Інструкція для медичного застосування препарату ЗИДО-Н 300

міжнародна та хімічна назви:

• zidovudine; 3’-азидо-3’- дезокситимідин;

основні фізико-хімічні властивості:

• таблетки білого кольору, вкриті оболонкою;

склад:

• 1 таблетка містить зидовудину 300 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна гранульована, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят, барвник Opadry Y-1-7000 білий.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Противірусні препарати прямої дії. Нуклеозидні та

нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A F01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Зидовудин є синтетичним нуклеозидним аналогом природного нуклеозиду - тимідину, в якому 31-оксі-ОН-група заміщена на азидо-(-N2)-групу. Всередині клітини зидовудин перетворюється в активний метаболіт - зидовудин 51-трифосфат (AzTP), з подальшою дією на клітинні ферменти. Зидовудин 51-трифосфат інгібує активність зворотної транскриптази ВІЛ шляхом конкуренції за природний субстрат, дезокситимідин 51-трифосфат (ТТФ) і включення у вірусну ДНК. Відсутність 31-ОН -групи у включеному нуклеозидному аналозі запобігає утворенню 51-31-фосфодіефірного зв’язку, важливого для елонгації ланцюга ДНК, і отже, при цьому інгібується репродукція вірусу. Активний метаболіт AzTP є також слабким інгібітором клітинної ДНК-полімерази альфа і мітохондріальної полімерази гама і може включатись у ДНК клітин у культурі.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості зидовудину підсумовані в нижченаведеній таблиці.

Фармакокінетичні параметри зидовудину в дорослих пацієнтів у стані голодування

 Параметр
 
 
 Середнє ± стандартне відхилення (за винятком, де відмічене)
 


 
 Біодоступність при пероральному застосуванні (%)
 
 
 64 ± 10 
 


 
 Видимий об’єм розподілу (л/кг)
 
 
 1,6 ± 0,6 
 


 
 Зв’язування з білками плазми (%)
 
 
 andlt; 38
 


 
 CМР (спинномозкова рідина) /плазма*
 
 
 0,6 (0,04 - 2,62) 
 


 
 Системний кліренс (л/год/кг)
 
 
 1,6 ± 0,6 
 


 
 Нирковий кліренс (л/год/кг)
 
 
 0,34 ± 0,05 
 


 
 Період напіввиведення (год)
 
 
 Від 0,5 до 3 
 

Після прийому внутрішньо швидко і майже повністю всмоктується із шлунково-кишкового тракту. Проникає крізь ГЕБ, плаценту. Зв’язування з білками плазми – 30 - 38%. Метаболізується у печінці. Період напіввиведення після прийому внутрішньо та внутрішньовенного введення – 1 година. Виводиться із сечею: 14 - 18% - у незміненому вигляді, 60 - 74% - у вигляді метаболітів.

Показання для застосування.

• Зидовудин у комбінації з іншими антиретровірусними

препаратами показаний для лікування ВІЛ-інфекції.

Зидовудин також показаний для профілактики передачі ВІЛ від матері плоду.

Спосіб застосування та дози.

• Пероральна доза Зидовудину, що

рекомендується для дорослих, дорівнює 600 мг/день у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Доза, що рекомендується для дітей від 6 тижнів до 12 років, дорівнює 160 мг/м2 кожні 8 годин (480 мг/м2/день до максимальної дози 200 мг кожні 8 годин) у комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Режим дозування, що рекомендується для застосування вагітним (більше 14 тижнів вагітності) є таким: 100 мг перорально 5 разів на день до початку пологів. Дітям призначають Зидовудин у вигляді інших лікарських форм, у тому числі немовлятам внутрішньовенно в дозі 1,5 мг/кг у вигляді інфузій протягом 30 хвилин кожні 6 годин.

Побічна дія.

З боку системи кровотворення: анемія, нейтропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія з гіпоплазією кісткового мозку.

З боку системи травлення: нудота, блювання, відсутність апетиту, біль у животі, діарея, гепатомегалія, жирова дистрофія печінки, підвищення рівня білірубіну та печінкових трансаміназ.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії, безсоння, сонливість, слабкість, в’ялість, тривожність, депресія, судоми.

З боку сечовидільної системи: збільшення частоти сечовипускання.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж.

Інші: збільшення потовиділення, міалгія, міопатія, пігментація нігтів, біль у грудях, задишка.

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату,

тяжкий ступінь нейтропенії (кількість нейтрофілів менше 0,75 х 109 /л) або анемії (рівень гемоглобіну менше 7,5 г/дл або 4,65 ммоль/л), тяжка форма печінкової недостатності, збільшення рівня активності трансаміназ і рівня креатиніну в сироватці крові більше ніж в 3 рази порівняно з верхнею межею норми. Міопатія, жирова дистрофія печінки, період годування груддю.

Передозування.

• Описані поодинокі випадки гострого передозування

Зидовудину у дітей і дорослих при застосуванні майже 50 г Зидовудину. Постійними ознаками були лише нудота і блювання, в одному випадку спостерігалися великі судомні напади. Гематологічні зміни були короткочасними і нетяжкими.

Лікування. Рекомендується контролювати стан пацієнта для своєчасного виявлення ознак інтоксикації і проводити стандартну підтримуючу терапію.

Особливості застосування.

• Зидовудин також показаний для профілактики передачі

ВІЛ від матері плоду, як частина режиму, що включає початок перорального прийому Зидовудину між 14-м і 34-м тижнем вагітності, внутрішньовенне введення зидовудину під час пологів і введення сиропу зидовудину немовлятам після народження.

Зидовудин проникає крізь плаценту. Застосування препарату ВІЛ-інфікованими вагітними достовірно знижує ризик інфікування дитини. Препарат проникає у грудне молоко і досягає концентрації, близької до сироваткового рівня. ВІЛ-інфікованим жінкам не рекомендується годування груддю у зв’язку з можливістю інфікування дитини через грудне молоко.

З особливою обережністю препарат призначають хворим на анемію і мієлосупресію, при печінковій і нирковій недостатності, а також пацієнтам похилого віку. У таких випадках необхідна корекція режиму дозування залежно від динаміки концентрації препарату в крові. Лікування Зидовудином треба негайно припинити у разі швидкого підвищення рівня амінотрансфераз, прогресування гепатомегалії або метаболічного чи лактатного ацидозу невідомої етіології. Пацієнтів, які приймають Зидовудин, треба попереджати про можливість виникнення реакцій, що можуть негативно вплинути на здатність керувати механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Антиретровірусні препарати.

Необхідно уникати супутнього використання Зидовудина зі ставудином, з огляду на дані іn vіtro про їх антагоністичні взаємини.

Деякі нуклеозидні аналоги, що ушкоджують реплікацію ДНК, такі як рибавірин, мають антагоністичний вплив на антивірусну активність Зидовудина іn vіtro стосовно ВІЛ, тому необхідно уникати супутнього застосування цих препаратів.

Доксорубіцин

Необхідно уникати супутнього використання Зидовудина з доксорубіцином, з огляду на дані іn vіtro про їхній антагонізм.

Перехресна токсичність

Спільне введення ганцикловіра, альфа-інтерферону, а також інших супресорів кісткового мозку чи цитотоксичних агентів може збільшувати гематологічну токсичність Зидовудину.

Використання Зидовудину в комбінації з ганцикловіром чи and#945;-інтерфероном у пацієнтів з прогресуючим захворюванням ВІЛ збільшує ризик токсичних проявів з боку крові. Тому у пацієнтів, що одержують будь-яку комбінацію цих препаратів, необхідно контролювати гематологічні показники, що свідчить про недоцільність їх одночасного застосування.

При спільному застосуванні Зидовудину з препаратами, що мають цитотоксичні властивості, чи впливають на кількість еритроцитів/лейкоцитів (наприклад з дапсоном, флуцитозином, вінкристином, вінбластином чи адріаміцином), може збільшуватися ризик токсичних проявів з боку крові.

Ацетилсаліцилова кислота, кодеїн, морфін, індометацин, кетопрофен, напроксен, оксазепам, лоразепам, циметидин, дапсон, ізопринозин і деякі інші препарати можуть змінювати метаболізм Зидовудину конкурентним інгібуванням утворення його глюкуроніду або безпосереднім пригніченням метаболізму Зидовудину мікросомальними ферментами печінки. Інгібітори цитохрому Р-450 (циметидин та ін.) підвищують концентрацію Зидовудину в плазмі. Препарати з нефротоксичною дією, які пригнічують функцію кісткового мозку (амфотерицин В, ганцикловір, вінкристин, вінбластин), збільшують ризик токсичної дії Зидовудину.

Пробенецид може збільшувати концентрацію Зидовудину шляхом пригнічення глюкуронідації чи зниження ниркової екскреції Зидовудину.

Фенітоїн. У пацієнтів, які приймають Зидовудин, спостерігається зниження кліренсу Зидовудину при введенні фенітоїну.

Метадон підвищує рівень Зидовудину в плазмі крові на 30-40 %.

Спільне застосування флуконазолу і Зидовудину впливає на кліренс і метаболізм Зидовудину.

Атовакон. Наявність клінічно значущої взаємодії не спостерігається.

Вальпроєва кислота збільшує біодоступність Зидовудина за допомогою інгібування першої фази його метаболізму в печінці.

Деякі препарати, такі як триметоприм, сульфаметоксазол, піриметамін і ацикловір можуть бути застосовані для лікування і профілактики інфекцій, спричинених умовними патогенами, тому що відсутнє збільшення токсичності при обмеженій терапії цими препаратами.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у щільно закритій упаковці, при температурі

від15°С до 30°С і недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.