03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи
Інструкція для медичного застосування препарату АГІОЛАКС®
Содержание
- 1 основні фізико-хімічні властивості:
- 2 склад:
- 3 Форма випуску.
- 4 Фармакотерапевтична група.
- 5 Фармакологічні властивості.
- 6 Показання для застосування.
- 7 Спосіб застосування та дози.
- 8 Побічна дія.
- 9 Протипоказання.
- 10 Передозування.
- 11 Особливості застосування.
- 12 Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- 13 Умови та термін зберігання.
основні фізико-хімічні властивості:
- дрібні гранули коричневого кольору з
ароматизованим запахом;
склад:
- 5 г гранул (1 чайна ложка) містить:
порошку насіння подорожника (Plantagо ovata) – 2,6 г, порошку насіннєвої лузги подорожника (Plantagо ovata) – 110 мг, порошку плодів сени (Tennevelly Senna) – 500 - 660 мг ( що еквівалентно 15 мг сенозидів);
допоміжні речовини: тальк, акація, заліза оксид, парафін, ароматичні речовини, сахароза.
andnbsp;
Форма випуску.
- Гранули.
andnbsp;
Фармакотерапевтична група.
- Проносні засоби. Код АТС А06А Х10**.
andnbsp;
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Агіолакс® – проносний засіб. Насіння і лузга подорожника, зв’язуючись з водою, набрякають, збільшують об’єм вмісту кишечнику і внаслідок механічного подразнення рецепторів кишечнику посилюють його перистальтику. Активні речовини із плодів сени хімічно подразнюють рецептори слизової оболонки кишечнику і рефлекторно посилюють його перистальтику. Внаслідок посилення секреції муцинів відбувається розм’якшення калових мас і полегшується їх просування.
Фармакокінетика. b-зв’язані глікозиди (сенозиди) не поглинаються у верхньому відділі кишечнику, не розщеплюються травними ферментами людини. Вони перетворюються бактеріями товстого кишечнику в активний метаболіт. Аглікони поглинаються у верхньому відділі кишечнику. При контакті з киснем активний метаболіт окислюється у реїн і сенозиди які знаходяться у крові, головним чином у вигляді глюкуронідів та сульфатів.
Після перорального застосування сенозидів 3 - 6% метаболітів виводяться з сечею, деякі – з жовчю.
Більшість сенозидів (приблизно 90%) виводяться з калом як поліхінони разом з 2 - 6% незмінених сенозидів, сенідинів, активних метаболітів і реїну. У фармакокінетичних дослідженнях з порошком стручків сени (22 мг сенозидів), що приймалися перорально протягом 7 днів, виявлялася максимальна концентрація в крові 100 нанограмів реїну. Накопичення реїну не спостерігалося. Активні метаболіти, наприклад реїн, потрапляють у незначній кількості в грудне молоко.
Волокна подорожника овального погано перетравлюються і не поглинаються. Після перорального застосування вони виводяться з калом, частково розщеплені кишечною флорою товстого кишечнику.
andnbsp;
Показання для застосування.
- Застосовують при запорах, головним чином
хронічних, обумовлених атонією і в’ялою перистальтикою товстого кишечнику (у дітей, у людей похилого віку, в післяопераційний період, під час вагітності); для регулювання стула при геморої, проктиті, тріщинах прямої кишки, у лежачих хворих; підготовка до рентгенологічного дослідження та ендоскопії.
andnbsp;
Спосіб застосування та дози.
- Гранули приймають, не розжовуючи, з великою
кількістю рідини (приблизно 250 мл) після прийманні їжі, переважно ввечері (не раніше, ніж через 30 - 60 хв після приймання їжі). Призначають дорослим і дітям старше 10 років по 5 г або 10 г гранул (1 - 2 чайні ложки) один раз на добу.
Для підготовки до рентгенологічного та ендоскопічного обстежень дорослим призначають одноразово 15 - 30 г (3 - 6 чайні ложки) за 24 год до початку обстеження.
Максимальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 10 г (2 чайні ложки) гранул. Тривалість лікування - не більше 1 - 2 тижнів без консультації лікаря.
andnbsp;
Побічна дія.
- Препарат звичайно добре переноситься. Але при
постійному тривалому застосуванні можуть виникнути розлади балансу води й електролітів. Діарея може призвести до втрати калію, що може спричинити розлад серцевої функції і міастенії, особливо якщо разом приймаються серцеві глікозиди, сечогінні засоби і адренокортикоїдні стероїди. Також можуть виникнути альбумінурія і гематурія. Крім того, може з’явитися білок або кров у сечі, а також пігментна інфільтрація у слизовій оболонці кишечнику (Pseudomelanosis coli), яка минає відразу після припинення прийому препарату. У поодиноких випадках виникає реакція гіперчутливості до препарату. Під час лікування може спостерігатися забарвлення сечі.
andnbsp;
Протипоказання.
- Кишкова непрохідність; декомпенсований цукровий
діабет; гострі запальні стани кишечнику (хвороба Крона, виразковий коліт або апендицит); черевний біль невідомого походження; тяжкого зневоднення з втратами води та електролітів; захворювання паренхіми печінки і нирок; діти до 10 років.
andnbsp;
Передозування.
- Симптоми: коліка і тяжка діарея з втратою рідини та
електролітів.
Лікування. Велика кількість рідини; введення електролітів, особливо калію.
andnbsp;
Особливості застосування.
- Хворим на цукровий діабет слід пам’ятати, що
1 чайна ложка препарату містить приблизно 0,96 г сахарози ( що еквівалентно 0,08 ХО).
Препарат не можна застосовувати тривалий час (більше 1 - 2 тижнів) без медичного дозволу.
Вагітність і період лактації.
Протягом перших 3 місяців вагітності Агіолакс® можна застосовувати тільки під наглядом лікаря і у разі, якщо запор не вдається вилікувати зміною у дієті або за допомогою інших агентів збільшення об’єму.
Маленька кількість активних метаболітів (реїн) виділяється у грудному молоці, але про проносний ефект у немовлят не повідомлялося.
Вплив на здатність керування автомобілем або іншими небезпечними механізмами.
Не впливає.
andnbsp;
Взаємодія з іншими лікарськими засобами.
- У випадках хронічного застосування дефіцит
калію може потенціювати дію ліків, які посилюють скорочувальну функцію серцевого м’яза (серцеві глікозиди). Втрата калію може бути посилена комбінацією з деякими засобами, які збільшують продукцію сечі (діуретики), кортизоном і подібними до кортизону речовинам (адренокортикостероїди) і коренем лакриці.
Кишкове поглинання інших ліків, які приймаються одночасно, може затримуватися.
У інсулінзалежних діабетиків необхідно зменшити дозу інсуліну.
andnbsp;
Умови та термін зберігання.
- Зберігати у недоступному для дітей,
захищеному від вологи місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 5 років.
andnbsp;
andnbsp;