Інструкція для медичного застосування препарату НІТРО

хімічна назва: гліцерилтринітрат;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозора, безбарвна рідина;

склад:

• 1 мл містить нітрогліцерину 5 мг;

допоміжні речовини: спирт етиловий 96%, пропіленгліколь для парентерального застосування, вода для ін’єкцій

 

Форма випуску.

• Концентрат для інфузій.

 

Фармакотерапевтична група.

• Периферичні вазодилататори, які

застосовують в кардіології. Органічні нітрати. Код АТС С01DА02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Нітрогліцерин - антиангінальний препарат групи периферичних вазодилататорів з переважною дією на венозні судини. Механізм дії пов’язаний з вивільненням активної речовини оксиду азоту (NO) у гладкій мускулатурі судин. Оксид азоту викликає активацію гуанілатциклази й підвищує рівень цГМФ, що приводить до розслаблення гладком’язових клітин у стінках судин. Під впливом нітрогліцерину артеріоли і прекапілярні сфінктери розслаблюються в меншою мірою, ніж великі артерії і вени.

Антиангінальна дія нітрогліцерину пов’язана головним чином зі зменшенням потреби міокарда в кисні за рахунок зменшення переднавантаження (розширення вен і зменшення припливу крові до правого передсердя) та постнавантаження (зменшення загального периферичного опору судин). Сприяє розподілу коронарного кровообігу в ішемізованих ділянках міокарда. Підвищує толерантність до фізичного навантаження у хворих на ІХС, стенокардію. При серцевій недостатності сприяє розвантаженню міокарда головним чином за рахунок зменшення переднавантаження. Знижує тиск у малому колі кровообігу.

Фармакокінетика. Ефект спостерігається через 1-2 хв від початку інфузії гліцерилтринітрату і триває 3-5 хв.

Об’єм розподілу гліцерилтринітрату – 3,3±1,2 л/кг. При концентрації в сироватці 50-500 мкг/л 60% нітрогліцерину зв’язується з протеїнами плазми.

Метаболізм нітрогліцерину здійснюється переважно в печінці під впливом глутатіонзалежної редуктази. Крім того, в сироватці проходить спонтанний гідроліз і неорганічне розщеплювання нітрогліцерину. Метаболіти переважно водорозчинні, частково чи повністю звільнені від азоту, надалі метаболізуються до глюкуронідів та екскретуються із сечею або жовчю. Ентерогепатична рециркуляція не спостерігається.

Фармакокінетика нітрогліцерину складна та залежить від індивідуальних особливостей пацієнтів. Коливання зумовлені, наприклад, первинним метаболізмом при проходженні через печінку, великим об’ємом розподілу, концентрацією в стінках судин, значною різницею концентрацій в артеріях і венах, гідролізу в сироватці та непостійній “steady-state” концентрації в плазмі. Плазматичний кліренс нітрогліцерину при тривалій інфузії становить 230±9 мл/хв/кг.

 

Показання для застосування.

Гострий інфаркт міокарда, зокрема ускладнений гострою лівошлуночковою недостатністю. Стенокардія, зокрема нестабільна і постінфарктна. Набряк легенів. Гіпертензія у зв’язку з хірургічним втручанням на відкритому серці та іншими хірургічними операціями; індукція контрольованої гіпотензії в разі хірургічних втручань.

 

Спосіб застосування та дози.

Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від стану пацієнта та гемодинамічних показників.

Під час інфузії слід проводити постійний моніторинг систолічного та діастолічного артеріального тиску, ЧСС, ЕКГ, хвилинного об’єму серця, а також (по можливості) систолічного та діастолічного тиску в легеневій артерії, тиску заклинювання в легеневих капілярах.

Звичайно застосовують інфузійний розчин, що містить 100 мкг/мл нітрогліцерину. Такий розчин готується шляхом розведення 5 ампул Нітро, концентрату для інфузій (= 50 мг нітрогліцерину) в 500 мл фізіологічного розчину, 5% розчину декстрози або фізіологічного глюкоза-сольового розчину для отримання концентрації розчину 0,1 мг/мл (не слід застосовувати в комбінації з іншими препаратами). Можна застосовувати більші концентрації, але не більше 400 мкг/кг.

Флакони для інфузій повинні бути виготовлені зі скла, тому що нітрогліцерин абсорбується пластиковою поверхнею.

 

 Дозування Нітро, концентрату для інфузій
 Внутрішньовенна інфузія може починатися зі швидкістю 20-30 мкг/хв.
 Надалі швидкість можна збільшувати на 10-20 мкг/хв кожні 5-10 хв, залежно від
 реакції пацієнта. Добрий терапевтичний ефект спостерігається при швидкості
 введення 50-100 мкг/хв. Максимальна швидкість становить 400 мкг/хв.
 Тривалість введення препарату залежить від динаміки клінічних симптомів і
 гемодинамічних показників і становить від декількох годин до 3 діб. При
 тривалому введенні великих доз через 8-24 год можливий розвиток толерантності
 і може знадобитися збільшення дози або перерва у введенні препарату.
 


 
 мкг/хв
 
 
 мг/год
 
 
 мг/год, при концентрації розчину 100 мкг/мл
 
 
 краплі/хв, при концентрації розчину 100 мкг/мл
 


 
 10
 
 
 0,6
 
 
 6
 
 
 2
 


 
 20
 
 
 1,2
 
 
 12
 
 
 4
 


 
 30
 
 
 1,8
 
 
 18
 
 
 6
 


 
 40
 
 
 2,4
 
 
 24
 
 
 8
 


 
 50
 
 
 3,0
 
 
 30
 
 
 10
 


 
 60
 
 
 3,6
 
 
 36
 
 
 12
 


 
 70
 
 
 4,2
 
 
 42
 
 
 14
 


 
 80
 
 
 4,8
 
 
 48
 
 
 16
 


 
 90
 
 
 5,4
 
 
 54
 
 
 18
 


 
 100
 
 
 6,0
 
 
 60
 
 
 20
 


 
 150
 
 
 9,0
 
 
 90
 
 
 30
 


 
 200
 
 
 12,0
 
 
 120
 
 
 40
 


 
 300
 
 
 18,0
 
 
 180
 
 
 60
 


 
 400
 
 
 24,0
 
 
 240
 
 
 80
 

 

При внутрішньовенному введенні нітрогліцерину спостерігаються виражений гемодинамічний ефект. Тому препарат застосовується тільки в стаціонарних умовах і вимагає постійного контролю функції серцево-судинної системи. Систолічний тиск крові не повинен падати більш ніж на 10-15 мм ртутного стовпа у нормотензивних пацієнтів, не більше ніж на 5 мм ртутного стовпа у хворих на артеріальну гіпотензію або схильних до неї, частота пульсу не повинна підвищуватися більш ніж на 5 уд/хв, якщо в цей же час чітко поліпшується клінічна картина.

Побічна дія.

У більшості випадків побічні ефекти гліцерилтринітрату пов’язані з надмірним зниженням кров’яного тиску.

З боку ЦНС: “нітратний” головний біль, запаморочення, дуже рідко - психотичні реакції.

З боку ССС: ціаноз, рідко - тахікардія, дуже рідко - метгемоглобінемія, виражене зниження АТ та/або ортостатична гіпотензія.

З боку системи травлення: сухість у роті, рідко - нудота, блювання та біль у черевній порожнині.

Місцеві реакції: рідко - гіперемія шкіри, відчуття жару, дуже рідко – висипання на шкірі, свербіж.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до гліцерил тринітрату та інших нітросполук; виражена артеріальна гіпотензія (систолічний тиск andlt;90 мм рт. ст.); неконтрольована гіповолемія; підвищений внутрішньочерепний тиск; констриктивний перикардит; гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія; тампонада серця; токсичний набряк легенів; закритокутова глаукома з високим внутрішньоочним тиском.

Силденафіл. Одночасне застосування інгібітору фосфодіестерази типу 5 силденафілу, оскільки силденафіл потенціює гіпотензивну дію нітратів (перерва між прийомами повинна становити не менш 48 год).

Передозування.

Симптоми: виражене зниження артеріального тиску з ортостатичною дисрегуляцією, рефлекторна тахікардія та головний біль. Може виникнути астенія, запаморочення, підвищена сонливість, відчуття жару, нудота, блювання. При застосуванні високих доз (більше 1-2 мг/кг маси тіла) можуть розвитися метгемоглобінемія, ціаноз, диспное і тахіпное.

Лікування: при вираженому зниженні АТ та/або хворим при шоці слід вводити рідину. У виняткових випадках для поліпшення кровообігу можна вводити норадреналін (норепінефрин) та/або допамін. Введення адреналіну (епінефріну) та родинних сполук протипоказано. Залежно від ступеня тяжкості у випадках метгемоглобінемії застосовуються нижченаведені антидоти.

1. Вітамін С: 1 г внутрішньо або у формі натрієвої солі внутрішньовенно.

2. Метиленовий синій: до 50 мл 1% розчину внутрішньовенно.

3. Оксигенотерапія, гемодиаліз, обмінне переливання крові.

Особливості застосування.

Призначення препарату хворим на анемію, гіпертрофічну обструктивну кардіоміопатію, аортальний або мітральний стеноз, з легеневим серцем; гострим інфарктом міокарда, за наявності ниркової/печінкової недостатності, при вираженій анемії, хворим похилого віку, з геморагічним інсультом/черепно-мозковою травмою в анамнезі повинно проводитися з обережністю.

Інформація про застосування препарату в періоди вагітності та лактації обмежена, тому його слід застосовувати тільки в тому випадку, коли очікуваний результат перевищує можливу шкоду для плоду/немовляти. У цих випадках повинна застосовуватись максимально низька доза.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні з іншими вазодилататорами, інгібіторами АПФ, блокаторами “повільних” кальцієвих каналів, бета-адреноблокаторами, діуретиками, трициклічними антидепресантами, інгібіторами МАО та інгібіторами фосфодіестерази, етанолом і препаратами, що містять етанол, підсилюється гіпотензивна дія нітрогліцерину. Пацієнтам, які раніше отримували терапію органічними нітратами, для досягнення бажаного гемодинамічного ефекту може знадобитися введення більш високих доз Нітро.

Алкоголь може спричинювати розвиток гіпотензії та відчуття слабкості при терапії нітрогліцерином.

Поєднання з дигідроерготаміном нераціонально, оскільки може призвести до підвищення біодоступності останнього, збільшуючи ризик дигідроерготамініндукованого коронарного спазму.

Спільне застосування гепарину та нітрогліцерину призводить до послаблення дії гепарину. При регулярному контролі параметрів згортання крові доза гепарину повинна бути відповідно підібрана. Після припинення терапії препаратом можливо суттєве зниження показників зсілості крові, яке може зумовити зниження дози гепарину.

Силденафіл підвищує гіпотензивний ефект нітрогліцерину.

Одночасне застосування нітрогліцерину і препаратів-інгібіторів фосфодиестерази протипоказано.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при кімнатній температурі (15–25 °C) в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

Розчин повинен бути використаний відразу після розведення!