Інструкція для медичного застосування препарату ГІНІПРАЛ

міжнародна та хімічна назви: hexoprenaline;

 N,N – біс[2-(3’,4’- дигідроксифеніл)-2-гідроксіетил]-гексаметилендіамін сульфат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад:

• 1 ампула по 2 мл містить 0,01 мг гексопреналіну сульфату;

допоміжні речовини: натрію піросульфіт, динатрію едетату дигідрат, натрію хлорид, кислота сірчана 2N (скільки потрібно для оптимізацій рН), вода для ін’єкцій.

 

Форма випуску.

• Розчин для ін’єкцій.

 

 

Фармакотерапевтична група.

• Засоби для застосування у гінекології.

Симпатоміметики, що пригнічують скорочувальну активність матки.

Код АТС G02СА05.

 

Фармакологічні властивості.

• Фармакодинаміка. Гініпрал є селективним

бета-2-симпатоміметиком, що розслаблює мускулатуру матки. Під впливом Гініпралу зменшується частота та інтенсивність скорочень матки. Препарат пригнічує спонтанні, а також спричинені окситоцином пологові перейми; під час пологів нормалізує вкрай сильні або нерегулярні перейми. Під дією Гініпралу передчасні перейми у більшості випадків припиняються, що дозволяє продовжити вагітність до нормального терміну пологів. За рахунок своєї бета-2-селективності Гініпралу справляє незначну дію на серцеву діяльність і кровотік вагітної та плоду.

Фармакокінетика. Препарат складається з двох катехоламінових груп, які в організмі людини проходять процес метилування за рахунок катехоламін-О-метилтрансферази. Якщо дія ізопреналіну майже повністю припиняється при введенні однієї метилової групи, гексопреналін стає біологічно неактивним тільки у випадку метилування обох своїх катехоламінових груп. Ця властивість, а також висока здатність Гініпралу адгезувати на поверхні вважаються причиною його довготривалої дії.

Частина введеного препарату залишається активною у місці введення тривалий час. Після внутрішньом’язового введення активний метаболіт добре виводиться з сечею. У місці ін’єкції тривалий час спостерігається дія препарату. Гексопреналін добре абсорбується при прийомі внутрішньо, частина його виділяється у вигляді диметильованого метаболіту.

 

 

Показання для застосування.

1. Гострий токоліз.

Гальмування пологових переймів під час пологів при гострій внутрішньоматковій асфіксії, іммобілізація матки перед кесаревим розтином, перед поворотом плоду з поперчного положення, при пролапсі пуповини, при ускладненій пологовій діяльності. Як начальний захід при передчасних пологах перед доставкою вагітної до лікарні.

 

2. Масивний токоліз.

Гальмування передчасних пологових перейм при наявності згладженої шийки матки і/або розкриття зіву матки.

 

3. Тривалий токоліз.

Профілактика передчасних пологів при посилених або прискорених переймах без згладження шийки матки або розкриття зіву матки. Іммобілізація матки до, під час і після Черчлаге-операції.

 

 

Спосіб застосування та дози.

Для внутрішньовенного струминного введення або інфузії.

Вміст ампули необхідно вводити внутрішньовенно повільно (протягом 5 – 10 хвилин), з використанням автоматично дозуючих інфузоматів або за допомогою звичайних

інфузійних систем – після розведення ізотонічним розчином натрію хлориду до 10 мл.

Дозування.

1. Гострий токоліз.

10 мкг Гініпралу, розведених у 10 мл розчину натрію хлориду або глюкози, вводити протягом 5 – 10 хвилин повільно внутрішньовенно. За необхідності продовжити лікування за допомогою інфузій препарату Гініпрал, концентрат для приготування інфузійного розчину.

 2. Масивний токоліз.

На початку лікування починають з введення 10 мкг (1 ампула 2 мл) з подальшою

інфузією препарату Гінпрал зі швидкістю 0,3 мкг/хв.

Як альтернативне лікування можливе застосування тільки інфузій препарату Гініпрал зі швидкістю 0,3 мкг/хв без попереднього введення препарату.

 3.Тривалий токоліз.

Тривала крапельна інфузія 0,075 мкг/хв.

 

Якщо протягом 48 годин не відбувається поновлення перейм, лікування можна продовжити препаратом Гініпрал, таблетки 0,5 мг.

 

Вказане дозування можна використовувати тільки як орієнтовне, при токолізі необхідно регулювати його індивідуально.

 

Побічна дія.

Зазвичай Гініпрал добре переноситься хворими.

Під час прийому Гініпралу можуть розвинутися запаморочення, легкий тремор пальців, тривожність, підсилене потовиділення, тахікардія, головний біль, нудота, блювання.

Були зафіксовані поодинокі випадки порушення ритму серця (шлуночкова екстрасистолія), кардіалгії, утруднення дихання. Ці симптоми швидко минають після припинення застосування препарату.

Рівень цукру в крові, особливо при діабеті, підвищується за рахунок глікогенлітичної дії препарату.

Діурез знижується, особливо на початковій стадії лікування. У пацієнток зі схильністю до затримки рідини у тканинах це може привести до виникнення набряків.

Під час лікування препаратом Гініпрал може знизитися інтенсивність перистальтики кишечнику (необхідно звернути увагу на регулярність випорожнення).

У новонароджених можуть виникати гіпоглікемія і ацидоз, бронхоспазм, анафілактичний шок.

 

Протипоказання.

 

· Гіперчутливість до компонентів препарату;

· тиреотоксикоз;

· серцево-судинні захворювання, особливо порушення серцевого ритму, що перебігають з тахікардією, міокардит, порок мітрального клапану і аортальний стеноз;

· ішемічна хвороба серця;

· артеріальна гіпертензія;

· важкі захворювання печінки та нирок;

· закритокутова глаукома;

· маточні кровотечі, передчасне відшарування плаценти;

· внутрішньоматкові інфекції;

· вагітність ( І триместр);

· період лактації.

 

 

Передозування.

Симптоми: тривожність, тремор, підсилене потовиділення, значна тахікардія, аритмія, головний біль, кардіалгія, зниження артеріального тиску, задишка. Лікування: застосування антагоністів Гініпралу – неселективних бета-адреноблокаторів, які повністю нейтралізують дію Гніпралу.

 

 

Особливості застосування.

Під контролем лікаря повинні постійно бути артеріальний тиск, пульс, серцева діяльність, а також серцебиття плода.

Пацієнтам з підвищеною чутливістю до симпатоміметиків слід застосовувати Гініпрал невеликими дозами, призначеними індивідуально, під постійним наглядом лікаря.

При значному зростанні частоти серцевих скорочень у матері (більше 130 уд/хв.) або/і значному зниженні артеріального тиску слід зменшити дозу, при наявності скарг на утруднене дихання, болю в ділянці серця і при проявах ознак серцевої недостатності застосування препарату слід припинити.

При лікуванні хворих на цукровий діабет необхідно слідкувати за обміном вуглеводів, тому що застосування Гініпралу, особливо на початковій стадії лікування, може спричинити зростання рівня цукру в крові. Якщо пологи відбуваються безпосередньо після курсу лікування препаратом Гініпрал, необхідно враховувати можливість появи у новонароджених гіпоглікемії і ацидозу через проникнення кислих продуктів обміну речовин (молочні і кетонові сполуки).

В окремих випадках одночасне застосування глюкокортикостероїдів під час інфузій препарату може спричинити набряк легенів. Тому при інфузійній терапії необхідно постійне ретельне клінічне спостереження за пацієнтами. Це особливо важливо при комбінованому лікуванні кортикостероїдами у хворих із супутніми захворюваннями, які призводять до затримки рідини (захворювання нирок).

Необхідно обмежити прийом рідини.

Ризик можливого розвитку набряку легенів потребує обмеження об’єму інфузії наскільки це є можливим, а також використання розчинів для розведення, що не містять електроліти.

Необхідно обмежити споживання солі з їжею.

Перед початком токолітичної терапії необхідно приймати препарати калію, тому що при гіпокаліємії дія симпатоміметиків на міокард підсилюється.

Одночасне застосування деяких наркотичних засобів (галоман) і симпатоміметиків може призвести до порушень серцевого ритму.

При тривалій токолітичній терапії необхідно контролювати стан фетоплацентарного комплексу і пересвідчитися у відсутності відшарування плаценти. Клінічні симптоми передчасного відшарування плаценти можуть бути згладжені на фоні токолітичної терапії.

При розриві плідного міхура і при розкритті шийки матки більше, ніж на 2-3 см, ефективність токолітичної терапії невелика.

Під час токолітичного лікування із застосуванням бета-адреноміметиків можуть підсилюватися симптоми супутньої дистрофічної міотонії. У таких випадках рекомендується застосування препаратів дифенілгідантоїну (фенітоїну).

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Ряд препаратів, що знижують артеріальний тиск (наприклад, бета-адреноблокатори) послаблюють дію Гініпралу або нейтралізують його.

Метилксантин (наприклад теофілін) підсилюють дію Гініпралу.

Інтенсивність накопичення глікогену у печінці, спричиненого застосуванням глюкокортикостероїдів, знижується під дією Гініпралу.

Дія пероральних гіпоглікемічних засобів на фоні терапії Гініпралом послаблюється.

Деякі симпатоміметики (серцево-судинні і антиастматичні препарати), підсилюють побічні ефекти Гініпралу (тахікардія).

Засоби для загальної анестезії (фторотан) і адреностимулятори підсилюють побічні ефекти з боку серцево-судинної системи.

Гініпрал несумісний з алкалоїдами спорин’і, препарати інгібітори МАО, трициклічні антидепресанти, а також з препаратами, що місять кальцій і вітамін Д, а також з дигідротахістеролом і мінералкортикоїдами.

Сульфіт є високоактивним компонентом, тому слід утриматися від змішування Гініпралу з іншими розчинами, крім ізотонічного розчину натрію хлориду і 5% розчином глюкози.

 

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в захищеному від світла місці при

температурі 18 – 25andordm;С. Термін придатності – 3 роки.