Інструкція для медичного застосування препарату ПРЕСТАРІУМ® 4 мг

мiжнародна та хiмiчна назва: периндоприл;

(2S,3аS,7aS)-1-[(S)-N-[(S)-1(Етоксикарбоніл) бутил]аланіл]октагідро-1H індол-2 карбоксилова

кислота, терт-бутиламінова сіль;

основнi фiзико-хiмiчнi властивостi: світло-зелені продовгуваті таблетки без оболонки з тисненням на одній стороні та насічкою з обох боків.

склад:

• кожна таблетка мiстить 4

мг периндоприлу, солі тертбутиламіну;

допомiжнi речовини: мiкрокристалiчна целюлоза, лактози моногідрат, гiдрофобний колоїдний кремнiй, стеарат магнiю , алюмінієво-медний комплекс хлорфілінів (E141) лак барвний.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Iнгiбiтор ангiотензинперетворюючого

ферменту ( АПФ).

Код АТС C09A A04.

Фармакологiчнi властивостi.

Фармакодинаміка. Периндоприл – інгібітор ферменту, який перетворює ангіотензин I в ангіотензин II (ангіотензинперетворюючий фермент – АПФ). АПФ, або кіназа, - це екзопептидаза, яка сприяє перетворенню ангіотензину I у судинозвужувальний ангіотензин II, а також викликає розпад судинорозширювача брадикініну до неактивного гептапептиду. Інгібування АПФ приводить до зниження концентрації ангіотензину II у плазмі, підвищення активності реніну у плазмі та зниження секреції альдостерону. Оскільки АПФ інактивує брадикінін, інгібування АПФ приводить до підвищення рівня брадикініну, підвищення активності циркулюючої та місцевої калікреїнкінінової системи та до активації системи простагландину. Цілком вірогідно що цей механізм дії обумовлює зниження кровяного тиску інгибіторами АПФ та частково відповідає за появу деяких побічних ефектів.

Периндоприл сприяє розширенню та зменшенню опору периферійних судин.

Периферичний кровотік збільшується, однак частота серцевих скорочень не зростає.

Периндоприл діє через свій активний метаболіт - периндоприлат.

Артеріальна гіпертензія

Престаріум® 4 мг ефективно знижує артеріальний тиск при всіх ступенях артеріальної хвороби: м’якої, помірної та тяжкої; знижує систолічний та діастоличний артеріальний тиск. Периндоприл ефективно діє протягом 24 годин. Максимальна гіпотензивна дія досягається через 4-6 годин після однократного прийому.

У більшості пацієнтів стабілізація артеріального тиску на фоні застосування периндоприлу відбувається протягом 1 місяця і зберігається тривалий час без виникнення тахіфілаксії та звикання. При припиненні вживання препарату ефекту відміни не спостерігається.

У дослідженнях на людях периндоприл довів свої судинорозширювальні властивості. Периндоприл поліпшує еластичність великих артерій, коригує структурні зміни у малих артеріях, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка.

Серцева недостатність

В експерименті периндоприл коригує гіпертрофію міокарду та підвищений рівень субендокардіального колагену, відновлює міозин - ізоензімний профіль, зменшує частоту реперфузіонної аритмії.

Престаріум® 4 мг зменшує перед- i пiсля навантаження на серце.

Дослідження на пацієнтах з серцевою недостатністю продемонстрували зменшення тиску наповнення в правому i лівому шлуночках, зниження системного периферичного опору, збільшення серцевого індексу та покращення серцевого викиду.

В порівняльних дослідженнях з плацебо та іншими інгібіторами АПФ застосування початкової дози - 2 мг ( andfrac12; таблетки препарату Престаріум® 4мг ) пацієнтами з серцевою недостатністю помірної та середньої важкості не викликає гіпотензії першої дози порівняно з плацебо.

Пацієнти з цереброваскулярними захворюваннями:

Дослідження PROGRESS довело переваги 4-х річного лікування пацієнтів з інсультом чи транзисторними порушеннями мозкового кровообігу в анамнезі препаратом Престаріум® 4 мг

(в мототерапії чи в поєднанні з діуретиком індапамідом додатково до базової терапії) щодо попередження повторного інсульту.

Відмічалося статистично вірогідне зниження ризику:

- повторного інсульту ішемічного та геморагічного на 28% (в тому числі геморагічного інсульту на 50%) ;

- випадків фатального чи інвалідизуючого інсульту на 33%;

- загальної кількості серцево-судинних подій (випадки смерті від серцево-судинних захворювань, інфаркту міокарда та нефатального церебрального інсульту) на 26%;

- деменції, та важких порушень когнітивної функції, пов’язаних з церебральним інсультом відповідно на 34% та 45%;

- випадків нефатального інфаркту міокарда або коронарної смерті на 26% (в тому числі інфаркту міокарда на 38%, серцевої недостатності на 26%).

Ці терапевтичні результати спостерігалися незалежно від наявності супутньої артеріальної гіпертензії, віку, статі, типу інсульту або наявності цукрового діабету.

Інші властивості:

При застосуванні периндоприлу, як правило, нирковий кровотік збільшується, але показник гломерулярної фільтрації не змінюється.

Фармакокiнетика.

Після перорального прийому периндоприл швидко всмоктується, максимальна концентрація у плазмі крові досягається протягом 1 години. Біодоступність - 65-70 %.

Період напіврозпаду периндоприлу в плазмі крові - 1 година. Близько 20% від загальної кількості абсорбованого перинодоприлу перетворюється у периндоприлат - активний метаболіт. Крім активного периндоприлату препарат утворює 5 метаболітів, які є неактивними. Максимальна концентрація периндоприлату у плазмі досягається через 3-4 години після прийому.

Вживання їжі дещо сповільнює перетворення периндоприлу у периндоприлат та знижує його біодоступність, але це не має суттєвого клінічного значення.

У плазмі крові периндоприлат існує у вигляді вільної та зв’язаної з АПФ фракції (остання відповідає за антигіпертензивну дію). З АПФ зв’язується менше 30% периндоприлату, цей показник є дозозалежним.

Периндоприлат виводиться із сечею, період напіврозпаду його незв’язаної фракції становить 3-5 годин. За рахунок поступової дисоціації комплексу периндоприлат + АПФ ефективний період напіввиведення зв’язаного з АПФ периндоприлату становить 25 годин, що забезпечує ефективний 24-годинний контроль артеріального тиску. Стадія рівноважної концентрації в плазмі настає через 4 дні від початку лікування.

Виведення периндоприлату уповільнюється у пацієнтів похилого віку, у пацієнтів з серцевою та нирковою недостатністю. Рекомендовано проводити підбір дози для пацієнтів з нирковою недостатністю, враховуючи ступінь недостатності та кліренс креатиніну.

Діалізний кліренс периндоприлу - 70 мл/хв.

Кінетика периндоприлу змінюється у хворих на цироз печінки. Однак кількість периндоприлату, що утворюється, не зменшується. Отже, таким хворим не потрібно коригувати дозу.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія.

Серцева недостатність.

Запобігання виникнення повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями.

Спосiб застосування та дози.

Для перорального застосування.

Приймати вранці, одноразово, бажано перед їдою.

Артеріальна гіпертензія.

Розпочинати лікування рекомендовано з дозування - 4 мг, тобто 1 таблетка препарату Престаріум® 4 мг 1 раз на добу, вранці. За необхідності після одного місяця лікування доза може бути збільшена до 8 мг (2 таблетки препарату Престаріум® 4 мг, або перейти на застосування препарату Престаріум® 8 мг 1 таблетка на добу бажано вранці.)

—Пацієнтам похилого віку та пацієнтам з реноваскулярною гіпертензією рекомендовано починати лікування з однократної дози 2 мг(1/2 таблетки препарату Престаріум® 4 мг) вранці, яка при необхідності поступово, може бути збільшена.

Серцева недостатність.

—Рекомендована початкова доза становить 2 мг на день у вигляді однократної ранкової дози

(1/2 таблетки препарату Престаріум® 4 мг). Після 1-2 тижнів лікування ця доза може бути збільшена до 4 мг -1 таблетка препарату Престаріум® 4 мг 1 раз на добу вранці.

Запобігання виникнення повторного інсульту у пацієнтів з цереброваскулярними захворюваннями. Рекомендована початкова доза становить 2 мг на день у вигляді однократної ранкової дози (1/2 таблетки препарату Престаріум® 4 мг). Після двох тижнів лікування дозу підвищують до 4 мг та призначають 1 таблетку препарату Престаріум® 4 мг однократно вранці.

За необхідності додаткового контролю артеріального тиску через два тижні прийому препарату Престаріум® 4 мг 1 таблетка на день, можливо призначити індапамід.

Лікування починати у строки від двох тижнів до декількох років після первинного інсульту.

Побічна дія.

Звичайно лікування препаратом Престаріум® 4 мг переноситься добре.

Може виникнути сухий кашель, головний біль, іноді - артеріальна гіпотензія, нудота, біль у животі, діарея, запор, астенія, порушення настрою, сну, запаморочення, анорексія, шум у вухах, порушення зору, парестезії, судоми.

Зрідка можуть виникнути ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, алергічні реакції, в тому числі шкірні висипання, ниркова недостатність та інші.

Дуже рідко при застосуванні будь-яких інгібіторів АПФ: панкреатит, печінкова недостатність, гепатит, жовтуха, підвищення рівня печінкових трансаміназ та рівня білірубіну у плазмі; у пацієнтів з печінковою недостатністю можливо виникнення печінкової енцефалопатії.

З боку лабораторних показників - анемія, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз; можливо підвищення концентрації калію, креатиніну та сечовини в сироватці крові.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до периндоприлу та

складових препарату;

ангіоневротичний набряк в анамнезі, в тому числі після застосування інгібіторів АПФ,

ідіопатичний та спадковий набряк Квінке; вагітність (особливо II і III триместри), період годування груддю, дитячий вік.

Передозування.

Симптомами передозування є тяжка артеріальна гіпотензія, шок, загальмованість, брадикардія, електролітний дисбаланс і ниркова недостатність. Лікування необхідно негайно припинити.

У разі передозування пацієнт повинен знаходитись у стаціонарі під наглядом лікаря.

Слід контролювати рівень електролітів і креатиніну в плазмі. Лікування залежить від характеру та тяжкості симптомів. Необхідно зменшити абсорбцію інгібітору АПФ вживанням адсорбентів та промити шлунок. У разі тяжкої гіпотензії пацієнту необхідно надати горизонтального положення з низьким узголів’ям та відновити об’єм циркулюючої крові фізіологічним розчином та/чи плазмозамінниками. За необхідності слід розглянути можливість введення ангіотензину II. За наявності брадикардії та інших вагусних реакцій необхідно призначити атропін. У разі крайньої потреби розглядають питання щодо імплантації водія ритму. Необхідно контролювати та коригувати життєво важливі функції.

У випадку ангіоневротичного набряку призначають антигістамінні препарати, глюкокортикоїди. Периндоприл може бути видалений з організму за допомогою гемодіалізу (70 мл/хв).

Не рекомендовано застосування поліакрилонітрилових високопроточних мембран.

Особливості застосування.

Перед початком застосування препарату Престаріум® 4 та під час його прийому необхідно проводити моніторинг артеріального тиску, функції нирок і калію плазми крові.

У хворих на гіповолемію, з дефіцитом натрію в зв’язку із застосуванням діуретиків, безсольовою дієтою, через блювання, діарею або в зв’язку з діалізом можливий розвиток раптової тяжкої гіпотензії, ниркової недостатності. У таких випадках доцільно компенсувати втрати рідини і солей до початку лікування периндоприлом та забезпечити адекватний медичний нагляд.

Пацієнти з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом ниркової артерії єдиної нирки після операції трансплантації нирки, з порушенням функції нирок, печінки, порушенням кровотворення, аутоімунними захворюваннями, вираженим аортальним або

мітральним стенозом, тяжкою серцевою недостатністю та з тенденцією до електролітних порушень, а також пацієнти, які вживають додатково діуретики (які не виводять калій), дигоксин або судинорозширюваючі препарати, повинні починати лікування під наглядом лікаря, якщо потрібно - в умовах стаціонару.

З метою зменшення ризику появи симптоматичної гіпотензії пацієнтам, які приймають великі дози діуретиків, рекомендовано припинити вживання діуретиків за 2-3 дні до початку лікування Престаріумом® 4 мг, якщо це неможливо - необхідно зменшити дозу діуретиків або початкову дозу препарату.

У разі реноваскулярної гіпертензії рекомендована початкова добова доза – 2 мг

(1/2 таблетки Престаріум® 4 мг) однократно, з подальшим підбором необхідної дози.

Для пацієнтів з нирковою недостатністю необхідно підбирати дозу залежно від тяжкості останньої. Рекомендований також періодичний контроль рівня калію та креатиніну.

При значенні кліренсу креатиніну CL CR = 60 мл/хв рекомендована доза становить 4 мг на добу, якщо кліренс креатиніну 30andlt;CL CR andlt;60 мл/хв периндоприл призначають у добовій

дозі 2 мг (1/2 таблетки Престаріум® 4 мг); при значенні кліренсу креатиніну 15andlt;CL CRandlt;30 мл/хв призначають по 2 мг (1/2 таблетки Престаріум® 4 мг), через день; якщо кліренс креатиніну

CL CRandlt;15 мл/хв периндоприл призначають у дозі 2 мг на день діалізу (1/2 таблетки Престаріум® 4 мг).

Пацієнти похилого віку більш чутливі до великих доз препаратів, тому пацієнтам похилого віку дозу слід підбирати індивідуально. Лікування осіб похилого віку, які хворіють на артеріальну гіпертензію, слід розпочинати з дози 2 мг (1/2 таблетки Престаріум® 4 мг), один раз на добу, вранці, яка за необхідності може бути поступово збільшена.

Престаріум® 4 мг не призначається пацієнтам, які перебувають на гемодіалізі з високо- проточними поліакриловими мембранами через можливість виникнення анафілактичної реакції.

Печінкова недостатність: не потребує підбору дози.

Кашель. Оскільки до складу препарату входить інгібітор АПФ, під час його застосування можливо виникнення сухого кашлю, який зникає після відміни препарату. За необхідності лікування можна продовжувати.

Якщо пацієнту збираються робити хірургічне втручання необхідно повідомити анестезіолога

про застосування будь якого інгібітору АПФ.

Інгібітори АПФ можуть впливати на здатність керувати автомобілем і працювати з різними механізмами тільки у разі розвитку артеріальної гіпотензії або запаморочення.

Взаємодiя з iншими лiкарськими засобами.

Алкоголь, діуретики, антигіпертензивні засоби, нейролептики, трициклічні антидепресанти потенціюють гіпотензивний ефект периндоприлу і підвищують ризик розвитку ортостатичної гіпотензії.

Одночасний прийом з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, триамтерен) може призвести до гіперкаліємії.

Гіперкаліємія також може бути спровокована одночасним прийомом циклоспорину, препаратів калію, харчових добавок, які містять калій, що особливо актуально за наявності ниркової недостатності, цукрового діабету.

Нестероїдні протизапальні препарати, особливо індометацин, протидіють антигіпертензивному ефекту інгібіторів АПФ (периндоприлу).

При застосуванні з препаратами літію можлива затримка виведення літію з організму і відповідно підвищення ризику його побічної та токсичної дії.

Засоби, які пригничують функцію кісткового мозку, разом з інгібіторами АПФ підвищують ризик нейтропенії і/чи агранулоцитозу.

Естрогени: за рахунок затримки рідини в організмі при одночасному застосуванні можливо зменшення антигіпертензивної дії препарату.

Симпатоміметики: можливо ослаблення антигіпертензивної дії інгібіторів АПФ.

За умови проведення оперативного втручання необхідно повідомити анестезіолога про прийом інгібіторів АПФ (периндоприлу) (посилення кардіодепресивної дії засобів для наркозу).

Умови та термін зберігання.

Термiн придатності - 2 роки.

Не вживати препарат після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Зберiгати при температурi нижче 30 °C, в недоступному для дiтей мiсцi.