Інструкція для медичного застосування препарату ЕСТІВА 200

міжнародна та хімічна назви:

• efavirenz;

(S)-6-хлоро-4-(циклопропілетиніл)-1,4-дигідро-4-(трифлуорометил)-2Н-3,1-бензоксазин-2;

основні фізико-хімічні властивості:

• капсули білого кольору;

склад:

• 1 капсула містить 200 мг

ефавірензу;

допоміжні речовини: натрію лаурилсульфат, лактоза, магнію стеарат, натрію крохмальгліколят.

Форма випуску.

• Капсули.

Фармакотерапевтична група.

• Противірусні препарати прямої дії. Ненуклеозидні

інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05A G03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ефавіренз – селективний ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини типу 1 (ВІЛ-1). Активність Ефавірензу зумовлена головним чином неконкурентним пригніченням зворотної транскриптази ВІЛ-1. Ефавіренз не інгібує зворотну транскриптазу ВІЛ-2 і альфа-, бета-, гама- і дельта-ДНК-полімерази людини.

Фармакокінетика. Ефавіренз добре абсорбується. Пікові концентрації в плазмі крові 1,6 - 9,1 мкМ досягаються протягом 5 год після прийому одноразових доз від 100 до 1600 мг. Дозозалежні підвищення Cmax і AUC спостерігалися при дозах до 1 600 мг. Період досягнення пікових концентрацій у плазмі (3 - 5 год) не змінився після багаторазового прийому препарату, і постійні концентрації у плазмі досягалися через 6 - 7 діб. Після досягнення постійної концентрації у ВІЛ-інфікованих пацієнтів середня Cmax, середня Cmin і середня AUC були подібними при прийомі добових доз 200 мг, 400 мг і 600 мг.

Ефавіренз значною мірою (приблизно на 99,5 - 99,75%) пов’язується з білками плазми, передусім з альбуміном. Концентрації у цереброспинальній рідині знаходились у діапазоні 0,26 - 1,19% (середня 0,69%) від відповідної концентрації в плазмі. Ця пропорція приблизно у 3 рази вища, ніж у не зв’язаної з протеїнами (вільній) фракції ефавіренцу в плазмі.

Ефавіренз метаболізується системою цитохрому Р450 до гідроксильованих метаболітів з подальшою глюкуронізацією цих гідроксильованих метаболітів. Ці метаболіти по суті неактивні проти ВІЛ-1. Ефавіренз індукує ензими Р450, що веде до індукції його власного метаболізму. У неінфікованих волонтерів багаторазові дози 200 - 400 мг на добу протягом 10 днів приводили до нижчого, ніж передбачалося, рівня накопичення (на 22 - 42% нижче) і коротшого термінального періоду півжиття 40 - 55 год (період півжиття одноразової дози - 52 - 76 год).

Приблизно 14 - 34% препарату виводиться з організму із сечею, менше 1% виводиться у вигляді незміненого ефавіренцу.

Показання для застосування.

• Лікування

ВІЛ-1-інфікованих у комбінації з іншими препаратами.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі. Рекомендоване дозування Ефавірензу у поєднанні з інгібітором протеаз і/або нуклеозидним аналогом інгібіторів зворотної транскриптази (НІЗТ) становить 600 мг перорально, один раз на добу. Ефавіренз можна приймати з або незалежно від прийому їжі, за бажанням пацієнта. Однак вживання дуже жирної їжі може підвищувати всмоктування Ефавірензу, чого треба уникати.

Для поліпшення переносимості побічних ефектів з боку нервової системи рекомендують приймати препарат безпосередньо перед сном протягом перших двох-чотирьох тижнів терапії.

Підлітки та діти до 17 років. Рекомендована доза Ефавірензу у комбінації з інгібітором протеази і/або НІЗТ для пацієнтів до 17 років і залежить від маси тіла дитини. Дітям капсули призначають у тому віці, коли вони здатні їх ковтати. Маса тіла, яка дозволяє дитині застосовувати дану лікарську форму повинна перевищувати 32 кг.

Таблиця 1. Доза у дітей для призначення один раз на добу

 Маса тіла (кг)
 
 
 Доза Ефавірензу (мг)
 


 
 Від 32 до andlt; 40
 
 
 400
 


 
 =andgt; 40
 
 
 600
 

Побічна дія.

• Найчастіше серед небажаних ефектів помірної тяжкості,

які спостерігалися принаймні у 5% пацієнтів, повідомляли про висипки (11,6%), запаморочення (8,5%), нудоту (8%), головний біль (5,7%) і втому (5,5%). Найбільш помітними побічними ефектами, асоційованими з ефавіренцом, були висипки та симптоми з боку нервової системи. Іншими, менш поширеними, клінічно вагомими, пов’язаними з лікуванням небажаними ефектами, які спостерігались у всіх клінічних дослідженнях, були алергічні реакції, порушення координації, атаксія, сплутаність свідомості, ступор, вертиго, блювання, діарея, гепатит, порушення концентрації, безсоння, тривога, розлади сну, сонливість, депресія, порушення мислення, ажитація, амнезія, делірій, емоційна лабільність, ейфорія, галюцинації і психоз.

Протипоказання.

• Ефавіренз протипоказаний пацієнтам з клінічно

вагомою гіперчутливістю до будь-якого з його компонентів. Тяжкі ураження печінки. Період годування груддю, вагітність.

Передозування.

• Лікування передозування Ефавірензу повинно

складатися із загальних підтримуючих заходів, включаючи моніторування життєвих ознак і спостереження клінічного статусу пацієнта. Призначення активованого вугілля може практикуватися для сприяння виведенню неабсорбованого препарату. Специфічного антидоту Ефавірензу не існує. Зважаючи на те, що ефавіренз значною мірою зв’язується з протеїнами, діаліз, скоріше всього, не зможе істотно усунути препарат з крові.

Особливості застосування.

• Ефавіренз не повинен застосовуватися як єдиний засіб

для лікування ВІЛ або додаватися як єдиний засіб за неефективності застосовуваного режиму лікування.

Якщо лікування будь-яким антиретровірусним засобом у поєднаному режимі припиняється з огляду на підозрювану непереносимість, необхідно серйозно розглянути питання про одночасне припинення прийому всіх антиретровірусних засобів. Прийом антиретровірусних засобів потрібно відновити після зникнення симптомів непереносимості. Інтермітуюча монотерапія та подальше нове призначення антиретровірусних засобів небажані з огляду на підвищення потенціалу вибору мутантного вірусу, резистентного до препарату.

Слід уникати вагітності жінкам, які приймають Ефавіренз. Бар’єрна контрацепція повинна завжди застосовуватись у поєднанні з іншими методами контрацепції (наприклад, пероральними або іншими гормональними контрацептивами).

Для уникнення передачі ВІЛ-інфекції рекомендують, щоб за будь-яких обставин ВІЛ-інфіковані жінки не годовували груддю немовлят.

Пацієнти повинні бути інформовані про те, що використання Ефавірензу не знижує ризику передачі ВІЛ іншим суб’єктам шляхом сексуального контакту чи зараження через кров.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Ефавіренц є індуктором CYP3A4. Інші

речовини, які є субстратами CYP3A4, можуть мати понижені концентрації в плазмі при сумісному застосуванні разом з Ефавірензом.

Ампренавір. Коли ампренавір (1 200 мг кожні 12 годин) призначали разом з Ефавірензом (600 мг один раз на добу) ВІЛ-інфікованим особам, спостерігали зниження Cmax (на 33 %), AUC (на 24 %) і Cmin (на 43 %) ампренавіру. Хоча клінічне значення зниження концентрацій ампренавіру не встановлене, слід брати до уваги вираженість спостережуваної фармакокінетичної взаємодії при виборі режиму лікування, який включає Ефавіренз і ампренавір.

Індинавір. Коли індинавір (800 мг кожні 8 годин) застосували разом з Ефавірензом, величини AUC і Cmax індинавіру зменшилися приблизно на 31 % і 16 % відповідно як результат індукції ензимів. Тому доза індинавіру повинна бути збільшена з 800 мг до 1 000 мг кожні 8 годин у тих випадках, коли індинавір і Ефавіренз призначаються разом. Жодна корекція дози Ефавірензу не вимагається при призначенні разом з індинавіром.

Ритонавір. Коли комбінацію Ефавірензу 600 мг (один раз на добу перед сном) і ритонавіру 500 мг (який призначали кожні 12 годин) вивчали у неінфікованих волонтерів, комбінація не переносилася добре і асоціювалася з більшою частотою небажаних клінічних проявів (наприклад, запаморочення, нудота, парестезії) і лабораторних порушень (підвищення рівня печінкових ензимів). Рекомендується моніторування печінкових ензимів при призначенні Ефавірензу у комбінації з ритонавіром.

Саквінавір. Коли саквінавір (1 200 мг 3 рази на день, форма м’якого гелю) призначали разом з Ефавірензом, величини AUC і Cmax саквінавіру зменшилися відповідно на 62 % і 45-50 %. Застосування Ефавірензу в комбінації із саквінавіром як єдиним інгібітором протеази не рекомендують.

Рифаміцини. Рифампін зменшив AUC Ефавіренцу на 26 % і Cmax – на 20 % у 12 неінфікованих волонтерів. Доза Ефавірензу повинна бути збільшена до 800 мг на добу при призначенні разом з рифампіном. Жодна корекція дози рифампіну не рекомендується при призначенні разом з Ефавірензом.

Метадон. Сумісне застосування Ефавірензу і метадону призвело до зменшення рівнів метадону в плазмі і ознак відміни опіатів. Слід моніторувати пацієнтів для виявлення ознак відміни і збільшувати дозу метадону за потребою для полегшення симптомів відміни.

Мієлосупресуючі агенти. Існує ризик одночасної гематологічної токсичності з препаратами ганцикловір, сульфонаміди, піриметамін, амфотерицин, дапсон, флуцитоцинтриметрексат із цитотоксичними агентами.

Ефавіренз не повинен призначатися разом з терфенадином, астемізолом, цизапридом, мідазоламом, тріазоламом або похідними ерготу, зважаючи на те, що конкуренція з СYР3А4 при прийомі Ефавірензу може спричинити пригнічення метаболізму цих препаратів та створити потенціал для серйозних і/або життєво небезпечних побічних ефектів (наприклад серцевих аритмій, пролонгованої седації або пригнічення респіраторної функції).

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі від 15°С до 30°С і

недоступному для дітей місці. Термін придатності - 2 роки.