Інструкція для медичного застосування препарату ЗАЛОКС

міжнародна та хімічна назви:

• Sertraline, (1S,

цис)-4-(3,4-дихлорфеніл)-1,2,3,4-тетрагідро-N-метил-1-нафталінамінгідрохлорид.

основні фізико-хімічні властивості:

• білий або білуватого

кольору порошок міститься

всередині капсул з твердого желатину. На білому корпусі нанесено відбиток “Sertraline”, під ним “50”, на жовтому ковпачці капсули нанесено відбиток “Р”;

склад:

• 1 капсула містить сертраліну

гідрохлориду 50 мг;

допоміжні речовини: лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат.

Форма випуску.

• Капсули.

Фармакотерапевтична група.

• Антидепресанти. АТС

N06B06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинамика. Механізм дії сертраліну пов'язаний з його здібністю пригнічувати обернений захват серотоніну (5НТ) у нейронах. При цьому препарат слабко діє на обернений захват у нейронах норадреналіну та допаміну. У діапазоні клінічно значущих доз сертралін блокує захват серотоніну у тромбоцитах.

Сертралін, подібно до багатьох клінічно ефектвних антидепресантів, приводить до пригнічення експресії норадреналінових і серотонінових рецепторів у мозку. При вивченні зв'язування з рецепторами було показано, що сертралін не виявляє вираженої дії до адренергічних (альфа1, альфа2 і бета), холінергічних, ГАМК, допамінергічних, гістамінергічних, серотонінергічних (5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2) або бензодіазепінових рецепторів.

При проведенні клінічних випробувань у суворо контрольованих умовах із застосуванням плацебо було показано, що сертраліну гідрохлорид у капсулах не має седативної дії і не впливає на психомоторні функції пацієнта.

Фармакокінетика. При тривалому прийомі препарату по 200 мг на добу пік концентрації препарату у плазмі у середньому становить 0,19 мкг/мл і досягається через 4,5-8,4 години після прийому чергової дози. Період напіввиведення сертраліну гідрохлориду становить 22-36 годин. За рахунок довготривалості періоду напіввиведення відмічається приблизно двократна кумуляція препарату до досягнення рівноважної концентрації через 1 тиждень лікування (прийом 1 раз на добу).

У діапазоні доз від 50 до 200 мкг на добу фармакокінетика сертраліну залежить від дози.

Сертралін у значній мірі метаболізує у печінці, обертаючись на N-деметильоване похідне, практично позбавлене фармакологічної активності. Як сертралін, так і його N-деметильоване похідне підлягають окисному дезамінуванню з подальшим відтворенням, гідроксилюванням і глюкуронізацією. Метаболіти виводяться з калом і сечею у рівних кількостях. Незмінений сертралін виводиться із сечею в ненезначній кількості. Приблизно 98 % сертраліну у плазмі зв'язується з білками. Взаємодія сертраліну з іншими препаратами, які мають таку ж високу здатність до зв'язування з білками, ще не вивчена остаточно.

Фармакокінетика сертраліну в осіб молодого та літнього віку суттєво не відрізняється.

Фармакокінетика препарату у чоловіків і жінок також суттєво не відрізняється.

Показання для застосування.

Залокс застосовується для лікування депресивних станів, у тому числі тих, які супроводжються відчуттям тривоги, за наявності або відсутності манії в анамнезі, для попередження повторного виникнення депресивних симптомів у майбутньому, для лікування обесивно-компульсивних розладів (ОКР або нав'язливих станів), панічних розладів з агорафобією або без неї, посттравматичних стресових розладів (ПТСТР).

Спосіб застосування та дози.

Загальні положення. Залокс приймають внутрішньо, 1 раз на день, уранці чи ввечері.

Депресивні стани та ОКР: початкова доза - 50 мг на добу.

Панічні розлади та ПТСТР: початкова доза - 25 мг на добу, через тиждень дозу підвищують до 50 мг на добу.

Зміна дози. Якщо за клінічними показниками стан не покращується, дозу можна поступово підвищувати. Виходячи з параметрів фармакокінетики препарату, встановлено, що стаціонарна концентрація сертраліну у плазмі досягається через тиждень після щоденного прийому. Таким чином, за необхідності зміни дозування препарату її слід проводити як мінімум з тижневим інтервалом. Максимальна доза препарату не повинна перевищувати 200 мг на добу. Початковий терапевитичний ефект може розвинутися протягом 7 днів. Повний терапевтичний ефект може бути досягнутий за 4 тижні після початку терапіі або пізніше. Швидке перевищення дози, як правило, скорочує цей латентний період і може підвищити імовірність появи побічних ефектів.

Підтримуюча терапія. При довготривалій терапії дозу необхідно підтримувати на рівні найменшої ефективної дози. При цьому слід періодично аналізувати стан пацієнта з метою продовження такої терапії.

Застосування для лікування дітей і підлітків.

ОКР: для дітей 6-12 років початкова доза становить 25 мг на добу, через тиждень дозу підвищують до 50 мг на добу; для дітей1 13-17 років початкова доза становить 50 мг на добу. При недостатній ефективності дозу можна з обережністю підвищувати до 200 мг на добу. Змінювати дозу можна не частіше, ніж 1 раз на тиждень.

Застосування для лікування осіб похилого віку.

Рекомендовані ті ж дозування, що і для дорослих.

Застосування для лікування хворих с порушенням функції печінки.

Як і інші препарати, Залокс слід з обережністю призначати пацієнтам з порушеннями функції печінки, дози препарату і частота застосування повинні бути знижені.

Застосування для лікування хворих з порушенням функції нирок. Через незначне виділення сертраліну нирками необхідності у зміні дозування хворим, з нирковою недостатністю немає.

Попереднє або подальше застосування інгібіторів монамінооксидази. Залокс не можна застосовувати одночасно з інгібіторами моноамінооксидази (ІМАО). Після лікування ІМАО застосування Залоксу можна починати не раніше, ніж через 14 днів після припинення прийому ІМАО. І навпаки, після лікування Залоксом застосування ІМАО не можна починати раніше, ніж через 14 днів після застосування Залоксу (див. “

Протипоказання.

• ).

Побічна дія.

У клінічних плацебоконтрольованих випробуваннях, які проводились до виходу препарату на ринок на пацієнтах з різними депресивними станами та ОКР, відмічалися такі побічні ефекти з боку різних систем організму:

вегетативна нервова система - сухість у роті, підвищення потовиділення;

центральна і периферична нервова система - запаморочення, тремор;

шкірні симптоми - висипання;

шлунково-кишковий тракт - нудота, діарея, диспепсія, анорексія;

нервово-психічні розлади - безсоння, порушення репродуктивної функції (в основному затримка еякуляції).

Частота побічних ефектів є дозозалежною, причому найбільша частота побічних ефектів була у групі, яка одержувала препарат у дозі 200 мг.

Після виходу препарату на ринок у ряді випадків відмічались і інші побічні ефекти, які необов'язково пов'язані з прийомом сертраліну: алергічні реакції, підвищена втомлюваність, припливи крові, біль за грудниною, артеріальна гіпертензія, серцебиття, періорбітальний набряк, втрата свідомості, тахікардія, галакторея, гіперпролактинемія, гіпотиреїдизм, порушення функції тромбоцитів, тромбоцитопенія, кровотечі (носові, кишково-шлункові, гематурія та ін.), пурпура, лейкопенія. Спостерігались зміни лабораторних показників, ураження печінки (гепатит, жовтуха, печінкова недостатність), безсимптомне підвищення рівня печінкових трансаміназ (Ал АТ, АсАТ), холестерину, гіпонатріємія, бронхоспазм, алопеція, ангіоневротичний набряк, тяжкі шкірні реакції, набряк обличчя, затримка сечевиділення. Описано випадки, коли припинення застосування препарату приводило до розвитку таких симптомів, як запаморочення, парестезія, нудота, головний біль, втома, відчуття тривоги, збудження.

Протипоказання.

Залокс протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до цього препарату.

Залокс не можна застосовувати разом з ІМАО.

І навпаки, після лікування Залоксом застосування ІМАО також не може починатися раніше, ніж через 14 днів після припинення застосування Залоксу.

Передозування.

Симптомами передозування сертраліну при монотерапії є сонливість, нудота, блювання, тахікардія, зміни в ЕКГ, розширення зіниць, відчуття тривоги.

Лікування. Для усунення симптомів передозування застосовують підтримуючу терапію з використанням активованого вугілля, промивання шлунку, проносних застобів, рекомендується контролювати основні фізіологічні показники та проводити моніторинг роботи серця. Специфічних антидотів для сертраліну гідрохлориду немає. Через значний об'єм розповсюдження препарату діурез, діаліз, гемоперфузія і трансфузія не є у достатній мірі ефективними.

Летальних випадків, пов'язаних з передозуванням Залоксу при монотерапії, не відмічено, хоча у чотирьох випадках передозування Залоксу, який застосовували разом з іншими препаратами/алкоголем, призвело до смерті пацієнтів.

Особливості застосування.

Активація маніакальних / гіпоманіакальних станів. При клінічних дослідженнях Залоксу приблизно у 0.6 % пацієнтів, які лікувались, відмічали активацію маніакальних / гіпоманіакальних станів. Така ж побічна дія препарату відмічалась і у деяких хворих, які одержували антидепресанти для лікування тяжких афективних розладів.

Судомні нападу. Дію сертраліну у хворих із судомними нападами не вивчали, тому слід уникати застосування цього препарату для лікування пацієнтів з нестабільною епілепсіею, а хворі на контрольовану епілепсію повинні бути під наглядом під час лікування.

Суїцидальні спроби. Хворим на депресію притаманна схильність до суїцидальних спроб, тому на початку лікування такі хворі повінні знаходитися під суворим наглядом лікаря.

Водіння автотранспорту і робота з технікою. Пацієнтів, які приймають препарат, слід попередити про те, що препарат може негативно впливати на розумову та фізичну активність при водінні автотранспорту та виконанні потенційно небезпечних видів діяльності.

Застосування препарату для пацієнтів із супутніми захворюваннями.

Загальні положення. Клінічний досвід застосування сертраліну при лікуванні пацієнтів із супутніми захворюваннями досить обмежений. Проте препарат слід затосовувати з обережністю при таких супутніх захворюваннях, які торкаються метаболізму або гемодинаміки.

Серцево-судинні захворювання.

Аналіз електрокардіограм у 1006 пацієнтів, які одержували цей препарату у ході подвійного сліпого клінічного дослідження, не виявив будь-яких суттєвих аномалій ЕКГ, пов'язаних з прийомом препарату.

Порушення функції печінки. Сертралін у значній мірі метаболізує у печінці. Вивчення фармакокінетики препарату при прийомі разових доз у хворих із слабковираженим компенсованим цирозом показало, що час напіввиведення препарату у таких хворих збільшується. Виходячи з цих даних, препарат таким хворим слід призначати з обережністю, використовувати менші дози сертраліну або збільшувати інтервали між прийомом доз.

Порушення функції нирок. Сертралін у значній мірі метаболізує в організмі, тому у сечі у незміненому вигляді він знаходиться у дуже невеликих кількостях. Фармакокінетика препарату у хворих з порушеннями функції нирок спеціально не вивчалась. Тому, поки це питання не буде вивчено у хворих з різним ступенем вираженності ниркової дисфункції, препарат слід застосовувати з обережністю.

Застосування при вагітності та лактації. Безпечність сертраліну при вагітності та годуванні груддю не досліджена. Тому препарат можна застосовувати тільки у тому випадку, коли користь для матері переважає потенційний ризик для плоду. Жінкам репродуктивного віку слід застосовувати адекватні методи контрацепції.

Застосування для лікування осіб похилого віку. Аналіз застосування препарату для лікування пацієнтів похилого віку (старше 65 років) з депресивними захворюваннями не показав суттєвих розбіжностей у характері побічних реакцій цих пацієнтів у порівнянні з особами більш молодого віку.

Функція тромбоцитів. У рідких випадках застосування сертраліну супроводжувалося зміною функцій тромбоцитів. Є повідомлення про окремі випадки кровотеч абр пурпури при застосуванні сертраліну. Проте причинний зв'язок між цими явищами і прийомом препарату поки не встановлений.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Психотропні препарати. Сертралін у капсулах у добовій дозі 200 мг не потенціює ефекти карбамазепіну, галоперидолу або фенітоїну щодо психомоторних і когнітивних функцій у здорових осіб. Проте ризик одночасного застосування сертраліну та психотропних препаратів систематично не вивчався. Таким чином, за необхідності одночасного застосування психотропних препаратів і сертраліну слід додержувати обережності.

Серотонінергічні препарати. Досвід відносно оптимальних схем переведення хворих з інших антидепресантів на сертралін дуже обмежений. Проте таке переведення треба здійснювати обережно, особливо при застосуванні препаратів тривалої дії, наприклад флуоксетину. Тривалість періоду “вимивання” при переході з одного типу препаратів на інший поки що не відома.

При одночасному застосуванні сертраліну з іншими серотонінергічними препаратами (триптофан, фенфлурамін) слід додержувати обережності і за можливості уникати такої комбінації через імовірність фармакологічної взаємодії.

Препарати літію.У ході контрольованих клінічних досліджень на здорових добровольцях одночасне застосування сертраліну і препаратів літію не приводило до суттєвої зміни фармакокінетики останніх, хоча при цьому підвищувалась частота випадків тремоуа у порівнянні з плацебо. Одночасне застсування сертраліну і препаратів літію треба проводити з обережністю.

Інгібітори моноамінооксидази. Застосування Залоксу разом з ІМАО, такими як вибірковий інгібітор ІМАО селегілін, моклобернідин, у ряді випадків може призводити до дуже тяжких і навіть фатальних реакцій. У деяких випадках такі реакції нагадують серотоніновий синдром. Аналогічні реакції відмічаються і при одночасному застосуванні інших антидепресантів з ІМАО, а також у пацієнтів, які зразу ж після застосування антидепресантів перейшли на ІМАО. Симптомами таких реакцій є гіпертермія, ригідність, міоклонус, вегетативна нестабільність, зміна психічної сфери (підвищена дратівливість, сплутаність свідомості, збудливість, яка переходить у марення і кому). Після лікування ІМАО застосування Залоксу може починатися не раніше, ніж за 14 днів після припинення застосування ІМАО.

Препарати, які метаболізують через Р450 2D6. Багато антидепресантів, включаючи сертралін і більшість трициклічних антидепресантів, пригнічують біохімічну активність ізоферменту 2D6 цитохрому Р450, який бере участь у метаболізмі фармакологічних препаратів, що може призводити до підвищення концентрації цих препаратів у плазмі. До них належать трициклічні антидепресанти і протиаритмічні препарати пропафенон і флекаїнід. У двох клінічних дослідженнях взаємодію препаратів з використанням дезиіпраміну та рекомендованих стартових доз антидепресантів у здорових добровольців порівнювали ефект дії сертраліну та інших антидепресантів. Результати свідчать про те, що ефект сертраліну у цьому відношенні менше виражений у порівнянні з ефектом інших антидепресантів. Проте слід мати на увазі, що при одночасному прийомі препаратів, які метаболізуть з участю 2D6, і сертраліну необхідно зменшити дози препаратів. Після закінчення застосування сертраліну може знадобитися збільшення дози супутнього препарату.

Електросудомна терапія. Клінічні дослідження з комбінованого застосування електросудомної терапії і сертраліну не проводились.

Алкоголь. Хоча сертролін не призводить у здорових добровольців до потенціювання ефекту алкоголю відносно когнітивних і психомоторних функцій, їх одночасне застосування при лікуванні хворих з депресивними станами не рекомендується.

Гіпоглікемічні препарати. У контрольованих дослідженнях, які проводились на здорових добровольцях, застосування сертраліну протягом 22 днів (200 мг на добу протягом останніх 13 днів) приводило до статистично вірогідного зниження на 16 % кліренсу толбутаміду після його внутрішньовенного введення у дозі 1000 мг. У таких же дослідженнях на здорових добровольцях глібенкламід (5 мг) застосовувався перед сертраліном і після нього (200 мг на добу в останні дні). При цьому не було виявлено зміни сумарної концентрації глібенкламіду у плазмі. При призначенні сертраліну одночасно з інсуліном або пероральними гіполгікемічними препаратами рекомендується контролювати рівень глікемії.

Дигоксин. У паралельному контрольованому клінічному дослідженні на здорових добровольцях (10 осіб у кожній групі) введення сертраліну протягом 17 днів (доза 200 на добу в останні 10 днів) не приводило до зміни сумарної концентрації дигоксину у плазмі, за виключенням Т макс. у порівнянні з вихідним рівнем.

Бета-блокатори. У контрольованих перехресних клінічних дослідженнях з використанням плацебо у здорових добровольців оцінювали вплив сертраліну на бета-адренергічну блокуючу активність атенололу.

Циметидин. Одночасне застосування циметидину може пригнічувати метаболізм сертраліну і його метаболіту, що може призводити до зниження кліренсу сертраліну і підвищення частоти побічних ефктів, пов'язаних з дією цього препарату.

Діазепам. У клінічних контрольованих, подвійних, сліпих дослідженнях на здорових добровольцях у групі, яка одержувала сертралін (кінцева доза 200 мг на добу), відмічено статистично вірогідне зниження на 13 % кліренсу діазепаму у порівнянні з групою, яка одержувала плацебо. Клінічне значення цих даних поки що не відоме.

Варфарин. При одночасному застосуванні сертраліну з варфарином слід контролювати показник andquot;протромбіновий часandquot;.

Оскільки сертралін у значній мірі зв'язується з білками плазми крові, застосування сертраліну з іншими препаратами, які мають таку ж здатність, може призвести до зміни концентрації препаратів у плазмі і розвитку побічних ефектів.

Індукція мікросомальних ферментів. Показано, що сертралін індукує мікросомальні ферменти у гепатоцитах, про що свідчить проведення тесту з антипірином, за результатами якого відмічається зменшення часу його напіввиведення. Така індукція відображає зміни метаболізму печінки.

Фізична і психологічна залежність. У клінічних дослідженнях, проведених у контрольованих умовах за подвійним сліпим методом з рандомізованими групами з метою порівняння препаратів у плані виявлення залежності до них, у сертраліну не було виявлено властивостей, які б свідчили про можливе звикання до препарату і формування залежності від нього. Проте при призначенні сертраліну необхідно ретельно вивчити анамнез пацієнта з метою виявлення можливих випадків залежності від лікарських препаратів. При виявленні таких пацієнтів необхідний подальший нагляд за ними у процесі лікування.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у місцях,

недоступних для дітей,у сухому місці при тепературі 15-30 °С.

Термін зберігання. 5 років.