Інструкція для медичного застосування препарату ЛЕВІТРА

міжнародна назва: vardenafil;

основні фізико-хімічні властивості:

• круглі, двоопуклі таблетки, вкриті

оболонкою жовто-гарячого кольору, з тисненими написами “5”, “10” або “20” з одного боку та фірменим логотипом “BAYER” – з іншого;

склад:

• 1 таблетка містить 5 мг, 10 мг або 20 мг варденафілу (5,926 мг, 11,852

мг або 23,705 мг варденафілу моногідрохлоридутригідрату відповідно);

допоміжні речовини: кросповідон, магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна, кремнезем колоїдний безводний, макрогол 400, гіпромелоза, титану діоксид (Е 171), заліза оксид жовтий (Е 172), заліза оксид червоний (Е 172).

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Засоби для лікування

порушень ерекції.

Код АТС G04B E09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у розслабленні гладких м’язів кавернозних тіл та артеріол. Під час сексуальної стимуляції із нервових закінчень кавернозних тіл виділяється оксид азоту (NO), який активує фермент гуанілатциклазу, що викликає підвищення вмісту циклічного гуанозинмонофосфату (цГМФ). У результаті відбувається розслаблення гладких м’язів кавернозних тіл, що сприяє збільшенню плину крові до статевого члена.

Варденафіл блокує специфічну фосфодіестеразу 5 типу (ФДЕ5), під впливом якої відбувається розщеплення цГМФ. Це приводить до підсилення дії ендогенного NO в кавернозних тілах при сексуальному збудженні. Таким чином Левітра відновлює порушену еректильну функцію (здатність) та забезпечує природну реакцію на сексуальну стимуляцію.

Фармакокінетика.

Варденафіл швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Концентрація препарату в плазмі крові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом 30 - 120 хвилин (у середньому - через 60 хвилин). Абсолютна біодоступність становить приблизно 15 %. При прийомі варденафілу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується - період досягнення максимальної концентрації (Tmax) збільшується до 60 хвилин, максимальна концентрація у плазмі крові (Cmax) знижується в середньому на 20%, проте без суттєвих змін площі від кривої “концентрація - час” (AUC). При прийомі варденафілу з нормальною їжею, яка містить не більше 30 % жирів, фармакокінетичні параметри препарату не змінюються.

Варденафіл та його основний метаболіт (М1) приблизно на 95 % зв’язуються з білками плазми крові, причому цей процес є оборотним і не залежить від концентрації препарату. У спермі здорових чоловіків через 90 хвилин після прийому варденафілу визначається не більше 0,00012 % отриманої дози.

Варденафіл метаболізується переважно під впливом печінкових ферментів CYP3A4 (основний шлях), CYP3A5 та CYP2C9 (неосновний шлях). Загальний кліренс препарату дорівнює 56 л/год. Після прийому внутрішньо варденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (91 – 95 % введеної дози), меншою мірою із сечею (2 – 6 % дози). Середній період напіввиведення варденафілу становить 4 - 5 годин, основного метаболіту М1 – близько 4 годин.

У здорових чоловіків віком 65 років і старше при порівнянні з особами молодшого віку (до 45 років) відмічалося збільшення AUC у середньому на 52 %, проте значного зниження печінкового кліренсу варденафілу не спостерігалося. Аналіз клінічних даних щодо безпеки варденафілу показав, що вік пацієнтів не впливає на частоту негативних побічних ефектів препарату.

В осіб з легкою, помірною і тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну відповідно 55 - 80 мл/хв, 30 – 50 мл/хв і andlt;30 мл/хв) фармакокінетика варденафілу практично не змінювалася.

У пацієнтів з незначними та помірними порушеннями функції печінки кліренс варденафілу знижується, а показники AUC i Cmax збільшуються пропорційно ступеню порушення печінкової функції.

Показання для застосування.

• Еректильна дисфункція (неспроможність

досягти та зберегти ерекцію, необхідну для здійснення статевого акту).

Спосіб застосування та дози.

• Левітру вживають внутрішньо, незалежно від

прийому їжі. На початку лікування рекомендована доза препарату становить 10 мг. Таблетку слід прийняти за 25 – 60 хвилин до початку сексуального контакту, але можна застосувати і за 4 –5 годин до статевої активності. Для досягнення бажаного ефекту при застосуванні Левітри необхідна адекватна сексуальна стимуляція.

З урахуванням ефективності та переносимості препарату дозу можна підвищити до 20 мг або знизити до 5 мг. Максимальна рекомендована доза Левітри становить 20 мг, частота застосування – не більше 1 разу на добу.

Для осіб літнього віку, пацієнтів з нирковою недостатністю або з незначними порушеннями функції печінки необхідності у змінах режиму дозування не виникає.

У хворих з помірними порушеннями функції печінки клірес варденафілу знижений, тому початкова доза препарату не повинна перевищувати 5 мг на добу. З урахуванням ефективності та переносимості у подальшому добову дозу Левітри можна підвищити до 10 - 20 мг.

Побічна дія.

• Препарат в цілому

переноситься добре, побічні ефекти, як правило, виражені незначною мірою та мають минущий характер.

Найчастіші побічні реакції (понад 10 % спостережень): головний біль, припливи крові (гіперемія обличчя).

Часті (1 - 10 %): запаморочення, диспептичні реакції, нудота, відчуття закладеності носа.

Нечасті (0,1 - 1 %): реакції фоточутливості шкіри, артеріальна гіпертензія, біль у спині, сльозотеча.

Поодинокі (0,01 – 0,1 %): артеріальна гіпотонія, міалгія, пріапізм.

Зафіксовані свідчення про поодинокі випадки захворювання на передню ішемічну невропатію зорового нерва (яка є причиною зниження зору, аж до стійкої втрати зору), що, як припускають, пов’язано із застосуванням інгібіторів фосфодіестерази 5 (інгібіторів ФДЕ5) до яких, в ряду інших препаратів, належить препарат Левітра. Більшість, але не всі обстежені пацієнти, піддавалися васкулярному ризику (виражений застій диску зорового нерва, вік за 50 років, діабет, гіпертонія, серцево-судинні захворювання, гіперліпідемія та куріння). Однак не встановлено, чи відносяться ці поодинокі випадки захворювання безпосередньо до застосування інгібіторів ФДЕ5 у пацієнтів, що піддаються васкулярному ризику, або ж їх слід віднести до інших факторів.

Протипоказання.

• Індивідуальна підвищена чутливість до компонентів

препарату; одночасне вживання нітратів або будь-яких донаторів NO (препаратів, що виділяють оксид азоту); дитячий вік (до 16 років). Одночасне застосування варденафілу з інгібіторами протеаз ВІЛ індинавіром і ритонавіром протипоказано, оскільки вони є потенційними інгібіторами СYР3А4.

Передозування.

Симптоми: біль у спині.

Лікування: заходи симптоматичної та підтримуючої терапії (відповідно з клінічним станом хворого). Застосування діалізу не збільшує кліренс варденафілу, оскільки останній активно зв’язується з білками плазми і не виводиться нирками.

Особливості застосування.

• Препарати, призначені для лікування

порушень ерекції, з особливою обережністю призначають хворим з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні), а також пацієнтам із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома, лейкоз або лейкемія).

Через відсутність відомостей щодо безпеки Левітри для зазначених нижче груп пацієнтів призначати препарат не рекомендується хворим з тяжкими порушеннями функції печінки, при захворюваннях нирок у термінальній стадії (коли необхідний гемодіаліз), при вираженій гіпотонії (систолічний тиск у стані спокою менше 90 мм рт. ст.), при нестабільній стенокардії, після перенесеного геморагічного інсульту або інфаркту міокарда (протягом останніх 6 місяців), а також при нащадкових дегенеративних захворюваннях сітківки ока (пігментний ретиніт).

Оскільки Левітру не застосовували пацієнти зі схильністю до кровотеч і хворі на пептичну виразку шлунка або дванадцятипалої кишки, призначати препарат таким особам можна лише після ретельного співставлення користі та ризику.

Перед початком лікування варденафілом лікар повинен визначити стан серцево-судинної системи пацієнта, оскільки сексуальна активність пов’язана з певним кардіальним ризиком. Пацієнтам з уродженим пролонгованим QT інтервалом, що приймають антиаритмічні препарати типу IА (квінідин, прокаїнамід) або типу III (аміодарон, соталол), використання Левітри протипоказано.

Пацієнтам старше 65 років приймати дозу вище 5 мг не рекомендується в зв’язку зі зниженням кліренсу варденафілу.

Левітра не призначена для новонароджених, дітей та жінок.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Безпека та ефективність застосування варденафілу в комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не досліджені, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.

Зниження кліренсу варденафілу спостерігалося при одночасному застосуванні селективних інгібіторів ферментів системи цитохрому Р-450 CYP3A4 (таких як циметидин, кетоконазол, ітраконазол, індинавір, ритонавір, еритроміцин). За необхідності сполучання з будь-яким з цих препаратів добова доза Левітри не повинна перевищувати 5 мг.

Одночасний прийом варденафілу з альфа-адреноблокаторами може спричинити симптоматичну гіпотонію, тому Левітру слід вживати не раніше, ніж через 6 годин після прийому адреноблокатора.

Інгібітори CYP2C9 (толбутамід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди і тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори b-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не чинили впливу на фармакокінетику варденафілу.

Клінічних ознак істотної взаємодії варденафілу з толбутамідом (250 мг) або варфарином (40 мг), які метаболізуються CYP2C9, не виявлено.

Одноразовий прийом антацидного засобу маалокс (магнію/алюмінію гідроксид) не впливав на біодоступність варденафілу.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у сухому місці, недоступному для дітей,

при температурі не вище 30 °C.

Термін придатності – 3 роки. Не можна застосовувати препарат після дати, зазначеної на упаковці.