Інструкція для медичного застосування препарату ПЛАГРИЛ

міжнародна та хімічна назви:

• сlopidogrel;

метил-(+)-(S)-and#945;-(and#959;-хлорфеніл)-6,7-дигідро-тієно[3,2-с]піридин-5(4Н)ацетат;

основні фізико-хімічні властивості: довгасті таблетки, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору, з маркуванням на одному боці – СВТ , на іншому – 75 ;

склад:

• 1 таблетка містить клопідогрелу бісульфату

еквівалентно 75 мг клопідогрелу;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, гіпромелоза (6 cps), макрогол 6000, титану діоксид, тальк очищений, заліза оксид червоний.

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група.

• Антитромботични засоби. Код АТС В01А С04.

 

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Антиагрегант. Клопідогрел селективно інгібує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з його рецепторами на поверхні тромбоциту і активацію комплексу GP IIb/IIIa під дією АДФ, інгібуючи таким чином агрегацію тромбоцитів. Для надання такої дії необхідна біотрансформація клопідогрелу. Клопідогрел діє шляхом необоротної зміни рецептора АДФ на тромбоциті; тромбоцити, які вступають з ним у взаємодію, залишаються пошкодженими протягом усього терміну їх життя, нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю, що відповідає швидкості розвитку нових тромбоцитів. Повторне застосування препарату у дозі 75 мг на добу приводить до значного гальмування агрегації тромбоцитів, спричиненої АДФ. Інгібуючий ефект прогресивно посилюється, стабільний стан досягається через 3-7 днів лікування. При курсовому застосуванні середній рівень гальмування агрегації тромбоцитів становить 40-60 %. Агрегація тромбоцитів і тривалість кровотечі повертаються до початкового рівня у середньому через 5 днів після припинення лікування.

Фармакокінетика. При повторному прийомі внутрішньо у дозі 75 мг на добу клопідогрел швидко всмоктується, але концентрація вихідної сполуки в плазмі крові невисока і через 2 год після прийому не досягає межі вимірювання (0,00025 мг/л). Всмоктується не менше 50 % активної речовини. Клопідогрел швидко метаболізується в печінці. Основний метаболіт – карбоксильне похідне – фармакологічної властивості не має і становить 85 % від циркулюючої в крові вихідної сполуки. Максимальна концентрація даного метаболіту в плазмі крові близько 3 мг/л, яка спостерігається через 1 год після прийому. Активний метаболіт – тіольне похідне, швидко і необоротно зв’язується з тромбоцитарними рецепторами, пригнічуючи таким чином агрегацію тромбоцитів. Цей метаболіт у плазмі крові не виявляється. Кінетика основного метаболіту показала лінійну залежність (підвищення концентрації в плазмі крові in vitro (98 і 94 %) відповідно. Даний зв’язок залишається ненасиченим in vitro в широкому діапазоні концентрацій. Клопідогрел з організму виводиться із сечею, близько 50 %, і приблизно 46 % - з калом, протягом 120 год. Період напіввиведення головного циркулюючого метаболіту становить 8 год. Препарат добре переноситься хворими на цироз печінки.

 

Показання для застосування. Профілактика інфаркту міокарда, ішемічного інсульту, раптової смерті у хворих з клінічними проявами атеросклерозу.

 

Спосіб застосування та дози. Внутрішньо, дорослим по 75 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі.

 

Побічна дія.

• Головний біль, запаморочення, парестезія,

біль у животі, диспептичні явища, гастрит, запор, ушкодження зубів, блювання, метеоризм, гематоми, гематурія, носові кровотечі, дуже рідко – внутрішньочерепні крововиливи, нейтропенія, тромбоцитопенія, шкірний висип, апластична анемія, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, анафілактичні реакції.

 

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до препарату, тяжкі

захворювання печінки, гострі кровотечі (при пептичній виразці або внутрішньочерепному крововиливі), вагітність і період лактації, дитячий вік до 18 років.

 

Передозування.

Специфічний антидот відсутній. За необхідності швидкої корекції подовженого часу кровотечі ефект клопідогрелу можна усунути переливанням тромбоцитарної маси.

 

Особливості застосування.

• Хворим на гострий інфаркт міокарда лікування

Плагрилом не слід призначати протягом перших декількох тижнів після інфаркту міокарда. Через відсутність клінічних даних Плагрил не рекомендується застосовувати при нестабільній стенокардії, після черезшкірної транслюмінальної коронарної ангіопластики, при аортокоронарному шунтуванні і гострому ішемічному інсульті (менше 7 днів).

Плагрил потрібно з обережністю призначати хворим з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми, оперативних втручань або патологічних станів. У випадку оперативних втручань, якщо антиагрегантна дія небажана, курс лікування Плагрилом потрібно припинити за 7 днів до оперативного втручання.

Плагрил подовжує час кровотечі, тому повинен з обережністю призначатися хворим з ризиком кровотеч (особливо шлунково-кишкових та внутрішньоочних). Хворих потрібно попереджати про те, що зупинка кровотечі, яка виникає на фоні застосування Плагрилу, потребує більшої уваги. Хворі повинні повідомляти лікаря про кожен випадок незвичної кровотечі. Хворі також повинні інформувати лікаря про прийом препарату, якщо у них передбачається оперативне втручання або якщо лікар призначає новий для пацієнта лікарський засіб. З обережністю призначати препарат хворим з порушеною функцією нирок, з помірними порушеннями функцій печінки, в яких можливий розвиток геморагії.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне застосування Плагрилу з варфарином, через те що така комбінація може посилювати інтенсивність кровотечі.

Ацетилсаліцилова кислота не змінює інгібуючого ефекту Плагрилу на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але Плагрил потенціює дію ацетилсаліцилової кислоти на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте одночасне застосування ацетилсаліцилової кислоти у дозі 500 мг 2 рази на добу не спричинювало значного збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок прийому Плагрилу. Безпека довготривалого застосування Плагрилу і ацетилсаліцилової кислоти не встановлена.

Одночасне застосування Плагрилу і гепарину не потребує корекції дози останнього і не впливає на антиагрегантну дію Плагрилу, але призначати дану комбінацію потрібно з обережністю.

Під час лікування Плагрилом з обережністю призначати тромболітичні препарати (рекомбінантний активатор тканинного плазміногену (rt-PA)).

Комбінація Плагрилу і нестероїдних протизапальних засобів потребує обережності через можливість виникнення шлунково-кишкової кровотечі.

Клінічного значення фармакодинамічної взаємодії при застосуванні Плагрилу одночасно з атенололом або ніфедипіном не визначено. Фармакодинамічна активність Плагрилу практично не змінюється при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, циметидином або естрогенами. Фармакокінетичні властивості дигоксину або теофіліну не змінюються при одночасному застосуванні з Плагрилом. Антацидні засоби не змінюють абсорбцію Плагрилу.

Плагрил може інгібувати активність одного з ензимів цитохрому P450 (CYP2C9). Унаслідок цього рівень деяких лікарськх засобів, таких як фенітоїн і толбутамід, може бути підвищений в плазмі крові, через те що вони метаболізуються за участі CYP2C9.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати

у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі 15-25 °С.

Термін придатності – 2 роки.