Інструкція для медичного застосування препарату БЕТАКЛАВ®

основні фізико-хімічні властивості: довгасті, двоопуклі таблетки жовто-білого або світло-жовтого кольору з бороздкою на одному боці та відбитком «625» на іншому боці;

склад:

• одна таблетка містить 500 мг амоксициліну у вигляді тригідрату і 125 мг

клавуланової кислоти у вигляді калієвої солі.

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, хіноліновий жовтий (Е104), титану діоксид (Е171), кросповідон, повідон, кремнію діоксид колоїдний безводний, кислота стеаринова, поліетиленгліколь, метилгідроксипропілцелюлоза, сахарин натрій, ароматизатор із запахом ваніліну, магнію стеарат.

Форма випуску.

• Таблетки .

Фармакотерапевтична група.

• Комбінації пеніцилінів, у тому числі з

інгибіторами бета – лактамаз. Код АТС: J 01 C R 02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Амоксицилін є бактерицидним напівсинтетичним аміно-бензилпеніциліном (п-гідроксиампіциліном), який діє на клітинну стінку бактерій. Амоксицилін зменшує кількість поперечних зшивок у клітинній стінці, зв’язуючись із транспептидазами. Нестійкість, викликана такою взаємодією, призводить до загибелі клітини через лізис.

Клавуланова кислота сама по собі має дуже слабку антибактеріальну дію, але вона інгибує хромосомні бета-лактамази класів II, IV і VI за Річмондом, і плазмідні бета-лактамази класів III i V за Річмондом.

У випадку паралельного призначення клавуланової кислоти й амоксициліну останній виявляється захищеним від розпаду під дією бета-лактамаз. Тому комбінація клавуланової кислоти й амоксициліну є ефективною проти багатьох видів мікроорганізмів, стійких до амоксициліну.

Спектр антибактеріальної активності таблеток Бетаклаву®.

Чутливі до дії Бетаклаву® мікроорганізми.

 Грампозитивні аеробні бактерії
 
 
 Грампозитивні анаеробні
 бактерії
 


 
 Bacillus anthracis
 
 
 Clostridium spp.
 


 
 Corynebacterium spp
 
 
 Peptococcus spp.* 
 


 
 Enterococcus faecalis
 
 
 Peptostreptococcus spp.*
 


 
 Enterococcus faecium
 
 
 
 


 
 Listeria monocytogenes
 
 
 
 


 
 Staphylococcus aureus
 
 
 
 


 
 Коагулазонегативні стафілококи, включаючи Staphylococcus
 epidermidis, Staphylococcus saprophyticus
 
 
 
 


 
 Streptococcus pneumoniae*
 
 
 Грамнегативні анаеробні бактерії
 


 
 Streptococcus pyogenes*
 
 
 Bacteroides spp
 


 
 Streptococcus agalactiae*
 
 
 включаючи Bacteroides fragilis 
 


 
 Streptococcus viridans*
 
 
 Fusobacterium spp.
 


 
 
 Грамнегативні аеробні бактерії
 
 
 
 


 
 Bordetella pertussis
 
 
 Proteus vulgaris
 


 
 Brucella spp.*
 
 
 Salmonella spp.
 


 
 Escherichia coli
 
 
 Shigella spp
 


 
 Haemophilus influenzae
 
 
 Vibrio cholerae
 


 
 Klebsiella spp
 
 
 Yerisinia enterocolitica
 


 
 Moraxella catarrhalis
 
 
 
 


 
 Neisseria gonorrhoeae
 
 
 
 


 
 Neisseria meningitides*
 
 
 * На сьогоднішній день немає даних про
 штами цих видів бактерій, які синтезують бета-лактамази.
 


 
 Pasteurella multocida
 


 
 Proteus mirabilis
 

Стійкі до дії Бетаклаву® мікроорганізми

 Meti-R-Staphylococci
 
 
 Providencia
 


 
 Citrobacter
 
 
 Pseudomonas aeruginosa
 


 
 Enterobacter
 
 
 Mycoplasma
 


 
 Serratia
 
 
 Chlamydia
 


 
 Proteus rettgeri
 
 
 Rickettsia
 


 
 Morganella morganii
 
 
 
 

Фармакокінетика.

Амоксицилін

Абсолютна біодоступність амоксициліну залежить від дози і змінюється від 72 % до 94 %. При дозах від 250 мг до 750 мг біодоступність амоксициліну (площа під кривою залежності концентрації від часу і/або вміст амоксициліну в сечі) лінійно пропорційна дозі. При більш високих дозах, відносне всмоктування знижується. Засвоєння амоксициліну не залежить від часу прийому їжі. Максимальна концентрація в плазмі спостерігається через 1 – 2 години після прийому препарату. Ефективний об’єм розподілу змінюється від 0,3 до 0,4 л/кг, а зв’язування з білками сироватки становить 17 – 20 % для амоксициліну. Амоксицилін проходить крізь плацентарний бар’єр і в невеликих кількостях виділяється в грудне молоко.

Амоксицилін в основному виводиться через нирки (52 ± 15 % вжитої дози – у незміненому вигляді протягом 7 годин після прийому), і невелика кількість амоксициліну виділяється в жовч. Загальний кліренс змінюється від 250 до 370 мл/хв. Біологічний напівперіод життя амоксициліну в сироватці пацієнтів з нормальною функцією нирок становить приблизно 1 годину (0,9 – 1,2 години), у пацієнтів з кліренсом креатиніну в межах від 10 до 30 мл/хв. – 6 годин, а у випадку анурії – від 10 до 15 годин. Активну речовину можна вивести за допомогою гемодіалізу.

Клавуланова кислота

Абсолютна біодоступність клавуланової кислоти становить приблизно 60 % і є різною для різних пацієнтів, зв’язування з білками сироватки становить 22% . Клавуланова кислота проходить крізь плацентарний бар’єр. До цього часу немає даних стосовно виділення клавуланової кислоти в грудне молоко.

Активна речовина частково метаболізується (приблизно 50 – 70 %) і приблизно 40 % виводиться через нирки (18 – 38 % вжитої дози – залишається у незміненому вигляді). Загальний кліренс становить 260 мл/хв. Біологічний напівперіод життя клавуланової кислоти в сироватці пацієнтів з нормальною функцією нирок становить приблизно 1 годину, у пацієнтів з кліренсом креатиніну в межах від 20 до 70 мл/хв. – 2,6 години, а у випадку анурії – від 3 до 4 годин. Активну речовину можна вивести за допомогою гемодіалізу.

На сьогоднішній день немає повідомлень про будь-яку суттєву фармакологічну взаємодію між амоксициліном і клавулановою кислотою.

Показання для застосування.

• Лікування бактеріальних інфекцій, збудниками

яких є грамнегативні і грампозитивні мікроорганізми стійкі до амоксициліну через те, що вони виробляють бета-лактамазу, і чутливі до комбінації амоксициліну й клавуланової кислоти.

Якщо є причини вважати, що певне інфекційне захворювання спричинене зазначеними вище мікроорганізмами, лікування Бетаклавом® можна починати до одержання результатів антибіотикограми.

Бетаклав® застосовується для лікування таких інфекцій:

інфекції верхніх дихальних шляхів: синусит, рецидивуючий тонзиліт;

інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий і хронічний бронхіт, пневмонія, емпіема, абсцес у легенях;

запалення середнього вуха;

інфекції шкіри і м’яких тканин: підшкірні фурункули й абсцеси, целюліт, інфіковані рани в тому числі після укусів тварин;

інфекції сечостатевих шляхів: цистит, уретрит, простатит, пієлонефрит, септичний аборт, інфекції органів малого таза, м’який шанкр, гонорея;

інші інфекції: остеомієліт, сепсис, дивертикуліт, абсцес печінки, інфекції жовчних шляхів, післяопераційні інфекції, профілактика інфекцій в хірургії.

.

Спосіб застосування та дози.

Доза Бетаклаву® залежить від віку, маси тіла, функції нирок, тяжкості інфекційного захворювання й місця ураження та передбачуваних або визначених патогенів. Окремі дози треба приймати через постійні проміжки часу протягом дня.

Дорослі, підлітки і діти, старші 12 років, які важать не менше 40 кг:

1 таблетка Бетаклаву двічі або тричі на день.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції печінки

Бетаклав® не треба призначати пацієнтам з тяжким порушенням функції печінки і пацієнтам, у яких спостерігалась гепатотоксичність на попереднє лікування амоксициліном із клавулановою кислотою. Якщо у пацієнта виникла гепатотоксичність під час лікування Бетаклавом®, необхідно слідкувати за функцією печінки такого пацієнта. При погіршенні стану печінки, необхідно переглянути схему лікування.

Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Дозу Бетаклаву® треба зменшити для пацієнтів з порушенням функції нирок, зважаючи на серйозність порушення й вагу тіла пацієнта (див. Табл. 2).

Дорослі і діти/підлітки

Таблиця 2. Дозування для пацієнтів із порушенням функції нирок і вагою тіла 70 кг

 ГФР
 (мл/хв.)
 
 
 Рівень креатиніну в плазмі (мг/100 мл)
 
 
 Разова доза
 
 
 Інтервал між прийомами
 


 
 30 – 10
 
 
 2,5 – 5,5
 
 
 500 мг амоксициліну + 125 мг клавуланової
 кислоти
 
 
 12 годин
 


 
 andlt; 10
 
 
 andgt; 5.5
 
 
 500 мг амоксициліну + 125 мг клавуланової
 кислоти
 
 
 24 години
 

(за Хефлером)

Метод розрахунку дози базується на її залежності від маси тіла пацієнта (за Хефлером)

Ддійсна = Д70 х Дійсна вага/70

Ддійсна = розрахована доза для пацієнта з порушенням функції нирок

Д7 0 = доза для пацієнта, який важить 70 кг (за Табл. 2)

Дійсна вага = дійсна маса тіла пацієнта в кг

Діти

Вказані далі рекомендації з дозування пропонуються, виходячи з теоретичних міркувань і фармакокінетичних даних. Дослідження з визначення дози для такої групи пацієнтів не виконувалися. Максимальна доза для дітей з нирковою недостатністю (починаючи з кліренсу креатиніну andlt; 30 мл/хв.) становить 15 мг амоксициліну + 3,75 мг клавуланової кислоти на 1 кг ваги тіла. Проміжок часу між дозами становить 12 годин при значенні кліренсу креатиніну від 10 до 30 мл/хв., і 24 години – при значенні кліренсу креатиніну меншому ніж 10 мл/хв.

Дозування для пацієнтів, що перебувають на гемодіалізі

Дорослі і діти/підлітки: 500 мг амоксициліну + 125 мг клавуланової кислоти кожні 24 години.

Доза для дітей: 15 мг амоксициліну + 3,75 мг клавуланової кислоти/кг маси через кожні 24 години.

Ці дози також призначають під час і наприкінці гемодіалізу.

Таблетки слід приймати, запиваючи водою і не розжовуючи.

Таблетки слід приймати на початку прийому їжі для зменшення імовірності шлунково-кишкових побічних ефектів.

Тривалість лікування

Після послаблення симптомів захворювання, продовжують приймати Бетаклав® протягом 3 – 4 днів.

Взагалі, для лікування інфекцій, спричинених бета-гемолітичними стрептококами, показане лікування протягом 10 днів для запобігання таким ускладненням як гострий ревматизм або гломерулонефрит.

Тривалість лікування повинна визначатись лікарем індивідуально для кожного пацієнта.

Лікування не повинне тривати довше ніж 14 днів без консультації з лікарем.

Побічна дія.

Реакції гіперчутливості

Іноді можуть спостерігатись такі реакції на шкірі, як екзантема й короста. Типова, схожа на кір, екзантема може спостерігатись приблизно на 5 – 11 день після закінчення терапії. Миттєва реакція у вигляді кропив’янки свідчить про алергію до пеніциліну. У такому випадку терапію слід припинити.

Може також спостерігатись екзантема, особливо в області навколо рота. У поодиноких випадках спостерігається зміна забарвлення язика на чорне. Можуть спостерігатися сухість у роті й порушення відчуття смаку.

У окремих випадках сповіщалось про везикулярні або ексфоліативні реакції на шкірі (наприклад, ексудативна поліформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз).

У поодиноких випадках сповіщалось про тяжкі алергічні реакції, наприклад, пропасниця, еозинофілію, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), набряк гортані, гемолітичну анемію, алергічний васкулітний нефрит, спричинені сенсибілізацією до 6-амінопеніциланової групи.

Антигенний зв’язок може існувати між дерматофітами і пеніциліном. Тому в пацієнтів, які страждають на мікози, можлива алергія на пеніциліни.

Є повідомлення про всі рівні реакцій гіперчутливості, включаючи анафілактичний шок, навіть після орального призначення. Тяжкі анафілактичні реакції, які виникають значно рідше, ніж після внутрішньовенного або внутрішньом’язового введення, вимагають вживання адекватних заходів (див. далі).

Шлунково-кишкові побічні ефекти

Після прийому Бетаклаву®, можуть спостерігатись такі побічні ефекти як біль у животі, нудота (частіше спостерігається при прийомі високих доз), блювання, метеоризм, пронос. Ці побічні ефекти, звичайно, є слабкими і тимчасовими. Толерантність можна підвищити, якщо приймати Бетаклав® на початку прийому їжі. Тяжкий, тривалий пронос під час лікування, або протягом перших кількох тижнів після лікування, може бути спричинений фібринозним колітом (у більшості випадків, через Clostridium difficile). Є поодинокі повідомлення про кишковий кандидоз.

Гепатотоксичність

Іноді спостерігається помірне підвищення рівня ферментів печінки. У окремих випадках спостерігалися тимчасові гепатит і холестатична жовтяниця. Порушення функції печінки можуть спостерігатись під час лікування Бетаклавом® або відразу ж після його завершення, але іноді, такі порушення відмічались лише через кілька тижнів після закінчення лікування. Порушення функції печінки спостерігались в основному в чоловіків або пацієнтів похилого віку (старших 60 років), і вони можуть бути тяжкими.

Такі побічні ефекти рідко спостерігались у дітей. Ризик гепатотоксичності збільшується, якщо тривалість лікування перевищує 14 днів. Небажані ефекти є оборотними. Проте у поодиноких випадках повідомляли навіть про летальні випадки , щонайчастіше було пов’язано із серйозною основною хворобою або з паралельним прийомом інших ліків.

Гематологічні порушення

Лейкопенія, тромбоцитопенія, гранулоцитопенія, панцитопенія, анемія або мієлопригнічення, тривала кровотеча й подовження протромбінового часу можуть спостерігатися в окремих випадках. Названі симптоми є оборотними і зникають при відміні терапії Бетаклавом®. У поодиноких випадках спостерігався тромбоцитоз.

Порушення центральної нервової системи

Є повідомлення про окремі випадки гіперактивності, збудження, безсоння, сплутаності свідомості, агресії й судом.

Інші небажані ефекти

Тривале і повторне призначення Бетаклаву може спричинити суперінфекцію і колонізацію стійкими до Бетаклаву® мікроорганізмами й грибами. Дуже поодинокі, зазначені далі побічні ефекти, можуть, у деяких випадках, бути безпосередньо загрозливими для життя (див. також “протипоказання”). Якщо спостерігаються такі небажані ефекти, негайно зверніться до лікаря.

Фібринозний коліт

У цьому випадку лікар повинен відмінити прийом Бетаклаву і, якщо це необхідно, почати негайне лікування (наприклад, за допомогою орального ванкоміцину, для дорослих – по 250 мг 4 рази на день).

Препарати для зниження перистальтики протипоказані.

Тяжкі гострі реакції гіперчутливості (наприклад анафілактичні реакції)

У такому випадку треба негайно припинити лікування Бетаклавом® і вжити звичайні для таких обставин заходи (наприклад призначити кортикостероїди, антигістамінні препарати, симпатоміметики і, при необхідності, штучну вентиляцію легень).

Епілептичні конвульсії

Треба почати звичайне лікування (наприклад, забезпечити прохідність дихальних шляхів, призначити такі засоби проти судом, як діазепам або барбітурати).

Протипоказання.

• Бетаклав® протипоказаний пацієнтам з

відомою гіперчутливістю до b-лактамних антибіотиків (наприклад, до пеніцилінів або цефалоспоринів) через ризик анафілактичного шоку. Тому, перед початком лікування, треба визначити точний анамнез, зважаючи на можливість алергічних реакцій (наприклад, після попереднього призначення пеніцилінів або цефалоспоринів).

Бетаклав® не треба призначати пацієнтам з тяжким порушенням печінки й пацієнтам, яких раніше лікували амоксициліном/клавулановою кислотою, і у них виникла гепатотоксичність.

Препарат протипоказаний при гіперчутливості до будь – якого з компонентів препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Бетаклав® не можна призначати в комбінації з

бактеріостатичними засобами для хіміотерапії (тетрацикліни, макроліди, сульфонаміди або хлорамфенікол), оскільки in vitro спостерігається антагонізм дії зазначених препаратів. Паралельне використання Бетаклаву® й пробенециду може спричинити підвищені тривалі рівні амоксициліну в сироватці й жовчі через уповільнення виділення його через нирки. Проте така комбінація не впливає на виведення клавуланової кислоти. Одночасний прийом Бетаклаву® й аллопурінолу може спричинити алергічну реакцію на шкірі. Паралельне призначення дігоксину й Бетаклаву® може підвищити засвоєння дігоксину. Бетаклав® не повинен використовуватись одночасно з дісульфірамом. Одночасний прийом Бетаклаву® й антикоагулянтів кумаринового класу може спричинити тривалу кровотечу.

У поодиноких випадках амоксицилін може зменшити ефективність оральних контрацептивів. Тому рекомендується вживати додаткові негормональні контрацептивні заходи.

Паралельне лікування Бетаклавом® і метотрексатом підвищує концентрацію метотрексату і його токсичність.

Неферментативні тести на наявність глюкози в сечі можуть дати помилковий позитивний результат. Аналогічним чином Бетаклав® може вплинути на результати визначення уробіліногену.

Передозування.

а. Симптоми у випадку прийому надмірної дози:

Симптоми у випадку інтоксикації в основному ідентичні симптомам, що спостерігаються при небажаних ефектах. Можуть спостерігатись шлунково-кишкові симптоми й порушення водно-електролітної рівноваги.

b. Лікування інтоксикації:

Немає спеціального антидота. Лікування включає, головним чином, гемодіаліз, промивання шлунка або симптоматичне лікування, зосереджене спеціально на відновленні водно-електролітної рівноваги.

Особливості застосування.

• Пацієнтам з порушенням функції печінки

Бетаклав® призначають з обережністю. Необхідно у цієї категорії пацієнтів регулярно контролювати стан печінки і, в разі його погіршення, лікування припиняти. Пацієнти з тяжкими шлунково-кишковими порушеннями, включаючи блювання та діарею, не повинні лікуватись Бетаклавом®, оскільки не можна гарантувати достатнього засвоєння цих ліків. У таких випадках рекомендується парентеральна терапія.

Пацієнтів з тяжкими алергіями або астмою треба лікувати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може швидше виникнути алергічна реакція на прийом Бетаклаву®.

Пацієнти із залозистою попасницею (хвороба Пфейфера) і пацієнти з лімфатичною лейкемією мають вищий ризик розвитку екзантеми. Тому Бетаклав® не треба призначати таким пацієнтам тільки у випадку паралельної бактеріальної інфекції.

При введенні у високих концентраціях, при кімнатній температурі амоксицилін може випадати в осад із сечі на стінках катетера для сечового міхура. Тому треба регулярно перевіряти наявність просвіту в такому катетері.

Тривале використання Бетаклаву® (або іншого антибіотика широкого спектру дії) може спричинити суперінфекцію стійкими до ліків бактеріями або грибами. Тяжкий, тривалий пронос під час перших кількох тижнів лікування може бути результатом фібринозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile).

При тривалому використанні Бетаклаву®, показані регулярні перевірки функції нирок і печінки, а також гематологічних показників.

Вагітність та годування груддю.

Немає повідомлень про шкідливу дію Бетаклаву® на плід або на новонароджену дитину під час прийому препарату вагітною жінкою. Як засіб перестороги Бетаклав® слід давати вагітним жінкам лише у випадках, якщо потреба для матері переважає можливий ризик для плода.

Обидві активні речовини Бетаклаву® проходять через плаценту до ембріона/плода і виділяються в грудне молоко. У немовлят може спостерігатись пронос й колонізація слизової оболонки грибами, тому, у деяких випадках, є необхідність перевести дитину на штучне годування. Треба також зважати на можливість сенсибілізації.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншою технікою.

Немає повідомлень про те, що ці ліки можуть впливати на здатність керувати автомобілем або іншими технічними засобами. У окремих випадках зазначалось про небажані ефекти (див. “небажані ефекти”), при яких пацієнти через нестійкий стан (наприклад, анафілактичний шок, судоми) не могли брати активну участь у транспортному русі, використовувати технічні пристрої або працювати без вживання відповідних заходів перестороги.

Умови та термін зберігання.

• Таблетки Бетаклав® зберігають при

температурі до 25 °С , у недоступному для дітей місці. Термін придатності – 3 роки.