слід надавати тим препаратам, які фармакокінетично не мають небажаного впливу на Лайфмун. У тих випадках, коли антигіпертензивна терапія не приводить до зниження артеріального тиску, слід знизити дозу Лайфмуну.

Під час застосування Лайфмуну можливо виникнення гіперкаліємії або її посилення, тому необхідно контролювати рівень калію у сироватці крові у хворих із значними порушеннями функції нирок. Лайфмун може спричинювати незначне оборотне підвищення рівня ліпідів у крові, тому рекомендується визначати рівень ліпідів до початку лікування і через 1 місяць застосування Лайфмуну. За наявності гіперліпідемії можна знижувати дозу Лайфмуну або коригувати вміст жиру в їжі.

Їжа з високим вмістом жиру може спричинити індукцію ліпази печінки, що призводить до підвищення концентрації циклоспорину в крові. З метою запобігання зміні біодоступності препарату протягом усього курсу терапії рекомендується вживання їжі з приблизно однаковим вмістом жиру.

У пацієнтів з глюкокортикозалежною нефропатією відбуваються зміни структури нирок навіть при нормальних рівнях креатиніну у сироватці, тому пацієнтам, які застосовували Лайфмун протягом 1 року і більше, доцільно проводити біопсію нирок.

У разі виникнення лімфопроліферативних захворювань застосування Лайфмуну необхідно негайно припинити.

Пацієнтам, які застосовують Лайфмун, не рекомендується проведення вакцинації живими ослабленими вакцинами через ризик підвищення реплікації вірусу.

При появі слабкості та болю у м’язах під час застосування Лайфмуну необхідно провести дослідження рівня креатинфосфокінази (через можливий ризик розвитку рабдоміолізу та гострої печінкової недостатності).

З урахуванням того, що ніфедипін сприяє ушкодженню ясен, його не слід призначати одночасно з Лайфмуном пацієнтам із захворюваннями ясен, які виникли на фоні застосування Лайфмуну.

Хворим на псоріаз, у разі появи нетипових для цієї хвороби шкірних симптомів, необхідно зробити біопсію шкіри.

Хворим, в яких були виявлені злоякісні новоутворення шкіри, призначення Лайфмуну можливо тільки після відповідної терапії вищезазначеної онкологічної патології, а також за відсутності будь-якого альтернативного способу лікування.

У зв’язку з можливим ризиком появи злоякісних новоутворень шкіри пацієнтам не рекомендується перебувати під сонцем або приймати ультрафіолетові ванни протягом усього терміну застосування Лайфмуну.

Пацієнти, які застосовують Лайфмун, повинні додержуватися суворого дієтичного режиму з низьким вмістом калію в їжі і не повинні приймати препарати, які підвищують рівень калію в крові, а також препарати, до складу яких входить калій.

Флавонові речовини, які є в соку грейпфрута, впливають на цитохром Р4503А. Тому не рекомендується пити грейпфрутовий сік протягом 1 год. до застосування Лайфмуну. Вживання алкоголю може підвищити рівень циклоспорину у хворих після трансплантації нирки.

Після припинення застосування Лайфмуну іноді спостерігаються реакції “трансплантат – проти господаря”. У таких випадках рекомендується продовжити застосування препарату, після чого звичайно досягається задовільний ефект.

Контроль лабораторних показників. При тривалому застосуванні Лайфмуну необхідно постійно контролювати показники функції нирок (рівні креатиніну, сечовини та сечової кислоти у сироватці крові), печінки, рівень артеріального тиску та калію у сироватці.

Вагітність і лактація. Застосування препарату під час вагітності та лактації можливо лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Циклоспорин здатний проникати крізь плацентарний бар’єр і виділятися з грудним молоком. Тому за необхідності застосування препарату під час лактації годування груддю слід припинити. До сьогодні немає повідомлень про ембріотоксичну та тератогенну дії циклоспорину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Лайфмуну з інгібіторами АПФ, противірусними препаратами, антибіотиками групи аміноглікозидів, цефалоспоринів, амфотерицином В, триметопримом, ко-тримоксазолом, ципрофлоксацином, мелфаном, НПЗС підвищується нефротоксичність Лайфмуну.

Лайфмун при одночасному застосуванні підвищує ефект хінідину та його похідних, теофіліну та його похідних, вальпроату натрію та його похідних.

Пероральні контрацептиви, протигрибкові препарати (флуконазол, ітраконазол, кетоконазол), метронідазол, макроліди, пристинаміцин, блокатори кальцієвих каналів, блокатори гістамінових Н2-рецепторів, а також доксициклін і пропафенон здатні підвищувати концентрацію циклоспорину в крові за рахунок інгібування ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреції циклоспорину (цитохром Р4503А).

Протиепілептичні препарати (фенітоїн, карбамазепін), барбітурати, бензодіазепіни, бутирофенон та його похідні, аміноглютетимід, естрогени та комбіновані естроген-гестагенні препарати, фенотіазин та його похідні, рифампіцин, ізоніазид, метамізол, а також сульфаміди і триметоприм здатні знижувати концентрацію циклоспорину в крові за рахунок індукції ферментів, які беруть участь у метаболізмі та екскреції циклоспорину (цитохром Р4503А).

При одночасному застосуванні з ловастатином і колхіцином підвищується ризик розвитку міопатії.

При комбінованій терапії Лайфмуну з іміпенемом і циластином можливо підвищення концентрації циклоспорину, що може стати причиною виникнення ознак нейротоксичності (тремтіння, підвищена збудливість).

При одночасному застосуванні Лайфмуну з іншими імунодепресивними препаратами підвищується ризик виникнення інфекцій та лімфопроліферативних захворювань.

Лайфмун можна застосовувати спільно з низькими дозами глюкокортикоїдів та/або з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗС).

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі до 300С, у захищеному від світла та недоступному для дітей місці. Запобігати заморожуванню.

Термін придатності - 2 роки.