Інструкція для медичного застосування препарату ІБУПРОФЕН

мiжнародна та хiмiчна назва: ібупрофен, 1-2-(4-ізобутилфеніл) - пропіонова кислота;

основнi фiзико-хiмiчнi властивості: таблетки, вкриті оболонкою, білого кольору, з двоопуклою поверхнею;

склад:

• 1 таблетка мiстить ібупрофену - 0,2 г;

допомiжнi речовини: крохмаль картопляний, магнію стеарат або кальцію стеарат, полівінілпіролідон, метилцелюлоза водорозчинна, твін -80, титану діоксид, емульсія КЕ 10-16.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Нестероїдні протизапальні та протиревматичні

засоби. Похідні пропіонової кислоти. Ібупрофен. Код АТС М01А Е01.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка.

Ібупрофен - нестероїдний протизапальний засіб, похідна пропіонової кислоти. Має виражені аналгетичні, жарознижувальні та протизапальні властивості. Дія препарату грунтується на пригніченні синтезу простагландинів. Крім того, ібупрофен гальмує викликану АДФ і колагеном агрегацію тромбоцитів.

Препарат більш ефективний на початкових стадіях запального процесу без різких змін з боку суглобів. За протизапальною активністю поступається індометацину, вольтарену. Проте слід враховувати притаманну препарату індивідуальну вибірковість ефекту, добру переносимість, відсутність подразнення з боку шлунково-кишкового тракту під час тривалого, багаторазового застосування.

Фармакокiнетика.

Швидко і добре всмоктується у шлунково-кишковому тракті. При прийомі 0,2 г ібупрофену натщесерце внутрішньо, максимальна концентрація у крові досягається протягом 30 - 45 хвилин. Така ж доза, прийнята з їжею, всмоктується повільніше і максимальної концентрації в крові досягає через 1,5 - 3 години.

Ефективна терапевтична концентрація для знеболювального ефекту становить 10 мг/л, для протизапального - 15 мг/л. Зв’язування з білками плазми становить 99 %. Період напіввиведення - 2 - 2,5 години, при захворюваннях печінки і нирок збільшується до 3,5 годин. Препарат повільно проникає у порожнину суглоба, але затримується в синовіальній тканині, утворюючи в ній більші концентрації, ніж у плазмі крові, і повільно виводиться з неї після відміни препарату. Ібупрофен активно метаболізується у печінці з утворенням неактивних метаболітів, які елімінуються з сечею у незміненому вигляді.

Показання для застосування.

• Препарат рекомендується для лікування

ревматоїдного артриту, деформуючого остеоартрозу, анкілозуючого спондилиту та при різних формах суглобових і позасуглобових ревматоїдних захворювань.

Препарат також рекомендується для зняття зубного, менструального, головного болю, при мігрені, невралгії, пропасних станах, симптомах застуди і грипу.

Спосіб застосування та дози.

• Ібупрофен призначають дорослим і дітям

після 12 років внутрішньо після вживання їжі по 0,2 г 3 - 4 рази на добу. Для досягнення швидкого лікувального ефекту доза може бути збільшена до 0,4 г 3 рази на день. При досягненні лікувального ефекту добову дозу зменшують до 0,6 - 0,8 г.

Рекомендується першу денну дозу приймати вранці до їжі (для швидкого всмоктування), запиваючи чаєм, а решту дози - протягом дня після їжі (для більш поступового всмоктування).

Не приймати більше 6 таблеток протягом 24 годин. Не повторювати прийом частіше ніж через 4 години.

Побiчна дiя. Звичайно препарат переноситься добре, в окремих випадках можливі гастралгія, печія, нудота, блювання, метеоризм, головний біль, шкірні алергійні реакції. У деяких ослаблених хворих можливі шлунково-кишкові кровотечі, бронхоспазм. В окремих випадках можуть виникнути порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз). В поодиноких випадках – порушення функції зору (порушення сприймання кольорів, скотома, амбліопія).

При появі побічних ефектів необхідно негайно припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.

Протипоказання.

• Гіперчутливість до препарату, гостра виразка шлунка

та 12-палої кишки, третій триместр вагітності.

Не призначати дітям віком до 12 років без консультації лікаря.

Передозування.

• Симптоми передозування: розлади центральної нервової

системи, такі як головний біль, запаморочення, загальмованість, втрата свідомості, а також біль у животі, нудота, блювання. Крім того, можуть з’являтися гіпотензія, пригнічення дихання та ціаноз. Спеціального антидоту немає.

Особливостi застосування. Необхідно дотримуватись обережності при призначенні препарату особам з виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки в анамнезі, при гастритах, ентеритах, колітах, хронічних гепатитах, цирозі печінки, порушеннях функції нирок. Потрібний регулярний контроль функції нирок, клінічне і біохімічне дослідження крові. В поодиноких випадках розладу зору потрібно терміново припинити застосування препарату.

З великою обережністю призначають препарат в період годування груддю.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами. При одночасному застосуванні з дигоксином, дифеніном, препаратами літію ібупрофен може змінювати концентрацію зазначених препаратів. Ібупрофен зменшує дію сечогінних та антигіпертензивних засобів. При одночасному застосуванні з калійзберігаючими діуретиками може розвиватися гіперкаліємія. При прийомі ібупрофену з глюкокортикоїдами та іншими нестероїдними протизапальними засобами підвищується ризик побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Ібупрофен може збільшити концентрацію і токсичну дію на організм метотрексату.

Взаємодія ібупрофену з непрямими коагулянтами і пероральними цукрознижувальними засобами не виявлена, проте при одночасному застосуванні необхідний регулярний контроль за вмістом глюкози і величиною протромбінового індексу.

Одночасний прийом ацетилсаліцилової кислоти знижує рівень ібупрофену в плазмі крові.

Умови та термiн зберiгання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 250 С. Термін придатності - 3 роки.