Інструкція для медичного застосування препарату ІФОМІД

міжнародна та хімічна назви:

• Ifosfamide;

2H-1,3,2-оксазафосфорин-2-амін,N,3-біс(2-хлоретил)тетрагідро-, 2-оксид;

основні фізико-хімічні властивості:

• білий або майже білий кристалічний порошок;

склад:

• 1 флакон містить іфосфаміду - 1,0 г.

Форма випуску.

• Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Антинеопластичні засоби. Аналоги азотистого іприту.

Код АТС: L01A А06.

Фармакологічні властивості.

фармакодинаміка. Іфосфамід належить до алкілувальних цитостатиків, похідних оксазафосфоринів. Протипухлинна активність препарату зумовлена алкілуванням нуклеофільних центрів, порушенням синтезу ДНК і блокуванням мітозу пухлинних клітин.

фармакокінетика. Активна речовина препарату являє собою проліки (неактивна транспортна форма). Після внутрішньовенного введення метаболізується в фармакологічно активний метаболіт 4-гідроксиіфосфамід. Біотрансформація іфосфаміду з його перетворенням на активний метаболіт зменшується у пацієнтів з порушенням функції печінки.

Показання для застосування.

• Іфомід слід застосовувати виключно під

наглядом лікарів-онкологів у клініках. Показаннями для його застосування є неоперабельні злоякісні пухлини, які чутливі до Іфоміду, такі як рак легенів, рак яєчників, пухлини яєчка, саркома м’яких тканин, рак молочної залози, рак підшлункової залози, рак нирки, рак шийки матки, злоякісні лімфоми.

Спосіб застосування та дози.

• Загальна доза препарату на курс становить 250–300

мг/кг. Як правило, препарат вводиться внутрішньовенно протягом 5 днів, по 50–60 мг/кг. Якщо показані більш низькі денні дози препарату або загальну дозу слід приймати протягом більш довготривалого періоду, Іфомід може застосовуватись через день (дні 1, 3, 5, 7 і 9) або протягом 10 днів поспіль, при щоденному внутрішньовенному дозуванні 20–30 мг/кг. Якщо попереднє лікування виявилося неефективним, рекомендовано приймати препарат у дозі 80 мг/кг щоденно, протягом 2–3 днів поспіль. Інтервали між курсами лікування повинні становити не менше 4 тижнів. Ці інтервали залежать також від картини периферичної крові і ступеня виявленості можливих побічних ефектів. Іфомід звичайно застосовується у вигляді швидкої внутрішньовенної інфузії (нетривала інфузія). Важливо, щоб концентрація розчину не перевищувала 4 %.

Приготування розчину для ін’єкцій:

Розчиняють у таких пропорціях:

- 200 мг Іфоміду в 5 мл стерильної води для ін’єкцій;

- 500 мг Іфоміду в 13 мл стерильної води для ін’єкцій;

- 1000 мг Іфоміду в 25 мл стерильної води для ін’єкцій;

- 2000 мг Іфоміду в 50 мл стерильної води для ін’єкцій.

Для внутрішньовенної інфузії вищезазначений розчин слід розбавити в 500 мл розчину Рінгера або аналогічного середовища для інфузії. Час інфузії становить 30 хвилин або 1–2 години.

Суха речовина легко розчиняється при енергійному струшуванні протягом andfrac12;-1 хв. після додавання розчинника до ампули для ін’єкції. Якщо не сталося розчинення препарату, він має постояти протягом декількох хвилин. Використовують розчин одразу ж після приготування.

Побічна дія.

• З боку шлунково-кишкового тракту і печінки: залежно від дози приблизно в 80 % випадків

спостерігаються нудота і блювання, які можна попередити або зменшити призначенням протиблювотних препаратів. У поодиноких випадках – порушення функції печінки, які найбільш вірогідні після терапії етопозидом і цисплатином, що проводилася раніше.

З боку системи кровотворення: пригнічення кровотворення і зміна картини периферичної крові. Лейкопенія (до 700–3600/мм3) спостерігається, як правило, на 8–10-й день; тромбоцитопенія. Відновлення показників периферичної крові відбувається протягом наступних 8 днів.

З боку сечовидільної системи: порушення функції нирок, підвищення рівнів креатиніну і сечовини в плазмі, виникнення циститу. Через несвоєчасну діагностику і профілактику, особливо у дітей, можливий розвиток симптомів, характерних для синдрому Фанконі: лужна реакція сечі, протеїнурія, глюкозурія, гіпоаміноацидурія (підвищення в крові глютатіону, треоніну і серину), фосфатурія.

З боку нервової системи: енцефалопатія (дезорієнтація, сплутаність свідомості), яка може бути різного ступеня тяжкості звичайно є оборотною.

Дерматологічні реакції: оборотна алопеція.

Інші: зниження імунітету, порушення функції статевих залоз.

Застосування Іфоміду, як і більшості протипухлинних препаратів, пов’язане з ризиком розвитку вторинних пухлин (пізнє ускладнення терапії).

Протипоказання.

виражена гіпоплазія кісткового мозку;

порушення функції нирок;

двостороннє порушення відтоку сечі;

гіпопротеїнемія;

періоди вагітності та лактації;

підвищена чутливість до Іфоміду.

Передозування.

• Симптоми: посилення побічних ефектів препарату. Антидоту не існує.

Особливості застосування.

• Терапію Іфомідом слід проводити в сполученні з

уромітексаном - для попередження уротоксичних ефектів. Хворим з однією ниркою підбір доз препарату проводять індивідуально. Не можна проводити хіміотерапію раніше, ніж через 3 місяці після нефректомії. Перед початком лікування необхідно відновити відтік сечі в разі його порушення, провести санацію осередків хронічної інфекції, корекцію порушень водно-електролітного обміну. Для профілактики і зменшення побічних ефектів слід регулярно проводити аналізи крові і сечі, контролювати діурез, своєчасно застосовувати симптоматичну терапію: протиблювотні засоби на ранньому етапі лікування (метоклопрамід, фенотіазин), при вираженій лейкопенії - призначати гемотрансфузії, за показаннями - антибіотики і/або протигрибкові засоби.

Жінки дітородного віку повинні користуватися протизаплідними засобами під час лікування препаратом і протягом, як мінімум, 3 місяців після закінчення терапії.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Іфомід посилює гіпоглікемізуючу дію

протидіабетичних засобів. При одночасному застосуванні з алопуринолом посилюється пригнічуючий вплив Іфоміду на кровотворення. В разі одночасного застосування цисплатину можливе посилення нефротоксичної, гематотоксичної і нейротоксичної дії Іфоміду. Іфомід може посилювати шкірні реакції на опромінення. Терапія Іфомідом може зменшувати ефективність вакцин або імунодепресантів.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі від +8 ОС до

+15 ОС, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.