Інструкція для медичного застосування препарату ЦЕФТРИАКСОН-МІЛІ

міжнародна та хімічна назви: цефтриаксон; (Z)-7-and#61531;2-(2-амінотіазол-4-іл)-2-метоксиіміноацетамідоand#61533;-3-and#61531;(2,5дигідро-6-гідрокси-2-метил-5-оксо-1,2,4триазин-3-іл)тіометилand#61533;-3-цефем-4-карболова кислота, динатрієва сіль;

основні фізико-хімічні властивості:

• білий або біло-жовтий кристалічний порошок,

легкорозчинний у воді.

склад:

• кожний флакон містить цефтриаксон натрію у кількості, еквівалентній 0,5

г або 1г безводного цефтриаксону;

Форма випуску.

• Порошок для

приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Цефаласпорини і споріднені речовини. Цефтриаксон.

Код АТС J01D A13.

Фармакологічні властивості:

· фармакодинаміка. Бактерицидна дія цефтриаксону зумовлена пригніченням синтезу компонентів клітинної мембрани. У разі клінічних інфекцій цефтриаксон активний проти таких видів мікроорганізмів:

аеробні грамнегативні бактерії - Enterobacter aerogenes, Enterobacter cloacae, Eschеrichia coli, Klebsiella pneumoniae, Neisseria gonorrhoeae (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii, Serratia marcescens, Haemophilius influenzae і parainfluenzae, Moraxella catarrhalis та Capnocytophagia spp; препарат також активний проти деяких штамів Pseudomonas aeruginosa і Haemophilius ducreyi,

аеробні грампозитивні бактерії - Staphylococcus aureus (включаючи штами, що продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичні стрептококи групи А), Streptococcus agalactiae (стрептококи групи B) та Streptococcus pneumoniae.

Нечутливими до цефтриаксону є більшість штамів ентерококів, Streptococcus faecalis та стрептококи групи D;

· фармакокінетика. Після одноразового внутрішньовенного застосування препарату його пікові концентрації в плазмі досягаються через 0,5 год. (див. таблицю 1). Цефтриаксон добре проникає у різноманітні тканини та рідини організму. Високі концентрації препарату виявляються в дихальних шляхах, кістках і суглобах, у сечовивідному тракті, шкірі та підшкірній клітковині, в органах черевної порожнини. Препарат швидко проникає у ліквор, особливо при запальному процесі в мозкових оболонках.

Таблиця 1.

Концентрації цефтриаксону (мкг/мл) у плазмі крові після одноразового застосування

 Доза/шлях
 
 
 Години
 


 
 0,5
 
 
 1
 
 
 2
 
 
 4
 
 
 6
 
 
 8
 
 
 12
 
 
 16
 
 
 24
 


 
 0,5
 г в/в
 
 
 82
 
 
 59
 
 
 48
 
 
 37
 
 
 29
 
 
 23
 
 
 15
 
 
 10
 
 
 5
 


 
 0,5
 г в/м
 
 
 22
 
 
 33
 
 
 38
 
 
 35
 
 
 30
 
 
 26
 
 
 16
 
 
 Нв
 
 
 5
 


 
 1г
 в/в
 
 
 151
 
 
 111
 
 
 88
 
 
 67
 
 
 53
 
 
 43
 
 
 28
 
 
 18
 
 
 9
 


 
 1 г
 в/м
 
 
 40
 
 
 68
 
 
 76
 
 
 68
 
 
 56
 
 
 44
 
 
 29
 
 
 Нв
 
 
 Нв
 


 
 2 г
 в/в
 
 
 257
 
 
 192
 
 
 154
 
 
 117
 
 
 89
 
 
 74
 
 
 46
 
 
 31
 
 
 15
 

“Нв” – не визначається.

Препарат зворотно зв’язується з білками плазми; зв’язування зменшується з 95% при концентрації його в плазмі 25 мкг/мл до 85% - при 300 мкг/мл. У здорових людей час напіввиведення цефтриаксону становить 5,8 - 8,7 год., що є найвищим показником серед цефалоспоринів. Це дає змогу застосовувати препарат 1 раз на добу або, в окремих випадках, кожні 12 год. Цефтриаксон має два шляхи виведення: 33 - 67% препарату виділяється в незміненому стані із сечею, а частина, що залишилася, виділяється з жовчю і руйнується кишковою мікрофлорою, знаходячись у калі у вигляді неактивних метаболітів. Ця властивість препарату дає змогу застосовувати його без ризику при порушенні функцій печінки або нирок, оскільки при патології одного з цих органів збільшується виділення препарату альтернативним шляхом. Проте при ускладненій нирковій недостатності (кліренс креатиніну andlt;10 мл/хв.) або при одночасній наявності печінкової та ниркової патології необхідно проводити моніторинг концентрації цефтриаксону в крові і застосовувати його у дозі не більше 2 г на добу. При застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна.

Показання для застосування. Цефтриаксон показаний для лікування таких інфекцій, викликаних чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції нижніх відділів дихальних шляхів, інфекції шкіри та її придатків, інфекції сечовивідних шляхів, неускладнена гонорея, запальні захворювання органів таза, бактеріальна септицемія, інфекції кісток і суглобів, інфекції органів черевної порожнини, менінгіт, профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях. Також препарат застосовується для лікування повторних інфекцій у хворих з ослабленим імунітетом, у тому числі в онкологічних хворих.

Спосіб застосування та дози. Цефтриаксон-мілі можна застосовувати внутрішньовенно або внутрішньом’язово. Дозу в 2 г рекомендується вводити внутрішньовенно у вигляді інфузії. Звичайна добова доза для дорослих дорівнює 1 - 2 г одноразово (залежно від типу і тяжкості інфекції). Максимальна добова доза для дорослих не повинна перевищувати 4 г (розподілена на два введення у рівній кількості). Для лікування різноманітних тяжких інфекцій у дітей (крім менінгіту) рекомендована добова доза становить 50 - 70 мг/кг (але не більше 2 г) у 2 введення через кожні 12 год. Лікування Цефтриаксоном-мілі необхідно продовжувати ще протягом 2 діб після зникнення клінічних ознак інфекції. Тривалість терапії при більшості інфекцій становить 4 - 14 діб, але при ускладнених або хронічних інфекціях може виникнути потреба у більш тривалому лікуванні.

Для лікування менінгіту потрібне перше введення “ударної” дози - 75 мг/кг, подальше лікування слід проводити добовою дозою 100 мг/кг, але не більше 4 г (по 2 введення через кожні 12 год.). Для лікування неускладненої гонококової інфекції рекомендується одноразове внутрішньом’язове введення 250 мг препарату. Передопераційне введення (хірургічна профілактика) - 1 г (іноді 2 г) одноразово за 1,5 - 2 год. до операції. При інфекціях, викликаних Streptococcus pyogenes, лікування повинно тривати не менше 10 діб. Корекція дози у хворих з порушенням функцій печінки або нирок не потрібна; проте у хворих із тяжкою нирковою недостатністю (при проведенні гемодіалізу) або при одночасній недостатності функцій печінки і нирок необхідний моніторинг концентрації препарату в крові.

Внутрішньовенне введення. Цефтриаксон-мілі застосовується внутрішньовенно у вигляді інфузії протягом 15 - 30 хв.

Рекомендована концентрація 10 - 40 мг/мл, проте можна застосовувати і менші концентрації. У флакон необхідно додати відповідний розчинник із розрахунку: 9,6 мл розчинника на 1 г порошку.

Після розчинення в 1 мл розчину міститься близько 100 мг цефтриаксону. Цефтриаксон-мілі потрібно вводити здебільшого у вигляді інфузії. Проте у невідкладних випадках його можна вводити безпосередньо у вигляді внутрішньовенної ін’єкції (повільно) протягом

2 - 4 хв. Цефтриаксон – Мілі сумісний з декстрозою і фізіологічним розчином.

Внутрішньом'язове введення. Цефтриаксон-Мілі можна застосовувати внутрішньом'язово. У флакон необхідно додати відповідний розчинник із розрахунку 3,6 мл розчинника на 1 г порошку.

Після розчинення в кожному 1 мл розчину міститься близько 250 мг цефтриаксону. Цефтриаксон - Мілі необхідно вводити точно в глибину великого м’яза. Введення глибоко у сідницю або введення сумісно з 1% розчином лідокаїну зменшує біль у місці введення.

Побічна дія. Місцеві реакції - біль, ущільнення в місці введення. Дуже рідко після внутрішньовенного введення може спостерігатись флебіт.

Реакції гіперчутливості – висипка на шкірі; дуже рідко - свербіж, пропасниця та озноб. Гематологічні реакції - еозинофілія, тромбоцитоз, лейкопенія; дуже рідко - анемія, нейтропенія, лімфопенія, тромбоцитопенія та подовження протромбінового часу.

З боку травного тракту - діарея; в окремих випадках – нудота та блювання.

З боку печінки – підвищення активності АсТ і АлТ; дуже рідко - підвищення лужної фосфатази та білірубіну.

З боку нирок - підвищення рівня азоту сечовини крові; дуже рідко - підвищення креатиніну і циліндрурія.

З боку центральної нервової системи - дуже рідко і можуть включати головний біль і запаморочення.

З боку сечостатевої системи - моніліаз або кольпіт.

При застосуванні Цефтриаксону-мілі іноді підвищувалось виділення поту, з’являлось відчуття припливів.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний хворим з алергією на Цефтриаксон - Мілі або інші антибіотики цефалоспоринового ряду.

Передозування.

• Симптоми: можливий розвиток оборотної енцефалопатії.

Лікування: при необхідності проводять симптоматичну терапію. Специфічного антидоту немає. Ефективний гемодіаліз або перитонеальний діаліз.

Особливості застосування. Відомі випадки виникнення псевдомембранозного коліту на фоні застосування Цефтриаксону - Мілі або інших антибіотиків із групи цефалоспоринів. Застосування Цефтриаксону - Мілі, як і інших антибіотиків широкого спектра дії, може змінювати нормальну флору товстого кишечнику і провокувати надмірний ріст грибів роду Candida.

Вагітність і лактація. Під час вагітності Цефтриаксон-Мілі можна застосовувати лише в тих випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик для плода. Необхідно обережно застосовувати препарат у жінок, які годують груддю, оскільки Цефтриаксон - Мілі у незначних концентраціях виділяється з грудним молоком. Установлена безпечність та ефективність застосування цефтриаксону у новонароджених, а також у дітей молодшого та старшого віку; проте у недоношених немовлят препарат необхідно застосовувати обережно.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Прийом алкоголю під час застосування

Цефтриаксону - Мілі може призвести до дисульфірамоподібної реакції. Одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, гепарином або тромболітиками може підвищити ризик кровотечі.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у прохолодному (при температурі не

вище 250С), сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці.

Термін зберігання - 2 роки.

Приготовлений розчин препарату для внутрішньовенного введення необхідно використовувати негайно, однак розчин для внутрішньом’язового введення залишається стабільним 1 - 3 доби при кімнатній температурі і 3 - 10 діб у холодильнику (при t 4oC). Колір приготовленого розчину може змінюватися від світло-жовтого до бурштинового, залежно від тривалості зберігання, концентрації та виду розчинника.