Інструкція для медичного застосування препарату ЙОДИД НАТРІЮ (131І) ДЛЯ ТЕРАПІЇ

хімічна назва: 131I натрію йодид ;

основні фізико-хімічні властивості:

• капсули в твердій желатиновій

оболонці;

склад:

• 1 капсула містить йодиду натрію (131 І) - 37 МБк –5.55 ГБк;

допоміжні речовини: натрію гіпофосфат, натрію тіосульфат, натрію гідроокис, вода для ін’єкцій.

andnbsp;

Форма випуску.

• Капсули тверді.

andnbsp;

Фармакологічна група. Терапевтичні радіофармацевтичні засоби. Код АТС:V10XA01.

andnbsp;

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Діючою речовиною

препарату є (131І) у вигляді йодиду. Лікувальний принцип радіойодтерапії полягає в пригніченні функції паренхіми щитовидної залози через вплив іонізуючого фактора, джерелом якого є радіоактивний ізотоп йоду.

Під час радіойодтерапії не злоякісних захворювань щитовидної залози, іонізуюча радіація попереджує поділ клітин із різною метаболічною активністю (S-клітини щитовидної залози); деякі із них гинуть. Незначне зменшення кількості клітин частково компенсується за рахунок активності сусідніх клітин, а також сполучної тканини. Внаслідок впливу тиреоїдна тканина заміщується (іноді із зворотним ефектом) сполучною тканиною. Приблизно 90% цього ефекту обумовлено дією and#946;-частинок (131І), довжина пробігу їх в тканинах становить 0,5 мм. Така незначна проникаюча здатність і фактично відсутність будь-якого екстратиреоїдного опромінення йодидом натрію (131І) обумовлює те, що радіойодтерапія взагалі позбавлена від побічних ефектів. Мета лікування - зменшення розміру струми та усунення ділянок тканини органу, що працюють автономно.

При радіойодтерапії злоякісних захворювань (диференційованої карциноми) щитовидної залози використовується комбінація хірургічних методів і методів ядерної медицини для видалення всієї тироїдної тканини та йодопоглинаючої метастатичної тканини, що і досягається в більшості випадків.

Фармакокінетика. Після перорального введення йодид натрію швидко абсорбується у верхній частині шлунково-кишкового тракту (90% за 1 хвилину). Фармакокінетика йодиду натрію (131І) подібна фармакокінетиці стабільного йоду. При надходженні в кров йодид натрію розподіляється по всьому організмі. Із крові він надходить в щитовидну залозу та виділяється через нирки. Невелика кількість йодиду натрію (131I) накопичується в слинних залозах, шлунковому секреті та молоці, плаценті та судинних сплетіннях. Ефективний період напіврозпаду радіоактивного йоду в плазмі крові зазвичай складає 12 годин, у той час як в щитовидній залозі понад 6 днів. Таким чином, після введення йодиду натрію, приблизно 40% активності має ефективний період напіврозпаду 0,4 доби, а залишок – 60% - 8 діб. З сечею виділяється 37-75%, через кишківник - понад 10%. Незначна кількість виводиться з потом.

andnbsp;

Показання для застосування.

Терапевтичні показання.

andnbsp;Основні терапевтичні показання для радіоактивного йоду:

Лікування зобу, токсичного багатовузлового зобу та автономних вузлів.

Лікування папілярної і фолікулярної карциноми щитовидної залози, включаючи метастатичне ураження.

andnbsp;

Спосіб застосування та дози.

• Кількість активності, що вводиться є

предметом клінічної оцінки. Терапевтичний ефект досягається тільки через декілька місяців.

Для лікування гіпертиреозу у дорослих: введена активність зазвичай складає в межах 200-800 МБк. Але може бути потрібним додаткове лікування. Необхідна доза залежить від діагнозу, розмірів залози, рівня накопичення і кліренсу. Пацієнти, що хворіють на гіпертиреоз, по можливості, на початку лікування радіоактивним йодом повинні знаходитися в еутиреоїдному стані.

При видаленні щитовидної залози та лікуванні метастазів активність, що вводиться після тотального та субтотального видалення щитовидної залози на тканину залози, що залишається, становить в межах 1850-3700 МБк. Це залежить від розміру залишкової тканини та рівня накопичення радіоактивного йоду. При наступному лікуванні метастазів активність, що вводиться становить від 3700 до 11100 МБк.

Активність для дітей і підлітків розраховується з урахуванням дози для дорослих, яка кратна масі тіла/поверхні тіла за такими формулами:

Дитяча доза = доросла доза (МБк) x вага дитини(кг)/70 кг

Дитяча доза = доросла доза (МБк) х поверхня тіла дитини (м2)/1,73.

andnbsp;

Побічна дія.

andnbsp;Є деякі повідомлення щодо побічних реакцій після застосування йодиду натрію (131І), вони включають нудоту, блювання та неспецифічні алергічні реакції. Найчастіше нудота і блювання відзначаються після перорального прийому, зокрема, терапевтичних доз. Тому завжди слід враховувати можливий ризик забруднення місцеперебування, внаслідок блювання.

Ранні ускладнення

Терапевтична активність радіойоду може тимчасово викликати посилення існуючого гіпертиреозу. Високі рівні можуть викликати гастроінтестинальні розлади, особливо в перші години і дні після застосування. Гастроінтестинальні розлади можуть спостерігатися більше, ніж в 67% випадків. Їх можна легко запобігти чи запобігти симптоматичним лікуванням.

При лікуванні високими активностями радіойоду на 1-3 день після введення препарату у пацієнтів можуть спостерігатися запальні тиреоїдити і трахеїти, серйозне звуженням трахеї, особливо в разі існуючого раніше стенозу. Можуть виникнути сіалоаденіти, з набряком та больовим синдромом, частковою втратою смаку та сухістю у роті. Частота коливається від 10% (з профілактикою) до 60% (без профілактики).

Сіалоаденіти зазвичай спонтанно проходять або виліковуються при застосуванні проти- запальної терапії, але описані окремі випадки дозозалежної персистентної втрати смаку та сухості у роті з наступною втратою зубів. Радіаційну дозу на слинну залозу слід зменшувати стимулюванням секреції слини речовинами, що містять лимонну кислоту.

Високі рівні поглинання радіойоду викликають у пацієнтів місцевий біль, дискомфорт, набряки внаслідок локального накопичення у тканинах радіонукліда.

При лікуванні метастазуючої карциноми щитовидної залози з залученням центральної нервової системи можливий локальний церебральний набряк та/або збільшення вже існуючого церебрального набряку, що призводить до зниження пам’яті.

Пізні ускладнення

Дозозалежний гіпотиреоз може вважатися пізнім ускладненням на радіойодтерапію. Це може проявлятися через тижні або роки після лікування. Тому потрібен певний час для дослідження тиреоїдної функції і відповідно тиреоїдного розростання. Прояви гіпотиреозу непомітні в перші 6-12 тижнів після використання радіоактивного йоду і, за різними повідомленнями, частота даних проявів коливається від 2% до 70%.

Окремі випадки транзиторного гіпотиреозу, що можуть спостерігатися після прийому радіойоду, повинні належним чином моніторуватися і коректуватися замісною терапією. До пізніх ускладнень після одноразового використання активності, більшої 5000 МБк або при повторних введеннях з інтервалом, меншим, ніж 6 місяців відносяться, як правило, зворотна і в дуже поодиноких випадках незворотна депресія червоного кісткового мозку з тромбоцитопенією і еритроцитопенією, які можуть мати фатальний характер. Найчастіше відзначається лейкоцитопенія.

Епідеміологічні спостереження, проведені в період 1950- 1975 роки, свідчать про високу частоту раку ротової порожнини у пацієнтів, що отримували (131І).

Після приймання високих активностей радіойоду, що зазвичай використовується для лікування злоякісних новоутворень щитовидної залози, збільшуються випадки лейкемії. Може також спостерігатися незначне збільшення кількості захворювань на рак сечового міхура та молочної залози.

Використання іонізуючої радіації пов’язане з розвитком раку і потенційно з розвитком генетичних ефектів. Результатом застосування терапевтичних радіаційних доз може бути збільшення випадків захворювання на рак та мутації. В усіх випадках важливо, щоб ризик використання радіофармпрепарату був нижчим за ризик розвитку самого захворювання. Ефективно-еквівалентна доза (ЕЕД) після діагностичного або терапевтичного використання (131І) складає рівні вище за 20 мЗв.

andnbsp;

Протипоказання.

вагітність;

з діагностичною метою у дітей, молодших 10 років;

сканування щитовидної залози, крім випадків спостереження при злоякісних захворюваннях, або коли відсутня можливість використання йод-123 або технецій-99;

пацієнти з дисфагією, стриктурою стравоходу, гострим гастритом(в т.ч. ерозивний гастрит або пептична виразка);

пацієнти із підозрою на недостатність моторних функцій шлунково-кишкового тракту.

andnbsp;

Особливості застосування.

Даний продукт є радіоактивним. З ним можуть працювати лише особи, що мають відповідний дозвіл. Приймання, зберігання, використання, транспортування та знешкодження радіоактивних відходів здійснюється відповідно до національного санітарного законодавства.

Радіофармпрепарати повинні виготовлятися з дотриманням радіологічних та фармацевтичних кількісних вимог.

Даний препарат є джерелом відносно високої радіаційної дози для більшості хворих (див. відповідний розділ).

Використання високих доз радіойоду може становити серйозний ризик, забруднюючи довкілля. Це може відноситься безпосередньо до сім’ї хворого, що отримував лікування, або всього населення, залежно від рівня активності, що використовувався. Для запобігання, будь-якому забрудненню довкілля слід дотримуватись застережних заходів щодо активності препарату, що виділяється пацієнтом.

(131І) для діагностичних цілей не використовується у дітей, молодше 10 років. Не рекомендується його застосовувати також у дітей, старше 10 років та юнаків, якщо відсутні виключні обставини. Це пов’язано з дуже високою радіаційною дозою порівняно з такою у дорослих.

Не було доказів появи злоякісних захворювань (рак, лейкемія чи мутація) в осіб, що зазнали вплив натрію йодиду (131І) при використанні з діагностичною метою.

Мала вірогідність збільшення частоти новоутворень, лейкемії або мутації в осіб, що отримали радіойод для лікування незлоякісних захворювань щитовидної залози, незважаючи на високі дози. Але при лікуванні дітей старших 10 років та юнаків при визначенні кількості препарату слід враховувати підвищену чутливість тканини щитовидної залози та стійкість організму в цілому у таких пацієнтів. Ризик повинен бути зважений відносно можливості використання інших методів лікування. При лікуванні злоякісних новоутворень щитовидної залози в одному дослідженні повідомлялось про збільшення частоти захворювань на рак сечового міхура у пацієнтів, що отримали активність (131І) більшу за 3700 МБк. В іншому дослідженні відмічено окремі лейкемії у пацієнтів, що отримали дуже високі активності радіойоду.

Терапевтичне використання йодиду натрію (131І) у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю заслуговує на особливу увагу через необхідність підбирати активність.

З метою запобігання сіалоаденітам, які можуть виникнуть як ускладнення при використанні високих доз радіойоду, пацієнтам може бути рекомендовано споживання солодощів або напоїв, що містять лимонну кислоту і стимулюватимуть екскрецію слини.

andnbsp;

Низька йодна дієта до початку терапії буде підсилювати поглинання радіойоду функціонуючою тканиною щитовидної залози. Тиреоїдну замісну терапію слід відмінити до початку радіотерапії карциноми щитовидної залози для забезпечення адекватного поглинання радіойоду залозою. При використанні трийодтироніну рекомендується період в 10 діб; при застосуванні тироксину – 6 тижнів. Розпочати їх прийом рекомендується через 2 тижні після лікування (131І). Відповідно прийом карбімазолу і пропілтіоурацилу слід відмінити за 5 днів до терапії (131І) і розпочати знову через декілька днів.

andnbsp;

Йодид натрію протипоказаний протягом всієї вагітності, у разі можливої вагітності або коли вагітність неможливо виключити (поглинена доза маткою для даного радіонуклеїда знаходиться в межах 11-511 мГр, при цьому тканина щитовидної залози плода дуже чутлива до концентрації йоду протягом ІІ та ІІІ триместрів).

У разі необхідності використання радіофармпрепарату у жінок дітородного віку, слід завжди з’ясувати питання про вагітність. Всіх жінок, що мають “затримки” (менструального циклу) слід вважати вагітними доти, поки не буде доведено зворотнє. У разі нез’ясованості цього питання, важливо аби радіаційна доза була мінімізована на підставі отриманої необхідної клінічної інформації. Слід також передбачити можливість використання альтернативних неіонізаційних методик лікування. У випадках встановлення діагнозу карциноми щитовидної залози у вагітних жінок радіойодтерапію слід відкласти до пологів. Жінкам, що отримують йодид натрію (131І), слід рекомендувати користуватися контрацептивними засобами протягом 4 місяців після закінчення лікування.

Використанню радіофармпрепарату у матері, що годує груддю свою дитину, передує вирішення питання щодо можливості утримання від проведення дослідження до закінчення періоду лактації або вибору на користь іншого радіофармпрепарату, більш оптимального стосовно надходження активності до грудного молока. Грудне вигодовування слід припинити після використання йодиду натрію (131І).

Терапія йодидом натрію (131І) часто комбінується з хірургічним лікуванням та із антитиреоїдними препаратами.

andnbsp;

andnbsp;Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Чимало фармакологічних речовин відомі своєю взаємодією з радіойодом. Механізм взаємодії може бути різним: зв’язування білків, вплив на фармакокінетику чи вплив йодної мітки на динамічні ефекти. Але важливо врахувати фармакодинаміку препарату в цілому. Для цього повинні прийматися до уваги метаболізм препарату в цілому та виявлення затримки в організмі будь-якого медикаменту на етапі доклінічного застосування натрію йодиду (131І). Наприклад, антитиреоїдні препарати, карбімазол (чи інші деривати імідазолу, такі як пропілтіоурацил) саліцилати, стероїди, натрію нітропрусид, натрію сульфабромфталеїн, перхлорат, комбіновані препарати (антикоагулянти, антигістамінні препарати, антипаразитарні препарати, пеніциліни, сульфаніламіди, толбутаміди) за звичайних умов затримуються в організмі до 1 тижня; фенілбутазон - до 1-2 тижнів; відхаркувальні засоби, вітаміни - до 2 тижнів; натуральні та синтетичні тиреоїдні препарати (натрію тироксин, натрію ліотиронін, екстракти щитоподібної залози) до 2-3 тижнів; бензодіазепіни, літій - до 4 тижнів; йодиди - до 1-9 місяців; для внутрішньовенних йодвмісних контрастних речовин період затримки становить до 1 року.

Цих термінів слід додержуватися при визначенні термінів відміни окремих препаратів до початку призначення натрію йодиду (131І).

andnbsp;

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі, не вище за

25andordm;С. Не заморожувати. Зберігати згідно з законодавчими вимогами до радіоактивних матеріалів. Термін придатності складає не більше 22 днів від дати виробництва.

andnbsp;