Інструкція для медичного застосування препарату ТОТАЦЕФ

міжнародна та хімічна назви:

• цефазолін ,

(6R,7R)-3[[(5-метил-1,3,4-тіадіазол-2-іл)сульфаніл]метил]-8-оксо-7-[(1Н-тетразол-I-ілацетил)-аміно]-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ене-2-карбоксилат;

основні фізико-хімічні властивості:

• білий або майже білий кристалічний порошок;

склад:

• кожен флакон містить натрію цефазоліну для

ін’єкцій у кількості, еквівалентній вмісту 500 мг або 1 г цефазоліну;

допоміжні речовини: відсутні.

Форма випуску.

Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибіотики цефалоспоринового ряду. Код АТС J01 DA04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Тотацеф має бактерицидну дію, в основі якої лежить інгібування синтезу компонентів клітинної стінки бактерій. Препарат найбільш активний, in vitro і в клінічній практиці, у відношенні:

Staphylococcus aureus (пеніцилін-чутливі і пеніцилін-резистентні штами);

Staphylococcus epidermidis;

бета-гемолитичних стрепрококів групи А та інших штамів стрептококів, (багато штамів ентерококів можуть виявитися стійкими);

Streptococcus pneumoniae (колишня назва Diplococcus pneumoniae);

Escherichia col;

Proteus mirabilis;

Klebsiella spp.;

Enterobacter aerogenes;

Haemophilus influenzae;

Clostridium perfringens;

Neisseria gonorrhoeae;

Salmonella typhi;

Shigella disenteriae, Shigella flexneri.

Стійкі до цефазолину більшість штамів Enterobacter cloacea, індол-позитивний Proteus (P.vulgaris), Morganella morganii (колишня назва Proteus morganii), Providencia rettgeri ( Proteus rettgeri), Serratia, Pseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus (колишня назва Mima і Herellea spp.).

Фармакокінетика.

Тотацеф після внутришньом’язового і внутрішньовенного введення дуже швидко виявляється у високих концентраціях у сироватці. Препарат легко проникає в тканини різних органів, зjокрема, у легені, мигдалики, стінку жовчного міхура і апендикс. Тотацеф також виявляється у високих концентраціях у жовчі, синовіальній рідині, у тканинах ока. При обструкції жовчних шляхів концентрації препарату в жовчі зменшується. Препарат практично не проникає через гемато-енцефалічний бар’єр.

Динаміка зміни концентрації Тотацефу в плазмі крові в залежності від дози та шляху введення представлена в таблицях:

 Концентрація
 в плазмі крові (мкг/мл) після внутрішньом’язового введення
 


 
 Доза
 
 
 1/2 години
 
 
 1 година
 
 
 2 години
 
 
 4 години
 
 
 6 годин
 
 
 8 годин
 
 
 10 годин
 


 
 250 мг
 
 
 15,5
 
 
 17
 
 
 13
 
 
 5,1
 
 
 2,5
 
 
 
 
 
 
 


 
 500 мг
 
 
 36,2
 
 
 36,8
 
 
 37,9
 
 
 15,5
 
 
 6,3
 
 
 3
 
 
 
 


 
 1000 мг
 
 
 60,1
 
 
 63,8
 
 
 54,3
 
 
 29,3
 
 
 13,2
 
 
 7,1
 
 
 4,1
 

 Концентрація
 в плазмі крові (мкг/мл) після внутрішньовенного введення в дозі 1000 мг
 


 
 5 хв
 
 
 15хв
 
 
 30 хв
 
 
 1 година
 
 
 2 години
 
 
 4 години
 
 
 Пік
 
 
 Період напіввиведення (годинни)
 


 
 188,4
 
 
 135,8
 
 
 106,8
 
 
 73,7
 
 
 45,6
 
 
 16,5
 
 
 190,0
 
 
 1,4
 

Тотацеф не метаболізується в печінці і виділяється з організму із сечою у незміненому виді. Через б годин після внутрішньом’язового введення 500 мг препарату, у сечі виявляється 63±17% дози і майже цілком (80 - 100% уведеної дози) виводиться через 24 години. Максимальні концентрації цефазолину в сечі після внутрішньом’язового введення 500 мг та 1000 мг препарату, може досягати 1000 мкг/мл і 4000 мкг/мл відповідно.

Через 24 години після проведення перітонеального діалізу з Тотацефом у концентраціях 50 мг/л і 150 мг/л зі швидкістю 2 л/годину концентрації цефазолину в сироватці крові складали близько 10 мкг/мл і 30 мкг/мл відповідно. При цьому максимальні концентрації цефазолину в сироватці крові складали близько 29 мкг/мл і 72 мкг/мл відповідно.

Показання для застосування.

Тотацеф показаний для лікування інфекцій, викликаних чутливими мікроорганізмами: інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, тонзиліти, інфекції вуха, горла та носа, інфекції жовчних шляхів, сечостатевого тракту, включаючи простатити і епідидимити, гінекологічні інфекції, інфекції шкіри і м’яких тканин, інфекції кісток та суглобів, інфекції тканин ока, перитоніти, септицемія, бактеріальні ендокардити.

Тотацеф показаний для профілактики в перед - і післяопераційному періоді з метою зменшення ризику виникнення післяопераційних інфекцій при проведенні трансвагінальної резекції матки та холецистектомії, а також при проведенні

порожнинних хірургічних операцій (наприклад, операції на відкритому серці або протезування суглобів).

Спосіб застосування та дози.

Тотацеф призначений для внутрішньом’язового або внутрішньовенного введення в залежності від виду та тяжкості інфекції і функції нірок. При внутрішньовенному введенні препарату можливі два способи: внутрішньовенне введення повільне протягом 3-5 хвилин або у виді внутрішньовенного вливання. Препарат у дозі 1 г переважно вводять внутрішньовенно краплинно. Після зникнення симптомів захворювання або ознак бактеріальної інфекції лікування препаратом слід продовжувати ще протягом не менш ніж 48-72 годин. При інфекціях, спричинених бета-гемолітичним стрептококами, тривалість лікування становить мінімум 10 днів.

При нормальній функції нирок

Дорослим з масою тіла не менше 40 кг

 Тип інфекції
 
 
 
 Доза
 
 
 
 Інтервал
 
 


 
 Легкі інфекції, викликані чутливими
 грампозитивними коками
 
 
 від 250 до 500 мг
 
 
 
 кожні 8 годин
 
 


 
 Пневмококова пневмонія
 
 
 
 500 мг
 
 
 
 кожні 12 годин
 
 


 
 Гострі неускладнені інфекції сечостатевих шляхів
 
 
 
 1 г
 
 
 
 кожні 12 годин
 
 


 
 Інфекції помірного ступеня тяжкості/тяжкі
 
 
 від 500 мг до 1 г
 
 
 кожні 6-8 годин
 


 
 Тяжкі, загрожуючи життю інфекції (ендокардит,
 септицемія)*
 
 
 
 від 1 до 1,5 г
 
 
 
 кожні 6 годин
 
 

У рідких випадках Тотацеф застосовується в дозі 12 г за добу.

Дітям старше 1 місяця та дорослим з масою тіла менше 40 кг: при лікуванні більшості легких і середньої тяжкості інфекцій добова доза препарату складає від 25 до 50 мг/кг за 3-4 ін’єкції. При тяжких, загрозливих життю інфекціях добова доза може бути збільшена до 100 мг/кг.

 Маса (кг)
 
 
 
 25 мг/кг/ день
 
 
 
 50 мг/кг/ день
 
 


 
 3 ін’єкції
 
 
 
 4 ін’єкції
 
 
 
 3 ін’єкції
 
 
 4 ін’єкції
 
 


 
 кожні 8 годин (мг)
 
 
 
 125 мг/мл (мл)
 
 
 
 кожні 6 годин (мг)
 
 
 
 125 мг/мл (мл)
 
 
 
 кожні 8 годин (мг)
 
 
 
 225 мг/мл (мл)
 
 
 
 кожні 6 годин (мг)
 
 
 
 225 мг/мл (мл)
 
 


 
 5,0
 
 
 
 41,7
 
 
 
 0,33
 
 
 
 31,3
 
 
 
 0,25
 
 
 
 83,3
 
 
 
 0,37
 
 
 
 62,5
 
 
 
 0,28
 
 


 
 10,0
 
 
 
 83,3
 8о,з
 
 
 
 0,67
 
 
 
 62,5
 
 
 
 0,5
 
 
 
 166,7
 
 
 
 0,74
 
 
 
 125,0
 
 
 
 0,56
 
 


 
 15,0
 
 
 
 125,0
 
 
 
 1,0
 
 
 
 93,8
 
 
 
 0,75
 
 
 
 250,0
 
 
 
 1,1
 
 
 
 187,5
 
 
 
 0,83
 
 


 
 20,0
 
 
 
 166,7
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 1,33
 

 л 1 р.э
 
 
 
 125,0
 
 
 
 1,0
 
 
 
 333,3
 :о:andgt;,:andgt;
 
 
 
 1,48
 
 
 
 250,0
 
 
 
 1,11
 
 
 
 
 


 
 25,0
 
 
 
 208,3
 
 
 
 1,67
 
 
 
 156,3
 
 
 
 1,25
 
 
 
 416,7
 
 
 
 1,85
 
 
 
 312,5
 
 
 
 1,39
 
 


 
 30,0
 
 
 
 250,0
 
 
 
 2,0
 
 
 
 187,5
 
 
 
 1,5
 
 
 
 500,0
 
 
 
 2,22
 
 
 
 375,0
 
 
 
 1,67
 
 


 
 35,0
 
 
 
 291,7
 
 
 
 2,33
 
 
 
 218,8
 
 
 
 1,75
 
 
 
 583,3
 
 
 
 2,59
 
 
 
 437,5
 
 
 
 1,94
 
 

При порушенні функції нирок рекомендується зниження дози препарату у залежності від кліренсу креатиніну.

Дорослі

 Кліренс креатиніну (мл/хв.)
 
 
 
 Креатиніну сироватці крові (мг/дл)
 
 
 
 Режим введення
 
 


 
 =andgt;55
 
 
 
 andlt;=1,5
 
 
 
 звичайна доза
 
 


 
 35-54
 
 
 
 від 1,6 до 3,0
 
 
 
 звичайна доза з інтервалом не менш ніж 8 годин
 
 


 
 від 11 до 34
 
 
 
 від 3,1 до 4,5
 
 
 
 1/2 звичайної дози з інтервалом 12 годин
 
 


 
 andlt;=10
 
 
 
 =andgt;4,6
 
 
 
 1/2 звичайної дози з інтервалом 1 8-24 години
 
 

Діти

 Кліренс креатиніну (мл/хв)
 
 
 
 Режим дозування
 
 


 
 від 70 до 40
 
 
 
 60% звичайної добової дози рівними дозами з
 інтервалом 12 годин
 
 


 
 від 40 до 20
 
 
 
 25% звичайної добової дози рівними дозами з
 інтервалом 12 годин
 
 


 
 від 20 до 5
 
 
 
 1 0% звичайної добової дози з інтервалом 24 години
 
 

Дози, що рекомендуються для профілактики післяопераційних інфекцій:

По 1-2 г препарату внутрішньовенно чи внутрішньом’язово за 30-60 хвилин до початку проведення хірургічної операції.

При хірургічних операціях тривалістю 2 години і більш: додатково 0,5 -1,0 г внутрішньовенно чи внутрішньом’язово під час операції (схему введення можна змінювати в залежності від тривалості операції).

По 0,5-1 г внутрішньовенно чи внутрішньом’язово з інтервалом у б годин протягом 24 годин після операції.

Препарат необхідно вводити за 30-60 хвилин до початку операції в дозі, достатній для створення ефективної концентрації антибіотика в плазмі крові і тканинах. Під час проведення операції показане повторне введення препарату для підтримки належної концентрації антибіотика протягом всієї операції. При погрозі розвитку тяжких інфекційних ускладнень після операції, із профілактичною метою препарат слід вводити ще протягом 3-5 днів.

Приготування розчинів для ін’єкцій

Для внутрішньом’язового введення

Вміст флакона розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій, бактеріостатичній воді для ін’єкцій, 0,9% розчині натрію хлориду для ін’єкцій, як зазначено нижче в таблиці. Флакони по 1 г варто розчиняти тільки в стерильній воді для ін’єкцій чи в бактериостатичній воді для ін’єкцій.

 Флакони по:
 
 
 
 Кількість розчинника, що додається
 розчинник,коли-чество розчинника
 
 
 
 Обсяг отриманого розчину
 
 
 
 Концентрація препарату
 
 


 
 500 мг
 
 
 
 2 мл
 
 
 
 2,2 мл
 
 
 
 225 мг/мл
 
 


 
 1м
 
 
 
 2,5 мл
 
 
 
 3,0 мл
 
 
 
 330 мг/мл
 
 

Для внутрішньовенного введення

Приготовлений для внутрішньом’язового введення розчин препарату розбавляють у стерильній води для ін’єкцій у кількосі не менш 10 мл. Приготовлений розчин вводять повільно внутрішньовенно протягом 3-5 хвилин.

Для внутрішньовенної інфузії розчин для внутрішньом’язового введення розбавляють у 50-100 мл одним з наступних розчинів:

0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій;

5% чи 10% розчин глюкози для ін’єкцій;

5% розчин глюкози в розчині Рингера з лактатом для ін’єкцій;

0,9%, 0,45% чи 0,2% розчин натрію хлориду в 5% розчині глюкози для ін’єкцій;

Розчин Рингера для ін’єкцій з лактатом або без лактату .

Приготовлені розчини стабільні протягом 24 годин при температурі 15-30 °С чи протягом 96 годин при збереженні в холодильнику (2-8 °С).

Розчин препарату у воді для ін’єкцій, у 0,9% розчині натрію хлориду або у 5% розчині глюкози, якщо він заморожений безпосередньо після готування, залишається стабільним на протязі 12 тижнів при умові зберігання у морозильнику при температурі нижче -20 °С. Розморожувати препарат треба без нагрівання. Повторно заморожувати не слід.

Побічна дія.

Реакції підвищеної чутливості: еозинофілія, лікарська лихоманка, сверблячка, кропив’янка, ангіоневротичний набряк і анафілаксія.

Гематологічні зміни. Повідомлялося про випадки лейкопенії, нейтропенії, тромбоцитопенії.

Печінка. У поодиноких випадках спостерігалися транзиторне підвищення рівня аланин-трансферазы, аспартам-трансферазы та лужної фосфотази, транзиторний гепатит і холестатическая жовтяниця.

Нирки. Транзиторні підвищення рівня азоту сечовини крові без клінічних симптомів порушення функції нирок.

Шлунково-кишковий тракт. Під час і після лікування препаратом можуть з’явитися симптоми псевдомембранозного коліту. У рідких випадках спостерігається нудота і блювання. Повідомлялося про анорексії, диареї та кандидоз ротової порожнини (кандидозний стоматит).

Інші ефекти. Упоодиноких випадках біль та ущільнення в місці ін’єкції. При внутрішньовенному введенні флебіти виникають рідко. Можлива поява анально-генітальної сверблячки, генітального кандидозу та вагініту.

Протипоказання.

Тотацеф протипоказаний хворим з підвищеною чутливістю до цефалоспориновых антибіотиків.

Передозування.

При парентеральному введенні препарату в дозах, що перевищують рекомендовані, можуть спостерігатися запаморочення, парастезії, головні болі. Можлива поява судом, особливо у хворих з порушеною функцією нирок, коли імовірність накопичення препарату в організмі стає більш високою. У цьому випадку введення препарату слід припинити і провести противосудомну терапію. Можливе застосування гемодіаліза.

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати з обережністю в хворих при підвищеній чутливості до пеніцилінів. Клінічні та лабораторні дослідження підтверджують часткову перехресну аллергенність між антибіотиками пеніцилінової та цефалоспоринової груп. Повідомлялося про тяжкі анафілактичні реакції з летальними результатами при одночасному введенні антибіотиків з обох груп. При розвитку тяжких анафілактичних реакцій потрібно невідкладна терапія. При застосуванні більшості антибактеріальних препаратів повідомлялося про випадки псевдомембранозного коліту від легких форм до форм, що загрожують життю. Тому при виникненні діареї під час лікування препаратом, її слід правильно оцінити, провести додаткові аналізи для підтвердження діагнозу і призначити лікування. Препарат не рекомендується вводити інтратекально, оскільки при цьому шляху введення розвиваються важкі токсичні реакції з боку центральної нервової системи, включаючи судоми. Хворим з порушеною функцією нирок рекомендується зниження дози препарату.

При тривалому застосуванні препарату слід враховувати можливість розвитку суперінфекції, викликаної нечутливими до нього мікроорганізмами. Під час лікування препаратом можливі псевдопозитивні показники реакції Кумбса.

Вагітність та годування груддю.

Дослідження на тваринах показали відсутність впливу на репродуктивну функцію і який-небудь шкідливий вплив на плід. Однак адекватні і добре контрольовані дослідження у вагітних жінок не проводилися. Препарат слід застосовувати при вагітності тільки під спостереженням лікаря і при наявності абсолютних показань. Відомо, що препарат в дуже низьких концентраціях проникає в жіноче молоко, тому матерям що годують, застосовувати препарат треба з обережністю.

Використання в педіатрії

Безпека та ефективність застосування препарату у недонесених дітей і дітей першого місяця життя не встановлена.

Взаємодії з іншими лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні пробенециду секреція цефалоспоринів у ниркових канальцах може знижуватися, що може привести до створення підвищених концентрацій препарату Тотацеф у крові протягом більш тривалого часу. При одночасному застосуванні з аміноглікозидами підвищується ризик розвитку нефротоксичності.

Під час лікування препаратом результати аналізу глюкози в сечі, заснованого на відновленні солей міді, можуть виявитися псевдопозитивними. Тому аналіз на

глюкозу рекомендується проводити ферментативними методами з використанням глюкозооксидази.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі 15-30 °С.

ЗБЕРІГАТИ В НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ МІСЦІ!

Термін придатності – 3 роки.