Інструкція для медичного застосування препарату АТОРИС

міжнародна та хімічна назви:

• atorvastatin;

основні фізико–хімічні властивості: білі, круглі, трохи випуклі, вкриті плівковою оболонкою таблетки;

склад:

• 1 таблетка, вкрита плівковою

оболонкою, містить 10 мг, 20 мг або 40 мг аторвастатину у вигляді кальцієвої солі;

допоміжні речовини:

Таблетки по 10 мг, 20 мг: повідон, натрію лаурилсульфат, кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, тальк, титану діоксид (Е171), макрогол 3000, спирт полівініловий.

Таблетки по 40 мг: повідон, натрію лаурилсульфат, кальцію карбонат, целюлоза мікрокристалічна, лактози моногідрат, натрію кроскармелоза, кросповідон, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, титану діоксид (Е171), макрогол 400.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Гіполіпідемічні засоби.

Препарати, що знижують концентрацію холестерину та тригліцеридів у сироватці крові. Аторвастатин. Код АТС С10А А 05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Аторис містить активну речовину аторвастатин. Він належить до групи лікарських засобів, дія яких полягає у зниженні рівнів загального холестерину й холестерину ліпопротеїнів низької щільності в крові. Аторис знижує рівні тригліцеридів і підвищує рівні холестерину ліпопротеїнів високої щільності в крові.

Основним механізмом дії аторвастатину є пригнічення активності 3-гідрокси-3-метилглутарил-кофермент А (ГМГ-КоА)-редуктази – ферменту, який каталізує перетворення ГМГ-КоА у мевалонову кислоту. Це перетворення є одним із початкових етапів синтезу холестерину в організмі. Блокада синтезу холестерину аторвастатином приводить до збільшення здатності рецепторів з’язувати холестерин ЛПНЩ у печінці й у тканинах поза печінкою. Атарвастатин зменшує утворення ЛПНЩ і кількість частин ЛПНЩ, а також виводять їх із плазми, що приводить до зменшення рівнів холестерину в крові. Аторвастатин також уповільнює секрецію холестерину ліпопротеїнів дуже низької щільності в печінці, що може бути найбільш імовірним механізмом зниження рівнів тригліцеридів у крові, оскільки зменшується зв’язування з білком-переносником АпоВ і, таким чином, підвищується кліренс. Вплив аторваститну на підвищення рівнів холестерину ЛПВЩ не з’ясований.

Крім впливу на ліпіди плазми аторвастатин виявляє інші ефекти, які посилюють його дію проти атеросклерозу. Він пригнічує синтез ізопреноїдів – речовин, які діють як фактори росту на проліферацію клітин гладких м’язів судин. Він зменшує в’язкість плазми й активність деяких факторів коагуляції та агрегації. Завдяки такій дії він покращує гемодинаміку і сприяє покращенню рівноваги коагуляції крові. Крім того, інгібітори ГМГ-КоА-редуктази впливають на метаболізм макрофагів, і таким чином пригнічують їх активацію, що зменшує розриви атеросклеротичних бляшок.

Фармакокінетика.

Аторвастатин приблизно на 80 % швидко всмоктується у шлунково-кишковому тракті. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 1-4 години. Хоча прийом їжі зменшує всмоктування аторвастатину, це не впливає на його ефективність. Через інтенсивне перше коло метаболізму аторвастатин має низьку біодоступність – лише 12 %. Середній об’єм розподілу (Vd) аторовастатину становить 381 л. Більше ніж 98 % аторвастатину зв’язані з білками плазми. Аторвастатин не проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. У печінці він метаболізується до орто- та парагідроксильованих похідних і різних продуктів бета-окислення. Такі активні метаболіти відповідають приблизно 70 % інгібіторної активності по відношенню до ГМГ-КоА-редуктази.

Середній час напіввиведення (t1/2) становить 14 годин, а напівперіод інгібіторної активності щодо цільового ферменту становить 20–30 годин. Приблизно 46 % аторвастатину виводяться з фекаліями і менше 2 % - із сечею.

Показання для застосування.

Гіперліпідемія.

Аторис знижує рівень загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), аполіпопротеїну В і тригліцеридів у сироватці крові пацієнтів, які хворі на первинну гіперліпідемію типу ІІа і ІІb, включаючи полігенну гіперхолестеринемію, гетерозиготну сімейну гіперхолестеринемію та змішану гіперліпідемію.

Аторис також показаний для зниження підвищених рівнів загального холестерину, холестерину ліпопротеїнів низької щільності та аполіпопротеїну В у пацієнтів із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією.

Аторис підвищує рівні холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ) і знижує відношення вмісту холестерину ЛПНЩ до вмісту холестерину ЛПВЩ і відношення вмісту загального холестерину до вмісту холестерину ЛПВЩ.

Аторис призначають у випадках, коли немає задовільної відповідної реакції організму лише на дієту та інші нефармакологічні заходи.

Спосіб застосування та дози.

Перед лікуванням Аторисом пацієнта слід перевести на дієту з низьким вмістом ліпідів, і такої дієти слід додержуватись протягом терапії препаратом.

Рекомендована початкова доза Аторису становить 1 таблетку по 10 мг на добу. Можна збільшити добову дозу Аторису до 80 мг, залежно від бажаного ефекту. Дозу Аторису слід приймати один раз на день, будь-коли протягом дня, але завжди в один і той самий час кожного дня. Аторис можна приймати до або після їди. Ефект спостерігається через два тижні лікування, а максимальний – через чотири тижні. Тому дозу можна змінювати лише через чотири тижні після прийому попередньої дози.

Первинна (гетерозиготна сімейна або полігенна) гіперхолестеринемія (тип ІІа) і змішана гіперліпідемія (тип ІІb)

Лікування починається з рекомендованої початкової дози, яку підвищують через чотири тижні, залежно від реакції пацієнта. Максимальна добова доза становить 80 мг.

Гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія

Дорослі: діапазон доз – такий самий, як і при інших формах гіперліпідемії. Початкову дозу коригують у залежності від стану захворювання. У більшості пацієнтів, які хворі на гомозиготну сімейну гіперхолестеринемію, оптимальний ефект спостерігається при вживанні добової дози 80 мг Аторису. Аторис використовується як допоміжна терапія при використанні інших засобів лікування (плазмафорез) або як основна терапія, якщо лікування іншими методами не можливе.

Діти: є незначний досвід використання препарату для лікування дітей. Дев’ятьох дітей із гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією у віці до 14 років лікували аторвастатином протягом 8 тижнів. Вони приймали по 80 мг на добу. Не спостерігались ніякі значні побічні ефекти.

Дітям ці ліки може призначати лише спеціаліст. Рекомендована початкова доза становить 10 мг.

Немає потреби у зменшенні рекомендованих доз для пацієнтів похилого віку і для пацієнтів із порушенням функції нирок.

Побічна дія.

Найбільш поширеними небажаними ефектами (які повідомлялись відносно більше ніж

1 % пацієнтів) є шлунково-кишкові порушення, головний біль (1–2 %), біль у м’язах (1,3–5,6 %) і порушення сну.

У клінічних дослідженнях спостерігалась така частота появи шлунково-кишкових порушень: запор (1,1–3%), нудота (1–3 %), метеоризм (2 %), біль у животі (2,1–3,8 %), диспепсія (2 %) і діарея (2,7 – 5,3 %).

Клінічно суттєве підвищення лабораторних значень трансаміназ (АЛТ, АСТ) спостерігалось в 0,7 % пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях. Такий небажаний ефект став причиною припинення лікування для менше ніж 0,3 % пацієнтів. Частота виникнення вищезазначенного побічного ефекту залежить від дози і спостерігається у пацієнтів (2,3 %), які приймали по 80 мг аторвастатину.

Важливий і дуже рідкий комплекс небажаних ефектів складається із захворювань м’язів (міопатія), які виявляються як біль у м’язах, слабкість м’язів і підвищення рівня креатинкінази (КК) у м’язах. Дуже рідко може розвинутись рабдоміоліз, який призводить до порушення функції нирок. Симптоми та прояви міопатії спостерігались лише у 3 (0,1 %) з 2502 пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях. Рабдоміоліз не розвинувся у жодного з цих пацієнтів.

Інші небажані ефекти, що спостерігаються дуже рідко або навіть в одиничних клінічних випадках, включають такі: втрата апетиту, блювання, запаморочення, парестезія, периферична невропатія, порушення свідомості, судоми м’язів, міозит, дерматоміозит, бульозний дерматоз, некроліз епідермісу, висипка на шкірі, прурит, алопеція, жовтяниця, холестаз, гепатит, панкреатит, фарингіт, риніт, біль у грудях, тромбоцитопенія, гіпоглікемія, гіперглікемія, імпотенція та реакції гіперчутливості (анафілактична реакція, висипка на шкірі, артралгія). Для більшості із зазначених вище побічних ефектів не встановлений надійний причинний зв’язок із прийомом Аторису.

Протипоказання.

Аторис протипоказаний:

у випадках гіперчутливості до будь-якого інгредієнта препарату,

при захворюванні печінки в активній формі,

підвищенні рівня трансаміназ у сироватці більш ніж у 3 рази,

захворюванні скелетних м’язів,

у періоди вагітністі і лактації.

Передозування.

До цього часу не повідомлялось про випадки передозування аторвастатину.

У разі передозування необхідно вживати таких загальних заходів: контроль і підтримування життєвих функцій і запобігання подальшому всмоктуванню препарату (промивання шлунка, призначення активованого вугілля або послаблювальних засобів).

Якщо спостерігається міопатія з подальшим розвитком рабдоміолізу і гострої недостатності нирок (яка є рідким але серйозним небажаним ефектом), треба негайно відмінити препарат і призначити вливання діуретиків і натрію бікарбонату. За необхідності слід почати гемодіаліз. Рабдоміоліз може призвести до гіперкаліємії, яку лікують внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, іонообмінними засобами для обміну калію. Оскільки аторвастатин, в основному, зв’язується з білками плазми, гемодіаліз – це відносно малоефективний засіб виведення аторвастатину з організму.

Особливості застосування.

Аторис слід обережно призначати пацієнтам, які вживають значні кількості алкоголю або мають захворювання печінки в анамнезі.

Під час лікування Аторисом може спостерігатись підвищення активності ферментів печінки. Таке підвищення буває, у більшості випадків, незначним і не має клінічного значення, проте рекомендується контролювати активність ферментів печінки перед початком лікування і регулярно протягом лікування. Якщо спостерігається перевищення нормальних рівнів АСТ і/або АЛТ більше ніж у три рази, лікування аторвастатином слід припинити.

Аторвастатин не рекомендований жінкам дітородного віку, які не використовують надійний засіб контрацепції. Якщо під час лікування Аторисом пацієнтка вирішить завагітніти, вона повинна припинити прийом препарату не пізніше, ніж за місяць до запланованої вагітності.

Лікування аторвастатином може бути пов’язано з розвитком міопатії і може призвести до рабдоміолізу та порушення функції нирок. Ризик такого ускладнення підвищується при паралельному прийомі одного або кількох із таких лікарських продуктів: похідні фіброєвої кислоти, ніацин, циклоспорин, нефазодон, певні антибіотики, азолові антимікотичні засоби та інгібітори протеази ВІЛ. За наявності симптомів міопатії рекомендується визначити активність креатинкінази (КК) у сироватці. У разі значного патологічного підвищення активності КК лікування слід припинити. На можливість підвищення активності КК у сироватці під час лікування Аторисом слід зважати при диференціальному діагнозі болю за грудниною.

Вагітність і лактація

Аторіс протипоказаний вагітним і жінкам у період годування груддю.

Вплив на здатність управляти автомобілем та використовувати технічні пристрої.

Немає повідомлень про вплив Аторісу на здатність управляти автомобілем і використовувати технічні пристрої.

Ваємодія з іншими лікарськими засобами.

При паралельному прийомі Аторису з циклоспорином, антибіотиками (еритроміцином, кларитроміцином, хінупристин/далфопристином), інгібіторами протеаз (ампренавіром, індинавіром, ритонавіром), антимікотичними засобами (флуконазолом, кетоконазолом, ітраконазолом) або нефазодоном може спостерігатися підвищення рівня Аторису у сироватці, що може спричинити міопатію з рабдоміолізом і порушенням функції нирок. Всі вищезазначені препарати є інгібіторами ферменту CYP450 3А4, який бере участь у метаболізмі Аторису. Одночасне застосування Аторісу з похідними фіброєвої кислоти або ніацином може підвищити рівень Аторісу у сироватці.

Фенітоїн є індуктором CYP450 3А4, тому його прийом разом з Аторисом може зменшити ефективність останнього. Паралельний прийом аторвастатину та антацидів (суспензія гідроксиду магнію і алюмінію) призводить до зниження рівнів аторвастатину в плазмі на 35 %. Проте це суттєво не впливає ефективність аторвастатину. При паралельному прийомі аторвастатину і колестиполу рівні аторвастатину в плазмі зменшуються на 25 %, але терапевтичний ефект такої комбінації є більшим, ніж ефект прийому лише аторвастатину.

У пацієнтів, які одночасно приймали по 80 мг аторвастатину і дигоксин, рівні дигоксину в плазмі підвищились приблизно на 20 %. Пацієнти, які одночасно приймають Аторис і дигоксин, повинні перебувати під наглядом лікаря.

Паралельний прийом Аторису та пероральних контрацептивів (норетиндрон, етинілестрадіол) може призвести до підвищеного всмоктування контрацептивів і до підвищення їх рівня в плазмі.

Паралельний прийом аторвастатину та варфарину може посилити вплив останнього на параметри коагуляції крові. У клінічному дослідженні паралельне застосування цих двох препаратів призвело до тимчасового зменшення протромбінового часу протягом перших днів лікування. Через 15 днів лікування значення протромбінового часу повернулись до рівнів, визначених перед початком паралельного лікування. Протягом перших днів лікування Аторисом з варфарином рекомендується контролювати значення протромбінового часу.

Вживання грейпфрутового соку під час лікування Аторисом може призвести до збільшення рівнів Аторису в плазмі. Пацієнтам слід уникати вживання грейпфрутового соку під час лікування Аторисом.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі не вище 25 оС.

Зберігайте в недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.