Інструкція для медичного застосування препарату МЕТИЛПРЕДНІЗОЛОН-НОРТОН

міжнародна та хімічна назви:

• Methylprednisolonе;

(6альфа,11бета)-11,17,21-Тригідрокси-6-метилпрегна-1,4-діен-3,20-діон;

основнi фiзико-хiмiчні властивостi: білий порошок;

склад:

• 1 флакон містить метилпреднізолону – 40 мг або 80 мг або 125 мг або

500 мг або 1000 мг;

Форма випуску.

• Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Кортикостероїди для системного застосування. Код

АТС Н02А В04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фармакологічна дія – протизапальна, противоалергічна, імунодепресивна. Механізм протизапальної дії обумовлений підвищенням продукції липокортинів, інгибуючих фосфоліпазу А та гальмуючих ліберацію арахідонової кислоти з мембранних фосфоліпідів з наступним пригніченням синтезу циклічних ендоперекисей, ПГ, тромбоксана, оксикислот і лейкотриєнів. Впливає на усі

фази запалення. Стабілізуючи мембрани лизосом, зменшує вихід лизосомальних ферментів, пригнічує синтез гіалуронідази, зменшує проникність капілярів і утворення запального ексудату, поліпшує мікроциркуляцію, знижує продукцію лімфокінів (інтерлейкіна 1 і 2, гамма-інтерферону) у лімфоцитах і макрофагах, гальмує міграцію макрофагів, процеси інфільтрації і грануляції, пригнічує вивільнення еозинофілами медіаторів запалення, зменшує продукцію колагену і мукополісахаридів, активність фібробластів.

Протиалергічний ефект розвивається в результаті зниження синтезу і секреції медіаторів алергії,гальмування вивільнення із сенсибілізованих тучних клітин і базофілів гістаміну й ін. біологічно активних речовин, зменшення числа циркулюючих базофілів, пригнічення розвитку лімфоїдної і сполучної тканини, зменшення кількості Т- і B-лімфоцитів, опасистих клітин, зниження чутливості ефекторних клітин до медіаторів алергії, пригнічення антитілоутворення, зміни імунної відповіді організму.

Імунодепресія обумовлена інволюцією лімфоїдної тканини, пригніченням проліферації лімфоцитів (особливо Т-лімфоцитів), міграції B-клітин і взаємодії Т- і B-лімфоцитів, гальмуванням вивільнення лімфокінів і продукції антитіл.

Чинить виражений ефект на обмін речовин: знижує синтез і збільшує розпад білка в м’язовій тканині, збільшує синтез білка в печінці, синтез вищих жирних кислот і тригліцеридів, зумовлює перерозподіл жиру і гіперглікемію, стимулює гліконеогенез, підвищує зміст глікогену в печінці і м’язах, порушує мінералізацію кісткової тканини.

Фармакокінетика. Метилпреднізолон – препарат для парентерального введення з повільним усмоктуванням і тривалою дією. Тривалість дії (18–36 год.) залежить від шляху введення, розчинності, використовуваної лікарської форми, дози і стану хворого. Після внутрішньом’язове уведення 80 мг препарату його дія триває протягом 12 год., а супресивна дія на рівень плазменного кортизону виявляється ще протягом 17 днів. При прийомі усередину швидко і цілком усмоктується. При внутрішньом’язове уведенні швидше всмоктується сукцинат, повільніше – ацетат (початок його дії через 6–48 ч). Біотрансформація відбувається в печінці. Проходить крізь ГЕБ і плаценту, проникає в грудне молоко. Виводиться у вигляді метаболітів в основному із сечею. Період напіввиведення (T1/2) становить близько 2 год.

Показання для застосування.

Стани, що вимагають системної або місцевої терапії глюкокортикоїдами: ревматичні захворювання, автоімунні захворювання, алергійні стани, анафілактичний шок, астма і інші захворювання легенів, а також для зниження внутрішньочерепного тиску (наприклад набряк мозку, спричинений новоутвореннями), реакції відторгнення трансплантанту ; деякі дерматологічні , гематологічні, печінкові, неврологічні (наприклад, розсіяний склероз, Myasthenia gravis), ниркові і шлунково-кишкові захворювання (наприклад, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона).

Метил преднізолон також використовується як проти блювотний засіб у поєднанні з хіміотерапією і як компонент у схемах лікування лейкозів, лімфом, мієломної хвороби.

Спосіб застосування та дози.

• Препарат призначають внутрішньом’язово або

внутрішньовенно. Дозування й тривалість лікування визначає лікар залежно від складності хвороби й чутливості до препарату.

При шоку – по 125 мг через 2 – 6 год. або по 250 мг через 4 – 6 год. Можливе також введення 30 мг/кг маси тіла на добу. Вводиться й через внутрішньовенну інфузію протягом не менше 10 – 30 хв. Високі дози не слід використовувати понад 48 – 72 год., навіть якщо стан хворого не покращується.

Для імуносупресії – з метою попередження відторгнення трансплантованого органу (особливо нирок) метилпреднізолон вводять у дозах 0,5 – 2 г внутрішньовенно один раз у 24 – 48 год.

При набряку мозку по 40 – 125 мг через 4 – 6 год. внутрішньовенно або внутрішньом’язово протягом 4 – 7 днів (до стабілізації стану хворого).

При інших станах початкова доза може коливатись від 6,31 до 40 мг залежно від клінічної картини. Звичайно високі дози використовуються недовго.

Метилпреднізолон застосовується також як додаткова терапія виразкового коліту. Дози до 40 мг використовуються у тривалій інфузії 3 – 7 разів на тиждень протягом 2 або більше тижнів.

Терапевтичні дози у дитячому віці становлять 0,8 – 1,5 мг/кг маси тіла за добу.

Приготування ін’єкційного розчину: розчинник вливають в ампулу сухої речовини, потім отриманий розчин розводять необхідною кількістю інфузійного розчину – 5% декстрозою, ізотонічним фізіологічним розчином або 5% розчином декстрози в ізотонічному фізіологічному розчині.

Знижувати дози або припиняти лікування препаратом необхідно обов’язково поступово.

Вказані дози необхідно завжди підбирати індивідуально. Препарат не слід змішувати з іншими медикаментами в одному шприці.

Побічна дія.

• Небажані реакції

на лікування метилпреднізолоном можуть виникнути з боку:

серцево-судинної системи – підвищення кров’яного тиску, підвищений ризик тромбозу або тромбоемболії, васкуліт (запалення стінок кровоносних судин);

нервової системи – депресії, страх, дратівливість, безсоння, ейфорія, судоми (у дітей), психопатії;

травної системи – вкривання виразками (шлунок, дванадцятипала кишка, кишечник), загострення виразкової хвороби, запалення підшлункової залози;

ендокринної системи – зниження толерантності до вуглеводів, підвищення рівня цукру в крові (стероїдний діабет), атрофія надниркових залоз, кушингоподібний синдром, відсутність менструації, гірсутизм (надмірне оволосіння у жінок), імпотенція, гіпопаратироїдизм (пониження функції паращитоподібних залоз), уповільнення росту;

видільна система – наявність білка у крові або сечі, порушення кліренса креатиніну;

шкіри та слизових оболонок – висипка, контактний дерматит, стероїдні вугрі, рубці шкіри живота, зменшення пігментації шкіри, збільшення волосяного покриву, повільне загоєння ран;

крові – лімфопенія (зменшення числа лімфоцитів у крові), апластична анемія (ушкодження кровотворної функції кісткового мозку), тромбоцитопенія (зменшення кількості тромбоцитів у крові), скорочення часу згортуваності крові;

інших органів – підвищення внутрішньоочного тиску, катаракта, місяцеподібне обличчя, набряки, збільшене виділення калію, м’язова слабкість, остеопороз, асептичні некрози кісток.

Протипоказання.

• Метилпреднізолон

абсолютно протипоказаний хворим на латентний або активний туберкульоз, хворим з гострими психозами, простим герпесом, кератитами.

Відносними протипоказаннями є активна або пептична виразка, синдром Кушинга, дивертикульоз, нещодавнє накладання кишкового анастомозу, остеопороз, глаукома (підвищення внутрішньоочного тиску), тромбоемболія, ниркова недостатність, цукровий діабет, артеріальна гіпертензія, місцеві або системні інфекції (у тому числі після вакцинації проти вітряної віспи), грибкові й інші екзантематозні хвороби, імуносупресивні стани (СНІД, вітряна віспа).

Вагітність також є відосним протипоказанням, особливо її перший триместр.

Передозування.

• Симптоми передозування кортикостероїдами майже

завжди пов’язані із застосуванням високих доз: набряки, гіпертензія, поява білка у сечі, зниження об’єму фільтрації, аритмії, гіпокаліємія, кардіопатія. Вони вимагають симптоматичного лікування і, якщо це можливо, зменшення дози або повільного припинення лікування.

Особливості застосування.

• Під час вагітності (особливо у період її

завершення), а також лактації необхідно дуже уважно оцінити співвідношення користь/ризик. Протягом першого триместру вагітності необхідно уникати призначення метилпреднізолону, за винятком дуже суворих показань.

Даних щодо несприятливого впливу на водіїв автотранспортних засобів та операторів машин немає.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• При одночасному застосуванні

метилпреднізолону й серцевих глюкозидів може посилитись токсичність останніх, оскільки збільшується виділення калію. Одночасне застосування із сольовими діуретиками також може поглибити гіпокаліємію (низький рівень калію у крові). Препарат понижує ефект пероральних протидіабетичних засобів та антикоагулянтів. Дія метилпреднізолону зменшується при паралельному застосуванні із барбітуратами, рифампіцином і фенітоїном, оскільки ці засоби прискорюють його метаболізм.

При одночасному прийомі із саліцилатами й іншими нестероїдними протизапальними засобами підвищується ризик кишково-шлункових ускладнень.

Слід уникати застосування метилпреднізолону разом із живими вірусними вакцинами або іншими засобами для імунізації.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у захищеному від світла місці,

недоступному для дітей, при температурі 15- 25оС. Термін придатності – 2 роки.