Інструкція для медичного застосування препарату ІЗОПТИН® SR

міжнародна та хімічна назви:

• верапаміл; a-[3-[[2-(3,4-диметоксифеніл) -

етил]метиламіно]пропіл] - 3,4 – диметокси - a - (1-метилетил) бензолацетонітрилу моногідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки світло-зеленого кольору у формі

капсули. Таблетки з обох боків мають поперечні риски;

склад:

• 1 таблетка містить 240 мг верапамілу

гідрохлориду;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна ; натрію альгінат; повідон; магнію стеарат; вода очищена; оболонка: гіпромелоза; макрогол 400; макрогол 6000; тальк; титану діоксид; хіноліновий жовтий, алюмінієвий лак Е 104 + Е132; індиготин; віск.

 

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

 

Фармакотерапевтична група.

• Селективний антагоніст кальцію з переважною дією на серце, похідне фенілалкіламіну. Код АТС С08D A01.

Фармакологічні властивості.

Верапаміл блокує трансмембранний потік іонів кальцію у клітини серця та гладеньких м’язів судин. Він безпосередньо зменшує потребу міокарда в кисні за рахунок впливу на енергетично затратні процеси метаболізму в клітинах міокарда та зменшення постнавантаження.

Завдяки блокуванню кальцієвих каналів гладенької мускулатури коронарних артерій приплив крові до міокарда посилюється, навіть у постстенотичних ділянках, і спазм коронарних артерій знімається. Ці властивості визначають антиішемічну та антиангінальну ефективність верапамілу при всіх формах ішемічної хвороби серця.

Антигіпертензивна ефективність верапамілу зумовлена зменшенням опору периферичних судин без збільшення частоти серцевих скорочень в якості рефлекторної відповіді. Небажаних змін фізіологічних величин тиску крові не спостерігається.

Верапаміл має виражену антиаритмічну дію, особливо при надшлуночковій аритмії. Він затримує проведення імпульсу в атріовентрикулярному вузлі, внаслідок чого, залежно від типу аритмії, відновлюється синусовий ритм та/або частота скорочень шлуночків нормалізується.

Фармакокінетика. Верапаміл швидко та майже повністю всмоктується в тонкому кишечнику. Ступінь всмоктування становить 90 – 92%. Максимальна концентрація у плазмі досягається через 1 - 2 год. після прийому дози. Період напіввиведення становить 3 - 7 год. при однократному та 4,5 - 12 годин – при курсовому прийомі. Зв’язування з білками плазми - 90%. Верапаміл майже повністю метаболізується, внаслідок чого утворюються різні метаболіти. Серед цих метаболітів тільки норверапаміл є фармакологічно активним.

Верапаміл та його метаболіти виводяться в основному через нирки; лише 3 - 4% виводиться в незміненому вигляді. 50% введеної дози виводиться протягом 24 год., 70% виводиться - 5 днів. До 16% препарату виводиться з фекаліями. Нещодавно одержані дані свідчать, що немає різниці у фармакокінетиці верапамілу у людей із здоровими нирками та у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності. Період напіввиведення зростає у пацієнтів з цирозом печінки завдяки низькому кліренсу та великому об’єму розподілення.

Середня абсолютна біодоступність у здорових суб’єктів після однократного прийому препарату становить 22%, що пояснюється екстенсивним печінковим метаболізмом першого проходження. Біодоступність збільшується у 1,5 – 2 рази після багаторазового прийому.

У дослідженнях із багаторазовим застосуванням дози, прийнятої натщесерце, біодоступність верапамілу з таблеток пролонгованої дії Ізоптин(R)SR, яка визначалась величиною AUC, була такою самою, як і його біодоступність із звичайних таблеток Ізоптину(R). Швидкість всмоктування, звичайно, була різною. У рандомізованому, перехресному дослідженні у здорових добровольців при призначенні Ізоптину(R)SR з їжею максимальні концентрації (Cmax) верапамілу у плазмі досягали 79 нг/мл, час досягнення максимальної концентрації (tmax) становив 7, 71 год. і AUC (0 – 24 год.) – 841 нг-год/мл. Коли Ізоптин® SR призначався натщесерце, Cmax верапамілу становили 164 нг/мл, tmax – 5, 21 год. і AUC (0 – 24 год. ) – 1478 нг-год/мл. Такі самі результати були показані і для норверапамілу.

 

Показання для застосування.

Ізоптин(R)SR показаний для лікування ішемічної хвороби серця, включаючи: хронічну стабільну стенокардію (класична стенокардія напруження); стенокардію спокою; вазоспастичну стенокардію (варіантна стенокардія, стенокардія Принцметала).

Ізоптин(R)SR показаний при пароксизмальній надшлуночковій тахікардії; тріпотінні/мерехтінні передсердь (за винятком синдрому Вольфа – Паркінсона - Уайта (WPW).

Ізоптин(R)SR показаний для лікування артеріальної гіпертензії.

 

Спосіб застосування та дози.

Таблетки Ізоптину(R)SR призначають пацієнтам, яким показані високі добові дози верапамілу. При переході від прийому звичайних таблеток до таблеток пролонгованої дії, середня добова доза у міліграмах повинна залишатися такою ж.

Дозу верапамілу призначають залежно від ступеня тяжкості захворювання; багаторічний клінічний досвід показав, що середня добова доза становить від 240 до 480 мг. Добова доза при тривалому пероральному лікуванні не повинна перевищувати 480 мг, можливе тільки тимчасове її збільшення. Тривалість лікування не обмежена. Прийом верапамілу не слід переривати раптово після довготривалого лікування. Дозу треба зменшувати поступово.

У пацієнтів з порушеною функцією печінки дія верапамілу посилюється і пролонгується завдяки повільному метаболізму препарату залежно від ступеня порушення функції печінки. У таких випадках дозу призначають з особливою обережністю і лікування необхідно починати з нижчих доз (наприклад, 1 таблетка Ізоптину(R) 40 мг 3 – 4 рази на день).

Рекомендовані дози для дорослих:

Ішемічна хвороба серця, пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія, тріпотіння та фібриляція передсердь : 240 – 480 мг на добу (1 - 2 таблетки Ізоптину(R)SR).

Гіпертензія: 240 – 480 мг на добу (1 – 2 таблетки Ізоптину(R)SR).

Таблетки необхідно приймати ковтаючи їх цілими і запиваючи достатньою кількістю рідини, краще під час прийому їжі або відразу після неї.

 

Побічна дія.

Застосування верапамілу може асоціюватися з небажаними явищами з боку серцево-судинної системи (атріовентрикулярний блок, синусова брадикардія, зупинка синусового вузла або асистолія).

Іноді може розвинутися або загостритися серцева недостатність, значне зниження артеріального тиску та/або ортостатичні реакції.

Дуже рідко у пацієнтів, які приймали верапаміл, спостерігалось збільшення частоти серцевих скорочень (тахікардія).

Повідомлялося про досить часте виникнення нудоти (рідко – блювання), метеоризму або запорів.

У поодиноких випадках можуть з’явитися головний біль, нервозність, запаморочення, стомлюваність, сенсорні розлади, такі як дзвін у вухах, парестезія, нейропатія та тремор, пітливість, почервоніння шкіри та відчуття жару.

Рідко повідомлялося про алергічні реакції (еритема, свербіж, кропив’янка, макулопапілярна екзантема та еритромелалгія. Дуже рідко повідомлялося про бронхоспазм.

Можуть виникати периферичні набряки як наслідок місцевого розширення артеріол. Також повідомлялося про транзиторне підвищення рівнів трансаміназ та/або лужної фосфатази, що, вірогідно, є ознакою алергічного гепатиту.

Значне зниження переносимості глюкози та імпотенція спостерігалися рідко.

В поодиноких випадках у пацієнтів похилого віку при довготривалій терапії розвивалась гінекомастія, яка повністю минала після відміни препарату.

Дуже рідко спостерігались крововиливи у шкіру або слизові оболонки (пурпура). Були окремі повідомлення про фотодерматити.

Рідко спостерігалися м’язова слабкість, біль у м’язах та суглобах.

У поодиноких випадках повідомлялося про ангіоневротичний набряк, синдром Стівенс-Джонсона. Дуже рідко повідомлялося про гіперплазію ясен (гінгівіт та кровотеча), яка минала після відміни препарату.

 

Протипоказання.

Кардіогенний шок.

Гостра фаза інфаркту міокарда з ускладненнями (брадикардія, гіпотензія, недостатність лівого шлуночка).

Тяжкі порушення провідності (AV блокада II і III).

Синдром слабкості синусового вузла (якщо не імплантований штучний водій ритму).

Некомпенсована серцева недостатність.

Фібриляція/тріпотіння передсердь та супутній синдром Вольфа-Паркінсона-Уайта (ризик виникнення шлуночкової тахікардії).

Відома гіперчутливість до верапамілу або до будь-якого компонента препарату.

Вагітність (перші 6 місяців) та годування груддю.

 

Передозування.

Симптоми отруєння при передозуванні верапамілом залежать від кількості прийнятого препарату, часу, коли були вжиті детоксикаційні заходи, та віку пацієнта.

Переважають такі симптоми:

зниження артеріального тиску (в деяких випадках до рівнів, які неможливо визначити); симптоми шоку, втрата свідомості; AV блокада I і II ступенів, часто у вигляді періодів Венкебаха; повна AV блокада, AV дисоціація, синусова брадикардія, блокада синусового вузла, зупинка серця або асистолія.

Терапевтичні заходи спрямовані на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

 

Загальні заходи: промивання шлунка рекомендується навіть у разі, якщо минуло більше 12 годин з моменту прийому препарату і моторика шлунково-кишкового тракту не визначається (відсутність кишкових шумів). Загальні реанімаційні заходи включають непрямий масаж серця, штучне дихання, дефібриляцію, кардіостимуляцію.

Гемодіаліз не показаний. Гемофільтрація та, можливо, плазмофорез може бути корисним (антагоністи кальцію добре зв’язуються з білками плазми).

Особливі заходи: усунення кардіодепресивних впливів, гіпотензії і брадикардії. Специфічним антидотом є кальцій: внутрішньовенно вводять 10-30 мл 10% розчину глюконату кальцію (2,25 – 4,5 ммоль). За необхідності можна повторити введення або провести додаткову уповільнену крапельну інфузію (напр., 5 ммоль/год.).

Додаткові заходи: при AV блокаді II і III ступенів, синусовій брадикардії, зупинці серця застосовують атропін, ізопротеренол, орсипреналін або кардіостимуляцію.

У випадку гіпотензії внаслідок кардіогенного шоку та артеріальної вазодилятації застосовують допамін (до 25 мкг/кг за хв.), добутамін (до 15 мкг/кг за хв.), або норадреналін. Концентрації кальцію у сироватці повинні відповідати верхній межі норми або бути трохи вищими норми. У зв’язку з вазодилятацією на ранніх етапах здійснюється введення замісної рідини (розчин Рингера або фізіологічний розчин).

 

Особливості застосування.

При призначенні верапамілу та визначенні його дози особливу увагу слід приділяти пацієнтам:

з AV блокадою І ступеня;

з гіпотензією (систолічний артеріальний тиск andlt; 90 мм рт. ст.;

з брадикардією (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину);

з тяжкими порушеннями функції печінки (див.

Спосіб застосування та дози.

з прогресуючою м’язовою дистрофією.

 

Вагітність та годування груддю: верапаміл у формі таблеток може бути призначений з обережністю під час вагітності (в останній триместр), якщо очікувана користь перевищує можливий ризик для матері і дитини. Якщо жінці, яка годує груддю, показаний прийом верапамілу, на цей час годування груддю слід припинити.

 

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами: залежно від індивідуальної реакції здатність до керування транспортними засобами або роботи з механізмами може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при зміні гіпотензивного препарату, а також при одночасному прийомі препарату з алкоголем.

 

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

 

 Клас ліків
 
 
 Можливі ефекти
 


 
 Антиаритмічні засоби,
 бета-блокатори, інгаляційні анестетики
 
 
 Взаємне посилення
 кардіоваскулярних ефектів (посилення AV блоку, ще більше зменшення ЧСС,
 індукування серцевої недостатності, значне зниження артеріального тиску).
 


 
 Антигіпертензивна засоби,
 діуретики, судинорозширювальні препарати
 
 
 Посилення антигіпертензивного
 ефекту.
 


 
 Дигоксин
 
 
 Підвищення рівнів дигоксину у
 плазмі через зменшену ниркову екскрецію (треба слідкувати за симптомами
 передозування дигоксином, визначаючи показники його концентрації у плазмі і,
 якщо необхідно, зменшити дозу глікозиду.
 


 
 Хінідин
 
 
 Значне зниження артеріального
 тиску. У пацієнтів з обструктивною кардіоміопатією може виникнути набряк
 легенів.
 


 
 Карбамазепін
 
 
 Посилення ефектів карбамазепіну,
 посилення нейротоксичності.
 


 
 Циметидин
 
 
 Вірогідне підвищення рівнів
 верапамілу в плазмі.
 


 
 Літій
 
 
 Послаблення ефектів літію,
 посилення нейротоксичності літію.
 


 
 Рифампіцин, фенітоїн,
 фенобарбітал
 
 
 Зменшення концентрації в плазмі
 та послаблення ефектів верапамілу.
 


 
 Теофілін
 
 
 Збільшення рівнів теофіліну в
 плазмі.
 


 
 Празозин
 
 
 Збільшення рівнів празозину в
 плазмі.
 


 
 Циклоспорин
 
 
 Збільшення рівнів циклоспорину в
 плазмі.
 


 
 Мідазолам
 
 
 Збільшення рівнів мідазоламу в
 плазмі.
 


 
 М’язові релаксанти
 
 
 Верапаміл посилює ефекти
 релаксантів.
 


 
 Ацетилсаліцилова кислота
 
 
 Збільшення ризику кровотечі.
 


 
 Етанол (алкоголь)
 
 
 Уповільнення розпаду етанолу та
 підвищення його рівнів у плазмі, посилення дії алкоголю.
 


 
 Грейпфрутовий сік
 
 
 Підвищення рівнів верапамілу в
 плазмі.
 

 

 

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С.

Термін зберігання - 3 роки.