Інструкція для медичного застосування препарату БРЕВІБЛОК 10 мг/мл

міжнародна та хімічна назви: esmolol; (±) метил р-[2-гідрокси-3-(ізопропіл аміно)пропо-кси]гідроцинамату гідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком розчин;

склад:

• 1 мл розчину містить

есмололу гідрохлориду 10 мг;

допоміжні речовини: натрію ацетат, кислота оцтова крижана, натрію гідроксид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Форма випуску.

Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Селективні блокатори бета-адренорецепторів. Код АТС С07А В09.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Бревіблок є кардіоселективним блокатором бета-1-адренорецепторів зі швидким початком і дуже малою тривалістю дії; у терапевтичних дозах не має власної симпатоміметичної і мембранстабілізуючої активності; справляє антиангінальну, антигіпертензивну і антиаритмічну дію. Зменшує стимульоване катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний потік Са2+, зменшує частоту серцевих скорочень (ЧСС), сповільнює провідність, знижує скоротність міокарда.

Дія препарату починається з моменту введення, максимальний терапевтичний ефект розвивається через 2 хвилини після введення і закінчується через 10-20 хвилин після припинення інфузії.

Есмололу гідрохлорид за своєю хімічною природою належить до класу феноксипропанол-амінових бета-адреноблокаторів. Він має ензиматично лабільну ефірну ланку, внаслідок чого швидко метаболізується і має короткий час напівжиття в плазмі крові. Препарат Бревіблок, як і інші бета-адреноблокатори, чинить негативну інотропну дію.

Фармакокінетика.

Період напіввиведення есмололу після внутрішньовенного введення становить близько 9 хвилин. Есмолол метаболізується естеразами еритроцитів до вільного кислого метаболіту ALS-8123, який має слабку (менше 0,1 % від есмололу) бета-блокуючу активність. Його період напіввиведення становить приблизно 3,7 години.

Менше 2 % есмололу виводиться із сечею в незміненому вигляді. Кислий метаболіт виводиться із сечею.

Есмолол на 55 % зв'язується з білками плазми крові (для кислого метаболіту цей показник становить усього 10 %).

Показання для застосування.

- Суправентрикулярні тахіаритмії, включаючи мерехтіння передсердь, тріпотіння передсердь; синусова тахікардія.

- Тахікардія, артеріальна гіпертензія, в тому числі під час і після операцій.

Бревіблок показаний для швидкої регуляції частоти шлуночкового ритму в пацієнтів з фібриляцією передсердь або тріпотінням передсердь у періоди перед операцією, після операції та в інших випадках, коли потрібно проведення швидкої регуляції частоти шлуночкового ритму з використанням препарату короткої дії.

Бревіблок показаний також при некомпенсованій синусовій тахікардії, при якій, за рішенням лікаря, необхідно специфічне втручання для швидкої регуляції ЧСС.

Бревіблок не призначений для застосування при хронічних станах.

Спосіб застосування та дози.

Дана лікарська форма є попередньо розведеною, з концентрацією 10 мг/мл, і призначена для внутрішньовенного введення. Вона може використовуватися для безпосереднього введення необхідної навантажувальної дози препарату Бревіблок внутрішньовенно при одночасній підготовці інфузійного розчину для підтримуючих доз.

Суправентрикулярна тахіаритмія

Дозування препарату Бревіблок при суправентрикулярній тахіаритмії слід добирати індивідуально, шляхом титрування, при якому кожний крок містить навантажувальну дозу і наступну підтримуючу дозу. Навантажувальна доза завжди становить 500 мкг/кг маси тіла (0,05 мл/кг при концентрації препарату 10 мг/мл), яка вводиться протягом 1 хвилини. Тобто для пацієнта з масою тіла 70 кг це відповідає 3,5 мл препарату. Ефективною підтримуючою дозою препарату Бревіблок для лікування суправентрикулярної тахіаритмії є 50-200 мкг/кг/хв, хоча використовувалися і такі високі дози, як 300 мкг/кг/хв. Для невеликої кількості пацієнтів достатньою виявилася доза 25 мкг/кг/хв.

Схема початку лікування і підтримуючої терапії

Введення навантажувальної дози 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини, ПОТІМ введення підтримуючої дози 50 мкг/кг/хв протягом 4 хвилин *.

При позитивному результаті

Введення підтримуючої дози 50 мкг/кг/хв.

При негативному результаті протягом 5 хвилин

Повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини.

Підвищити підтримуючу дозу до 100 мкг/кг/хв протягом 4 хвилин.

При позитивному результаті

Введення підтримуючої дози 100 мкг/кг/хв.

При негативному результаті протягом 5 хвилин

Повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини.

Підвищити підтримуючу дозу до 150 мкг/кг/хв протягом 4 хвилин.

При позитивному результаті

Введення підтримуючої дози 150 мкг/кг/хв.

При негативному результаті

Повторити введення з дозуванням 500 мкг/кг/хв протягом 1 хвилини.

Підвищити підтримуючу дозу до 200 мкг/кг/хв і залишити на цьому рівні.

• При

досягненні бажаного ступеня зниження ЧСС або граничного рівня безпеки (напр., при зниженні артеріального тиску), необхідно ПРИПИНИТИ введення навантажувальної дози і знизити базовий інтервал дозування при підтримуючому введенні з 50 мкг/кг/хв до 25 мкг/кг/хв або ще нижче. За необхідності інтервал між кроками титрування можна збільшити з 5 до 10 хвилин.

З появою побічних реакцій можна знизити дозування препарату Бревіблок або припинити введення. Фармакологічні побічні реакції повинні припинитися протягом 30 хвилин.

При розвитку реакції в місці введення препарату слід використовувати інше місце для інфузії і вжити заходів для попередження екстравазації.

Немає даних про те, що при різкому перериванні введення препарату Бревіблок у пацієнтів виникають ефекти, пов'язані з припиненням введення препаратів, що може мати місце при різкому припиненні введення бета-адреноблокаторів після тривалого їх застосування в пацієнтів з коронарною недостатністю (КН). Однак слід дотримуватися обережності при різкому перериванні введення препарату Бревіблок у пацієнтів із КН.

Після досягнення необхідної ЧСС і стабільного клінічного статусу у хворих на суправентрикулярну тахіаритмію можна здійснити перехід до інших антиаритмічних препаратів, таких, наприклад, як верапаміл, пропранолол або метопролол, дигоксин або хінідин.

Рекомендований порядок такого переходу описаний нижче, але лікарю слід ретельно вивчити інструкції для застосування обраного альтернативного препарату.

 Альтернативний
 препарат
 
 
 Дозування
 


 
 Пропранололу
 гідрохлорид
 
 
 10-20 мг
 через кожні 4-6 годин внутрішньо.
 


 
 Дигоксин
 
 
 0,125-0,5 мг
 через кожні 6 годин внутрішньо або внутрішньовенно.
 


 
 Верапаміл
 
 
 80 мг через
 кожні 6 годин внутрішньо.
 


 
 Хінідин
 
 
 200 мг
 через кожні 2 години внутрішньо.
 

Дозування препарату Бревіблок рекомендується знижувати в такий спосіб:

1. Протягом першої години після першої дози альтернативного препарату зменшити інтенсивність введення препарату Бревіблок у два рази (50 %).

2. Після другої дози альтернативного препарату необхідно контролювати ЧСС пацієнта, і якщо зберігається задовільна ЧСС протягом першої години, введення препарату Бревіблок припинити.

Введення препарату Бревіблок протягом більше 24 годин ретельно не оцінювалося. Інфузію тривалістю більше 24 годин слід виконувати з обережністю.

Періопераційна тахікардія і артеріальна гіпертензія

При лікуванні тахікардії і/або артеріальної гіпертензії в періопераційний період необхідно використовувати такі режими дозування:

а) при інтраопераційному лікуванні - під час анестезії, коли потрібен невідкладний контроль, ввести болюсно навантажувальну дозу 80 мг протягом 15-30 секунд із наступною інфузією у дозі 150 мкг/кг/хв. Титрувати швидкість введення за необхідності до 300 мкг/кг/хв;

б) після виходу з анестезії здійснювати інфузію в дозі 500 мкг/кг/хв протягом чотирьох хвилин з наступною інфузією 300 мкг/кг/хв;

в) у післяопераційних ситуаціях, за наявності часу для титрування, вводять навантажувальну дозу 500 мкг/кг/хв протягом однієї хвилини перед кожним кроком титрування для забезпечення швидкого початку дії препарату. Застосувати кроки титрування з підтримуючою дозою 50, 100, 150, 200, 250 і 300 мкг/кг/хв протягом чотирьох хвилин із зупинкою при досягненні необхідного терапевтичного ефекту.

Додаткова інформація з дозувань: при досягненні терапевтичного ефекту або граничного рівня безпеки (напр. при зниженні артеріального тиску) введення навантажувальної дози слід припинити і знизити швидкість інфузії до 12,5-25 мкг/кг/хв. Крім того, якщо це потрібно, збільшити інтервал між кроками титрування з п'яти до десяти хвилин.

Введення препарату Бревіблок слід припинити, коли ЧСС чи артеріальний тиск швидко наближається до межі безпеки або перевищує його, а потім відновити введення без навантажувальних доз при зниженій підтримуючій дозі після того, як ЧСС чи артеріальний тиск повернеться до задовільного рівня.

Побічна дія.

Частота появи нижченаведених побічних реакцій обгрунтована на даних застосування препарату Бревіблок у клінічних дослідженнях, що включали 369 хворих на суправентрикулярну тахіаритмію і більше 600 пацієнтів, яким препарат вводився під час або після операційного втручання. Більшість побічних ефектів, що спостерігалися в контрольованих клінічних дослідженнях, були легкими і короткотривалими. Найбільш суттєвим несприятливим ефектом було виражене зниження артеріального тиску. Смертельні випадки, що були зареєстровані, пов'язані із застосуванням препарату в складних клінічних ситуаціях, коли Бревіблок використовувався припустимо тільки для контролю серцевого ритму (див. «

Особливості застосування.

• Серцева недостатність»).

Серцево-судинна система.

Спостерігаються часто: безсимптомна гіпотензія (приблизно в 25 % пацієнтів), симптоматична гіпотензія (потовиділення, запаморочення) спостерігалася в 12 % пацієнтів. Спостерігаються рідко: порушення периферичного кровообігу.

В окремих випадках: блідість, приплив крові до обличчя, брадикардія (ЧСС менше 50 ударів за хвилину), біль у грудях, непритомність, набряк легенів і атріовентрикулярна блокада. У двох пацієнтів без суправентрикулярної тахікардії, але з вираженою серцевою недостатністю (інфаркт міокарда або нестабільна стенокардія) розвилися виражена брадикардія/синусова пауза/асистолія, що в обох випадках минали після припинення введення препарату.

Центральна нервова система.

Запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, головний біль, психомоторне збудження, відчуття втоми.

В окремих випадках: парестезії, астенія, депресія, порушення мислення, занепокоєння, анорексія. Судоми мали місце також менш ніж у 1 % пацієнтів, в одному випадку з летальним кінцем.

Органи дихання. Зрідка: бронхоспазм, утруднення дихання, задишка, назальна гіперемія, хрипи.

Шлунково-кишковий тракт.

Спостерігаються часто: нудота.

В окремих випадках: блювання, диспепсія, запор, сухість у роті і відчуття дискомфорту в ділянці живота. Повідомлялося про порушення смакових відчуттів.

Шкіра (у місці введення).

Спостерігаються часто: побічні реакції в місці ін'єкції, включаючи запалення і ущільнення. В окремих випадках: набряки, почервоніння або зміна забарвлення шкіри, печіння в місці ін'єкції, тромбофлебіт і місцевий некроз шкіри при екстравазації.

Інші. В окремих випадках: затримка сечі, порушення мовлення, зору, біль у міжлопатковий ділянці, озноб і пропасниця.

У періопераційний період спостерігалися також брадикардія і бронхоспазм.

Протипоказання.

- Виражена брадикардія (ЧСС менше 50);

- синдром слабкості синусового вузла;

- атріовентрикулярна і синоарикулярна блокада II - III ступеня;

- кардіогенний шок;

- гостра серцева недостатність;

- підвищена чутливість до компонентів препарату;

- вік до 18 років (безпека і ефективність застосування препарату не встановлені).

Передозування.

препарату Бревіблок може спричинити зупинку серця. Крім того, передозування може спричинити брадикардію, надмірне зниження артеріального тиску, електромеханічну дисоціацію і втрату свідомості. Випадки значних ненавмисних передозувань препарату Бревіблок траплялися через помилки при розведенні. Деякі з цих випадків передозувань призвели до летального кінця, а інші - до стійкої втрати працездатності. Болюсні дози в діапазоні від 625 мг до 2,5 г (12,5-50 мг/кг) виявилися фатальними. Пацієнти цілком відновлювалися від передозування на рівні доз не більш 1,75 г, введених протягом однієї хвилини, або доз до 7,5 г, введених протягом однієї години для проведення серцево-судинної операції. При передозуванні Бревіблоку удалося врятувати тих пацієнтів, у кого можна було підтримувати кровообіг доти, поки дія препарату не припинялася.

Оскільки період напіввиведення есмололу становить близько 9 хвилин, першим кроком до усунення токсичної дії повинно бути припинення введення препарату Бревіблок. Потім, на підставі клінічної ситуації, необхідно розглянути певні загальні заходи.

Брадикардія: внутрішньовенне введення атропіну або іншого антихолінергічного лікарського препарату.

Бронхоспазм: внутрішньовенне введення бета-2-стимулятора і/або похідного теофіліну.

Серцева недостатність: внутрішньовенне введення діуретика і/або серцевого глікозиду. При шоці через неадекватну скоротність серця - внутрішньовенне введення інотропного препарату (допаміну, добутаміну, ізопротеренолу або амринону).

Симптоматична гіпотензія: внутрішньовенне введення рідин і/або препаратів для підвищення артеріального тиску.

Особливості застосування.

Слід уникати введення препарату в концентрації більше 10 мг/мл, а також інфузій в малі вени або через катетер andquot;голка-метеликandquot;.

Немає даних про те, що підтримуючі дози вище 200 мкг/кг/хв дають значний сприятливий ефект, а безпека доз вище 300 мкг/кг/хв не досліджувалася.

Препарат Бревіблок рекомендується застосовувати з обережністю для лікування хворих на цукровий діабет.

Пацієнтів з низьким систолічним тиском до початку лікування слід ретельно спостерігати під час титрування і підтримуючих інфузій препарату Бревіблок.

Найбільш поширеним побічним ефектом, що спостерігався при клінічних дослідженнях, була гіпотензія, яка швидко усувалася при зниженні дозування або припиненні введення препарату. Тому у всіх пацієнтів при лікуванні препаратом Бревіблок необхідно постійно контролювати артеріальний тиск. З появою гіпотензії швидкість введення препарату слід знизити або, якщо необхідно, припинити його введення.

Через негативний вплив на час провідності бета-адреноблокатори пацієнтам з першим ступенем серцевої блокади рекомендується призначати з особливою обережністю. Літнім пацієнтам, незважаючи на звичайно добру переносимість, препарат слід вводити з обережністю, починаючи зі зниженої дози.

Бета-адреноблокатори можуть збільшувати кількість і тривалість ангінозних нападів у хворих на стенокардію Принцметала через некомпенсовану вазоконстрикцію коронарних артерій. При лікуванні таких пацієнтів не слід застосовувати неселективні бета-адреноблокатори, а селективні бета-1-адреноблокатори - тільки з дотриманням особливих запобіжних заходів.

Серцева недостатність. Бета-адреноблокатори несуть потенційну небезпеку подальшого зниження скорочувальної здатності міокарда і прискорення більш тяжких порушень. Постійне пригнічення міокарда при використанні бета-адреноблокаторів протягом визначеного періоду може в деяких випадках призвести до порушення діяльності серця. При перших ознаках або симптомах загрозливого порушення серцевої діяльності введення препарату Бревіблок слід припинити. Хоча, у зв'язку з коротким періодом напіввиведення, відміна препарату звичайно є достатньою мірою, слід розглядати і можливість специфічного лікування (див. «

Передозування.

• ). Застосування препарату Бревіблок для регуляції частоти

скорочення шлуночків хворих на суправентрикулярні аритмії рекомендується здійснювати з обережністю, якщо пацієнт має ризик порушення гемодинаміки або якщо він приймає інші препарати, що зменшують будь-яке чи всі з таких явищ: периферичний (судинний) опір, наповнюваність міокарда, скорочувальну здатність міокарда або проведення електричного імпульсу в міокарді. Незважаючи на швидкий початок і швидке закінчення дії препарату Бревіблок, відмічено кілька випадків смерті пацієнтів зі складним клінічним статусом, коли припускається, що препарат використовувався для регуляції частоти скорочень шлуночків.

Пацієнтам із бронхоспастичними захворюваннями бета-адреноблокатори загалом не призначають. Завдяки відносній бета1-селективності і можливості титрування препарат Бревіблок можна використовувати з обережністю для лікування пацієнтів із бронхоспастичними захворюваннями. Однак тому, що бета1-селективність у препарату Бревіблок не абсолютна, дозу препарату необхідно титрувати до досягнення найменшої ефективної дози. Пацієнтам, у яких в анамнезі відмічалося утруднення дихання або бронхіальна астма, препарат Бревіблок рекомендується призначати з обережністю. При розвитку бронхоспазму введення препарату слід негайно припинити і за необхідності ввести бета2-агоніст.

Бревіблок рекомендується вводити з обережністю пацієнтам з порушеною функцією нирок, тому що кислий метаболіт препарату виводиться головним чином нирками в незміненому вигляді. Виведення кислого метаболіту істотно знижено в пацієнтів, які мають захворювання нирок, його період напіввиведення збільшується приблизно в десять разів стосовно норми, і рівень у плазмі крові значно підвищений.

Бета-адреноблокатори можуть спричиняти брадикардію. Якщо ЧСС знижується менш ніж до 50-55 ударів за хвилину в стані спокою і у пацієнта відмічаються симптоми брадикардії, дозу препарату слід зменшити.

Бета-адреноблокатори можуть підвищувати як чутливість до алергенів, так і ступінь анафілактичних реакцій.

При лікуванні пацієнтів з порушеннями судинної циркуляції крові (хвороба або синдром Рейно, переміжна кульгавість) бета-адреноблокатори слід застосовувати з великою обережністю, тому що можливо ускладнення цих порушень.

Застосування для лікування дітей

Безпека і ефективність застосування препарату Бревіблок для лікування дітей не встановлені.

Застосування для лікування літніх пацієнтів

Спеціальні дослідження на літніх пацієнтах не проводилися. Однак аналіз даних 252 пацієнтів старше 65 років не виявив розходжень у фармакодинамічних ефектах у порівнянні з даними пацієнтів більш молодого віку.

Вагітність і період годування груддю

Хоча відповідні контрольовані дослідження у вагітних не проводилися, відмічено, що застосування есмололу в останні три місяці вагітності або під час пологів спричиняє брадикардію у плоду, яка продовжується після припинення введення препарату. Слід уникати призначення препарату Бревіблок жінкам, у яких передбачається або установлена вагітність.

Не відомо, чи виводиться препарат Бревіблок з молоком. Однак рекомендується уникати введення препарату Бревіблок жінкам, які годують груддю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

· Не рекомендується спільне застосування

Антагоністи кальцію верапаміл і меншою мірою дилтіазем негативно впливають на скорочувальну здатність міокарда і час атріовентрикулярної провідності.

Глікозиди дигіталісу: взаємодія з бета-адреноблокаторами може збільшити час атріо-вентрикулярної провідності.

· Клонідин

Бета-адреноблокатори підвищують ризик зворотної артеріальної гіпертензії. При застосуванні клонідину в сполученні з неселективними бета-адреноблокаторами, такими як пропранолол, лікування клонідином повинно бути продовжено протягом деякого часу після відміни бета-адреноблокатора.

· Застереження

Антиаритмічні препарати класу I (наприклад дизопірамід, хінідин) і аміодарон

- можуть посилювати вплив на час атріовентрикулярної провідності і виявляти негативний інотропний ефект.

Інсулін і пероральні протидіабетичні препарати

- можуть інтенсифікувати ефект зниження цукру в крові (особливо неселективні бета-адреноблокатори). Бета-адренергічна блокада може маскувати появу ознак гіпоглікемії (тахікардії).

· Засоби для інгаляційної анестезії

- Якщо об'єм циркулюючої крові пацієнта не визначений або використовуються супутні антигіпертензивні препарати, можуть мати місце зменшення рефлекторної тахікардії і підвищений ризик гіпотензії.

- Продовження застосування бета-адреноблокаторів знижує ризик аритмії під час введення в загальну анестезію і інтубації. Якщо пацієнт постійно приймає будь-який бета-адреноблокатор, то перед введенням препарату Бревіблок про це треба повідомити анестезіолога.

· Слід враховувати таке

Антагоністи кальцію - похідні дигідропіридину, такі як ніфедипін,

- можуть підвищуватися ризик вираженого зниження артеріального тиску;

- у пацієнтів із серцевою недостатністю лікування з використанням бета-адреноблокаторів може призводити до порушення серцевої діяльності. Рекомендується ретельне титрування препарату Бревіблок і належний гемодинамічний контроль.

Інгібітори простагландинсинтетази можуть знижувати гіпотензивну дію бета-адреноблокаторів.

Симпатоміметики можуть нейтралізувати ефект бета-адренергічних блокаторів.

Одночасне застосування трициклічних антидепресантів, барбітуратів і фенотіазинів, а також антигіпертензивних препаратів може посилювати гіпотензивну дію. Щоб уникнути надмірного зниження артеріального тиску дозу препарату Бревіблок слід добирати за нижнєю межею.

Дослідження щодо взаємодії препарату Бревіблок з варфарином показало, що при спільному застосуванні рівні варфарину в плазмі крові не змінюються. Концентрації ж препарату Бревіблок при цьому виявилися підвищеними.

При одночасному внутрішньовенному введенні препаратів дигоксин і Бревіблок здоровим добровольцям у деяких часових точках відмічалося підвищення концентрації дигоксину в крові на 10-20 %. Дигоксин не впливає на фармакокінетику препарату Бревіблок.

При внутрішньовенному введенні морфіну і Бревіблоку в дослідженні на здорових добровольцях не спостерігалося змін концентрації морфіну в крові. Стала концентрація препарату Бревіблок у крові збільшувалася на 46 % у присутності морфіну, при цьому інші фармакокінетичні параметри не змінювалися.

Вплив Бревіблоку на тривалість сукцинілхолініндукованої нервово-м’язової блокади вивчався в пацієнтів, що піддавалися хірургічному втручанню. Бревіблок не змінював швидкості розвитку нервово-м’язової блокади під впливом сукцинілхоліну, але тривалість нервово-м’язової блокади збільшилася з 5 до 8 хвилин.

Хоча взаємодії, що спостерігалися в цих дослідженнях, не мають великого клінічного значення, Бревіблок рекомендується титрувати з обережністю для пацієнтів, яким одночасно вводяться дигоксин, морфін, сукцинілхолін або варфарин.

Немає ніяких даних щодо взаємодії препарату Бревіблок із блокаторами кальцієвих каналів. Проте, як і у випадку з іншими антагоністами бета-адренорецепторів, рекомендується з обережністю призначати препарат Бревіблок у комбінації з верапамілом пацієнтам з порушеною вентрикулярною функцією. Таке сполучення не слід призначати пацієнтам з відхиленнями в провідності, і препарат Бревіблок не можна вводити протягом 48 годин після відміни верапамілу.

Гіпотензивна дія інгаляційних анестетиків у присутності препарату Бревіблок може посилюватися. Дозу будь-якого такого препарату можна змінювати за необхідності для підтримки потрібної гемодинаміки.

Симпатолітики, наприклад резерпін, можуть чинити адитивний ефект при прийомі їх разом з бета-адреноблокаторами. Тому пацієнтів, яким разом з препаратом Бревіблок вводяться симпатолітики, слід ретельно спостерігати для виявлення ознак надмірного зниження артеріального тиску або вираженої брадикардії, що може призвести до запаморочення, непритомності чи постуральної гіпотензії.

Ефект препарату Бревіблок можуть знижувати ксантини і симпатоміметики.

Несумісності.

Бревіблок не сумісний з натрію бікарбонатом.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі не вище 25 °С, в недоступному для дітей місці.

Термін придатності 2 роки.

Не застосовувати при зміні кольору або появі осаду.

Не застосовувати препарат після закінчення зазначеного на упаковці терміну придатності.

Невикористані залишки знищити!