Інструкція для медичного застосування препарату РИССЕТ

міжнародна та хімічна назви:

• risperidone;

3-[2-[4-(6-фтор-1,2-бензизоксазол-3-іл)піперидино] етил]-6, 7, 8, 9-тетрагідро-2-метил-4Н-піридо[1, 2-a]піримідин-4-он;

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки по 1 мг: круглі двоопуклі таблетки білого кольору, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки по 2 мг: круглі двоопуклі таблетки світло-оранжевого кольору, вкриті плівковою оболонкою. На одному боці таблетки мають напис “PLIVA”, на іншому – розділені рискою навпіл;

таблетки по 3 мг: круглі двоопуклі таблетки жовтого кольору з зеленкуватим відтінком, вкриті плівковою оболонкою;

таблетки по 4 мг: круглі двоопуклі таблетки зеленого кольору, вкриті плівковою оболонкою, розділені рискою навпіл;

склад:

• 1 таблетка містить рисперидону 1 мг, 2 мг, 3 мг, 4

мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, натрію крохмалю гліколят (тип А), тальк, магнію стеарат;

оболонка: опадрай II 31F58914 білий, барвники: сансет жовтий (Е110), хіноліновий жовтий (Е104), індигокармін (Е132).

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Антипсихотичні засоби. Код АТС N05A X08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рисперидон є антипсихотичним засобом, який виявляє також седативну, протиблювотну та гіпотермічну дію. Це селективний моноамінергічний антагоніст, який виявляє високу афінність до серотонінергічних 5-НТ2 та дофамінергічних D2-рецепторів. Рисперидон зв’язується також з альфа1-адренергічними рецепторами і, з меншою афінністю, з Н1-гістаміновими та альфа2-адренергічними рецепторами. Рисперидон не виявляє афінності до холінергічних рецепторів. Антипсихотична дія обумовлена блокадою дофамінергічних D2-рецепторів мезолімбічної та мезокортикальної систем. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою дофамінергічних D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічна дія - блокадою дофамінергічних рецепторів гіпоталамуса.

Хоча рисперидон є потужним D2-антагоністом, що пов’язують з його ефективністю щодо продуктивної симптоматики шизофренії, він не спричиняє значного пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію у порівнянні з класичними нейролептиками. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну та дофаміну зменшує схильність до екстрапірамідних побічних ефектів і розширює терапевтичний вплив препарату, охоплюючи негативну та продуктивну симптоматику шизофренії.

Фармакокінетика. Після перорального застосування рисперидон повністю абсорбується (незалежно від прийому їжі) і досягає максимальної концентрації в плазмі крові через 1 - 2 год.

Рисперидон метаболізується через цитохром Р450 IID6 до 9-гідроксирисперидону, який має аналогічну з рисперидоном фармакологічну дію (рисперидон та 9-гідроксирисперидон складають активну антипсихотичну фракцію). Іншим шляхом метаболізму рисперидону є N-дезалкілування. Після перорального прийому у хворих з психозами рисперидон виділяється з періодом напіввиведення приблизно 3 год. Період напіввиведення рисперидону та 9-гідроксирисперидону досягає 24 год. Рівноважна концентрація рисперидону в організмі у більшості пацієнтів досягається протягом 1 дня. Рівноважна концентрація 9-гідроксирисперидону досягається протягом 4 - 5 днів. Концентрації рисперидону в плазмі пропорційні дозі препарату (в межах терапевтичних доз). Риссет швидко розподіляється в організмі. Об’єм розподілу становить 1 - 2 л/кг. У плазмі Риссет зв’язується з альбуміном та кислим альфа-глікопротеїном. Рисперидон на 88% зв’язується з білками плазми, 9-гідроксирисперидон – на 77%.

Виводиться нирками 70% (серед них 35 - 45% у вигляді фармакологічної активної фракції) та 14% з жовчю. Дослідження одноразового прийому Риссету виявило високі рівні активних концентрацій в плазмі та поступове виведення у пацієнтів похилого віку з нирковою недостатністю. У пацієнтів з нирковою недостатністю спостерігались нормальні рівні концентрації рисперидону в плазмі.

Показання для застосування.

• Шизофренія (гостра та хронічна) та інші

психотичні стани з вираженою продуктивною (галюцинації, марення, розлади мислення, ворожість, підозрілість) та/або негативною (емоційна та соціальна відчуженість, притуплений афект, убогість мови) симптоматикою; рисперидон також зменшує афективну симптоматику (депресія, тривога, страх) у пацієнтів з шизофренією;

- як додаткова терапія маніакальних епізодів при біполярних розладах;

- як додаткова терапія розладів поведінки у підлітків з 15 років та дорослих пацієнтів зі зниженним інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині захворювання.

Спосіб застосування та дози.

Шизофренія.

Дорослі та діти від 15 років. Риссет призначають 1 або 2 рази на добу. Початкова доза – 2 мг на добу. На другий день доза може бути збільшена до 4 мг на добу. Після цього дозу можна підтримувати без змін або, за необхідності, продовжувати індивідуальну корекцію дози. Для більшості пацієнтів оптимальна доза 4 - 6 мг на добу. У деяких пацієнтів може бути виправдано поступове підвищення дози і менша початкова доза.

Дози, які перевищують 10 мг на добу, не виявили вищої ефективності у порівнянні з меншими дозами, але вони можуть спричиняти появу екстрапірамідних симптомів. Дози, що перевищують 10 мг на добу, можуть призначатися у виключних випадках, якщо користь від застосування таких доз перевищує ризик виникнення екстрапірамідних симптомів. У зв’язку з тим, що безпечність доз, що перевищують 16 мг на добу, не вивчалася, дози, що перевищують цей рівень, застосовувати не можна.

Пацієнти літнього віку. Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна індивідуально збільшити з 0,5 мг два рази на добу до 1 - 2 мг 2 рази на добу.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

Рекомендована початкова доза 0,5 мг на прийом 2 рази на добу. Дозу можна поступово збільшити до 1 - 2 мг 2 рази на добу.

Максимальна добова доза препарату – 2 - 4 мг.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах.

Рекомендована початкова доза препарату – 2 мг на добу за один прийом. За необхідності дозу можна підвищувати на 1 мг на добу не частіше, як через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 2 - 6 мг на добу. Пацієнтам літнього віку рекомендована початкова доза 0,5 мг двічі на день. Дозу можна індивідуально збільшувати до 1 - 2 мг двічі на добу.

Пацієнти із захворюваннями печінки та нирок.

Рекомендована початкова доза 0,5 мг двічі на добу. Дозу можна збільшувати до 1 - 2 мг двічі на добу.

Лікування розладів поведінки у пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку.

Пацієнти з масою тіла 50 кг та більше – рекомендована початкова доза препарату 0,5 мг 1 раз на добу. За необхідності ця доза може бути підвищена на 0,5 мг на добу, не частіше, як через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг на добу. Однак для деяких пацієнтів переважний прийом по 0,25 мг на добу, тоді як деяким потребується збільшення дози до 1,5 мг на добу.

Довготривалий прийом Риссету у підлітків повинен проводитися під постійним контролем лікаря.

Побічна дія.

З боку нервової системи: безсоння, ажитація, тривожність, головний біль, у поодиноких випадках – сонливість, підвищена втомлюваність, запаморочення, порушення концентрації уваги, нечіткість зору; зрідка – екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіперсалізація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія), манія або гіпоманія, інсульт (у хворих літнього віку зі схильністю до цього чинника), а також гіперволемія (або через полідипсії, або через синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону), пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно язика та/або облитччя), нейролептичний злоякісний синдром (гіпертермія, м’язова ригідність, нестабільність автономних функцій, порушення свідомості і підвищення рівня креатинфосфокінази), порушення терморегуляції та епілептичні напади.

З боку травної системи: запор, диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, підвищення активності печінкових трансаміназ, сухість у роті, гіпо- або гіперсалівація, анорексія та/або посилення апетиту, підвищення або зниження маси тіла.

З боку ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея, підвищення маси тіла, гіперглікемія і загострення цукрового діабету, який був раніше.

З боку сечостатевої системи: пріапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, аноргазмія, нетримання сечі.

Алергічні реакції: риніт, висипання, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація.

З боку шкірних покривів: сухість шкіри, гіперпігментація, свербіж, себорея.

Інші: артралгія.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до рисперидону або інших

компонентів препарату. Еклампсія, епілепсія. Гострі ексудативні та везикулярні дерматози. Ниркова недостатність. Перший триместр вагітності. Діти до 15 років.

Передозування.

Симптоми: пригнічення дихання, судоми, психоз з галюцинаціями, делірій, сонливість, запаморочення, кома.

Лікування: специфічного антидоту немає. Симптоматична терапія спрямована на зняття клінічних проявів передозування: промивання шлунка, призначення ентеросорбентів, сольових проносних засобів.

Особливості застосування.

• При шизофренії, на початку лікування

Риссетом, рекомендується поступово відміняти попередню терапію, якщо це клінічно виправдано.

Ризик розвитку манії або гіпоманії може бути істотно знижений при застосуванні низьких доз або їх поступового нарощування.

При виникненні ортостатичної гіпотензії, особливо на початковій стадії підбирання дози, слід розглянути питання про зниження дози. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях дозу слід збільшувати поступово.

Якщо виникають ознаки і симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну усіх антипсихотичних лікарських засобів; нейролептичного злоякісного синдрому – необхідно відмінити усі антипсихотичні лікарські засоби, включаючи Риссет.

При відміні карбамазепіну та інших індукторів “печінкових” ферментів доза Риссету повинна бути знижена.

Пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від переїдання через можливість збільшення маси тіла.

З обережністю призначають людям літнього віку.

При застосуванні класичних нейролептиків описані випадки виникнення нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, ригідністю м’язів, нестабільністю вегетативних функцій, порушенням свідомості та підвищенням рівня креатинфосфокінази. У разі розвитку нейролептичного синдрому необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати. включаючи рисперидон.

Рекомендується вдвічі зменшити як початкову дозу, так і подальше збільшення дози у пацієнтів похилого віку та у хворих з нирковою недостатністю.

Слід також бути обережними при призначенні рисперидону пацієнтам з хворобою Паркінсона, оскільки теоретично це може спричинити погіршення перебігу захворювання.

Відносно класичних нейролептиків відомо, що вони знижують поріг розвитку епілептичного нападу. Рекомендується з обережністю застосовувати препарат у хворих на епілепсію.

Вагітність і лактація.

Застосування препарату можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Під час лікування Риссетом жінкам у період лактації необхідно припинити годування груддю.

Вплив на керування автотранспортними засобами або іншими складними механізмами.

Не можна застосовувати під час роботи водіям автотранспорту та іншим особам, професія яких вимагає швидкої психомоторної реакції.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Риссет зменшує ефективність леводопи та

інших агоністів дофаміну.

Фенотіазини, трициклічні антридепресанти і бета-адреноблокатори підвищують концентрацію рисперидону в плазмі (не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції).

Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, меншою мірою – концентрацію активної антипсихотичної фракції.

При одночасному застосуванні карбамазепіну та інших індукторів “печінкових” ферментів відмічається зниження концентрації рисперидону в плазмі.

Клозапін знижує кліренс рисперидону.

Етанол, лікарські засоби, які пригнічують центральну нервову систему – адитивне пригнічення функції центральної нервової системи.

Гіпотензивні лікарські засоби посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні рисперидону.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному для дітей,

захищеному від світла місці при температурі 15 - 25°С. Термін придатності – 3 роки.