Інструкція для медичного застосування препарату АРИП МТ

міжнародна та хімічна назви:

• aripiprazole;

7-[4-[4-(2,3-дихлорофеніл)-1-піперазиніл]бутокси]-3,4-дигідрокарбостирил;

основні фізико-хімічні властивості:

• круглі плоскі таблетки світло-жовтого

кольору зі скошеними краями, гладкі з обох боків;

склад:

• 1 таблетка містить 10 мг або 15 мг арипіпразолу у вигляді грануляту

арипіпразолу;

допоміжні речовини: маніт, заліза оксид жовтий, кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат, кислоти лимонної моногідрат, аспартам, ароматизатор ананасовий, ароматизатор манго, кросповідон, тальк.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A X12.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Арипіпразол має велику спорідненість щодо допамінових D2 і D3, серотонінових 5-НТ1А та 5-НТ2А рецепторів, та помірну спорідненість щодо допамінових D4, серотонінових 5-НТ2С та 5-НТ7, альфа-адренергічних і Н1-гістамінових рецепторів. Арипіпразол не має суттєвої спорідненості з холінергічними мускариновими рецепторами. Діє як частковий агоніст допамінових D2 та серотонінових 5-НТ1А рецепторів і як антагоніст серотонінових 5-НТ2А рецепторів.

Механізм дії арипіпразолу, як і інших засобів, ефективних при лікуванні шизофренії, невідомий. Однак існує припущення, що дія арипіпразолу відбувається через комбінацію його активності як часткового агоніста D2 і 5-НТ1А рецепторів і антагоніста 5-НТ2А рецепторів. Дія арипіпразолу на інші рецептори може пояснити ще деякі його клінічні ефекти, наприклад ортостатичну гіпотензію, яка може спостерігатися при лікуванні препаратом, можна пояснити впливом арипіпразолу на адренергічні альфа1 рецептори.

Фармакокінетика. Арипіпразол добре всмоктується в травному тракті. Пікова концентрація відмічається на 3 – 5-й год. Абсолютна біодоступність - 87%. Прийом їжі не впливає суттєво на фармакокінетику препарату.

Активність препарату швидше за все обумовлена насамперед самим арипіпразолом, і меншою мірою його основним метаболітом дегідро-арипіпразолом, який має таку саму спорідненість з D2 рецепторами, як і арипіпразол. 40% препарату, який виявляється в плазмі, припадає на його метаболіт. У терапевтичних концентраціях арипіпразол та його метаболіт більше, як на 99% зв’язуються з білками плазми, переважно з альбумінами. Період напіввиведення арипіпразолу - 75 год, а його метаболіту – 94 год. Стабільна концентрація обох активних речовин відмічається на 14-ту добу приймання препарату. Основний метаболізм відбувається трьома шляхами: дегідрогенація, гідроксилація і N-деалкілація. Перші два шляхи відбуваються за участі ферментів CYP3A4 і CYP2D6, а третій – CYP3A4.

Виводиться переважно з сечею та калом.

Фармакокінетика в особливих групах пацієнтів суттєво не відрізняється. Тобто, хворим похилого віку, хворим з нирковою, печінковою недостатністю немає потреби змінювати режим дозування.

Показання для застосування.

• Лікування шизофренії та гострих або змішаних

маніакальних синдромів, асоційованих з біполярними розладами.

Спосіб застосування та дози.

Лікування шизофренії/

Препарат призначають дорослим 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі, але кожного дня в один і той самий час. Починають лікування з дози 10 - 15 мг, поступово, за необхідності дозу можна підвищити до 30 мг, але не раніше, як через 2 тижні від початку лікування арипіпразолом. Тривалість лікування від 4 до 6 тижнів. Якщо необхідно призначити триваліший курс, потрібно зробити перерву на декілька тижнів. Максимальна добова доза Арипу МТ – 30 мг, підтримуюча – 10 - 15 мг на добу. Можливе безперервне застосування арипіпразолу для лікування шизофренії протягом 26 тижнів у добовій дозі 15 мг.

Лікування біполярних розладів

Починають лікування з дози 30 мг, 1 раз на добу. При досягненні клінічного ефекту поступово можна зменшити дозу Арипу МТ до підтримуючої дози – 15 мг на добу. Можливе безперервне застосування арипіпразолу для лікування маніакальних синдромів, асоційованих з біполярними розладами, протягом 6 тижнів.

Немає даних щодо безпечності застосування доз арипіпразолу, що перевищують 30 мг на добу.

Побічна дія.

• Під час застосування препарату можливі побічні

реакції, тому необхідно вивчити анамнез хворого щодо реакцій, які могли мати місце раніше під час лікування антипсихотичними препаратами. За частотою симптоми, які можуть виникнути під час лікування препаратом, визначені як часті – andlt; 1/100; ті, що зустрічаються рідше – від 1/100 до 1/1 000; ті, що зустрічаються рідко - andgt; 1/1 000.

Побічні ефекти загального характеру: головний біль, пропасниця, астенія, біль у грудній клітці, шиї, ригідність шийних м’язів; рідше: фотосенсибілізація, загальна слабкість, ригідність м’язів рук, відчуття холоду; рідко: біль у горлі, напруження спини, ригідність м’язів ніг, синдром Мендельсона.

З боку серцево-судинної системи: гіпотензія, тахікардія або брадикардія; рідше: геморагії, подовження інтервалу QT, серцева недостатність, біль за грудниною, атріовентрикулярна блокада, екстрасистолія, фібриляція передсердь, флебіти, тромбози глибоких вен; рідко: вазовазальна реакція, кардіомегалія, тріпотіння передсердь, тромбофлебіти.

З боку травного тракту: нудота, блювання; рідше: підвищення апетиту, гастрит, гастроентерит, гастроезофагеальний рефлюкс, шлунково-кишкові кровотечі, пептична виразка шлунка, кишкова непрохідність, холецестит, періодонтальний абсцес, карієс, виразки ротової порожнини; рідко: езофагіт, глосит, мелена, виразка дванадцятипалої кишки, хейліти, гепатити, гепатомегалія, панкреатит.

З боку ендокринної системи: гіпотиреоїдизм; рідше - гіпертиреоїдизм.

З боку системи крові та лімфатичної системи: анемія; рідко: гіпохромна анемія, лейкопенія, лейкоцитоз, лімфаденопатія, тромбоцитопенія; рідше: еозинофілія, тромбоцитопенія, макроцитарна анемія.

Розлади обміну речовин: зниження ваги, підвищення рівня креатинфосфокінази; рідше: дегідратація, набряк, гіперхолестиремінемія, гіпокаліємія, гіперліпідемія, спрага, підвищення білірубіну, гіпонатріємія, підвищення лужної фосфатази, залізодефіцитна анемія, підвищення креатиніну, ожиріння; рідко: гіперкаліємія, подагра, гіпернатріємія, ціаноз, гіперурикемія, гіпоглікемія.

Опірно-руховий апарат: м’язові судоми; рідше: артралгія, біль у кістках, міастенія, артрити, артрози, бурсити; рідко: тендиніти, синовіїти, ревматоїдний артрит, міопатія.

Нервова система: депресія, нервовість, ворожість, порушення ходи; рідше: дистонія, тремор, уповільнена реакція, парестезія, вазодилятація, гіперестезія, брадикінезія, панічний стан, апатія, гіперсомнія, вертиго, дизартрія, атаксія, розлади пам’яті, ступор, цереброваскулярні порушення, гіперактивність, деперсоналізація, дисфорія, нейропатія, підвищення рефлексів, уповільнення мислення, гіперстезія, гіпотонія; рідко: делірій, ейфорія, акінезія, загальмованість, порушення координації, зниження рефлексів, нав’язливі думки.

Дихальна система: задишка; рідше: астма, легенева кровотеча, ларингіт; рідко: сухість у носі, набряк, дихальна недостатність, гіпоксія, аспіраційна пневмонія.

Шкіра та придатки: сухість шкіри, свербіж, пітливість, висипання; рідше: акне, везикулобульозні висипання, екзема, алопеція, псоріаз, себорея; рідко: макулопапульозні висипання, ексфоліативний дерматит, уртикарія.

Органи чуттів: кон’юнктивіт, біль у вухах; рідше: сухість, біль в очах, дзвін у вухах, отит, порушення смаку, блефарит; рідко: амбліопія, диплопія, фотофобія, крововиливи в око, зниження слуху.

Сечостатева система: нетримання сечі; рідше: цистит, підвищене сечовипускання, гематурія, дизурія, сольовий діатез, ніктурія, альбумінурія, порушення функції нирок, аменорея, менорагія; рідко: порушення еректильної функції, зниження лібідо, біль у молочних залозах, лактація, гінекомастія, пріапізм, цервіцит, аноргазмія, глікозурія, уролітіаз.

Протипоказання.

• Препарат протипоказаний у разі підвищеної чутливості

на будь-який з його компонентів. Арипіпразол, як і інші атипові антипсихотики, протипоказаний для лікування психозів на фоні деменції у пацієнтів похилого віку.

Передозування.

• У клінічних дослідженнях спостерігалися випадки

передозування, які проявлялися сонливістю та блюванням після одноразового прийому до 1 080 мг препарату. При цьому суттєвих змін життєвих функцій, лабораторних показників та ЕКГ не спостерігалося. Специфічного антидоту немає. Хворий повинен прийняти активоване вугілля, необхідно забезпечити постійний моніторинг електрокардіограми, тому що не виключено подовження інтервалу QT. Терапія проводиться симптоматична. Немає інформації щодо ефективності гемодіалізу при передозуванні арипіпразолом.

Особливості застосування.

• Немає даних щодо виникнення резистентності до

терапії арипіпразолом або звикання до нього, але при призначенні препарату слід ретельно вивчити анамнез хворого щодо зловживання або попереднього приймання препарату.

Під час лікування не можна вживати алкоголь.

Арипіпразол може спричинити проблеми з ковтанням (порушення перистальтики стравоходу), це може інколи призводити до аспіраційної пневмонії.

Також важливо уникати перегрівання та дегідратації під час приймання Арипу, оскільки арипіпразол може ускладнити процес зниження температури тіла.

Вагітність. Немає достатнього досвіду застосування препарату вагітними. Тому рекомендується призначати арипіпразол вагітним жінкам тільки у разі, коли очікувана користь значно перевищуватиме можливий негативний ефект на плід.

Лактація. Під час лікування необхідно припинити грудне вигодовування.

Дитячий вік. Немає даних щодо застосування препарату дітям та підліткам.

Препарат може впливати на самооцінку пацієнта, його думки або рухові здатності, тому слід застерегти хворого стосовно утримання від керування автотранспортом та роботи зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Препарати, які індукують CYP3A4 (наприклад

карбамазепін) можуть підвищувати кліренс арипіпразолу та знижувати його концентрацію в плазмі. При комбінованому застосуванні арипіпразолу разом з індукторами CYP3A4 (наприклад карбамазепіном), необхідне подвоєння дози Арипу МТ до 20 - 30 мг на добу. У випадку подальшої відміни карбамазапіну, необхідне зменшення дози Арипу МТ до 10 - 15 мг на добу. Інгібітори CYP3A4 (наприклад кетоконазол) або CYP2D6 (наприклад хінідин, флуоксетин або пароксетин) можуть знижувати елімінацію арипіпразолу та спричинювати підвищений його рівень у плазмі. Тому при комбінованій терапії Арику з вищеназваними препаратами необхідне зменшення дози арипіпразолу наполовину. У разі відміни інгібітора CYP3A4 або CYP2D6, необхідне збільшення дози Арипу МТ.

Немає клінічно значущої взаємодії арипіпразолу з фамотидином, вальпроатом, препаратами літію, декстраметорфаном, варфарином, омепразолом.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати

в недоступному для дітей, сухому місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 2 роки.