Інструкція для медичного застосування препарату ЙОДОМАРИН® 200

міжнародна назва: калію йодид;

основні фізико-хімічні властивості:

• плоскі з обох боків таблетки білого або

майже білого кольору зі скошеними краями та насічкою для поділу з одного боку;

склад:

• 1 таблетка містить калію йодиду - 0,262 мг, що еквівалентно 200 мкг

йоду;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, магнію карбонат легкий основний, карбоксиметилкрохмалю натрієва сіль (тип А), желатин, кремнію діоксид високодисперсний, магнію стеарат.

Форма випуску.

• Таблетки.

Фармакотерапевтична група.

• Препарати йоду, що застосовуються при захворюваннях

щитоподібної залози. Код АТС Н03С А.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Йод – це елемент, який бере участь у синтезі гормонів щитоподібної залози: тироксину та трийодтироніну. Добова потреба в ньому, яка попереджує розвиток ендемічного зобу, становить 100 - 150 мкг. Рекомендована ВОЗ добова кількість йоду має становити 150 - 300 мкг .

Фармакокінетика. Зазвичай, йод потрапляє в організм через шлунково-кишковий тракт, але він може надходити також через шкіру або з порожнин тіла. Неорганічний йод всмоктується в тонкій кишці, а через шкіру – незначно та неконтрольовано. Показники вмісту неорганічного йоду у сироватці крові, зазвичай, перебувають у межах 0,1 - 0,5 мкг/дл. В організмі йод накопичується у щитовидній залозі та інших тканинах, таких як слинні залози, грудна залоза, шлунок. У слині, шлунковому соку та в грудному молоці концентрація йоду у 30 разів вища за концентрацію в плазмі.

Показання для застосування.

• Профілактика та лікування станів пов’язаних

з дефіцитом йоду; профілактика ендемічного зоба у людей, які проживають у районах з дефіцитом йоду, та зоба після резекції; лікування йододефіциту та дифузного еутиреоїдного зоба у немовлят, дітей, підлітків та у дорослих.

Спосіб застосування та дози.

• У тих випадках, коли має місце недостатнє

надходження йоду в організм, необхідно додатково вводити таку нижчезазначену кількість йоду.

Профілактика дефіциту йоду та ендемічного зоба:

немовлята та діти: від andfrac14; до andfrac12; таблетки Йодомарину(R) 200 на добу, що відповідає 50 – 100 мкг йоду;

підлітки та дорослі: від andfrac12; до 1 таблетки Йодомарину(R) 200 на добу, що відповідає 100 – 200 мкг йоду;

період вагітності та годування груддю: 1 таблетка Йодомарину(R) 200, що відповідає 200 мкг йоду;

профілактика рецидивів після операції з приводу еутиреоїдного зобу: від andfrac12; до 1 таблетки Йодомарину(R) 200, що відповідає 100 - 200 мкг йоду.

Дані рекомендації щодо дозування дійсні, також для проведення подальшого лікування по закінченню терапії еутиреоїдного зоба із застосуванням левотироксину.

Лікування еутиреоїдного зоба:

немовлята, діти та підлітки: від andfrac12; до 1 таблетки Йодомарину(R) 200 на добу, що відповідає 100 - 200 мкг йоду;

дорослі молодого віку: від 1andfrac12; до 2andfrac12; таблеток Йодомарину(R) 200 на добу, що відповідає 300 - 500 мкг йоду.

Препарат приймають після їжі та запивають достатньою кількістю рідини. Профілактичний прийом Йодомарину(R) 200 повинен тривати декілька років, а нерідко, протягом усього життя. Для лікування зобу у новонароджених у більшості випадків досить 2 - 4 тижні, у дітей, підлітків та дорослих, зазвичай, потрібно 6 - 12 місяців або більше.

Побічна дія.

• При профілактичному застосуванні

Йодомарину(R) 200 в будь-якому віці, а також при терапевтичному застосуванні побічних дій, як правило, не спостерігається. Але не можна повністю виключити, що за наявності у щитоподібній залозі більш значних автономних ділянок та при добових дозах понад 150 мкг йоду, гіпертиреоз може перейти в маніфестну форму. При застосуванні препарату у дорослих доз від 300 мкг до максимальної 1000 мкг йоду на добу, в окремих випадках може розвинутись гіпертиреоз, який індукований йодом. Передумовою цього, у переважній більшості випадків, є наявність в щитоподібній залозі дифузних або обмежених вогнищ автономії.

Протипоказання.

• Йодомарин(R) 200 не

дозволяється застосовувати при маніфестному гіпертиреозі; латентному гіпертиреозі в дозах, які перевищують 150 мкг йоду на добу; автономній аденомі, а також, фокальних та дифузних вогнищах автономії щитоподібної залози при застосуванні в дозах від 300 до 1000 мкг йоду на добу, за виключенням передопераційної йодотерапії з метою блокади щитоподібної залози за Пламером.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Дефіцит йоду підвищує, а надмір його знижує

реакцію на терапію гіпертиреозу тиреостатичними засобами, у зв’язку з цим перед лікуванням або під час лікування гіпертиреозу необхідно уникати, якщо це можливо, будь-якого прийому йоду. Тиреостатичні засоби, зі свого боку, гальмують перехід йоду в органічні з’єднання в щитоподібній залозі і, таким чином, можуть спричиняти утворення зоба. Поглинання йоду щитоподібною залозою конкурентно пригнічується речовинами, проникнення яких у щитоподібну залозу відбувається за таким же механізмом “захоплення”, як і проникнення йоду, наприклад – перхлоратом, а також субстанціями, які самі собою не транспортуються, наприклад тіоціанат, у концентрації, що перевищує 5 мг/дл. Поглинання йоду щитоподібною залозою та його обмін у ній стимулюється ендогенним та екзогенним тиреотропним гормоном - ТТГ. Одночасне лікування високими дозами йоду, які пригнічують інкрецію гормонів щитоподібної залози, та солями літію може сприяти виникненню зоба та гіпотиреозу. Вищі дози калію йодиду у поєднанні з калійзберігаючими діуретиками можуть призводити до гіперкаліємії.

Передозування.

• Симптоми передозування препаратами йоду є

забарвлення слизових оболонок у коричневий колір, рефлекторне блювання, біль у животі та діарея (можлива навіть кривава). Можуть розвинутись дегідратація та шок. У поодиноких випадках мали місце утворення стенозів стравоходу. Тривалий прийом призводить, зрідка, до появи феномену, який має назву йодизм: металічний присмак у роті, набряк та запалення слизових оболонок (нежить, кон’юнктивіт, гастроентерит, бронхіт). Латентні процеси можуть під дією йоду активізуватися. Може мати місце розвиток набряків, еритем, вугреподібних та бульозних висипань, геморагій, пропасниці та нервового збудження.

Особливості застосування.

• Під час вагітності та в період годування груддю

потреба в йоді підвищена, тому достатнє надходження йоду в організм (200 мкг на добу) є особливо важливим. У зв’язку з проходженням йоду через плаценту та чутливістю плода до фармакологічно активних його доз, йод не рекомендують призначати в міліграмному діапазоні. Це стосується також періоду лактації, оскільки концентрація йоду в молоці у 30 разів вища, ніж у сироватці крові. Виключенням є, звичайно, високодозована йодна профілактика, яка проводиться після ядерно-технічних аварій.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у недоступному

для дітей місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 3 роки.

Після закінчення терміну придатності лікарський засіб використовувати не слід.