Інструкція для медичного застосування препарату КЕТОПРОФЕН

міжнародна та хімічна назви:

• ketoprofen;

3-бензоїл-альфа-метилбензооцтова кислота;

основні фізико-хімічні властивості:

• капсули 100 мг: тверді желатинові капсули з

прозорим тілом і ковпачком білого кольору, що містять сферичні мікрогранули майже білого кольору. Розмір капсули № 3.

Капсули 200 мг: тверді желатинові капсули з непрозорим тілом білого кольору та непрозорим ковпачком сірого кольору, що містять сферичні мікрогранули майже білого кольору. Розмір капсули № 1;

Cклад: 1 капсула містить кетопрофену 100 мг або 200 мг;

допоміжні речовини: мікрогранули цукру та крохмаль кукурудзяний; сополімер (етилакрилат/метилметакрилат) 2:1 [ЕУДРАГІТ НЕ 30Д]; сополімер етилакрилат/ метилметакрилат/триметиламонійетилметакрилату хлорид) 1:2:0,1[ЕУДРАГІТ РС 30Д]; сополімер (етилакрилат/метилметакрилат/триметиламонійетилметакрилату хлорид) 1:2:0,2 [ЕУДРАГІТ РЛ 30Д]; триетилцитрат; кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк.

 

Форма випуску.

• капсули тверді, пролонгованої дії.

 

Фармакотерапевтична група.

• Нестероїдні протизапальні та протиревматичні

засоби.

Код АТС M01A E03.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Має аналгезуючу, протизапальну та жарознижуючу дію. Механізм дії пов’язаний з інгібуванням синтезу простагландинів на рівні циклооксигенази. Крім того, кетопрофен інгібує ліпооксигеназу, має антибрадикінінову активність, стабілізує лізосомальні мембрани, викликає значне гальмування активності нейтрофілів у хворих на ревматоїдний артрит.

Виражена аналгезуюча дія кетопрофену зумовлена двома механізмами: периферичним (опосередковано, через пригнічення синтезу простагландинів) і центральним (зумовленим інгібуванням синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системах).

Фармакокінетика. Вивільнення активної речовини не залежить від рівня рН. Мікрогранули кетопрофену поступово диспергуються у шлунково-кишковому тракті.

Абсорбція: після застосування внутрішньо кетопрофен майже повністю абсорбується з шлунково-кишкового тракту, але метаболізується при першому проходженні крізь печінку.

Після введення 200 мг кетопрофену максимальна концентрація в плазмі крові наближена до 2,7 мкг/мл, досягається протягом 6 годин; значні концентрації спостерігаються і через 24 години. Препарат не акумулює після повторного застосування. Споживання їжі не впливає на ступінь абсорбції.

Розподілення: до 99% кетопрофену зв’язується з білками плазми.

Кетопрофен проникає в синовіальну рідину, де досягає більших концентрацій, а у плазмі більш як через 4 години від моменту застосування. Проникає крізь плацентарний бар’єр.

Метаболізм: біотрансформація кетопрофену відбувається у печінці шляхом глюкуронізації з утворенням складних ефірів з глюкуроновою кислотою та шляхом гідроксилювання.

Виведення: кетопрофен виводиться головним чином через нирки. Менше 1% виводиться із сечею в незміненому вигляді та 65 - 75% - у вигляді метаболітів. Виведення проходить швидко, 50% - у перші 6 годин, незалежно від шляху введення. Форма з пролонгованим вивільненням не впливає на виведення через нирки. Період напіввиведення із плазми – приблизно 7 годин.

Після застосування внутрішньо протягом 5 днів 75 - 90% дози виводиться нирками та 1 - 8% - калом.

Виведення кетопрофену знижено у хворих похилого віку, в яких період напіввиведення з плазми подовжений. При нирковій недостатності період напіввиведення з плазми подовжується пропорційно ступеню тяжкості цієї недостатності.

 

Показання для застосування.

• Симптоматичне лікування запальних,

запально-дегенеративних і метаболічних захворювань суглобів: ревматоїдного артриту, анкілозуючого спондиліту, псоріатичного артриту, реактивного артриту, остеоартрозу, подагричного артриту.

Позасуглобовий ревматизм (тендиніт, бурсит, капсуліт).

 

Спосіб застосування та дози.

• Кетопрофен приймають внутрішньо,

капсули треба ковтати цілими, один раз на добу, під час їди, з великою кількістю води.

Рекомендована доза для дорослих становить 200 мг кетопрофену на добу.

Хворим похилого віку, пацієнтам з хронічними хворобами серця, хворобами нирок (кліренс креатінину 30 - 50 мл/хв) або з захворюванням печінки рекомендовано зниження добової дози до 100 мг кетопрофену.

 

Побічна дія.

• З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання,

діарея, запори, біль у животі, шлунково-кишковий дискомфорт; підвищення активності печінкових трансаміназ, рідко – гепатит. Інші побічні ефекти: пептична виразка, шлунково-кишкова кровотеча, перфорація кишечнику. Частота кровотечі збільшується зі збільшенням дози.

Алергічні та шкірні реакції: поодинокі випадки ангіоневротичного набряку та анафілактичного шоку; шкірний висип (макуло-папульозного, рідше – везикулярного або бульозного характеру; поліморфна еритема), свербіж; напади бронхіальної астми, особливо у хворих з відомою алергічною реакцією на ацетилсаліцилову кислоту та інші нестероїдні протизапальні засоби).

З боку нервової системи та органів чуття: головний біль, запаморочення, сонливість, порушення поведінки, дзвін у вухах, затьмареність зору.

З боку сечовидільної системи: порушення функцій нирок, гостра ниркова недостатність, інтерстиціальный нефрит, нефротичний синдром.

З боку серцево-судинної системи: застійна серцева недостатність, артеріальна гіпертензія. Рідко, особливо у хворих на гіпертонію можуть виникати набряки.

З боку органів кровотворення: відмічено декілька випадків помірної анемії; лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія та агранулоцитоз.

Інші: фоточутливість, облисіння.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до кетопрофену;

виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення;

тяжка печінкова недостатність;

важка ниркова недостатність;

діти до 15 років;

вагітність;

годування груддю;

напади бронхіальної астми в анамнезі, спричинені кетопрофеном, ацетилсаліциловою кислотою або іншими НПЗЗ;

тяжкі, декомпенсовані захворювання серця;

шлунково-кишкові, цереброваскулярні або інші активні кровотечі.

 

Передозування.

Симптоми: головний біль, запаморочення, сонливість, нудота, діарея та біль у животі. У тяжких випадках можливі артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання та шлунково-кишкова кровотеча.

У разі передозування хворого потрібно госпіталізувати у відділення інтенсивної терапії, де буде розпочато симптоматичне лікування. Завдяки пролонгованій дії кетопрофен буде продовжувати всмоктуватися протягом 16 годин після застосування. Для зменшення всмоктування кетопрофену, рекомендується промивання шлунка та застосування активованого вугілля. Не існує специфічного антидоту.

 

Особливості застосування.

• З обережністю призначати хворм на виразку шлунка або

дванадцятипалої кишки в анамнезі – кожної миті під час лікування може виникнути шлунково-кишкова кровотеча або виразка (з перфорацією або без) без ознак. При появі шлунково-кишкової кровотечі або виразки лікування потрібно терміново припинити.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі відносно вищий в осіб похилого віку та ослаблених хворих, у хворих з порушенням функції тромбоцитів та у хворих, які застосовували антикоагулянти або антиагреганти.

Під час довготривалого лікування рекомендований контроль гемограми, ниркової та печінкової функцій.

Кетопрофен, як і будь-який інший НПЗЗ, може маскувати симптоми інфекційних захворювань.

Кетопрофен капсули пролонгованої дії є формою з контрольованим вивільненням, і саме тому не є адекватним, коли необхідно отримати швидкий ефект.

У хворих на бронхіальну астму в комбінації з хронічним ринітом, хронічним синуситом, поліпами порожнини носа алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ виникають набагато частіше ніж, у інших хворих. Застосування даного лікарського засобу може провокувати розвиток нападів бронхіальної астми.

Пацієнтам із захворюваннями ШКТ в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона) Кетопрофен необхідно застосовувати з обережністю та під суворим наглядом.

Клінічний стан пацієнтів із серцевими захворюваннями може погіршитись через водно-сольову затримку, особливо у хворих похилого віку. Необхідний суворий контроль серцевої та ниркової функцій у цих хворих.

Необхідний ретельний контроль діурезу та ниркової функції у хворих, які приймали діуретики, у хворих з хронічною серцевою, печінковою або нирковою недостатністю, після великих хірургічних втручань, що призводять до гіповолемії, особливо у людей похилого віку.

Необхідно пильне спостереження хворих з фоточутливістю або фототоксичними реакціями в анамнезі.

З обережністю потрібно застосовувати препарат водіям транспортних засобів і людям, професії яких пов’язані з підвищеною концентрацією уваги.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Нерекомендовані комбінації:

інші НПЗЗ (включаючи саліцилати у великих дозах): підвищений ризик шлунково-кишкової виразки і кровотечі (синергічний ефект);

прямі та непрямі антикоагулянти: підвищений ризик кровотечі (інгібування функції тромбоцитів разом з ураженням слизової оболонки ШКТ);

літій: підвищення плазматичної концентрації літію, котра може досягати токсичних показників (шляхом зниження ниркової екскреції літію). Необхідний ретельний контроль плазматичної концентрації літію, а його дозу треба зменшити;

метотрексат (дози and#8805; 15 мг на тиждень): посилюється гематотоксичність метотрексату (знижується нирковий кліренс метотрексату, метотрексат витісняється із зв’язку з білками плазми). Метотрексат потрібно приймати не менше 12 годин до або після припинення лікування Кетопрофеном;

-тиклопідин: підвищений ризик кровотечі (синергічний ефект інгібування функції тромбоцитів).

Комбінації, які потребують обережності:

діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, інгібітори рецепторів ангіотензину II: може виникнути гостра ниркова недостатність у зневоднених хворих (клубочкова фільтрація знижена через зниження ниркового синтезу простагландинів); зменшується антигіпертензивна дія;

метотрексату (дози andlt; 15 мг на тиждень): посилюється гематотоксичність метотрексату (знижується нирковий кліренс метотрексату, метотрексат витісняється із зв’язку з білками плазми). Рекомендується щотижневий контроль гемограми протягом перших тижнів комбінованого лікування.

Необхідно ретельне спостереження при появі порушень функції нирок (навіть помірних) і у літніх хворих;

пентоксифілін: підвищений ризик кровотечі. Необхідно клінічне спостереження і контроль часу кровотечі;

- зидовудин: посилюється токсичний вплив на еритроцитарный паросток (діє на ретикулоцити), і виникає тяжка анемія через 8 днів від початку лікування НПЗЗ. Рекомендується контроль гемограми і визначення кількості ретикулоцитів через 8 – 15 днів від початку лікування НПЗЗ;

- бета-адреноблокатори: зниження антигіпертензивної дії (шляхом ингібування синтезу судинорозширювальних простагландинів);

циклоспорин, такролимус: нефротоксичний ризик, особливо у немолодих хворих;

- внутрішньоматковий протизаплідний пристрій: існує можливість зниження ефективності внутрішньоматкового протизаплідного пристрою;

- тромболітики: підвищений ризик кровотечі.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в недоступному для дітей місці при

температурі не вище 30°С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності - 3 роки.