Інструкція для медичного застосування препарату НОДОН

міжнародна та хімічна назви:

• nebivolol;

[2R*[R8[R8(S8)]]]-and#945;,and#945;’-[імінобіс(метилен)біс[6-фторо-3,4- дигідро-2Н-1 -бензопіран-2метанолу]гідрохлорид;

 

основні фізико-хімічні властивості:

• білі

плоскі, круглі без оболонки таблетки зі скошеним краєм та надписом № 5 з одного боку та рискою поділу з іншого боку;

склад:

• 1 таблетка містить 5,45 мг небівололу

гідрохлориду, що еквівалентно 5 мг небівололу;

допоміжні речовини: лактоза, крохмаль кукурудзяний, кроскармелоза (натрієва сіль), гідропропілметилцелюлоза, полісорбат 80, вода очищена, целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза (натрієва сіль), кремнію діоксид колоїдний, магнію стеарат.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Селективні блокатори and#946;-адренорецепторів.

Код АТС С07АВ12.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Небіволол являє собою

рацемат, який складається з двох енантомірів: SRRR-небівололу (D-небіволол ) та RSSS -небівололу (L-небіволол). Він поєднує дві фармакологічні властивості:

 - завдяки D-енантоміру небіволол є конкурентним і селективним блокатором and#946;1-адренорецепторів;

 - завдяки L-енантоміру він має “м’які” вазодилататорні властивості внаслідок метаболічної взаємодії з L- аргініном/оксидом азоту (N0).

При одноразовому і повторному застосуванні небівололу знижується частота серцевих скорочень у стані спокою і при навантаженні як в осіб з нормальним артеріальним тиском, так і у хворих на артеріальну гіпертензію. Антигіпертензивний ефект при довготривалому лікуванні зберігається.

Фармакокінетика. Після перорального прийому відбувається швидке всмоктування обох енантомірів небівололу. На всмоктування небівололу їжа не впливає, тому його можна приймати незалежно від прийому їжі. Небіволол метаболізується в печінці, зокрема з утворенням активних гідроксиметаболітів. Біодоступність перорально введеного небівололу становить у середньому 12% у швидкометаболізуючих осіб та є майже повною – в осіб з повільною метаболізацією. Виходячи з різниці швидкості метаболізації, дозування Нодону потрібно встановлювати залежно від індивідуальних потреб пацієнта; особи з повільною метаболізацією потребують нижчих доз. В осіб зі швидкою метаболізацією значення періоду напіввиведення енантомірів небівололу з плазми становлять у середньому 10 годин, а в осіб з довільною метаболізацією ці значення у 3 – 5 разів більші. Концентрації у плазмі, які становлять від 1 до 30 мг небівололу, пропорційні дозі. Вік людини на фармакокінетику небівололу не впливає.

Показання для застосування.

• Артеріальна гіпертензія. У складі

комплексного лікування хронічної серцевої недостатності з дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду andlt;35%).

Спосіб застосування та дози. Артеріальна гіпертензія. Доза становить 1 таблетку (5 мг небівололу) на добу; краще приймати її завжди в один і той самий час. Таблетку можна приймати під час їди. Антигіпертензивний ефект виявляється через 1 – 2 тижні лікування. У деяких випадках оптимальна дія досягається лише 4 тижні по тому. Хронічна серцева недостатність. Як додаткова терапія в комбінації з інгібіторами АПФ, діуретиками, антагоністами ангіотензину II та/або препаратами наперстянки. Лікування Нодоном повинно розпочинатися при поступовому збільшенні дози відповідно до такої схеми: початкова доза, що становить 2,5 мг небівололу, один раз на добу, може бути, залежно від переносимості, збільшена до 5 – 10 мг) небівололу один раз на добу (підвищення дози повинно відбуватися з 14-денним інтервалом). Максимальна рекомендована доза становить 10 мг небівололу один раз на добу. У хворих із тяжкою формою серцевої недостатності (за класифікацією NYHA and#8805; ІІІ), які лікуються діуретиками, може спостерігатися значне зниження артеріального тиску після першої дози Нодону, а також після збільшення дози препарату. Тому такі пацієнти повинні перебувати під контролем лікаря протягом приблизно двох годин після прийому першої дози Нодону та після підвищення дози препарату для того, щоб запобігти розвитку неконтрольованої гіпотензивної реакції.

Побічна дія.

• Побічні дії, які спостерігаються (у більшості

випадків вони мають легку або помірно виражену форму), класифіковані за системами органів і частотою їх виникнення.

 

 

 Система органів
 
 
 Іноді
 (1 – 10%)
 
 
 Зрідка
 (0,1 – 1%)
 


 
 Порушення з боку нервової системи
 
 
 Головний біль, запаморочення, парестезії
 
 
 Жахливі нічні сновидіння
 


 
 Очні порушення
 
 
  
 
 
 Порушення зору
 


 
 Функціональні порушення з боку серця
 
 
  
 
 
 Брадикардія, серцева недостатність, подовження
 атріовентрикулярної провідності/AV блокада
 


 
 Судинні функціональні порушення
 
 
  
 
 
 Гіпотензія, посилення переміжної кульгавості
 


 
 Респіраторні, торакальні і медіастінальні
 функціональні порушення
 
 
 Задишка
 
 
 Бронхоспазми
 


 
 Функціональні порушення з боку шкіри і підшкірної
 клітковини
 
 
  
 
 
 Шкірний свербіж, шкірні реакції еритемного
 характеру
 


 
 Функціональні порушення з боку статевої сфери
 
 
  
 
 
 Імпотенція
  
 


 
 Загальні розлади 
 
 
 Відчуття втомлюваності, набряки
 
 
 Депресії
 

Крім цього, повідомлялось про такі побічні дії, які спричинюються деякими

and#946;-адреноблокаторами: галюцинації, психози, сплутаність свідомості, холодні/ціанотичні кінцівки, синдром Рейно, сухість очей і окуломукокутанна токсичність за типом практололу.

 

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до діючої речовини чи до

однієї із допоміжних речовин. Печінкова недостатність або обмеження функції печінки. Вагітність і період годування груддю. Блокатори and#946;-адренорецепторів протипоказані при кардіогенному шоці, нелікованій серцевій недостатності; синдромі слабкості синусового вузла; синоаурикулярній блокаді; атріовентрикулярній блокаді ІІ та III ступеня; бронхоспазмах і бронхіальній астмі в анамнезі; нелікованій феохромоцитомі; метаболічному ацидозі; брадикардії (частота серцевих скорочень менше 50 ударів за хвилину), гіпотензії; тяжких порушеннях периферичного кровообігу.

Передозування.

• Симптомами передозування and#946; -адреноблокаторами

є брадикардія, гіпотензія, бронхоспазм і гостра серцева недостатність. У разі передозування або розвитку гіперергічної реакції слід забезпечити постійний медичний нагляд за пацієнтом та надання йому інтенсивної медичної допомоги. Рекомендується контролювати рівень вмісту глюкози в крові. Всмоктування діючої речовини, яка ще міститься у травному тракті, можна попередити шляхом промивання шлунка, введенням активованого вугілля та проносних засобів. Може знадобитися проведення штучної вентиляції легенів.

Для усунення брадикардії рекомендується введення атропіну чи метилатропіну. Лікування гіпотензії та шоку слід проводити за допомогою плазми або плазмозамінників і, якщо виникне у цьому потреба, катехоламінів. and#946;-блокуючу дію можна припинити повільним внутрішньовенним введенням ізопреналіну гідрохлориду, починаючи з дози 2,5 мкг/хв. до того часу, поки не встановиться очікуваний ефект. У випадку несприйнятливості можна ізопреналін комбінувати з допаміном. Якщо цей захід не приводить до бажаного результату, можна застосувати внутрішньовенне введення 50 – 100 мкг/кг глюкагону. За необхідності ін’єкцію протягом години слід повторити і далі, якщо потрібно, провести внутрішньовенну краплинну інфузію глюкагону із розрахунку – 70 мкг/кг/год. В екстремальних випадках, наприклад при брадикардії, резистентній до терапії, можна використати водій ритму.

 

Особливості застосування.

• При спостереженні

за хворими, які приймали небіволол протягом 3 років, розвиток толерантності до нього не спостерігався. Блокатори and#946; - адренорецепторів можна застосовувати як для монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами. До цього часу додатковий гіпотензивний ефект спостерігався лише при комбінованому застосуванні Нодону та 12,5 – 25 мг гідрохлортіазиду.

Загальними для блокаторів and#946;-адренорецепторів є певні попередження і заходи перестороги. Серце і судини. Як правило, пацієнтам із нелікованою хронічною серцевою недостатністю блокатори and#946;-адренорецепторів не слід призначати до того часу, поки їх стан не стане стабільним. Припиняти терапію блокатором and#946;-адренорецепторів пацієнтам, які мають ішемічну хворобу серця, слід поступово, тобто протягом 1 – 2 тижнів. За необхідності, щоб запобігти загостренню захворювання, рекомендується одночасно починати лікування препаратом-замінником. Блокатори and#946;-адренорецепторів можуть спричинювати брадикардію. Якщо пульс у стані спокою понижується до 50 – 55 ударів за хвилину і/чи у пацієнта розвиваються симптоми, які вказують на брадикардію, то дозу рекомендують зменшити.

Блокатори and#946;-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю при лікуванні:

– пацієнтів із порушеннями периферичного кровообігу (синдром Рейно, переміжна кульгавість), оскільки може розвинутися загострення зазначених захворювань;

– пацієнтів з атріовентрикулярною блокадою І ступеня у зв’язку з негативним впливом блокаторів and#946; -адренорецепторів на провідність;

– хворих на стенокардію Принцметалу внаслідок безперешкодної, опосередкованої через and#945;-адренорецептори вазоконстрикції коронарних артерій (блокатори and#946;-адренорецепторів можуть) збільшувати частоту і тривалість нападів стенокардії).

Анестезія. Підтримування блокади р-адренорецепторів зменшує ризик порушень серцевого ритму під час введення у наркоз та інтубації. Якщо при підготовці до хірургічного втручання блокаду and#946;-адренорецепторів переривають, то не менше, ніж за 24 години до цього слід припинити застосування блокаторів р-адренорецепторів. Обережність потрібна при застосуванні окремих анестетиків, які спричинюють пригнічення міокарда, таких як циклопропан, ефір або трихлоретилен. Появу вагусних реакцій у пацієнта можна попередити за допомогою внутрішньовенного введення атропіну. Обмін речовин і ендокринна патологія. Нодон не впливає на вміст глюкози у хворих на цукровий діабет. Незважаючи на це, необхідно бути обережним при застосуванні його для лікування хворих цієї категорії, оскільки небіволол може маскувати деякі ознаки гіпоглікемії, наприклад тахікардію підсилене серцебиття. Блокатори and#946;-адренорецепторів можуть маскувати симптоми тахікардії при гіперфункції щитовидної залози. При раптовому припиненні терапії ці симптоми можуть підсилитися. Дихальні шляхи. Пацієнтам з обструктивними захворюваннями дихальних шляхів блокатори and#946;-адренорецепторів слід застосовувати з обережністю, бо може посилитись констрикція дихальні шляхів.

Хворі з нирковою недостатністю. Рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності добову дозу можна підвищити до 5 мг небівололу. Дослідження із застосування препарату для лікування дітей та підлітків не проводились, через це призначати його дітям не рекомендується. Дослідження впливу Нодону на здатність керувати автотранспортом, машинами і механізмами не проводились. Дослідження фармакодинаміки показали, що Нодон не впливає на психомоторні функції. При керуванні транспортом чи обслуговуванні технічних засобів слід враховувати, що іноді може мати місце запаморочення і відчуття втоми.

Для хворих старше 65 років рекомендована початкова доза становить 2,5 мг небівололу на добу. За необхідності її можна збільшити до 5 мг небівололу. Через недостатній досвід лікування препаратом пацієнтів старше 75 років, таким хворим його слід застосовувати під пильним наглядом лікаря. Перш ніж призначати блокатори and#946;-адренорецепторів хворим із псоріазом в анамнезі, слід ретельно зважити співвідношення між можливим ризиком і користю від їх застосування. Блокатори and#946;-адренорецепторів можуть підвищити чутливість до алергенів і ступінь тяжкості анафілактичних реакцій.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Загальними для адреноблокаторів є певні

взаємодії. Антагоністи кальцію. При комбінації блокаторів and#946;-адренорецепторів з антагоністами кальцію типу верапаміл та дилтіазем потрібно дотримуватись обережності у зв’язку з їх негативною інотропною дією та впливом на AV-провідність. Пацієнтам, які приймають Нодон, внутрішньовенне введення верапамілу протипоказано. Антиаритмічні препарати. При комбінації блокаторів and#946;-адренорецепторів з антиаритмічними препаратами І, III класу і з аміодароном необхідна обережність у зв’язку з ймовірним посиленням їх негативного інотропного ефекту та негативної дії на внутрішньопередсердну і AV-провідність. Клонідин. При раптовому припиненні довготривалого лікування клонідином блокатори адренорецепторів підвищують ризик розвитку “синдрому відміни” із підвищенням артеріального тиску тому відміну слід проводити поступово. Препарати наперстянки. Глікозиди наперстянки у сполученні з блокаторами and#946;-адренорецепторів можуть подовжувати час атріовентрикулярного проведення. Клінічні дослідження небівололу показань на цю взаємодію не виявили. Небіволол не впливає на кінетику дигоксину. Інсулін і пероральні протидіабетичні засоби. Хоч Нодон не впливає на рівень глюкози, він може маскувати деякі симптоми гіпоглікемії, наприклад тахікардію. Анестезуючі засоби. Одночасне застосування and#946;-адреноблокаторів і анестезуючих засобів може пригнічувати рефлекторну тахікардію і підвищувати ризик розвитку гіпотензії. Анестезіолог повинен бути поінформований про те, що пацієнт приймає Нодон.

Інше. Одночасне застосування небівололу з нестероїдними протизапальними засобами не впливає на його антигіпертензивну дію. При одночасному застосуванні циметидину підвищувався рівень небівололу в плазмі крові, але без зміни клінічної активності. Одночасне застосування ранітидину впливу на фармакокінетику небівололу не чинило. За умови, що Нодон приймається під час їди, а антацидний засіб між прийомами їжі, обидва препарати можна приймати разом. При комбінації з нікардипіном злегка підвищувались значення концентрацій обох субстанцій в плазмі без зміни клінічної активності. Одночасний прийом фуросеміду та гідрохлортіазиду, а також вживання алкоголю впливу на фармакокінетику не чинить. Небіволол не чинив впливу на фармакодинаміку і фармакокінетику варфарину. Симпатикоміметичні засоби можуть протидіяти активності and#946;-адреноблокаторів. Блокатори and#946;-адренорецепторів можуть призвести до безперешкодної and#945;-адренергічної активності симпатикотонічних засобів, як з and#945; -адренергічною, так і з and#946; -адренергічною дією (небезпека розвитку гіпертензії, тяжкої брадикардії, атріовентрикулярної блокади). Одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і похідних фенотіазину може підсилювати гіпотензивний ефект. Оскільки в процесі метаболізму небівололу бере участь ізофермент СУР2В6, то супутнє медикаментозне лікування препаратами, які інгібують зворотнє захоплення серотоніну, наприклад декстрометорфаном або іншими сполуками, які метаболізуються переважно тим же самим метаболічним шляхом, може сприяти тому, що реакція осіб із швидким метаболізмом стане схожа на реакцію осіб із повільною метаболізацією. Дані про взаємодію небівололу з алергенами, які використовуються для діагностики і

лікування алергічних реакцій відсутні. Немає також даних і про взаємодію небівололу з рентгенконтрастними засобами та інгібіторами МАО.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі не вище 25° у

захищеному від світла, вологи та недоступному для дітей місці.

 Термін придатності. 2 роки.