Інструкція для медичного застосування препарату ВІРАЗОЛ

міжнародна та хімічна назви:

• рибавірин;

1-бета-D-рибофуранозил-1Н-1,2,4-триазол-3-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозора рідина без кольору або майже без

нього;

склад:

• 1 мл концентрату містить рибавірину 100 мг;

допоміжні речовини: натрію гідрофосфат безводний, калію дегідрофосфат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску.

• Концентрат для приготування розчинів для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

• Противірусний засіб для системного застосування. Код

ATC J05AB04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Віразол має широкий спектр активності проти різних вірусів, що мають РНК (аренавіруси, буньявіруси, ретровіруси, параміксовіруси та ін.) і ДНК (аденовіруси, вірус герпесу, цитомегаловіруси та ін.). Препарат пригнічує реплікацію вірусів-збудників особливо небезпечних геморагічних пропасниць як in vitro, так і in vivo. Профілактична та терапевтична активність Віразолу показана в експериментах на приматах для геморагічних пропасниць, що спричинені аренавірусами: пропасниця Ласса, болівійська геморагічна пропасниця; буньявірусами: пропасниця Долини Ріфт, Крим-Конго геморагічна пропасниця, а також хантавірусами: геморагічна пропасниця з нирковим синдромом та хантавірусний пульмональний синдром. При цьому різні штами високопатогенних арена- та буньявірусів Ласса, Мачухо, Крим-Конго, Хантаан, Сеул, Пуумула, Добрава та Сін Номбре, які виділені від диких гризунів і хворих людей у різних географічних регіонах світу, мають високу чутливість до Віразолу.

Віразол легко проникає в інфіковані вірусом клітини, де під впливом аденозинкінази фосфорилюється у моно-, ди- та трифосфатні метаболіти. Противірусна дія Віразолу зумовлена трьома різними механізмами. По-перше, препарат знижує внутрішньоклітинний пул гуанозинтрифосфату і тим самим опосередковано пригнічує синтез нуклеїнових кислот вірусу. По-друге, Віразол може змінювати синтез РНК з подальшим порушенням транскрипції вірусу. Нарешті, показаний прямий пригнічуючий вплив Віразолу на активність полімерази вірусів.

Віразол при лікуванні геморагічної пропасниці з нирковим синдромом суттєво знижує тяжкість перебігу захворювання: зменшує тривалість таких симптомів, як пропасниця, олігурія, біль у поперековій ділянці, животі та головний біль. Значне зниження пікових показників сечовини та креатиніну свідчить про зменшення ступеня ураження нирок. До того ж, ризик розвитку геморагій у хворих, які приймали Віразол, значно зменшується. Результатом послаблення тяжкості клінічного перебігу захворювання є значне (приблизно у 7 разів) зменшення смертельних випадків.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні Віразолу максимальна концентрація в плазмі досягається у кінці інфузії і становить приблизно 43 і 72 мікромоль/л для доз 600 і 1 200 мг відповідно. Період напіврозподілення - майже 0,2 години та період напіввиведення - від 0,5 до 2 годин.

Розподіляється в плазмі, секреті дихальних шляхів та еритроцитах. Значна кількість активного метаболіту рибавіринтрифосфату накопичується в еритроцитах, сягаючи постійного рівня приблизно через 4 доби, і залишається в них протягом кількох тижнів після застосування.

Метаболізується внутрішньоклітинно шляхом фосфорилювання з утворенням моно-, ди- і трифосфатного (активного) метаболіту; метаболізується також до 1,2,4-тріазолкарбоксаміду. Інактивується дерибозилюванням з подальшим гідролізом та розривом тріазольного кільця.

З білками крові практично не зв’язується.

Після внутрішньовенного введення 19% препарату в незміненому вигляді виводиться нирками протягом 24 годин і 24% - потягом 48 годин. Нирковий шлях виведення характерний і для метаболіту 1,2,4-тріазолкарбоксаміду.

Показання для застосування.

• Геморагічна пропасниця з нирковим синдромом.

Спосіб застосування та дози.

• Доза Віразолу концентрату для приготування

розчину для інфузії для кожного пацієнта розраховується індивідуально, залежно від маси тіла. Перед введенням концентрований розчин Віразолу необхідно розвести 5% розчином декстрози для ін’єкцій або 0,9% розчином натрію хлориду і довести загальний об’єм розчину для введення до 100 мл. Одержаний розчин вводять шляхом інфузії через перфузор протягом 30 хвилин.

Концентрат Віразолу для внутрішньовенних інфузій не має консервантів, і після розведення повинен бути використаний протягом 24 годин.

Початкова доза навантаження: 33 мг/кг маси тіла. Через 6 годин після цієї дози починають вводити по 16 мг/кг маси тіла через кожні 6 годин протягом 4 діб (усього 16 доз).

Через 8 годин після введення останньої з цих доз починають застосовувати препарат по 8 мг/кг кожні 8 годин протягом 3 діб (9 доз). (Див. таблицю). Лікування Віразолом у такому дозуванні триває залежно від стану хворого та погляду лікаря на доцільність застосування, але не повинно перевищувати 14 діб.

 Доба \ година
 
 
 8:00
 
 
 14:00
 
 
 20:00
 
 
 2:00
 


 
 1
 
 
 33 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 


 
 2
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 


 
 3
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 


 
 4
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 
 
 16 мг/кг
 


 
 
 
 
 8:00
 
 
 16:00
 
 
 00:00
 
 
 
 


 
 5
 
 
 8 мг/кг
 
 
 8 мг/кг
 
 
 8 мг/кг
 
 
 
 


 
 6
 
 
 8 мг/кг
 
 
 8 мг/кг
 
 
 8 мг/кг
 
 
 
 


 
 7
 
 
 8 мг/кг
 
 
 8 мг/кг
 
 
 8 мг/кг
 
 
 
 

Даний режим внутрішньовенного застосування Віразолу базується на численних контрольованих клінічних дослідженнях.

Побічна дія.

• З боку нервової системи: головний біль, безсоння,

астенічний синдром.

З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, брадикардія, зупинка серця.

З боку органів кровотворення: гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія.

З боку системи дихання: пневмоторакс, диспное, бронхоспазм, набряк легенів, синдром гіпервентиляції, ателектаз легенів.

З боку травної системи: анорексія, нудота, гіпербілірубінемія.

Алергічні реакції: шкірний висип.

Інші: кон’юнктивіт, при струминному введенні Віразолу може виникати озноб, у зв’язку з чим препарат рекомендовано вводити повільно, протягом 10-15 хвилин.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Вагітність і період годування груддю. Пацієнти з тяжкими захворюваннями серцево-судинної системи, включаючи нестабільні та неконтрольовані серцево-судинні захворювання протягом останніх 6 місяців. Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну andlt; 30 мл/хв) з проведенням гемодіалізу; тяжка печінкова недостатність (некомпенсований цироз печінки); гемоглобінопатія (наприклад таласемія, серпоподібно-клітинна анемія), дитячий та юнацький вік (до 18 років).

Передозування.

• Випадків передозування не зареєстровано.

Особливості застосування.

• Застосовувати тільки за умов стаціонару зі

спеціалізованим реанімаційним відділенням.

Медичному персоналу, який працює з препаратом, слід враховувати його тератогенність.

Чоловіки та жінки репродуктивного віку під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення терапії повинні застосовувати ефективні контрацептивні засоби. Рибавірин може накопичуватися в клітинах і дуже повільно виводитися з організму. У дослідженнях на тваринах рибавірин, який містився в спермі, міг виявляти свою тератогенну дію при заплідненні яйцеклітин.

Особливої уваги потребують пацієнти, які мають некомпенсований цукровий діабет (із станами кетоацидозу), тромбоемболію легеневої артерії, захворювання щитоподібної залози (тиреотоксикоз), депресію, схильність до суїциду (в анамнезі).

Лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові з лейкоцитарною формулою та кількістю тромбоцитів, аналіз електролітів, визначення вмісту креатиніну, функціональних проб печінки) необхідно проводити до початку терапії, на 2-му та 4-му тижні, в подальшому -регулярно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Антагонізм із зидовудином: пригнічує фосфорилювання

зидовудину до його активної форми трифосфату.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі

15 - 25°С у сухому, захищеному від світла місці.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 3 роки.

Не використовувати після закінчення терміну придатності.