Інструкція для медичного застосування препарату ЗОФРАН™

міжнародна та хімічна назви:

• ondansetron;

1,2,3,9-тетрагідро-9-метил-3-[(2-метил-1Н-імідазол-1-іл)-метил]-4Н-карбазол-4-он, моногідрохлорид, дигідрат;

основні фізико-хімічні властивості:

• прозорий, безбарвний стерильний розчин;

склад:

• 1 мл розчину містить 2 мл ондансетрону (у формі дигідрату

гідрохлориду);

допоміжні речовини: кислоти лимонної моногідрат, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

 

Форма випуску.

• Розчин для ін’єкцій.

 

Фармакотерапевтична група.

• Протиблювотні засоби та препарати, що усувають

нудоту. Антагоністи рецептоів серотоніну (5НТ3). Код АТС А04А А01.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Ондансетрон – сильнодіючий високоселективний антагоніст 5НТ3 (серотонінових) рецепторів. Препарат попереджує або усуває нудоту і блювання, що спричиняються цитотоксичною хіміотерапією та/або променевою терапією, а також післяопераційні нудоту і блювання. Механізм дії Зофрану до кінця не з'ясований. Можливо, препарат блокує виникнення блювотного рефлексу, виявляючи антагоністичну дію відносно 5НТ3-рецепторів, які локалізуються у нейронах як периферичної, так і центральної нервової системи. Препарат не зменшує психомоторну активність пацієнта і не чинить седативного ефекту.

Фармакокінетика.

При внутрішньовенному введенні пікова концентрація у плазмі досягається протягом 10 хвилин. Основна частина введеної дози піддається метаболізму у печінці. Із сечею у незміненому вигляді виводиться менше 5 % препарату. Період напіввиведення – приблизно 3 години (у хворих похилого віку - 5 год). Зв'язування з білками плазми – 70-76 %.

 

Показання для застосування.

Лікування нудоти і блювання, що спричинені цитотоксичною хіміотерапією та променевою терапією.

Профілактика та лікування післяопераційних нудоти і блювання.

 

Спосіб застосування та дози.

Нудота і блювання, що спричинені хіміотерапією та променевою терапією

Дорослі

Еметогенний потенціал терапії раку варіює залежно від дози та комбінації режимів хіміотерапії та променевої терапії, що застосовуються. Зофран в ін’єкціях застосовується в дозах 8–32 мг на добу, рекомендації для вибору дози надані нижче.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія

Рекомендована внутрішньовенна або внутрішньом’язова доза Зофрану – 8 мг, у вигляді повільної ін’єкції, безпосередньо перед лікуванням.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.

Високоеметогенна хіміотерапія

Пацієнтам, які отримують високоеметогенну хіміотерапію (наприклад високі дози цисплатину), Зофран може бути призначений у вигляді одноразової дози 8 мг, внутрішньовенно або внутрішньом’язово, безпосередньо перед хіміотерапією. Дози, більші за 8 мг (до 32 мг), можуть бути застосовані лише у вигляді внутрішньовенної інфузії на 50–100 мл фізіологічного розчину або іншого відповідного розчинника; інфузія повинна тривати не менше 15 хвилин.

Інший шлях – введення 8 мг Зофрану у вигляді повільної внутрішньовенної або внутрішньом’язової ін’єкції, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим дворазовим внутрішньовенним або внутрішньом'язовим введенням 8 мг через 2 та 4 години або постійною інфузією 1 мг/год протягом 24 годин.

Вибір режиму дозування залежить від тяжкості еметогенного впливу.

Ефективність Зофрану при високоеметогенній хіміотерапії може бути підвищена додатковим одноразовим внутрішньовенним введенням дексаметазону натрію фосфату в дозі 20 мг, перед хіміотерапією.

Для профілактики відстроченого або тривалого блювання після перших 24 годин рекомендується пероральне або ректальне застосування препарату.

Діти

Дітям від 4 років і старше Зофран у дозі 5 мг/м2 поверхні тіла може призначатись у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції, безпосередньо перед хіміотерапією, з подальшим застосуванням таблеток Зофрану через 12 годин. Пероральне застосування повинно тривати ще 5 днів після завершення курсу лікування.

Досвід застосування Зофрану для лікування дітей до 4 років на сьогодні обмежений.

Хворі похилого віку

Зофран добре переноситься пацієнтами старше 65 років, незалежно від дози, частоти та шляху введення препарату.

Післяопераційні нудота і блювання

Дорослі

Для профілактики післяопераційних нудоти і блювання рекомендована доза Зофрану становить 4 мг, у вигляді одноразової внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції під час індукції в наркоз.

Для лікування післяопераційних нудоти і блювання рекомендується одноразове введення 4 мг Зофрану, у вигляді внутрішньом’язової або повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Діти

Для запобігання післяопераційним нудоті і блюванню у дітей, які оперуються під загальною анестезією, Зофран можна вводити у дозі 0,1 мг/кг маси тіла (максимально - до 4 мг), шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції до, під час або після індукції анестезії. Для лікування післяопераційних нудоти і блювання, що вже розвинулися, Зофран також може вводитись у дозі 0,1 мг/кг (максимально - до 4 мг), шляхом повільної внутрішньовенної ін’єкції.

Хворі похилого віку

Досвід застосування Зофрану для профілактики і лікування післяопераційних нудоти і блювання у людей похилого віку обмежений, однак Зофран добре переноситься хворими старше 65 років, які отримують хіміотерапію.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Немає необхідності у зміні режиму дозування або шляху призначення препарату пацієнтам з порушенням функції нирок.

Пацієнти з печінковою недостатністю

У пацієнтів з помірними і тяжкими порушеннями функції печінки кліренс Зофрану значно знижується, а період напіввиведення із сироватки крові - зростає. Для таких хворих максимальна добова доза препарату не повинна перевищувати 8 мг.

Пацієнти з порушенням метаболізму спартеїну/дебрисоквіну

Період напіввиведення ондансетрону у суб’єктів з порушенням метаболізму спартеїну і дебрисоквіну не змінюється. У таких пацієнтів повторне введення приводить до такої ж концентрації препарату, що й у хворих з неушкодженим метаболізмом. Тому зміна дозування або частоти введення не потребується.

 

Побічна дія.

• відомості про яку наведені нижче, класифікована за

органами і системами та за частотою її виникнення. За частотою виникнення розділена на такі категорії: дуже часто and#8805;1 на 10, часто and#8805;1 на 100 та andlt;1 на 10, не часто and#8805;1 на 1 000 та andlt;1 на 100, рідко and#8805;1 на 10 000 та andlt;1 на 1 000, дуже рідко andlt;1 на 10 000.

Імунна система

Рідко: реакції негайної гіперчутливості, часом тяжкі, аж до анафілаксії.

Нервова система

Дуже часто: головний біль.

Часто: екстрапірамідні реакції, такі як окулогирний криз, дистонічні реакції без стійких клінічних наслідків, судоми.

Рідко: запаморочення під час швидкого внутрішньовенного введення препарату.

Очні розлади

Рідко: скороминущіі зорові розлади (помутніння в очах), головним чином під час внутрішньовенного введення.

Дуже рідко: минущаа сліпота, головним чином під час внутрішньовенного застосування. У більшості випадків сліпоти вона минає протягом 20 хвилин. Більшість пацієнтів лікується хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатину. У деяких повідомленнях про минущу сліпоту вона вважалася кортикальною за походженням.

Сереце

Не часто: аритмії, біль у ділянці серця (з депресією сегмента ST або без неї), брадикардія.

Судини

Часто: відчуття тепла або припливу крові.

Не чато: гіпотензія.

Дихальна система та органи грудної порожнини

Не часто: гикавка.

Шлунково-кишковий тракт

Часто: запор.

Гепатобіліарна система

Не часто: безсимптомне підвищення показників функції печінки.

Ці випадки спостерігаються головним чином у хворих, які лікуються хіміотерапевтичними препаратами, що містять цисплатину.

Загальні розлади

Часто: місцеві реакції у ділянці внутрішньовенного введення.

 

Протипоказання.

Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату.

 

Передозування.

Даних про передозування Зофрану недостатньо. В більшості випадків симптоми схожі на ті, що описані у пацієнтів, яким вводили рекомендовані дози (див. “

Побічна дія.

• ). Специфічного антидоту

проти препарату не існує, тому у випадках передозування повинна застосовуватися симптоматична та підтримуюча терапія.

Застосування іпекакуани для лікування передозування ондансетрону не рекомендується, оскільки дія її не може виявитися через антиеметичний вплив Зофрану.

 

Особливості застосування.

Ампули із Зофраном не містять консервантів і повинні використовуватися негайно після розкриття; розчин, що залишився, потрібно знищити.

Ампули із Зофраном не можна автоклавувати.

Сумісність з іншими рідинами для внутрішньовенних ін’єкцій

Розчини для внутрішньовенного вливання потрібно готувати безпосередньо перед інфузією. Проте встановлено, що розчин ондансетрону зберігає стійкість протягом 7 днів при кімнатній температурі (до 25°С) при денному світлі або в холодильнику при розчиненні в таких середовищах: натрію хлорид 0,9 %, глюкоза 5 %, манітол 10 %, розчин Рінгера, калію хлорид 0,3 % і натрію хлорид 0,9 %, калію хлорид 0,3 % і глюкоза 5 %.

Проведено дослідження сумісності препарату з полівінілхлоридними флаконами та полівінілхлоридними системами для вливання. Встановлено, що ондансетрон зберігає стабільність також при використанні поліетиленових і скляних флаконів. Було показано, що ондансетрон, розведений 0,9 % хлоридом натрію або 5 % глюкозою, зберігає стабільність у поліпропіленових шприцах. Доведено також, що стабільність у поліпропіленових шприцах зберігається при розведенні ондансетрону іншими рекомендованими розчинами.

За необхідності тривалого зберігання препарату розчинення повинно проводитись у відповідних асептичних умовах.

Сумісність з іншими препаратами

Зофран може призначатись у вигляді внутрішньовенної інфузії зі швидкістю 1 мг/год. Через Y-подібний ін'єктор разом із Зофраном при концентрації ондансетрону від 16 до 160 мкг/мл (тобто 8 мг/500 мл або 8 мг/50 мл відповідно) можна вводити

цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл, протягом 1-8 годин;

5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл, зі швидкістю не більше 20 мл/год (більш висока концентрація 5-фторурацилу може спричинити преципітацію ондансетрону). Розчин для інфузій 5-фторурацилу може містити до 0,045 % хлориду магнію на доповнення до інших наповнювачів, що є сумісними;

карбоплатин у концентрації від 0,18 мг/мл до 9,9 мг/мл, протягом 10–60 хвилин;

етопозид у концентрації від 0,14 мг/мл до 0,25 мг/мл, протягом 30–60 хвилин;

цефтазидим у дозі від 250 мг до 2 г, розведений у воді для ін'єкцій (наприклад, 2,5 мл на 250 мг або 10 мл на 2 г цефтазидиму), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин;

циклофосфамід у дозі від 100 мг до 1 г, розведений у воді для ін'єкцій (5 мл на 100 мг циклофосфаміду), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин;

доксорубіцин у дозі від 10 мг до 100 мг, розведений у воді для ін'єкцій (5 мл на 10 мг доксорубіцину), у вигляді внутрішньовенної болюсної ін'єкції протягом 5 хвилин;

дексаметазон у дозі 20 мг, у вигляді повільної внутрішньовенної ін'єкції протягом 2-5 хвилин (при одночасному введенні 8 мг або 32 мг ондансетрону, розчиненого у 50–100 мл ін'єкційного розчину), протягом приблизно 15 хвилин.

Спеціальні застереження

При лікуванні пацієнтів з проявами гіперчутливості до інших селективних антагоністів 5НТ3-рецепторів спостерігалися реакції гіперчутливості.

Оскільки ондансетрон послаблює перистальтику кишечнику, потрібно ретельне спостереження за пацієнтами з ознаками підгострої непрохідності кишечнику під час застосування Зофрану.

Вагітність і лактація

Безпека застосування Зофрану в період вагітності у людини не встановлена. В експериментальних дослідженнях на тваринах Зофран не порушував розвиток ембріона або плода і не впливав на перебіг вагітності, пери- та постнатальний розвиток. Проте, оскільки дослідження на тваринах не завжди прогностичні для людини, Зофран не рекомендується застосовувати в період вагітності.

В експериментальних дослідженнях було показано, що ондансетрон виділяється з грудним молоком тварин. За необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і механізмами

У психомоторних тестах ондансетрон не впливає на здатність керувати механізмами і не спричинює седацію.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Ондансетрон не прискорює і не гальмує метаболізм інших препаратів при одночасному з ним застосуванні. Спеціальні дослідження показали, що ондансетрон не взаємодіє з алкоголем, темазепамом, фуросемідом, трамадолом та пропофолом.

Ондансетрон метаболізується різноманітними ферментами цитохромому Р-459 печінки: CYP3A4, CYP2D6 та CYP1A2. Завдяки різноманітності ферментів метаболізму ондансетрону гальмування або зменшення активності одного з них (наприклад генетичний дефіцит CYP2D6) у звичайних умовах компенсується іншими ферментами і не буде мати впливу або вплив на загальний кліренс креатиніну буде незначним.

Фенітоїн, карбамазепін і рифампіцин

У пацієнтів, які лікуються потенційними індукторами CYP3A4 (наприклад фенітоїном, карбамазепіном і рифампіцином) кліренс ондансетрону збільшується і його концентрація у крові зменшується.

Трамадол

За даними невеликої кількості клінічних досліджень, ондансетрон може зменшувати аналгетичний ефект трамадолу.

 

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей та захищеному від світла місці при температурі нижче 30 °С..

Термін придатності - 3 роки