Інструкція для медичного застосування препарату ГІДРОТІАЗИД

міжнародна та хімічна назви:

• Hydrochlorthiazidum; 6

хлор-7-сульфамоїл-3,4-дигідро-2Н-1,2,4-бензотіадіазин-1,1-діоксид;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білі або майже білі, плоскі, круглої форми, з рискою;

склад:

• 1 таблетка містить гідрохлортіазиду 25 мг;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, тальк.

andnbsp;

Форма випуску. Таблетки.

andnbsp;

Фармакотерапевтична група.

• Сечогінні препарати з помірно вираженою

активністю. Похідні тіазидів. Код АТС С03А А03

andnbsp;

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Діуретичний, салуретичний засіб. Механізм діуретичної дії препарату зумовлений зменшенням реабсорбції іонів натрію та хлору, головним чином, у проксимальній частині звивистих канальців. Він також знижує реабсорбцію калію та бікарбонатів. Діуретичний ефект виявляється при алкалозі та ацидозі і не знижується при довготривалому застосуванні препарату. Має антигіпертензивну дію, як правило, при артеріальній гіпертонії.

Фармакокінетика. Після прийому внутрішньо препарат всмоктується з травного тракту на 60-80 %. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі – 1,5-3 год. Гідрохлортіазид накопичується в еритроцитах. У фазі виведення його концентрація в еритроцитах у 3-9 разів більша, ніж у плазмі. Зв’язується з білками плазми 40-70 %. Гідрохлортіазид практично не метаболізується. Виведення з плазми має двофазний характер: період напіввиведення в початковій фазі становить 2 год, у термінальній фазі (через 10-12 год) – приблизно 10 год. У пацієнтів з нормальною функцією нирок виведення здійснюється нирками. До 90 % виводиться із сечею, в незміненому вигляді.

andnbsp;

andnbsp;

Показання для застосування. Артеріальна гіпертензія, застійні явища в малому і великому колі кровообігу, в тому числі при серцевій недостатності, явища портальної гіпертензії при цирозі печінки.

При глаукомі (переважно субкомпенсованій формі) у ряді випадків Гідротіазид знижує внутрішньоочний тиск і нормалізує офтальмотонус (ефект реєструється через 24-48 год). Як правило, прийом Гідротіазиду комбінують з інстиляцією в кон’юнктивальний мішок міотиків, інших протиглаукомних препаратів.

andnbsp;

Спосіб застосування та дози. Для проведення підтримуючої терапії потрібно індивідуально підбирати мінімально ефективну дозу. Разова доза – 25–50 мг, добова доза – 25–100 мг. Приймати таблетки потрібно під час або після їди.

При артеріальній гіпертензії на початку лікування достатньо добової дози 25-50 мг, приймати одноразово, в ранці, або в 2 прийоми. При недостатньому гіпотензивному ефекті рекомендується приймати Гідротіазид у поєднанні з іншими гіпотензивними засобами.

При набряках добова доза становить 25-75 мг, у виключних випадках – 100 мг. Звичайно достатньо приймати Гідротіазид з перервами, наприклад кожного 2-го або 3-го дня тижня.

Для дітей добова доза – 2 мг/кг, максимальна доза у віці до 6 міс. – 3,5 мг/кг на добу, до 2 років – 12,5–37,5 мг на добу, від 3 до 12 років – 100 мг на добу.

При нецукровому діабеті на початку лікування - по 100 мг на добу, в 2-4 прийоми, потім добову дозу можна знизити.

Для профілактики утворення конкрементів призначають по 50 мг, 2 рази на добу.

Тривалість терапії та дозування визначає лікар залежно від перебігу та тяжкості хвороби.

andnbsp;

Побічна дія.

• Можливі диспептичні явища, запаморочення,

втомлюваність, парестезії, панкреатит, алергічні реакції, порушення зору, нейтропенія, тромбоцитопенія, гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіперурикемія, гіпохлоремчіний алкалоз, гіперкальціємія і порушення вуглеводневого обміну, гіперглікемія.

andnbsp;

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до сульфаніламідів,

ниркова недостатність,

подагра, некомпенсований цукровий діабет, вагітність, період лактації.

andnbsp;

Передозування.

• Симптоми: нудота, загальна слабкість, запаморочення на

фоні порушення водно-електролітного балансу. Показано поповнення втрати води та електролітів.

andnbsp;

Особливості застосування.

• При тривалому лікуванні потрібно дотримуватися

дієти, яка багата на калій. Необхідно виявляти обережність при визначенні доз хворим на подагру, оскільки Гідротіазид може спричинювати підвищення рівня сечової кислоти.

При цукровому діабеті в період лікування Гідротіазидом може виникати гіперглікемія, особливо на фоні гіпокаліємії.

При нирковій недостатності необхідно ретельно спостерігати за кліренсом креатиніну, та електролітним балансом. Виражена втрата води та електролітів при тривалому лікуванні діуретичними засобами у високих дозах може загострити симптоми ниркової недостатності.

З обережністю призначають хворим на подагру та цукровий діабет.

andnbsp;

andnbsp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. У пацієнтів, які отримують лікування препаратами літію, діуретичні засоби можуть спричинювати підвищення рівня літію в крові. При поліурії, що спричинена препаратами літію, діуретичні засоби можуть надавати парадоксального антидіуретичного ефекту.

Одночасне застосування Гідротіазиду з барбітуратами, діазепамом, етанолом призводить до підвищення ризику виникнення ортостатичної гіпотензії, з глюкокортикостероїдами – до підвищеного виділення з організму іонів калію.

При застосуванні діуретиків з нестероїдними протизапальними засобами виникає ризик розвитку гемодинамічної ниркової недостатності.

andnbsp;

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці.

Термін зберігання – 3 роки.

andnbsp;