Інструкція для медичного застосування препарату АСМАНЕКС®

міжнародна та хімічна назваи: mometasone; 9,21-дихлоро-17[(2-фуранілкарбоніл)окси]-11b-гідроксіи-16a-метилпрегна-1,4-дієн-3,20-діон моногідрат;

основні фізико-хімічні властивості:

• порошок білого або практично білого кольору, порошкоподібні агломерати без видимих

сторонніх включень, порошок в твіистхейлері (інгаляторі), який розпочинає діяти при вдиханні;

 

склад:

• кожна інгаляційна доза містить 200 мкг (АСМАНЕКС 200 мкг/дозу) або 400 мкг (АСМАНЕКС 400 мкг/дозу) мометазону фуроату;

допоміжна речовина: лактоза безводна.

 

Форма випуску.

• Порошок для інгаляцій дозований.

 

Фармакотерапевтична група. Протиастматичні засоби для інгаляційного застосування. Глюкокортикостероїди

Код АТС R03B A.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка:. АСМАНЕКС, який містить моеметазону фуроату,– це глюкокортикостероїдний препарат для інгаляцій з місцевою протизапальною дією.

Механізм протиалергічних та протизапальних ефектів мометазону фуроату значною міріою полягає в його здатності знижувати вивільнення медіаторів запалення. Він суттєво інгібірує вивільнення лейкотрієнів з лейкоцитів у пацієнтів, що страждають на алергію, інгібірує синтез та вивільнення інтерлейкінів 1, 5, 6, а також фактора некрозу пухлини альфа (IL-1, IL-5, IL-6 та TNFa); він є також сильним інгібітором продукування LT (лейкотрієнів), а крім того – дуже сильним інгібітором продукування Th2-цитокінів, інтерлейкінів 4, 5 (IL-4, IL-5), CD4+ Т-клітинами людини.

Мометазону фуроат в дослідженнях in vіtro продемонстрував спорідненість та здатність до зв’язування з глюкокортикостероїдними рецепторами людини в 12 разів більшу за дексаметазон, в 7 разів більшу за триамцинолон у ацетонід, в 5 разів більшу за будесонід та в 1,5 рази більшу за флутиказон.

Застосування мометазону фуроату в дозах від 200 до 800 мкг/добу покращувало функції зовнішнього дихання за показниками пікової швидкості видиху та ОФВ1, до більш повного контролю симптомів астми, та знижувало потребу в застосуванні інгаляційних b2-агоністів. Покращання функції дихання спостерігалося у деяких пацієнтів вже через 24 години після початку терапії, однак максимальний ефект досягався через 1-2 тижні. Покращання функції зовнішнього дихання зберігалося протягом всього періоду лікування.

У пацієнтів,- хворих на астму, при багаторазовому введенні мометазону фуроату - протягом 4 тижнів ув дозах від 200 мкг двічі на добу до 1200 мкг щодня не було виявлено ознак клінічно значущого пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (HPA) при будь-якому рівні доз, а помітний рівень системної активності спостерігався лише при дозі 1600 мкг на добу. В довгострокових клінічних випробуваннях з використанням доз до 800 мкг на добу ознак пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи (включаючи зниження ранкових рівнів кортизолу у плазмі) не виявлено.

 

Фармакокінетика. Оскільки при інгаляційному застосуванні препарат демонструє надзвичайно низький рівень системної біодоступності (andlt;1%), фармакокінетика препарату не досліджена. При застосуванні в рекомендованих дозах концентрація препарату в плазмі знаходилась на рівні біля або нижче порогуа визначення (50 пг/мл).

Після інгаляції не можливо було визначити ні періодуу напіввиведення, ні об’єму розподілу. В клінічних дослідженнях доведено, що частина мометазону фуроату, що потрапляє в ШКТ в процесі інгаляції, повністю метаболізується при першому проходженні через печінку.

 

Показання для застосування.

• Бронхіальна астма будь-якого ступеня тяжкості, у тому числі гормонозалежна (пацієнти, що використовують

системні чи інгаляційні кортикостероїди) та гормононезалежна (пацієнти, які не досягли достатнього контролю над хворобою, використовуючи інші схеми лікування без використання глюкокортикостероїдів). Хронічні обструктивні захворювання легенів середнього та тяжкого ступеня тяжкості.

 

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений для інгаляції через рот. Рекомендовані дози залежать від тяжкості захворювання. Препарат застосовують для систематичного лікування дорослих та дітей з 12 років.

Бронхіальна астма легкого та середнього ступеня тяжкості.

 Рекомендована початкова доза лікування АСМАНЕКСом становить 400 1 раз на добу. Інгаляцію рекомендовано проводити ввечері. У деяких пацієнтів, що раніше отримували високі інгаляційні дози глюкокортикостероїдів більш ефективний контроль захворювання досягається, коли добова доза 400 мкг поділена на 2 інгаляції (по 200 мкг двічі на добу).

Для деяких пацієнтів ефективна підтримуюча доза може бути знижена до 200 мкг 1 раз на добу з прийомом увечері.

Доза має визначатися індивідуально і поступово знижуватися до найменшої дози, що забезпечує адекватний контроль перебігу астми.

Тяжка форма бронхіальної астми.

 Початкова рекомендована доза АСМАНЕКСу становить 400 мкг 2 рази на добу, що є максимальною рекомендованою дозою. Після досягнення ефективного контролю симптомів астми слід поступово знижувати дозу АСМАНЕКСу до мінімально ефективної.

АСМАНЕКС продемонстрував поліпшення легеневої функції протягом 24 годин після першої дози. Однак у деяких пацієнтів максимальний позитивний ефект може бути досягнутий не раніше, як за 1- 2 тижні чи пізніше.

Хронічні обструктивні захворювання легенів. Рекомендована доза АСМАНЕКСу становить 800 мкг на добу (як правило, 1 раз на добу ввечері). У деяких пацієнтів більш ефективний контроль захворювання досягається, коли добова доза 800 мкг поділена на два прийоми (по 400 мкг двічі на добу).

 

Правила користування інгалятором-твистхейлером. Увага! Не слід відкривати без необхідності інгалятор! Відкриття без наступної інгаляції призводить до втрати дози. Перед тим, як зняти з ТВИСТХЕЙЛЕРА ковпачок, слід переконатися в тому, що лічильник доз та мітка на ковпачку суміщені. ТВИСТХЕЙЛЕР відкривають, повертаючи білий ковпачок проти годинникової стрілки, одночасно притримуючи у фіксованому положенні забарвлену нижню частину. Лічильник доз відзначає при цьому використання 1 дози. Пацієнт має ввести інгалятор в рот, затиснувши мундштук губами, і вдихнути глибоко та швидко. Потім інгалятор виймають з рота і затримують дихання приблизно на 10 сек або настільки, наскільки це буде зручно хворому. Пацієнт не повинен видихати через інгалятор. Для закриття інгалятора після кожної інгаляції слід негайно встановити на місце ковпачок, утримуючи пристрій вертикально, та завантажити наступну дозу в пристрій шляхом повороту ковпачка за годинниковою стрілкою, одночасно обережно натискаючи на нього донизу, доки не почуєте клацання і ковпачок не буде повністю закритий. Стрілка на ковпачку при цьому повністю суміститься з віконцем лічильника. Після інгаляції рекомендується прополоскати рот. Це допоможе знизити ризик кандидозу.

Цифровий дисплей лічильника доз покаже, коли буде завантажена остання доза. Після дози 01 лічильник показуватиме 00, і ковпачок буде заблокований. Після цього проведення інгаляцій буде неможливиме, і пристрій має бути утилізований. Інгалятор ТВИСТХЕЙЛЕР слід тримати чистим та сухим. Зовнішню поверхню мундштука можна протирати сухою тканиною чи серветкою. ТВИСТХЕЙЛЕР не можна промивати водою.

 

Побічна дія.

• Найбільш поширен небажан ефект кандидоз порожнини рота, фарингіт, дисфонія та головний біль. Профіль небажаних ефектів у хворих з бронхіальною астмою та хронічними обструктивними

захворюваннями легенів був схожий.

Немає свідчень підвищеного ризику небажаних ефектів у підлітків чи пацієнтів у віці 65 років чи старше.

Системні ефекти інгаляційних глюкокортикостероїдів можуть спостерігатися, особливо якщо їх призначають у високих дозах протягом тривалого періоду.

При застосуванні інгаляційних глюкокортикостероїдів були повідомлення про поодинокі випадки глаукоми, підвищення внутрішньоочного тиску, розвиток катаракти.

Так само, як і для інших глюкокортикоїдних препаратів, слід зважати на потенційну можливість алергіччних реакцій, включаючи висипи, кропив’янку, свербіж та еритему, а також набряк повік, обличчя, губ та горла.

 

Протипоказання.

• Підвищена чутливість до компонентів препарату.

 

Передозування.

• За

рахунок низької системної біодоступності АСМАНЕКСу передозування не потребує спеціальної терапії, крім спостереження за станом хворого. Потім слід поновити застосування препарату в терапевтичній дозі. Слід враховувати, що довготривале застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів у підвищених дозах може призвести до пригнічення функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирковозалозної системи.

 

Особливості застосування.

• АСМАНЕКС використовують з обережністю

або зовсім не використовують у хворих з активним чи латентним туберкульозом легенів або з грибковими, бактеріальними, системними вірусними інфекціями чи герпетичним ураженніям очей (вірусом Herpes simplex).

Виникнення кандидозу може потребувати проведення відповідної протигрибкової терапії чи припинення застосування АСМАНЕКСу.

Аналогічно іншим інгаляційним препаратам, можливе виникнення парадоксального бронхоспазму після введення дози. Якщо бронхоспазм виникає після введення АСМАНЕКСу, потрібно негайно застосувати швидкодіючий інгаляційний бронходилятатор, відмінити АСМАНЕКС та призначити альтернативну терапіїю.

Переходити з глюкокортикостероїдів для системного застосування на інгаляції АСМАНЕКСу треба з особливаою обережністью через можливий ризик розвитку недостатності надниркових залоз. Після відміни системних глюкокортикостероїдів для відновлення функції гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи потрібно кілька місяців.

При переході з прийому перорального глюкокортикостероїдау на терапію АСМАНЕКСом на початку терапії обидва препарати слід застосовувати одночасно. Приблизно через один тиждень одночасного застосування починають поступово відміняти прийом системного глюкокортикостероїду шляхом зменшення дози щодня або пропускаючи один прийом. Наступне зниження дози проводять ще через 1 або 2 тижні, залежно від стану пацієнта. Загалом, величини зменшення дози не повинні перевищувати 2,5 мг преднізолону чи його еквівалента щоденно. Відміну слід проводити поступово. При цьому потрібен ретельний контроль стану пацієнта, включаючи показники функції зовнішнього дихання (для виявлення ознак нестабільної астми) та функції надниркових залоз (для виключення недостатності функції кори надниркових залоз). При виявленні ознак недостатності надниркових залоз дози системних кортикостероїдів тимчасово збільшують, після чого відміну їх прийому продовжують більш повільно. Під час стресів, включаючи травми, хірургічні втручання, інфекційні захворювання, або тяжких нападів бронхіальної астми пацієнти, які раніше отримували системні глюкокортикостероїди, потребують додаткового призначення короткого курсу системних глюкокортикостероїдів з поступовою відміною по мірі послаблення симптомів.

Рекомендовано носити при собі невелику кількість глюкокортикостероїдів для прийому внутрішньо разом з попереджувальнуою карткуою, де вказано про необхідність застосування та рекомендовані дози системних глюкокортикостероїдів при стресових ситуаціях. У цієї категорії хворих слід регулярно контролювати функцію надниркових залоз, зокрема, ранковий рівень кортизолу у плазмі.

Переведення пацієнтів з системної глюкокортикостероїдної терапії на АСМАНЕКС може виявити алергічні стани, що існували раніше, але були пригнічені системною глюкокортикостероїдною терапією.

Пацієнт має бути попереджений про необхідність постійного застосування АСМАНЕКСу (навіть при відсутності симптомів захворювання) та про недопустимість різкого припинення лікування АСМАНЕКСом.

АСМАНЕКС не призначений для швидкого купірування бронхоспазму. Слід попередити пацієнтів, щоб вони мали напоготові швидкодіючий інгаляційний бронхоліти для використання у разі потреби.

Пацієнтам рекомендують негайно звернутися до свого лікаря, якщо на фоні лікування АСМАНЕКСом приступи бронхоспазму не проходять після застосування бронхолітичних засобів. У цих випадках лікар може збільшити дозу АСМАНЕКСу (до максимальної добової дози) та/або призначити глюкокортикостероїд и для системного застосування.

АСМАНЕКС часто дає можливість контролювати симптоми астми з меншим пригніченням функції системи гіпофізуа-надниркових залоз, ніж терапевтично еквівалентні дози системних глюкокортикостероїдів. Для підтримки низького потенціалу пригнічення системи гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи не слід перевищувати рекомендовані дози АСМАНЕКСу і поступово знижувати дози до мінімально ефективної для кожного окремого пацієнта. При призначенні АСМАНЕКСу лікарям слід враховувати, що вплив препарату на продукування кортизолу може змінюватись у різних пацієнтів.

Немає свідчень того, що застосування АСМАНЕКСу в дозах, що перевищують рекомендовані призводить до посилення його терапевтичного ефекту.

При довготривалому використанні високих доз інгаляційних кортикостероїдів можливе виникнення системних ефектів терапії (адреналова супресія, затримка росту у дітей та підлітків, зниження мінералізації кісток, катаракта, глаукома).

Пацієнтам, які приймають глюкокортикостероїди або інші імунодепресанти, слід радити уникати контакту з хворими на деякі інфекції (вітряна віспа, кір) та обов’язково проконсультуватися з лікарем у випадку таких контактів. Це особливо важливо для дітей.

 

Безпека та ефективність застосування у дітей до 12 років не встановлені.

Рекомендовано регулярно вимірювати ріст підлітків, які отримують довготривалу терапію глюкокортикостероїдами для інгаляцій. При затримці росту слід передивитися терапію з метою зниження дози інгаляційних глюкокортикостероїдів до мінімальної, яка забезпечує ефективний контроль за симптомами захворювання.

Застосування під час вагітності та лактації. Адекватні та добре контрольовані випробуваньня під час вагітності не проводилися. Однак, після інгаляційного застосування концентрація мометазону фуроату в плазмі крові край низька; вплив на плід, очевидно, зневажливо малий. Аналогічно іншим інгаляційним глюкокортикостероїдним препаратам, АСМАНЕКС не слід використовувати під час вагітності або матерям, що годують, якщо потенційний корисний ефект не виправдовує потенційного ризику для матері, плоду чи дитини. Немовлят, народжених матерями, що одержували глюкокортикостероїди під час вагітності, слід спостерігати для виявлення недостатності функції кори надниркових залоз.

 

Взаємодія з іншими лікарськими препаратами. При одночасному застосуванні АСМАНЕКСу з сильним інгібітором ферменту CYP3A4 кетоконазолом відзначено невелике (на границі статистичної значимості) зниження AUC(0-24) кортизолу у сироватці.

Проте, малоймовірно, що ці зміни мають клінічне значення.

 

Умови та термін зберігання.

• Зберігати в недоступному для дітей місці оригінальній упаковці з

фольги при температурі не вище 30°С. Не охолоджувати, не заморожувати. Термін придатності - 2 роки. Використати протягом 3 місяців після відкриття упаковки з фольги. Після відкриття упаковки зберігати інгалятор у сухому місці. Уникати контакту з водою.