Інструкція для медичного застосування препарату ДЕСФЕРАЛ®

міжнародна та хімічна назви : deferoxamine; N-[5-(3-[(5-амінопентил)-гідроксікарбамоїл]-пропіонамідо)пентил]-3-([5-(N-гідроксіацетамідо)-пентил]-карбамоїл)-пропіонгідроксамової кислоти монометансульфонат (десферіоксаміну метансульфонат);

основні фізико-хімічні властивості:

• від білого до практично білого кольору

ліофілізат;

склад:

• 1 флакон містить 500 мг десферіоксаміну метансульфонату.

 

Форма випуску.

• Порошок ліофілізований для приготування розчину для

ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

• Засоби, що утворюють хелатні сполуки із залізом. Код

АТС V03AC01.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Десферіоксамін (ДФО)

утворює комплекси переважно з іонами заліза і з тривалентними іонами алюмінію: константи комплексоутворення відповідно становлять 1031 та 1025. Спорідненість ДФО з такими двовалентними іонами, як Fe2+, Cu2+, Zn2+, Ca2+, значно нижча (константа комплексоутворення – 1014 і менше). Хелатування відбувається у молярному співвідношенні 1:1, тобто 1 г ДФО може теоретично зв’язати 85 мг залізистого заліза або 41 мг Al3+.

ДФО завдяки своїм хелатуючим властивостям здатний захоплювати вільне залізо в плазмі чи в клітинах і тому утворювати феріоксаміновий комплекс (ФО). Виділення заліза у вигляді ФО із сечею переважно відображає кількість заліза, яке виходить з плазми, тоді як виділення заліза з калом вказує, головним чином, на кількість хелатованого заліза у печінці. Залізо може хелатуватися з феритину та гемосидерину, проте цей процес при клінічних концентраціях ДФО відносно повільний. Слід зазначити, що ДФО не видаляє залізо з трансферину, гемоглобіну або інших речовин, в яких міститься гемін.

ДФО може також мобілізовувати та хелатувати алюміній з утворенням алюміноксамінового (AlO) комплексу.

Оскільки обидва комплекси – ФО та AlO – повністю виводяться з організму, ДФО сприяє екскреції заліза та алюмінію із сечею та калом і тому зменшує надто великі запаси цих елементів в органах.

Фармакокінетика.

Абсорбція. ДФО швидко всмоктується після внутрішньом’язової болюсної ін’єкції або повільного підшкірного введення і погано всмоктується з шлунково-кишкового тракту за наявності інтактної слизової оболонки. Абсолютна біологічна доступність перорально введеного 1 г ДФО становить менше 2 %.

Якщо ДФО додати до діалізної рідини, то він може всмоктуватись під час перитонеального діалізу.

Розподіл. У здорових людей максимальна концентрація в плазмі 15,5 mмол/л (8,7 mг/мл) реєструвалась через 30 хвилин після внутрішньом’язової ін’єкції 10 мг/кг ДФО. Через годину після ін’єкції максимальна концентрація ФО становила 3,7 mмол/л (2,3 mг/мл). Після внутрішньовенної інфузії 2 г (близько 29 мг/кг) ДФО здоровим людям через 2 години концентрація ДФО досягала постійного рівня 30,5 mмоль/л; розподіл ДФО відбувався дуже швидко із середнім напівперіодом розподілу 0,4 години. In vitro з білками сироватки крові зв’язується менше 10 % ДФО.

Біотрансформація. Із сечі пацієнтів з перевантаженням залізом виділено та ідентифіковано чотири метаболіти ДФО. Показано, що з ДФО відбуваються такі реакції біотрансформації: трансамінування та окислення з утворенням кислого метаболіту, бета-окислення також з утворенням кислого метаболіту, декарбоксилювання та N-гідроксилювання з утворенням нейтральних метаболітів.

Виведення. У здорових людей як ДФО, так і ФО після внутрішньом’язової ін’єкції має двофазне виведення; напівперіод явного розподілу для ДФО становить 1 годину, а для ФО – 2,4 години. Напівперіод явного кінцевого виведення для обох речовин становить 6 годин. Протягом 6-годинного введення у сечі з’являється 22 % від дози у вигляді ДФО і 1 % - у вигляді ФО.

Особливості фармакокінетики при окремих захворюваннях. У хворих на гемахроматоз через 1 годину після внутрішньом’язової ін’єкції 10 мг/кг ДФО максимальний рівень ДФО в плазмі становить 7,0 mмол/л (3,9 mг/мл), а ФО – 15,7 mмол/л (9,6 mг/мл). У таких пацієнтів напівперіод виведення ДФО та ФО відповідно дорівнює 5,6 і 4,6 години. Через 6 годин після ін’єкції із сечею виводиться 17 % від дози у вигляді ДФО і 12 % - у вигляді ФО.

У хворих на таласемію тривала внутрішньовенна інфузія 50 мг/кг/добу ДФО супроводжується створенням у плазмі постійної концентрації ДФО 7,4 mмол/л (4,1 mг/мл). Виведення ДФО з плазми двофазне із середнім напівперіодом розподілу 0,28 години і явного кінцевого виведення – 3,0 години. Загальний кінцевий плазмовий кліренс дорівнює 0,5 л/год/кг, а об’єм розподу при постійній концентрації становить 1,35 л/кг. Вплив основного метаболіту із зв’язаним залізом на AUC (площина під кривою залежності концентрації від часу) становить 54 % від впливу ДФО. Напівперіод явного моноекспоненціального виведення метаболіту становить 1,3 години.

У хворих, які через ниркову недостатність знаходяться на діалізі, внутрішньовенне вливання 40 мг/кг ДФО протягом 1 години, між сеансами діалізу, супроводжувалось утворенням концентрації ДФО в плазмі наприкінці інфузії 152 mмол/л (85,2 mг/мл). Коли інфузія робилась під час діалізу, концентрація ДФО в плазмі була нижче на 13 - 27 %. Концентрація ФО в усіх випадках становила приблизно 7,0 mмол/л (4,3 mг/мл), а концентрація AlO – 2-3 mмол/л (1,2 - 1,8 mг/мл). Після припинення інфузії концентрація ДФО в плазмі швидко зменшувалася з періодом напіввиведення 20 хвилин. Менші фракції дози виводились з довшим напівперіодом – 14 годин. Концентрація AlO в плазмі продовжувала зростати протягом аж 48 годин після інфузії і досягала значення близько 7 mмол/л (4 mг/мл). Концентрація AlO в плазмі після діалізу знижувалась до 2,2 mмол/л (1,3 mг/мл).

 

Показання для застосування.

Терапія

Монотерапія хелатним комплексом заліза лікування хронічного перевантаження залізом, наприклад:

трансфузійний гемосидероз, який спостерігається при великій таласемії, сидеробластичній анемії, автоімунній гемолітичній анемії та інших хронічних анеміях;

ідіопатичний (первинний) гемохроматоз у хворих, у яких супутні захворювання (наприклад тяжка анемія, серцеве захворювання, гіпопротеїнемія) не дозволяють проводити флеботомію;

перевантаження залізом, пов’язане з пізньою порфірією шкіри у хворих, які не переносять флеботомії.

Лікування гострого отруєння залізом.

Лікування хронічного перевантаження алюмінієм у хворих з останньою стадією ниркової недостатності (на підтримуючому діалізі):

з алюмінійзалежним захворюванням кісток,

з діалізною енцефалопатією або

алюмінійзалежною анемією.

Діагностика

Діагностика перевантаження залізом або алюмінієм.

 

Спосіб застосування та дози.

Лікування хронічного перевантаження залізом. Основною метою терапії комплексоутворюючими сполуками молодих пацієнтів є встановлення рівноваги між надходженням і виведенням заліза та попередження виникнення гемосидерозу, тоді як у особ похилого віку бажано досягти негативного балансу заліза, щоб поступово скоротити збільшені запаси заліза та попередити токсичні ефекти.

Діти та дорослі. Рекомендується лікування Десфералом починати після перших 10 - 20 переливань крові або коли рівень феритину у сироватці сягає 1000 нг/мл. Затримка росту може виникати внаслідок перевантаження залізом або надто високого дозування Десфералу. Якщо хелатування починають проводити дітям до 3 років, це повинно відбуватись під ретельним спостереженням, і середня добова доза не повинна перевищувати 40 мг/кг.

Дозування та спосіб введення можуть визначатись індивідуально і під час лікування змінюватись залежно від вираженості навантаження організму хворого залізом. Потрібно використовувати найменшу ефективну дозу. Для оцінки відповідної реакції на хелатну терапію можна на початку лікування щоденно проводити добове спостереження екскреції заліза нирками і визначати відповідну реакцію на збільшення дози Десфералу. Після встановлення оптимальної дози можна визначати швидкість екскреції заліза нирками через кожні декілька тижнів. Іншим способом підбору середньої добової дози може бути її коректування за кількістю феритину з утриманням терапевтичного індексу менше 0,025 (тобто середня добова доза (мг/кг) Десфералу, розділена на рівень феритину у сироватці (mг/л), повинно бути менше 0,025). Середня добова доза Десфералу здебільшого становить 20 - 60 мг/кг.

В основному пацієнтам з рівнем феритину у сироватці менше 2000 нг/мл необхідно близько 25 мг/кг/добу. Пацієнтам з рівнем феритину у сироватці від 2000 до 3000 нг/мл необхідно близько 35 мг/кг/добу. Пацієнтам з більш високим рівнем феритину у сироватці може знадобитись введення дози аж до 55 мг/кг/добу. Постійно перевищувати середню добову дозу 50 мг/кг/добу небажано, за винятком випадків, коли потрібно дуже інтенсивне хелатування для хворих, у яких вже припинився ріст. Якщо рівень феритину падає нижче 1000 нг/мл, ризик токсичності Десфералу збільшується; за станом таких пацієнтів важливо проводити особливо ретельне спостереження і, можливо, зменшити загальну тижневу дозу. Наведені дози - це середні добові дози. Оскільки більшості пацієнтів потрібно вводити цей препарат не кожного дня протягом тижня, то дійсна доза в одному вливанні звичайно відрізняється від середньої добової дози; наприклад, якщо потрібна середня добова доза 40 мг/кг/добу і вливання проводять 5 разів на тиждень, у кожній інфузії повинно міститись 56 мг/кг.

Було встановлено, що регулярне проведення хелатного лікування за допомогою Десфералу збільшує тривалість життя у хворих на таласемію.

Для амбулаторних хворих ефективним і найзручнішим пристроєм для повільного підшкірного вливання вважається портативний легкий інфузійний насос, який застосовують протягом 8 - 12 годин, а іноді й протягом доби. За допомогою насоса Десферал слід вводити 5 - 7 разів на тиждень, Десферал не застосовують для підтримуючих підшкірних болюсних ін’єкцій.

Внутрішньовенне вливання під час переливання крові. Під час переливання крові наявність внутрішньовенного катетера дозволяє робити внутрішньовенне вливання, не завдаючи додаткових незручностей хворому. Особливо це корисно для пацієнтів, які погано переносять підшкірні інфузії. Розчин Десфералу не слід додавати безпосередньо в ємкість з кров’ю, його необхідно вводити в катетер за допомогою перехідника Y-типу, розташованого біля місця введення у вену. Індивідуальний насос для введення Десфералу слід застосовувати звичайним способом. Необхідно попередити хворих і медсестер про недопустимість збільшення швидкості інфузії, оскільки внутрішньовенне болюсне введення Десфералу може призвести до гострого колапсу.

Тривале внутрішньовенне вливання. При проведенні інтенсивного хелатування можна застосовувати імплантовані внутрішньовенні системи. Тривалі внутрішньовенні вливання показані хворим, які не переносять тривалі підшкірні вливання, а також тим, у яких унаслідок перевантаження залізом виникли порушення діяльності серця. Доза Десфералу залежить від вираженості перевантаження організму хворого залізом. У разі необхідності проведення інтенсивного хелатування (в/в) слід регулярно визначати добову екскрецію заліза нирками і відповідним чином коректувати дозу. Необхідно дотримуватись обережності при промиванні системи, щоб запобігти раптовому вливанню залишкової кількості Десфералу, яка може знаходитись у “мертвому просторі” катетера, оскільки це може спричинити гострий колапс.

Внутрішньом’язове введення. Оскільки підшкірні інфузії ефективніші, внутрішньом’язові ін’єкції призначають тільки у випадках, коли підшкірне вливання здійснити не можна.

Для будь-якого способу введення вибір індивідуальної підтримуючої дози буде залежати від швидкості екскреції заліза у пацієнта.

Одночасне застосування з вітаміном С. В організмі пацієнтів з перевантаженням залізом часто спостерігається нестача вітаміну С, що може бути спричинено окисленням цього вітаміну залізом. Таким пацієнтам разом з проведенням хелатної терапії можна призначати вітамін С в дозі 200 мг/добу в декілька прийомів, починаючи через місяць регулярного лікування Десфералом. Вітамін С збільшує доступність заліза для хелатування. Для дітей до 10 років достатньою дозою здебільшого є 50 мг, а для дітей старшого віку - 100 мг. Більші дози вітаміну С не призводять до додаткового збільшення виділення комплексного заліза.

Лікування гострого отруєння залізом. Для лікування гострого отруєння залізом, в основному, разом зі стандартними методами застосовують Десферал.

Лікування Десфералом показано у таких ситуаціях:

хворі з наявністю симптомів отруєння, якщо ці симптоми сильно виражені і не транзиторні (наприклад, більше одного нападу блювання або появи м’якого випорожнення),

хворі з ознаками летаргії, сильним болем у животі, гіповолемією або ацидозом,

хворі, в яких результати рентгенографії органів черевної порожнини вказують на множинну рентгеноконтрастність (у значної більшості таких пацієнтів виникають симптоми отруєння залізом),

симптоматичні хворі, в яких рівень заліза у сироватці більше 300 - 350 mг/дл, незалежно від загальної здатності заліза зв’язуватись. Крім цього, для асимптоматичних хворих з рівнем заліза у сироватці 300 - 500 mг/дл, а також для хворих зі спонтанним купіруванням некривавого блювання або діареї і за умов відсутності інших симптомів рекомендується проводити консервативне лікування без застосування Десфералу або навантаження.

Найкращим шляхом введення є тривала внутрішньовенна інфузія, рекомендована швидкість інфузії - 15 мг/кг за годину, яку одразу ж після поліпшення стану необхідно зменшити, найчастіше через 4 - 6 годин, щоб загальна внутрішньовенна доза не перебільшувала рекомендованої дози 80 мг/кг у будь-яку добу.

Для відміни Десфералу рекомендується користуватися наведеними нижче критеріями. Хелатну терапію слід продовжувати, доки не буде спостерігатись відповідність усім нижчезазначеним критеріям:

у хворого не повинно бути ознак або симптомів системного отруєння залізом (наприклад, немає ацидозу, не посилилась гепатотоксичність),

ідеально, коли відкоректований рівень заліза у сироватці буде нормальним або зниженим (коли рівень заліза падає нижче 100 mг/дл). Враховуючи те, що лабораторні методи не дозволяють точно виміряти концентрацію заліза у сироватці у присутності Десфералу, рекомендується припиняти введення Десфералу, коли спостерігається відповідність усім іншим критеріям і рівень заліза у сироватці не підвищений,

хворим, у яких на попередній рентгенограмі спостерігалась виразна рентгеноконтрастність, необхідно зробити повторну рентгенографію органів черевної порожнини, аби переконатись, що рентгеноконтрастність зникла ще перед припиненням введення Десфералу, оскільки вона є індикатором продовження абсорбції заліза,

якщо у пацієнта при лікуванні Десфералом сеча набула рожевого кольору, потрібно, щоб її колір став нормальним перед припиненням введення Десфералу (сама по собі відсутність рожевої сечі не достатня для відміни Десфералу).

Ефективність лікування залежить від адекватності виходу сечі, що забезпечує виведення з організму комплексу заліза феріоксаміну. У разі розвитку олігурії або анурії може стати потрібним проведення перитонеального діалізу, гемодіалізу чи гемофільтрації.

Лікування хронічного перевантаження алюмінієм у хворих з останньою стадією ниркової недостатності. Залізні або алюмінієві комплекси Десфералу діалізуються. У хворих з нирковою недостатністю їх виведення при діалізі збільшується.

У пацієнтів із симптомами чи порушенням функції органів унаслідок перевантаження алюмінієм слід проводити лікування Десфералом. Доцільність застосування цього препарату слід розглянути навіть для асимптоматичних пацієнтів, у яких рівень алюмінію у сироватці значно вище 60 нг/мл і супроводжується позитивною інфузійною десфераловою пробою (див. нижче), особливо якщо при кістковій біопсії була виявлена наявність ознак алюмінійзалежного захворювання кісток.

Десферал слід вводити один раз на тиждень у дозі 5 мг/кг. Пацієнтам з рівнем алюмінію у сироватці після ДФО до 300 нг/мл Десферал слід вводити у вигляді повільної в/в інфузії протягом останніх 60 хвилин сеансу діалізу. Пацієнтам з рівнем алюмінію у сироватці після ДФО вище 300 нг/мл Десферал слід вводити у вигляді повільної в/в інфузії за 5 годин до початку сеансу діалізу. Після завершення першого 3-місячного курсу лікування Десфералом з подальшою 4-тижневою перервою необхідно провести інфузійну десфералову пробу. Якщо при проведенні двох послідовних інфузійних десфералових проб з інтервалом 1 місяць рівень алюмінію у сироватці перевищує вихідне значення менше ніж на 50 нг/мл, подальше лікування Десфералом проводити не рекомендується.

Хворим, які знаходяться на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі (CAPD) або постійному циклічному перитонеальному діалізі (CCPD), Десферал необхідно вводити один раз на тиждень у дозі 5 мг/кг, наприкінці дня. Для таких пацієнтів рекомендується застосовувати внутрішньоперитонеальний шлях введення. Проте Десферал можна також вводити в/м, шляхом повільної в/в інфузії або підшкірно.

Десфералова проба. Ця проба базується на принципі, що у здорових людей Десферал не підвищує екскрецію заліза та алюмінію вище певної межі.

1. Десфералова проба на перевантаження залізом у хворих з нормальною функцією нирок.

Слід внутрішньом’язово ввести 500 мг Десфералу. Потім збирати сечу протягом 6 годин і визначити в ній вміст заліза. Рівень екскреції 1 – 1,5 мг (18 - 27 mмол) протягом 6 годин свідчить про перевантаження залізом; рівень більше 1,5 мг (27 mмол) може розглядатись як патологічний. Достовірні результати за допомогою цієї проби можна отримати тільки за нормальної функції нирок.

2. Десфералова інфузійна проба на перевантаження алюмінієм у хворих з останньою стадією ниркової недостатності.

Десфералову інфузійну пробу рекомендується проводити пацієнтам з рівнем алюмінію у сироватці більше 60 нг/мл на фоні рівня феритину у сироватці вище 100 нг/мл.

Для визначення початкового рівня алюмінію у сироватці пробу крові беруть безпосередньо перед початком сеансу гемодіалізу.

Протягом останніх 60 хвилин сеансу гемодіалізу вводять 5 мг/кг Десфералу у вигляді повільної внутрішньовенної інфузії.

На початку наступного сеансу гемодіалізу (тобто через 44 години після

вищезгаданої інфузії Десфералу) беруть другу пробу крові для повторного визначення рівня алюмінію у сироватці.

Десфералова проба вважається позитивною, якщо рівень алюмінію у сироватці при повторному вимірюванні збільшився на 150 нг/мл. Проте негативна проба абсолютно не виключає діагнозу алюмінієвого перевантаження.

 

ІНСТРУКЦІЯ з приготування розчинів.

Для парентерального введення необхідно використовувати 10% розчин препарату у воді для ін’єкцій. 5 мл води для ін’єкцій вводять шприцем у флакон, який містить 500 мг порошку Десфералу та добре струшують. Використовувати можна тільки прозорий та безбарвний чи жовтуватий розчин. 10% розчин Десфералу можна потім розбавити звичайно вживаними розчинами для вливань (розчини NaСl 0,9%, глюкози 5%, Рінгера, лактат Рінгера, розчин для перитонеального діалізу – Dineal 137 глюкоза 2,27%, Dineal PD4 глюкоза 2,27%, та CAPD/DPCA 2 глюкоза 1,5%).

Для проведення десфералової проби та лікування хронічного надлишку алюмінію доза Десфералу, що дорівнює 5 мл розчину у флаконі, є адекватною (5 мг/кг) для пацієнтів з масою тіла 100 кг. Враховуючи масу тіла пацієнта, відповідний об’єм розчину Десфералу набирають з флакона та додають до 150 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Розчинений Десферал можна також додати до діалізованої рідини та вводити внутрішньочеревинно під час САРD або ССРD.

 

Побічна дія.

• Оцінка частоти побічних дій: дуже часто - andgt; 10 %;

часто – від andgt; 1 % до andlt; 10 %; іноді – від andgt; 0,1 % до andlt; 1 %; рідко – від andgt; 0,01 % до andlt; 0,1 %; дуже рідко – andlt; 0,01 %.

Деякі ознаки та симптоми, які розцінювались як побічні дії, насправді можуть бути проявами супутнього захворювання (перевантаження залізом та/або алюмінієм).

Місцеві реакції/пов’язані з лікуванням, системні реакції. Дуже частими реакціями є біль, припухлість, інфільтрат, еритема, свербіж у місці ін’єкції, а також струп/кірка; іноді - везикули, місцевий набряк і печіння. Місцеві прояви можуть супроводжуватись такими системними реакціями, як біль у суглобах/м’язах (дуже часто), головний біль (часто), кропив’янка (часто), нудота (часто), пропасниця (часто), блювання (іноді), біль у животі (іноді) або астма (іноді).

Алергія. Дуже рідко: анафілактичні/анафілактоїдні реакції з шоком або без нього, ангіонабряк.

Органи чуття. Втрата сенсорно-неврального високочастотного слуху - виникає іноді, якщо застосовують рекомендовані дози і якщо при падінні рівня феритину дозу зменшують (відношення середньої добової дози Десфералу до рівня феритину у сироватці повинно бути нижче 0,025); нечіткість зору, зниження гостроти зору, втрата зору, порушення кольоросприймання (дисхроматопсія), нічна сліпота (нікталопія), дефекти поля зору, скотома, ретинопатія (пігментна дегенерація сітківки), оптичний неврит, катаракта (помутніння кришталиків), помутніння рогівки виникають рідко, за винятком випадків, коли застосовуються високі дози.

Шкіра. Дуже рідко: генералізований висип.

М’язово-скелетна система. Затримка росту та зміни в кістках (наприклад метафізеальна дисплазія) часто виникають при проведенні хелатної терапії з введенням доз вище 60 мг/кг, особливо у пацієнтів, для яких хелатування заліза починається в перші три роки життя. При застосуванні доз 40 мг/кг і менше ризик затримки росту значно зменшується.

Бронхолегенева система. Дуже рідко: гострий респіраторний дистрес-синдром (з диспное, ціанозом та інтерстиціальним легеневим інфільтратом).

Центральна нервова система. Дуже рідко: неврологічні розлади, запаморочення, прискорення або посилення алюмінійзалежної енцефалопатії, периферична сенсорна, моторна або змішана невропатія, парестезія.

Шлунково-кишкова система. Дуже рідко: діарея.

Ниркова система. Дуже рідко: порушення функції нирок.

Серцево-судинна система. Якщо не дотримуватись рекомендацій щодо введення Десфералу, то може виникнути гіпотензія.

Система крові. Дуже рідко: дискразія крові (наприклад тромбоцитопенія).

Чутливість до інфекцій. У дуже рідких випадках у зв’язку з лікуванням Десфералом відмічають такі інфекції, як ієрсинія та мукормікоз.

 

Протипоказання.

• Відома підвищена чутливість до активної речовини, за винятком випадків,

коли проведення вдалої десенсибілізації робить лікування можливим.

 

Передозування.

Ознаки та симптоми. Випадкове введення надмірної дози або випадкове внутрішньовенне болісне введення чи швидка внутрішньовенна інфузія можуть супроводжуватись гіпотензією, тахікардією та розладами з боку шлунково-кишкового тракту; гострою, але транзиторною втратою зору, афазією, збудженням, головним болем, нудотою, брадикардією, а також гострою нирковою недостатністю.

Лікування. Спеціального антидоту не існує. Необхідно припинити введення Десфералу і призначити відповідне симптоматичне лікування.

Десферал діалізується.

 

Особливості застосування.

Попередження. Швидка внутрішньовенна інфузія може призвести до гіпотензії та шоку (наприклад до гіперемії, тахікардії, колапсу та кропив’янки).

Введення високих доз Десфералу, особливо хворим з низьким рівнем феритину в плазмі, може спричинити порушення зору та слуху. Пацієнти з нирковою недостатністю, які знаходяться на підтримуючому діалізі і мають низький рівень феритину в плазмі, особливо чутливі до розвитку побічних реакцій: відмічалось, що у таких випадках порушення зору виникали навіть після одноразової дози Десфералу. Ризик прояву побічних дій зменшується, якщо застосовувати цей препарат у низькій дозі. Спричинені Десфералом небажані реакції здебільшого оборотні, якщо їх своєчасно виявити. Лікування Десфералом можна поновити пізніше в зменшеному дозуванні, з ретельним контролем функції зору та слуху.

Приблизно половина комплексу металу у хворих з нормальною функцією нирок і перевантаженням організму залізом виводиться нирками. Тому лікування хворих з тяжкою нирковою недостатністю слід проводити з обережністю. Десферіоксамінові комплекси заліза та алюмінію діалізуються; у хворих з нирковою недостатністю їх виведення з організму при діалізі буде збільшуватись.

У пацієнтів з низьким рівнем феритину у сироватці, яких лікували високими дозами Десфералу, або у дітей (до 3 років на початку лікування) застосування Десфералу супроводжувалося затримкою росту. Затримку росту, спричинену надмірними дозами Десфералу, необхідно відрізняти від затримки росту при перевантаженні залізом. Затримка росту, пов’язана із застосуванням Десфералу, виникає рідко при введенні дози менше 40 мг/кг; якщо затримка росту виникла внаслідок застосування більш високих доз цього препарату, то зменшення дозування може повернути нормальну швидкість росту, проте очікуваний зріст у дорослому віці вже не досягається.

У пацієнтів з гострою інтоксикацією залізом, а також у хворих на таласемію після лікування виключно високими в/в дозами Десфералу описували гострий респіраторний дистрес-синдром. Тому не слід перебільшувати рекомендованої добової дози.

Відмічалося, що у хворих, які страждають від перевантаження залізом, лікування Десфералом збільшує схильність до інфекцій, наприклад до Yersinia enterocolitica та Yersinia pseudotuberculosis. Якщо у пацієнта, якого лікують Десфералом, підвищилась температура і виникли гострий ентерит/ентероколіт, дифузний біль у животі або фарингіт, лікування слід тимчасово припинити, зробити бактеріологічні аналізи і одразу розпочати відповідну антибіотикотерапію. Після знищення інфекції лікування Десфералом можна поновити.

У хворих, які отримують Десферал для лікування перевантаження алюмінієм та/або залізом, дуже рідко відмічався мукормікоз – сильна грибкова інфекція. У разі появи симптомів або підозрілих ознак цієї інфекції лікування Десфералом слід припинити, зробити мікологічні аналізи і одразу розпочати відповідну терапію. Мукормікоз може також виникати у пацієнтів, які не отримують Десферал, що вказує на те, що у розвитку цієї інфекції можуть відігравати роль інші фактори, наприклад діаліз, цукровий діабет, порушення кислотно-лужного балансу, злоякісні захворювання крові.

Виділення комплексу заліза може спричинювати появу червоно-коричневого забарвлення сечі.

Застереження. Десферал не слід застосовувати в дозах, вище рекомендованих. Цей препарат при застосуванні шляхом підшкірного введення не слід використовувати в концентраціях вище 10 % через підвищений ризик появи місцевих реакцій. Якщо для даного хворого єдиним способом введення може бути внутрішньом’язовий, може знадобитися застосування більш високих концентрацій, щоб полегшити ін’єкцію.

Відновлений розчин у рекомендованій концентрації 10% - прозорий і має жовтуватий колір. Слід застосовувати тільки прозорий розчин. Покаламутнілий розчин необхідно вилити. Ін’єкцію слід робити з належною увагою.

При проведенні підшкірної інфузії голку слід вводити якомога ближче до дерми.

Після сполученого лікування Десфералом і високими дозами вітаміну С (більше 500 мг на добу) у хворих із сильним хронічним перевантаженням залізом відмічалося порушення функції серця. Після відміни вітаміну С порушення серцевої діяльності припинялось. При сполученому застосуванні Десфералу та вітаміну С слід дотримуватись нижченаведених застережних заходів.

Додаткову терапію із застосуванням вітаміну С не можна призначати пацієнтам із серцевою недостатністю.

Починати вводити вітамін С можна тільки через місяць після попереднього лікування з регулярним введенням Десфералу.

Давати вітамін С можна тільки тоді, коли хворому проводиться регулярне лікування Десфералом, найкраще – невдовзі після початку інфузії.

Не слід перебільшувати добову дозу вітаміну С 200 мг, яку вводять у декілька прийомів.

Під час проведення такого комбінованого лікування бажано контролювати функцію серця.

Перед початком лікування Десфералом і після цього через певні інтервали часу (кожні 3 місяці) рекомендується робити офтальмологічну консультацію та аудіологічне обстеження. У хворих на таласемію ризик виникнення порушень слуху можна зменшити шляхом збереження співвідношення середньої добової дози Десфералу (мг/кг) до концентрації феритину у сироватці (mг/л) на рівні нижче 0,025.

При лікування Десфералом дітей необхідно через кожні 3 місяці визначати масу та довжину тіла.

У хворих на алюмінійзалежну енцефалопатію високі дози Десфералу можуть посилити неврологічну дисфункцію (поява судом), що, мабуть, спричинюється різким збільшенням кількості циркулюючого алюмінію. Десферал може прискорити початок діалізної деменції. Було показано, що попереднє лікування клоназепамом попереджує розвиток цього неврологічного розладу. Крім цього, лікування перевантаження алюмінієм може призвести до зменшення рівня кальцію у сироватці та посилення гіперпаратиреоїдизму.

Вагітність і лактація. В експериментах на кролях було показано, що десферіоксамін може чинити тератогенну дію. До сьогодні у дітей, народжених від жінок, яких під час вагітності лікували Десфералом, не відмічалось порушень розвитку. Застосовувати препарат під час вагітності, особливо в перші 3 місяці, можна тільки у разі крайньої потреби.

Питання, чи потрапляє десферіоксамін у молоко, залишається відкритим.

У кожному випадку необхідно зважувати користь від лікування і ризик для дитини.

Вплив на здатність керувати автомобілем. Пацієнти, в яких відмічається запаморочення або інші розлади центральної нервової системи, повинні уникати керування транспортними засобами чи іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Сполучене лікування Десфералом і прохлорперазином – похідне фенотіазину – може призводити до тимчасового порушення свідомості.

У хворих із сильним хронічним порушенням утворення запасів заліза комбіноване лікування Десфералом і високими дозами вітаміну С (більше 500 мг на добу) супроводжувалось порушенням функції серця, яке, як було доведено, після відміни вітаміну С зникає.

Результати контрастного дослідження за допомогою галію67 можуть спотворюватися через швидку екскрецію нирками зв’язаного з Десфералом галію. Бажано за 48 годин до проведення сцинтиграфії припинити застосування Десфералу.

Несумісність. Розчин препарату не сумісний з розчином гепарину для ін’єкцій. Фізіологічний розчин (0,9%) не слід використовувати як розчинник сухої речовини, але після розчинення Десфералу у воді для ін’єкцій фізіологічний розчин можна використовувати для подальшого розведення.

 

Умови та термін зберігання.

• Термін придатності - 4 роки.

Флакони з сухою активною речовиною зберігати при температурі нижче 25оС.

Один флакон призначений тільки для одноразового застосування. Відновлений розчин необхідно застосовувати одразу після його приготування (вводити не пізніше, ніж через 3 години). Якщо відновлення розчину проводиться в асептичних умовах, то його перед введенням можна зберігати при кімнатній температурі максимум 24 години.

Десферал слід зберігати в місцях, недоступних для дітей.