Інструкція для медичного застосування препарату ГРИПОЦИТРОН-ЗДОРОВ'Я

основні фізико-хімічні властивості:

• суміш гранул і порошку рожевувато-оранжевого

і білого кольору, з фруктовим запахом;

склад:

• 2,2 порошку містять парацетамол (у

перерахунку на 100% речовину) – 0,5 г, феніраміну малеат – 0,02 г, фенілефрину гідрохлорид – 0,01 г, кислоту аскорбінову – 0,05г;

допоміжні речовини: сорбітол, кислота лимонна везводна, аспартам, цукор молочний, натрію цитрат, кислота янтарна, полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний, ароматизатор апельсиновий, барвник.

 

Форма випуску.

• Порошок для приготування розчину для перорального

застосування.

 

Фармакотерапевтична група.

• Аналгетики та антипіретики. Код АТС N02В Е51.

 

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Жарознижувальний, знеболювальний,

протизапальний, антиконгестивний, протиалергійний засіб. Механізм дії основної діючої речовини препарату - парацетамолу зумовлений інгібіюванням синтезу простагландинів та інших медіаторів болю та запалення переважно у центральній нервовій системі. Фенілефрин - a-адреноміметик виявляє судинозвужувальну дію, сприяючи усуненню набряку слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і придаткових пазух, зменшенню ринореї, сльозотечі і нормалізації носового дихання. Феніраміну малеат – блокатор Н1-рецепторів гістаміну виявляє протиалергічну дію, зменшує судино-тканинну проникність слизової оболонки верхніх дихальних шляхів, усуває свербіж в очах і носі. Аскорбінова кислота має антиоксидантні властивості, підвищує резистентність організму до застудних захворювань.

Фармакокінетика. Парацетамол швидко і практично повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту, переважно верхніх відділів кишечнику. Зв’язування з білками плазми становить 25%. Метаболізується в печінці з утворенням глюкуроніду і сульфату. Виводиться нирками, в основному, у вигляді метаболітів, менше 5% екскретується в незмінному вигляді. Феніраміну малеат всмоктується в шлунково-кишкового тракту, потрапляючи у кров. Виведення препарату здійснюється в основному нирками. Близько 22,6% феніраміну виводиться із сечею, не підлягаючи біотрансформації. При прийомі препарату у добовій дозі 37 мг близько 25% його виводиться у незміненому вигляді; близько 26% - у вигляді N-дисмонометилфеніраміну; 0,5% - у вигляді N-дисдиметилфеніраміну; близько 49% - у вигляді нез’ясованих метаболітів. Фенілефрин при внутрішньому прийомі погано всмоктується з шлунково-кишкового тракту, характеризується низькою біодоступністю. Підлягає біотрансформації за участі моноаміноксидази у стінці кишечнику, а також пресистемному метаболізму в печінці. Аскорбінова кислота добре всмоктується з тонкого кишечнику, легко проникає в лейкоцити, тромбоцити, далі - у всі тканини. Біодоступність становить близько 70%. Зв’язування з білками плазми - 24%. Метаболізується переважно в печінці. Виводиться у вигляді метаболітів і частково у незміненому вигляді, в основному нирками із сечею, а також з фекаліями, потом, грудним молоком.

 

Показання для застосування.

• Лікування симптомів гострих респіраторних,

застудних захворювань, що супроводжуються підвищеною температурою тіла, головним болем, набряком слизової оболонки носу (ринітом), а також алергічний риніт, ринофарингіт.

 

Спосіб застосування та дози.

• Призначають дорослим і дітям старше 12

років по 1 пакету 2-3 рази на добу; дітям від 6 до 12 років – по 1/3-1/2 пакету 2-3 рази на добу. Вміст пакету розчиняють у 100 мл теплої води для пиття безпосередньо перед вживанням.

Курс лікування – до 5-7 днів.

 

Побічна дія.

• Сухість слизових оболонок, порушення акомодації,

розлади сечовипускання, сонливість, підсилення серцебиття, порушення сну, алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив’янка).

 

Протипоказання.

• Виражені порушення функції печінки та нирок, дефіцит

ферменту глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, захворювання крові, закритокутова глаукома, гіпертрофія передміхурової залози, тяжка артеріальна гіпертонія, шлуночкова тахікардія, схильність до ангіоспазмів, вагітність, період лактації, вік до 6 років, підвищена чутливість до компонентів препарату.

 

Передозування.

• При перевищенні рекомендованих доз може

спостерігатися гепатотоксична дія, шлуночкова екстрасистолія; у поодиноких випадках – тромбоцитопенія, гемолітична анемія. Симптоми при передозуванні: нудота, блювання, анорексія, болі у животі, підсилення потовиділення, відчуття важкості у голові і кінцівках, підвищення артеріального тиску. Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія. Антидот парацетамолу – ацетилцистеїн.

 

Особливості застосування.

• Препарат застосовують з обережністю для лікування у

осіб, схильних до підвищення артеріального тиску, а також із захворюваннями печінки. Під час лікування не рекомендується займатися діяльністю, що потребує підвищеної уваги, швидких психічних та рухових реакцій (керування транспортними засобами та ін.).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

• Препарат підсилює ефект депресантів

центральної нервової системи. При одночасному застосуванні барбітуратів, трициклічних антидепресантів, рифампіцину, а також при вживанні алкоголю значно підвищується ризик гепатотоксичної дії. Тривалий прийом протисудомних засобів може знизити ефективність парацетамолу. Одночасне застосування з кортикостероїдами підвищує ризик розвитку глаукоми у генетично схильних хворих.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати у сухому, захищеному від світла

місці, при температурі не вище 25 оС. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 2 роки.