Інструкція для медичного застосування препарату ДОКСОРУБІЦИН-КМП

міжнародна та хімічна назви: doxorubicin;

(8S, 10S)-10-[(3-аміно-2,3,6-тридезокси-а-Ь-ліксо-гексапіранозил)окси]-6,8,11 -тригідрокси-8-

(гідроксіацетил)-1-метокси-7,8,9,10-тетрагідронафтацен-5,12-діона гідрохлорид;

основні фЬико-хімічні властивості: пориста маса червоно-оранжевого кольору;

склад:

• 1 флакон містить

доксорубіцину гідрохлориду в перерахунку на 100 % речовину,

що не містить воду та залишкові кількості органічних розчинників 0,01 г, маніту 0,04 г.

Форма випуску.

• Порошок ліофілізований для приготування

розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протипухлинні антибіотики

та споріднені препарати. Антрацикліни та споріднені сполуки. Код АТС L01D В01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Доксорубіцин виявляє виражену протипухлинну і протилейкозну дію. Препарат швидко проникає в клітини, зв’язується з перинуклеїновим хроматином, пригничує поділ клітин та синтез нуклеїнових кислот, виявляючи специфічну дію на фазу S поділу клітин, спричиняючи хромосомні аберації. Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення доксорубіцин швидко розподіляється в плазмі та тканинах - вже через 30 секунд препарат виявляється в печінці, легенях, серці та нирках. Об’єм розподілу в рівноважному стані становить 20 - 30 л/кг. Протягом години після введення доксорубіцин частково метаболізується в печінці в активний метаболіт. Не проникає крізь ГЕБ. Період напіввиведення для доксорубіцину та його метаболіту варіює від 20 до 48 годин. Виводиться з жовчю в незмінному вигляді (близько 40 % протягом 5 днів) та нирками в незмінному вигляді та у вигляді метаболітів (близько 5 - 12 % протягом 5 днів).

Показання для застосування.

Лімфобластний лейкоз, саркома м’яких тканин, остеогенна саркома, саркома Юінга, рак молочної залози, легень, щитоподібної залози, мезотеліома, злоякісна тимома, рак стравоходу, шлунка, печінки та жовчних протоків, підшлункової залози, інсулома, гепатоцелюлярний рак, рак ниркової лоханки та сечоводів, рак сечового міхура та уретри, рак нирки, герміногенна пухлина яєчка та яєчників, рак яєчників, пухлина Вільмса, нейробластома, ембріональна рабдоміосаркома, рак фалопієвих труб, рак тіла матки, саркома матки, рак піхви та шийки матки, рак передміхурової залози, мієломна хвороба, лімфогранулематоз, неходжкинська лімфома.

Спосіб застосування та дози.

Доксорубіцин-КМП вводять тільки внутрішньовенно!

Дозу препарату встановлюють строго індивідуально залежно від характеру та фази

захворювання, віку, стану хворого та гемопоетичної функції.

Особливу обережність потрібно виявляти при приготуванні та введенні препарату.

Медичному персоналу рекомендується користуватись рукавичками.

Спочатку вміст флакона розчиняють при збовтуванні в 5 мл ізотонічного розчину натрію

хлориду (концентрація препарату становить 2 мг/мл). Суха речовина та розчин червоного

кольору.

Рекомендується розчин вводити протягом 3-5 хвилин через трубку системи для

проведення інфузій (фізіологічний розчин або 5 % водний розчин глюкози). Локальне

почервоніння місця навколо вени або почервоніння обличчя можуть бути ознаками надто

швидкого введення препарату.

При введенні препарату потрібно слідкувати за можливістю виникнення перивенозної

екстравазації, наслідком якої є сильно виражений місцевий некроз тканини. Відчуття

печіння у місці застосування препарату може бути ознакою екстравазації. У такому

випадку введення в цю вену відразу припиняють і продовжують введення в іншу вену.

Найбільш поширеною є схема, яка передбачає внутрішньовенне введення препарату в дозі

60 - 75 мг/м поверхні тіла один раз через кожні 3 тижні. Альтернативна схема лікування:

по 20 мг/м2 поверхні тіла один раз на тиждень. Вважається, що такий спосіб застосування

супроводжується більш поодинокими кардіотоксичними ефектами.

Доксорубіцин-КМП можна застосовувати також у дозуванні, що становить 30 мг/м2, 3 дні

поспіль з повторенням курсу через кожні 4 тижні. Сумарна доза Доксорубіцину-КМП не

повинна перебільшувати 550 мг/м2.

У випадку порушення функції печінки дозу Доксорубіцину-КМП зменшують залежно від

рівня білірубіну в сироватці, а саме:

білірубін у сироватці: доза:

20,5 - 51,3 мкмоль/л 50 % дози;

51,3 - 85,5 мкмоль/л 25 % дози;

понад 85,5 мкмоль/л застосування препарату не рекомендується.

Хворим з порушеною кровотворною функцією кісткового мозку дозу Доксорубіцину-КМП зменшують згідно з кількостю лейкоцитів у крові, а саме:

кількість лейкоцитів у крові: доза:

3,0 - 4,0 х 109/ л 75 % дози;

менше 3,0 х 109/л застосування препарату не рекомендується.

Хворим на порушення функції нирок (гломерулярна фільтрація andlt;10 мл/хв.) застосовується 75 % дози.

При комбінованому введенні Доксорубіцину-КМП з іншими протипухлинними засобами його доза коливається на рівні 25 - 50 мг/м кожні 4 тижні, якщо він вводиться в поєднанні з мієлопригнічуючими препаратами. Для хворих, які одержували радіотерапію на ділянку легенів та середостіння, а також у комбінації Доксорубіцину-КМП з циклофосфаном сумарна доза Доксорубіцину-КМП становить не більше 400 мг/м2.

Побічна дія.

• Найбільш небезпечними

побічними ефектами Доксорубіцину-КМП, які лімітують його дозу, є кардіотоксичність і мієлосупресія. Тяжко компенсована кардіотоксичність найчастіше виявляється у хворих при досягненні сумарної дози препарату, що перевищує 550 мг/м2. При встановленні дози для застосування слід враховувати раніше одержувану дозу Доксорубіцину-КМП або інших антрациклінів. При появі клінічних ознак кардіоміопатії (зменшення вольтажу комплексу QRS, зменшення фракції серцевого викиду) лікування препаратом рекомендується припинити.

Мієлосупресія, яка проявляється перш за все лейкопенією і тромбоцитопенією, настає, як правило, на 1.0- 14 день після прийому Доксорубіцину-КМП; нормалізація гематологічних показників найчастіше відбувається на 21 день. У випадку повільного відновлення рівня нейтрофілів і тромбоцитів дозу Доксорубіцину-КМП слід знизити. У більшості хворих при прийомі Доксорубіцину-КМП виникає оборотна алопеція. У дітей можливе виникнення явища гіперпігментації нігтів та шкірних згинів.

При застосуванні препарату часто відмічаються втрата апетиту, нудота та блювання. У поодиноких випадках розвивається кон’юнктивіт або сльозотеча. У деяких хворих розвивається діареї.

Протипоказання.

Гіперчутливість до Доксорубіцину-КМП;

значне порушення кровотворної функції кісткового мозку, внаслідок попередньої хіміотерапії або променевої терапії (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія);

- тяжкі захворювання серцево-судинної системи (міокардит, гострий інфаркт міокарда, виражені порушення серцевого ритму);

вагітність;

тяжкі порушення функції печінки (білірубін andgt; 85,5 мкмоль/л) та нирок;

гострий гепатит.

Передозування.

• Гостре передозування

Доксорубіцину-КМП виявляється токсичним

ураженням слизових оболонок, лейкопенією та тромбоцитопенією.

Лікування: хворого одразу госпіталізують та призначають’ лікування антибіотиками,

проводять трансфузію еритроцитів та тромбоцитів, разом з симптоматичним лікуванням

уражень слизової оболонки.

Хронічне передозування Доксорубіцину-КМП, яке є наслідком більш довготривалого

застосування загальної дози препарату, що перебільшує 550 мг/м2, значною мірою

збільшує ризик кардіоміопатії та подальшої серцевої недостатності.

Лікування: препарати дигіталісу, діуретики та периферичні вазодилятатори.

Особливості застосування.

• Лікування необхідно

проводити при суворому

гематологічному та кардіологічному контролі, здійснюючи дослідження картини крові та

ЕКГ до початку терапії та перед кожним наступним курсом.

З обережністю призначають хворим на захворювання серця (у тому числі в анамнезі),

вітряну віспу (у тому числі недавно перенесену або після контакту з хворими),

оперізувальний герпес, інші гострі інфекційні захворювання, подагру або нефролітіаз (у

тому числі в анамнезі), а також хворим, яким проводилась медіастинальна променева

терапія або які отримували одночасно циклофосфамід.

Через різкий розпад пухлинних клітин під час лікування Доксорубіцином-КМП може

виникнути вторинна гіперурикемія, яку потрібно контролювати та, у випадку

необхідності, лікувати.

Доксорубіцин-КМП широко застосовують у схемах комплексної поліхіміотерапії, проте

його не слід призначати раніше 1 місяця після попередньої хіміотерапії іншими

протипухлинними засобами.

Протипухлинна активність препарату приблизно однакова незалежно від схеми введення:

чи вводиться він болюсно (загальною дозою) 1 раз у місяць, щотижневими дозами або

шляхом поступового тривалого введення, але схеми введення значно відрізняються за

проявами побічних реакцій. Зокрема, при тривалому введенні, на відміну від болюсного, у

значно меншій мірі проявляються нудота та блювання.

Доксорубіцин-КМП може забарвлювати сечу в червоний колір протягом 1-2 днів після

введення.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні Доксорубіцин-КМП може потенціювати гепатотоксичну дію 6-меркаптопурину;

при застосуванні Доксорубіцину-КМП (в/в протягом 3 діб) у комбінації з цитарабіном (у вигляді інфузії протягом 7 днів) описані випадки розвитку некротичного коліту та тяжких інфекційних ускладнень;

при одночасному застосуванні препарату з циклоспорином описані випадки розвитку коми та/або судом;

- з Доксорубіцином-КМП сумісні блеоміцин, вінбластин, вінкристин, тіофосфамід, метотрексат, етопозид, преднізолон, 5-фторурацил і цисплатин;

- препарат не можна вводити в одному шприці з гепарином і 5-фторурацилом;

- Доксорубіцин-КМП несумісний з еуфіліном, натрієвою сіллю цефалатину, дексаметазоном і гідрокортизоном;

- одночасне лікування хворих Доксорубіцином-КМП з циклофосфаном, мітоміцином або застосування його разом з радіотерапією середостіння збільшує ризик кардіотоксичного ефекту;

- при одночасному застосуванні зі стрептозоцином можливо збільшення періоду напіввиведення Доксорубіцину-КМП.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище + 5° С. Термін придатності - 2 роки. Зберігати в недоступному для дітей місці.