Інструкція для медичного застосування препарату ВЕПОКС 4000

міжнародна назва: erythropoietin;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий, безбарвний розчин, вільний від

сторонніх включень;

склад:

• 1 мл розчину містить 4000 МО рекомбінантного

людського еритропоетину-альфа;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрію гідрогенфосфату дигідрат, натрію дигідрофосфату дигідрат, альбумін сироватковий людини, вода для ін’єкцій.

Форма випуску.

• Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антианемічні препарати. Еритропоетин.

Код АТС В03Х А01.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка.

Епоетин-альфа є очищеним глікопротеїном, що стимулює еритропоез.

За амінокислотним складом епоетин-альфа, який виробляється за генно-інженерною технологією, ідентичний еритропоетину людини, що виділяється із сечі хворих на анемію. Білкова частина становить приблизно 60 % від молекулярної маси та містить 165 амінокислот. Чотири вуглеводні ланцюги приєднані до білка трьома N-глікозидними зв’язками та одним О-глікозидним зв’язком. Молекулярна маса епоетину-альфа – приблизно 30 000 дальтонів.

За біологічними властивостями епоетин-альфа не відрізняється від людського еритропоетину. Після введення епоетину-альфа кількість еритроцитів, ретикулоцитів, рівень гемоглобіну та швидкість поглинання 59Fe збільшується. Епоетин-альфа вибірково стимулює еритропоез і не впливає на лейкопоез. Цитотоксична дія епоетину-альфа на клітини кісткового мозку не виявлена.

Фармакокінетика.

Внутрішньовенне введення:

період напіввиведення при внутрішньовенному введенні становить 5-6 год, незалежно від патології. Обсяг розподілу приблизно дорівнює обсягу плазми.

Підшкірне введення:

концентрації в плазмі при підшкірному введенні значно нижчі, ніж при внутрішньовенному введенні. Рівень у плазмі підвищується повільно і сягає максимуму протягом 12-18 год після введення.

Період напіввиведення при підшкірному введенні становить майже 24 год.

Біодоступність препарату при підшкірному введенні становить приблизно 25 %.

Показання для застосування.

 -
 
 
 Лікування анемії, пов’язаної з хронічною нирковою недостатністю у
 дорослих хворих, які знаходяться на гемо- або перитонеальному діалізі, у
 пацієнтів у додіалізному періоді та у дітей, що знаходяться на гемодіалізі.
 


 
 -
 
 
 Лікування анемії та зниження об’єму
 необхідних гемотрансфузій у дорослих пацієнтів, які підлягають хіміотерапії з
 причини солідних пухлин, злоякісної лімфоми або ж множинної мієломи.
 


 
 -
 
 
 Лікування анемії у ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримували терапію
 зидовудином і мають рівень ендогенного еритропоетину andpound; 500 ОД/мл.
 


 
 -
 
 
 У межах передепозитної програми перед великими хірургічними
 втручаннями у пацієнтів з рівнем гематокриту, що дорівнює 33-39 % для
 полегшення збирання аутологічної крові та зменшення ризику, що пов’язаний з
 використанням алогенних гемотрансфузій, якщо очікувана потреба у крові для
 переливання перевищує кількість, яку можна отримати методом аутологічного
 збирання без застосування епоетину-альфа.
 


 
 -
 
 
 Дорослим пацієнтам з легким і середнім ступенем анемії (гемоглобін у
 межах від andgt; 10 до andpound; 13 г/дл) перед проведенням великої операції з
 очікуваним середнім ступенем втрати крові (2-4 одиниці гемоглобіну або 900-1800
 мл крові) для зменшення потреби в алогенних гемотрансфузіях і полегшення
 відновлення системи еритропоезу.
 

Спосіб застосування та дози.

• Препарат вводять внутрішньовенно і за

відсутності внутрішньовенного доступу та за наявності життєвих показань допускається підшкірне введення ліків.

Загальні схеми терапії.

 Показання 
 
 
 Початкова тижнева доза
 
 
 Підтримуюча тижнева доза
 


 
 Хронічна ниркова недостатність у дорослих
 
 
 50-100 МО/кг 
 3 р/тиждень, в/в, п/шк
 
 
 Знизити дозу на 25 МО/кг після досягнення оптимального рівня
 гемоглобіну
 


 
 Дорослі пацієнти в додіалізному періоді
 
 
 По 50-100 МО/кг 
 3 р/тиждень, в/в, п/шк
 
 
 По 17-33 МО/кг 3 р/тиждень
 


 
 Дорослі пацієнти, які отримують лікування гемодіалізом
 
 
 По 50-100 МО/кг 
 3 р/тиждень, в/в, п/шк
 
 
 По 30-100 МО/кг
 3 р/тиждень
 


 
 Дорослі пацієнти, які отримують лікування перитонеальним діалізом
 
 
 По 50 МО/кг 
 3 р/тиждень, п/шк
 
 
 Підтримуючі дози описані нижче
 


 
 Діти, які отримують лікування гемодіалізом
 
 
 По 50 МО/кг 
 3 р/тиждень, в/в
 
 
 По 25 - 50 МО/кг 
 3 р/тиждень, в/в
 


 
 Онкологічні хворі
 
 
 По 150 МО/кг 
 3 р/тиждень, п/шк
 
 
 Якщо концентрація гемоглобіну за місяць підвищується
 andlt; 10 г/л – подвоїти дозу
 andgt; 20 г/л – знизити на 25%
 


 
 ВІЛ-інфіковані хворі, які отримують зидовудин
 
 
 По 100 МО/кг 3 р/тиждень протягом 
 8 тиж. В/в, п/шк
 
 
 -
 


 
 Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збирання аутологічної
 крові, перед хірургічними операціями
 
 
 600 МО/кг 2 р/тиждень протягом 3 тижнів перед хірургічним втручанням,
 в/в
 
 
 -
 


 
 Пацієнти в перед- і післяопераційному періоді, які не беруть участі у
 програмі збирання аутологічної крові
 
 
 600 МО/кг 1 р/тиждень п/шк, протягом 3 тижнів перед хірургічним втручанням
 і в день хірургічного втручання або 300 МО/кг щодня, протягом 10 днів перед
 хірургічним втручанням, у день хірургічного втручання і 4 дні після
 
 
 -
 

Пацієнти із хронічною нирковою недостатністю.

Для лікування пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю препарат застосовують шляхом внутрішньовенного введення, якщо це можливо.

Оптимальна концентрація гемоглобіну становить 100-120 г/л у дорослих пацієнтів і 95-110 г/л у дітей.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та з клінічною ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхню межу оптимальної концентрації гемоглобіну.

Рівень феритину (або концентрація сироваткового заліза) слід визначати у всіх пацієнтів до початку лікування ВЕПОКСОМ.

ВЕПОКС може вводитися внутрішньовенним або підшкірним шляхом . На етапі коригування доза ВЕПОКСУ повинна бути збільшена, якщо концентрація гемоглобіну не підвищується хоча б на 1 г/дл на місяць.

Клінічне значуще підвищення концентрації гемоглобіну, як правило, спостерігається не раніше, як за 2 тижні лікування (у деяких пацієнтів через 6-10 тижнів). Після досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну дозу слід зменшити на 25 МО/кг для уникнення перевищення оптимальної концентрації. Якщо концентрація гемоглобіну перевищує 12 г/дл, терапію ВЕПОКСОМ слід тимчасово припинити.

Дорослі пацієнти, які знаходяться на гемодіалізі.

Пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, препарат вводять внутрішньовенно.

Лікування розподіляється на два етапи.

Фаза корекції:

по 50 МО/кг три рази на тиждень внутрішньовенним шляхом.

За необхідності збільшення дози можна провести поетапне збільшення (не частіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг три рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.

Підтримуюча фаза:

рекомендована загальнотижнева доза – від 75 до 300 МО/кг;

здебільшого разова доза, що вживається для підтримання оптимальної концентрації гемоглобіну, становить від 30 до 100 МО/кг три рази на тиждень. Наявні дані дозволяють припустити, що для пацієнтів з тяжкою формою анемії (гемоглобін andETH; 6 г/дл) необхідна більша підтримуюча доза, ніж для пацієнтів з більш легкою анемією.

Дорослі пацієнти на перитонеальному діалізі.

Для лікування пацієнтів, які знаходяться на перитонеальному діалізі, препарат застосовують внутрішньовенним шляхом, якщо це можливо.

Якщо внутрішньовенний доступ неможливий у пацієнта який підлягає перитонеальному діалізу, то необхідно застосувати аналіз ризиків/користі при підшкірному застосуванні для кожного такого пацієнта окремо.

Лікування розподіляється на два етапи:

Фаза корекції:

по 50 МО/кг два рази на тиждень.

Підтримуюча фаза:

корекція дози для підтримання бажаного рівня гемоглобіну: Hb від 10 до 12 г/дл (6,2 – 7,5 ммоль/л) (доза препарату від 25 до 50 МО/кг, двічі на тиждень шляхом введення двох рівнозначних ін’єкцій).

Дорослі пацієнти з нирковою недостатністю, у додіалізному періоді

Пацієнтам у додіалізному періоді, препарат вводять внутрішньовенно, якщо це можливо.

Якщо внутрішньовенний доступ у пацієнта в додіалізному періоді неможливий, то необхідно застосувати аналіз ризиків/користі при підшкірному застосуванні для кожного такого пацієнта окремо.

Лікування розподіляється на два етапи.

Фаза корекції:

по 50 МО/ кг три рази на тиждень, надалі, за необхідності, збільшують дозу

поступово на 25 МО/кг три рази на тиждень до досягнення бажаного результату

(корекція проводиться поступово і протягом, принаймні, чотирьох тижнів).

Підтримуюча фаза:

урегулювання дози задля підтримання бажаного рівня гемоглобіну: Нb від 10

до 12г/дл (6.2 – 7.5 ммоль/л) (доза препарату від 17 до 33 МО/кг,

тричі на тиждень).

Максимальна разова доза не повинна перевищувати 200 МО/кг, три рази на тиждень.

Діти, які знаходяться на гемодіалізі.

Фаза корекції:

50 МО/кг маси тіла три рази на тиждень внутрішньовенно.

За необхідності збільшення дози можна провести поетапне збільшення (не частіше одного разу протягом 4 тижнів) на 25 МО/кг три рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації гемоглобіну.

Підтримуюча фаза:

в основному, дітям з масою тіла до 30 кг необхідна більша підтримуюча доза, ніж дорослим і дітям з масою тіла більше 30 кг. Під час клінічних досліджень після 6-місячного лікування були встановлені такі підтримуючі дози еритропоетину-альфа:

Доза (МО/ кг - 3 рази на тиждень)

 Маса тіла, кг
 
 
 Середня доза
 
 
 Підтримуюча доза, що здебільшого вживається
 


 
 andlt;10
 
 
 100
 
 
 75-150
 


 
 10-30
 
 
 75
 
 
 60-150
 


 
 andgt;30
 
 
 33
 
 
 30-100
 

Наявні дані дозволяють припустити, що пацієнти, в яких початковий рівень гемоглобіну дуже низький (andlt; 60 г/л абоandlt; 4.25 ммоль/л), можуть потребувати більших доз для підтримання концентрації гемоглобіну, ніж пацієнти з більшим початковим рівнем гемоглобіну (andgt;68 г/л або andgt;4.25 ммоль/л).

Онкологічні хворі: оптимальна концентрація гемоглобіну повинна становити приблизно 120 г/л.

ВЕПОКС може призначатися хворим з симптоматичною анемією.

ВЕПОКС також може призначатися для профілактики анемії у пацієнтів, які проходили курс хіміотерапії та мали низький вихідний рівень гемоглобіну (andlt; 11 г/дл), а також пацієнтам, які мали значне зниження рівня гемоглобіну під час першого циклу хіміотерапії (наприклад, зменшення концентрації гемоглобіну на

10-20 г/л при вихідному рівні 110-130 г/л або зниження більше як на 20 г/л при вихідному рівні гемоглобіну вище 130 г/л).

Початкова доза, що застосовується для профілактики або лікування анемії, повинна становити 150 МО/кг 3 рази на тиждень підшкірно. Якщо після 4 тижнів лікування підвищення рівня гемоглобіну менше 10 г/л, то протягом наступних 4 тижнів слід збільшити дозу до 300 МО/ кг. Якщо після 4 тижнів лікування в дозі 300 МО/кг рівень гемоглобіну підвищується менше, як на 1 г/дл, вважається, що результат не досягнутий, і лікування слід припинити.

Якщо гемоглобін підвищився більше, як на 2 г/дл протягом місяця, дозу слід зменшити приблизно на 25 %. Якщо рівень гемоглобіну перевищує 14 г/дл, слід припинити лікування до зниження концентрації гемоглобіну до 12 г/дл та потім продовжувати введення ВЕПОКСУ в зменшеній на 25 % від початкової дози.

Слід періодично оцінювати необхідність продовження терапії ВЕПОКСОМ, наприклад, після завершення курсу хіміотерапії.

Перед призначенням препарату та під час курсу лікування рекомендується контролювати рівень заліза і, за необхідності, забезпечувати додаткове надходження заліза в організм. До призначення лікування ВЕПОКСОМ слід виключити інші можливі причини анемії.

ВІЛ-інфіковані пацієнти, які лікувалися зидовудином:

до початку лікування ВЕПОКСОМ рекомендується встановити вихідний рівень ендогенного сироваткового еритропоетину перед трансфузією. Отримані результати досліджень свідчать, що при рівні ендогенного сироваткового еритропоетину більше 500 МО/мл ефект від терапії ВЕПОКСОМ малоймовірний.

Фаза корекції:

100 МО/кг три рази на тиждень, підшкірно або внутрішньовенно протягом 8 тижнів.

Якщо після 8 тижнів терапії відповідь на лікування незадовільна (наприклад, не вдалося знизити потребу в гемотрансфузіях або досягти підвищення рівня гемоглобіну), доза ВЕПОКСУ може бути збільшена на 50-100 МО/кг, 3 рази на тиждень протягом 4 тижнів. Якщо при застосуванні препарату в дозі 300 МО/кг результат лікування незадовільний, то відповідь на подальшу терапію вищими дозами малоймовірна.

Підтримуюча фаза:

після досягнення задовільного ефекту у фазі корекції підтримуюча доза повинна забезпечити рівень гематокриту в межах 30-35 %, залежно від таких чинників, як зміна дози зидовудину, наявність супутніх інфекційних захворювань або процесу запалення. Якщо рівень гематокриту перевищує 40 %, слід припинити введення препарату до зниження рівня гематокриту до 36 %. При поновленні терапії доза препарату повинна бути зменшена на 25 % з подальшим коригуванням для підтримки рівня гематокриту.

Рівень феритину (або концентрація сироваткового заліза) слід визначати у всіх пацієнтів до початку та в процесі лікування. За необхідності призначається додатковий прийом заліза. Інші можливі причини анемії слід також виключити до початку лікування ВЕПОКСОМ (див. розділ «

Особливості застосування.

• ).

Дорослі пацієнти, які беруть участь у програмі збирання аутологічної крові, перед хірургічними операціями:

перед призначенням ВЕПОКСУ слід врахувати всі протипоказання щодо збирання аутологічної крові. Перед хірургічною операцією ВЕПОКС слід призначати двічі на день протягом трьох тижнів. При кожному відвідуванні лікаря у хворого забирають порцію крові (якщо рівень гематокриту andsup3; 33-39 % та/або концентрація гемоглобіну andsup3; 11 г/дл) та зберігають для аутологічної трансфузії. Рекомендована доза ВЕПОКСУ становить 600 МО/кг внутрішньовенно два рази на тиждень, протягом 3 тижнів перед хірургічним втручанням. Терапія епоетином-альфа знижує ризик застосування гомологічної крові на 50%, у порівнянні із пацієнтами, що не отримують епоетин-альфа.

Пацієнтамв, які потребують стимуляції еритропоезу меншою мірою, рекомендується вводити ВЕПОКС у дозі 150-300 МО/кг двічі на тиждень, що дозволить збільшити збирання аутологічної крові та попередити подальше зниження гематокриту.

Рівень концентрації сироваткового заліза слід визначати у всіх пацієнтів до початку лікування. При виявленні дефіциту заліза слід вжити заходів щодо відновлення його рівня до початку програми збирання аутологічної крові. За наявності анемії її причина повинна бути встановлена до початку лікування ВЕПОКСОМ. Необхідно, по можливості, якнайшвидше забезпечити адекватне надходження заліза (перорально дорослим - 200 мг заліза на добу) та підтримувати надходження заліза на такому ж рівні протягом усього курсу терапії.

Дорослі пацієнти в перед- та післяопераційному періоді (які не беруть участі у програмі збирання аутологічної крові):

слід застосовувати підшкірний спосіб введення.

Рекомендований режим дозування препарату становить 600 МО/кг на тиждень протягом трьох тижнів, які передують операції (21, 14 та 7-й день перед операцією) та в день операції. У випадках, коли за медичними показаннями необхідно скоротити передопераційний період, ВЕПОКС слід призначати щоденно, в дозі 300 МО/кг, протягом 10 днів до операції, в день операції та протягом 4 днів після операції. Всі пацієнти, які отримують терапію ВЕПОКСОМ, повинні отримати адекватну кількість заліза (перорально - 200 мг заліза на добу) протягом усього курсу лікування. За можливості слід забезпечити додаткове пероральне надходження заліза до початку терапії ВЕПОКСОМ для забезпечення адекватного накопичення заліза.

ІНСТРУКЦІЯ для використання.

Як і інші препарати для парентерального застосування, ін’єкційний розчин ВЕПОКСУ перед застосуванням слід ретельно оглянути щодо наявності часток, які можна побачити, або зміни кольору. Препарат не слід струшувати, оскільки струшування може призвести до денатурації глікопротеїну та втрати активності препарату. Оскільки ВЕПОКС не містить консервантів, індивідуальна упаковка призначена для одноразового використання.

Побічна дія.

Найчастішим побічним ефектом, що зустрічається при лікуванні епоетином-альфа, є дозозалежне підвищення артеріального тиску або погіршення перебігу вже існуючої гіпертензії. Найчастіше цей ефект спостерігається у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.

Рідко при застосуванні ВЕПОКСУ можуть розвинутися тромботичні судинні ускладнення, такі як ішемія міокарда, інфаркт міокарда, цереброваскулярні ускладнення (церебральні крововиливи, інсульт тощо), транзиторні ішемічні напади, глибокий венозний тромбоз, артеріальний тромбоз, емболії легеневих артерій, аневризми, тромбози сітківки, а також тромбування діалізатора.

У деяких пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, особливо у тих, що мають схильність до гіпотензії, або за наявності ускладнень з боку артеріовенозної фістули (стенози, аневризми тощо) може виникнути тромбоз шунта.

При застосуванні епоетину-альфа також спостерігалися випадки шкірних висипань, екземи, кропив’янки, свербежу та/або ангіоневротичного набряку.

У хворих з хронічною нирковою недостатністю можуть спостерігатися гіперкаліємія, гіперфосфатемія, підвищений вміст азоту сечовини крові, підвищення рівня креатиніну та сечової кислоти.

Протипоказання.

Гіпертензія, що не контролюється.

Підвищена чутливість до будь-якого компонента препарату.

Застосування епоетину-альфа протипоказано при тяжких коронарних, периферійно-артеріальних, каротидних, церебрально-судинних захворюваннях, у тому числі для лікування пацієнтів, які недавно перенесли інфаркт міокарда.

Передозування.

ВЕПОКС має значну терапевтичну широту. При передозуванні епоетину-альфа виникають ефекти, що відображають найвищий ступінь прояву фармакологічної дії гормону. При виключно високих рівнях гемоглобіну можливо застосовування флеботомії. Далі проводять симптоматичне лікування.

Особливості застосування.

Дефіцит заліза та інші причини анемії мають бути виявлені та скориговані до початку лікування ВЕПОКСОМ.

Швидкість підвищення рівня гемоглобіну повинна бути приблизно 10-20 г/л на місяць або підвищення гематокріту на 2% через кожні 2-4 тижні. При більш швидкому зростанні рівнів виникає ризик підвищення артеріального тиску, що потребує корекції антигіпертензивної терапії або відміни лікування ВЕПОКСОМ.

У всіх пацієнтів, які отримували ВЕПОКС, необхідно перевіряти рівень гемоглобіну не менше одного разу на тиждень до досягнення стабільного рівня і в подальшому періодично контролювати цей рівень.

У всіх пацієнтів, які отримували ВЕПОКС, необхідно постійно контролювати тиск. Особливу увагу слід звертати на розвиток незвичного головного болю, що може бути тривожним сигналом.

ВЕПОКС слід з обережністю призначати пацієнтам, які мали судомні напади в анамнезі. Особливо ретельно слід спостерігати за хворими, в яких можливий розвиток тромбозу або інших судинних ускладнень.

Кількість тромбоцитів слід регулярно контролювати протягом перших 8 тижнів лікування.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю необхідно контролювати рівень електролітів у сироватці крові.

Внаслідок підвищення гематокриту пацієнти, які перебувають на гемодіалізі та отримують ВЕПОКС, часто потребують збільшення дози гепарину під час діалізу. У разі неоптимальної гепаринізації рекомендується оклюзія діалізної системи.

У деяких пацієнток з хронічною нирковою недостатністю на фоні лікування ВЕПОКСОМ можливо відновлення менструацій. Можливість вагітності та необхідність контрацептивних заходів повинні бути обговорені з пацієнтками до початку лікування.

У пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю та з ішемічною хворобою серця або застійною серцевою недостатністю підтримуюча концентрація гемоглобіну не повинна перевищувати верхньої межі оптимальної концентрації гемоглобіну.

Застосування під час вагітності та лактації:

ВЕПОКС слід використовувати під час вагітності та лактації тільки в тих випадках, коли потенційна користь від лікування перевищує можливий ризик для плода. Невідомо, чи проникає епоетин-альфа в грудне молоко, тому в період лактації ВЕПОКС слід використовувати з обережністю.

Вплив на здатність керувати автомобілем та працювати зі складною технікою.

Не виявлений.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Забороняється вводити ВЕПОКС у вигляді

внутрішньовенної інфузії або змішувати його з іншими медикаментами.

Нема жодних даних, які б вказували на те, що лікування епоетином-альфа чинить вплив на метаболізм інших ліків. При одночасному застосуванні ВЕПОКСУ та циклоспорину слід контролювати рівень останнього в крові та, за необхідності, коригувати дозу циклоспорину.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в недоступному для дітей, темному

місці при температурі від 2 до 8 °С. Не струшувати. Не заморожувати.

Термін придатності – 24 місяці.