Інструкція для медичного застосування препарату МІТОТАКС®

міжнародна та хімічна назви:

• паклітаксел;

[2аR[2aand#945;, 4and#946;, 4aand#946;, 6and#946;, 9and#945;(and#945;(R*,and#946;S*),11and#945;, 12and#945;, 12aand#945;, 12band#945;]]-and#946;-(Бензоїламіно)-and#945;-гідроксибензол-пропанової кислоти 6, 12в-біс-(ацетилокси)-2-(бензоїлокси) -2а, 3, 4, 4а, 6, 9, 10, 11, 12, 12а, 12в-додекагідро-4,11-дигідрокси-4а, 8, 13, 13-тетраметил-5-оксо-7, 11-метан-1Н-циклодека [3,4] бенз [1, 2-b]оксет-9- иловий ефір;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозора рідина, від безбарвного до

блідо-жовтого кольору;

склад:

• 1 мл розчину містить 6 мг паклітакселу;

допоміжні речовини: поліоксил 35 касторова олія, спирт етиловий безводний, кислота лимонна безводна.

Форма випуску.

• Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

• Протипухлинні засоби. Алкалоїди рослинного

походження. Код АТС L01C D01.

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Протипухлинний препарат рослинного

походження групи таксанів. Діюча речовина – паклітаксел – має механізм дії, який принципово відрізняється від інших цитотоксичних препаратів. Паклітаксел викликає необоротну полімеризацію білків мікротрубочок клітинної цитоплазми, внаслідок чого порушується динамічна рівновага процесу полімеризація – деполімеризація, що забезпечує нормальне функціонування внутрішньоклітинних структур протягом усього життєвого циклу клітини. Паклітаксел індукує утворення і накопичення аномальних зборок – пучків мікротрубочок в інтерфазі і численних зірок мікротрубочок під час мітозу, що призводить до зупинки життєвого циклу клітини в G2- або М-фазу.

Фармакокінетика. Фармакокінетика препарату після внутрішньовенного введення двофазна: швидке зниження концентрації в першій фазі відображає розподіл препарату в тканинах і виділення з організму; друга фаза частково обумовлена відносно повільним виділенням паклітакселу з периферичних тканинних депо. У хворих, які приймали паклітаксел у дозі 135 і 175 мг/м2 у вигляді внутрішньовенних інфузій тривалістю 3 і 24 години, період напіввиведення препарату становив від 3 до 52,7 години, а загальний кліренс — 11,6 – 24 л/годину. Середній об’єм рівноважного розподілу варіює від 198 до 688 л/м2, що вказує на значний позасудинний розподіл препарату і значний ступінь його накопичення у тканинах. Після 3-годинної інфузії у дозі 175 мг/м2 період напіввиведення в термінальній фазі становив 9,9 години при загальному кліренсі 12,4 л/годину. Фармакокінетика паклітакселу нелінійна; при збільшенні дози на 30% (з 135 до 175 мг/м2) значення максимальної концентрації та AUC збільшуються відповідно на 75 та 81 %. Препарат не кумулюється в організмі при проведенні повторних курсів лікування. Приблизно 89 % препарату зв’язується

з білками сироватки крові. Препарат гідроксилюється в печінці і виводиться з жовчю (приблизно 20 %); із сечею виводиться від 1,3 % до 12,6 % введеної дози.

Показання для застосування.

• Прогресуючий епітеліальний рак яєчників

після неефективної хіміотерапії першої лінії.

Спосіб застосування та дози.

Рак яєчників:

Мітотакс звичайно вводять внутрішньовенно краплинно (протягом 3 годин) у дозі 175 мг/м2 з інтервалом 3 тижні. Хворим, які заздалегідь пройшли курс хіміотерапії, рекомендована доза складає від 135 мг/м2 до 175 мг/м2, вводиться внутрішньовенно протягом 3 годин кожні 3 тижні. У пацієнтів, які приймають паклітаксел, необхідно контролювати стан крові. Курс можна повторювати, якщо кількість нейтрофілів більше 1500 клітин/мм3 (1000 клітин/мм3 у пацієнтів, хворих на СНІД) та кількість тромбоцитів – не менше /більше 100 000/мм3.

Доза наступних курсів паклітакселу повинна бути зменшена на 20 % у пацієнтів з тяжким ступенем нейтропенії (кількість нейтрофільних гранулоцитів менше 500/мм3 протягом тижня та довше) або при тяжкій периферичній нейропатії, оскільки рівень нейротоксичності та тяжкість нейтропенії збільшується з дозою.

Усім хворим перед застосуванням Мітотаксу необхідно проводити премедикацію, що може включати дексаметазон або його еквівалент у дозі 20 мг перорально приблизно за 12 та 6 годин до введення Мітотаксу, дифенгідрамін або його еквівалент у дозі 50 мг внутрішньовенно за 30–60 хвилин до введення Мітотаксу і циметидин у дозі 300 мг або ранітидин у дозі 50 мг вводяться внутрішньовенно за 30–60 хвилин до застосування Мітотаксу.

Мітотакс розчин для інandacute;єкцій перед введенням розводять до концентрації 0,3–1,2 мг паклітакселу на 1 мл 0,9 % розчином натрію хлориду, або 5 % розчином глюкози, або 5 % розчином глюкози в 0,9 % розчині натрію хлориду, або 5% розчином глюкози в розчині Рінгера. При розчиненні допускається помутніння розчину, що обумовлене взаємодією розчинника з препаратом. Готові для застосування розчини стабільні протягом 24 годин при кімнатній температурі (приблизно 25 оС); розведені розчини не слід зберігати в холодильнику для повторного застосування.

Побічна дія.

• Найбільш розповсюджені побічні реакції:

мієлосупресія - виражена нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія з або без проявів гарячки або зі зниженням температури тіла; кашель або хриплість, біль в нижній ділянці живота, болісне або утруднене сечовиділення; тяжкого ступіню або періодична дозозалежна периферична нейропатія, включаючи легку парестезію; реакції гіперчутливості з задишкою, гіпотензією та ангіоневротичним набряком; артралгія, міалгия; розлад функції ШКТ (нудота, блювання, діарея, запор, запалення слизової оболонки, кишкова непрохідність), енцефалопатія; брадикардія та сердцева недостатність, біль у грудний клітці, гіперемія шкіри, висип, алергічні реакції в місці інandacute;єкції та тромбофлебіт, дистрофія нігтьової пластинки, некроз печінки, збільшення рівня печінкових ферментів та рівнів білірубіну. Екстравазація (транссудація) може призвести до пошкодження тканин. Набряк Квінке, бронхоспазм, AV-блокада, шлуночкові тахікардія, тахікардія в сполученні з бігемінією, периферичні набряки,вкрай рідко – інфаркт міокарда, епілептичні напади типу grand mal, вкрай рідко – мandacute;язова слабкість, ушкодження зорового нерва, порушення зору (скотоми, що світяться), оборотна алопеція.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до препарату, виражена

нейтропенія (менше 1500 клітин у 1 мм3), період вагітності і годування груддю.

Передозування.

• Може проявлятися мієлосупресією, розвитком

периферичних нейропатій і мукозитів. Специфічного антидоту немає. Лікування симптоматичне.

Особливості застосування.

• Не допускати контакту нерозведеного

концентрату з утримуючим пластифікатор полівінілхлоридом, з якого можуть бути виготовлені пристрої для переливання інфузійних розчинів. Щоб звести до мінімуму ризик потрапляння до організму хворого пластифікатора (ди-[2-етилгексил]фталату), що може екстрагуватися з полівінілхлоридних контейнерів або інфузійних наборів, розведені розчини Мітотаксу варто готувати і зберігати в контейнерах зі скла, поліпропілену або поліолефінів і вводити через інфузійну систему з внутрішньою поверхнею з поліетилену. У системі для введення Мітотаксу повинен бути встановлений мембранний фільтр з діаметром мікропор не більше 0,22 мкм.

Мітотакс застосовують тільки у вигляді розведеного розчину! Перед введенням препарату проводять відповідну премедикацію (див. розділ “Спосіб застосування та дози”). У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості введення Мітотаксу слід негайно припинити і не призначати препарат повторно; при необхідності проводять симптоматичну терапію. При застосуванні Мітотаксу показаний регулярний контроль складу периферичної крові, артеріального тиску, частоти серцевих скороченнь, електрокардіограми, особливо протягом 1-ї години інфузії препарату. У разі розвитку у хворого на період лікування препаратом порушень у системі провідності міокарда при повторних введеннях необхідно проводити безупинний моніторинг електрокардіограми.

При роботі з препаратом слід бути обережним; медичному персоналу варто користуватися захисними рукавичками. У разі потрапляння розчину Мітотаксу на шкіру чи слизові оболонки їх варто негайно промити великою кількістю проточної води. При місцевому контакті з препаратом відзначають відчуття поколювання, печіння, а також гіперемію шкіри; випадкове вдихання парів препарату може викликати задишку, біль у грудях, відчуття печіння в очах, біль у горлі і нудоту.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• При застосуванні Мітотаксу разом з

цисплатином мієлосупресія більш виражена в тому разі, коли Мітотакс вводять після цисплатину (кліренс Мітотаксу при цьому зменшується приблизно на 33 %). Кетоконазол може пригнічувати метаболізм Мітотаксу. Концентрація доксорубіцину і його активного метаболіту доксорубіцинолу в плазмі крові може значно підвищуватися при застосуванні спочатку паклітакселу, а потім – доксорубіцину.

Умови і терміни зберігання. Зберігати у захищеному від світла місці при температурі 15–25 °С. Термін придатності – 2 роки.