Інструкція для медичного застосування препарату ДЕПРИВОКС

міжнародна та хімічна назви:

• fluvoxamine, 5-метокси-1-[4-(трифторметил)феніл]-1-пентанон(Е)-О-(2-аміноетил)оксим

гідрогенмалеат;

основні фізико-хімічні властивості:

• білі або майже білі круглі, двоопуклі,

вкриті оболонкою таблетки, з рискою з обох боків і позначкою “FLM 50” (таблетки по 50 мг) або “FLM 100” (таблетки по 100 мг) з одного боку.

склад:

• 1 таблетка, вкрита оболонкою містить 50 мг або 100 мг флувоксаміну

малеату;

допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний,

крохмаль попередньо желатинізований, натрію стеарилу фумарат, манітол, макрогол 6000,. тальк, титану діоксид (Е 171), метилгідроксипропілцелюлоза.

Форма випуску.

• Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

• Антидепресанти. Код АТС N06A B08.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Депривокс (флувоксамін) належить до групи антидепресантів. Механізм

дії флувоксаміну пов’язаний із специфічним пригніченням зворотного захоплення серотоніну

нейронами головного мозку. Вплив на процес норадренергічної передачі у дослідах на

тваринах був мінімальним. У дослідженнях зв’язування рецепторів флувоксамін майже не

виявив афінності до мускаринових, гістамінових, альфа-адренергічних і серотонергічних

рецепторів.

Депривокс викликає клінічно значуще сповільнення серцевого ритму (від 2 до 6 скорочень/хв). Повідомлялося про незначні деполяризаційні зміни на електрокардіограмі при застосуванні препарату, але зв’язок цих змін із застосуванням Депривоксу не підтверджувався. Інші ефекти на серцеву діяльність не виявлені. Вплив препарату Депривокс на пацієнтів із тяжкими серцевими розладами спеціально не вивчався.

Фармакокінетика. Після перорального застосування флувоксаміну малеату препарат швидко та повністю всмоктується. На ступінь абсорбції прийом їжі не впливає. Максимальний рівень концентрації у плазмі крові досягається через 2-8 годин. Період напіввиведення з плазми крові становить 15-19 годин після однієї дози та 17-22 години - після повторної дози. Через 14 діб після постійного прийому препарату досягається рівноважна концентрація.

Біодоступність Депривоксу становить близько 50 %. Рівень у плазмі крові підвищується пропорційно підвищенню дози у діапазоні 100-300 мг на день.

Фармакокінетичний профіль у пацієнтів похилого віку не відрізняється від такого у загальній популяції хворих. У пацієнтів з печінковою недостатністю рівень флувоксаміну в плазмі крові підвищений.

70-80 % флувоксаміну оборотно зв’язується білками плазми крові. Флувоксамін метаболізується печінкою, головним чином шляхом окислення, на щонайменше 9 метаболітів, які екскретуються нирками.

Приблизно 4 % від застосованої дози виводиться із сечею.

Доклінічні дослідження щодо безпеки. Дані щодо хронічної токсичності, генотоксичності, карциногенності, репродуктивної токсичності та фармакологічної небезпеки відсутні.

Також проводилися дослідження токсокінетики та біотрансформації.

Показання для застосування.

• Лікування і профілактика депресивних

розладів.

Лікування oбсесивно-компульсивних розладів.

Спосіб застосування та дози.

• Початкова денна доза для дорослих становить

50 мг протягом тижня. Дозу поступово підвищують до досягнення ефективної дози. Ефективна денна доза звичайно становить 100-200 мг і може в деяких випадках бути підвищена до 300 мг на день.

Денна доза, що перевищує 100 мг, має бути розділена на два або три прийоми.

Поліпшення стану треба очікувати через 2-4 тижні терапії адекватною дозою препарату. Рекомендується продовжувати лікування до досягнення відсутності у пацієнта симптомів протягом 4-6 місяців.

Таблетки слід ковтати не розжовуючи та запивати водою.

Обсесивно-компульсивні розлади.

Рекомендована початкова денна доза протягом першого тижня лікування становить 50 мг. Далі дозу поступово підвищують до досягнення ефективної дози. Для дорослих звичайна денна доза препарату Депривокс складає 100-200 мг. Максимальна доза - 300 мг на день. Якщо поліпшення стану пацієнта не спостерігається протягом 10 тижнів, лікування Депривоксом слід переглянути. Не проводилося жодних досліджень щодо тривалості лікування препаратом Депривокс.

Внаслідок хронічного характеру лікування рекомендується продовжувати лікування не менше 10 тижнів після появи задовільної терапевтичної відповіді Депривокс.

Доза для кожного пацієнта повинна бути підібрана індивідуально, щоб проводити терапію мінімальною ефективною дозою; тривалість курсу лікування слід періодично коригувати.

Пацієнтам які добре реагують на курс терапії препаратом Депривокс, рекомендується комбінація медикаментозної терапії та поведінкової терапії.

Печінкова та ниркова недостатність, серцеві захворювання:

У пацієнтів з печінковою та нирковою недостатністю або з тяжкою серцевою недостатністю терапію препаратом Депривокс слід починати з низьких доз і за умови постійного контролю.

Побічна дія.

Можливі нижченаведені побічні ефекти.

Найчастіші (andgt; 10 %) – нудота.

Часті (1-10 %) - диспепсія, запор, розлади шлунково-кишкового тракту, діарея, черевний біль, часте серцебиття, астенія, сонливість, гіпокінезія, тривожність, знервованість, тремор, головний біль, сухість слизової рота, безсоння, запаморочення, блювання, втрата апетиту, пітливість, ажитація, порушення мислення.

Рідкі (0,1–1 %) - постуральна гіпотензія, артралгія, міалгія, атаксія, сплутаність свідомості, дистонія, порушення (затримка) еякуляції.

Дуже рідкі (0,01-0,1 %) - функціональні розлади печінки, екстрапірамідний синдром, тахікардія, бульозний дерматоз, фотосенсибілізація, конвульсії, манії, галюцинації, гіпонатріємія, галакторея, рясні кровотечі (звичайно екхімоз і пурпура).

Повідомлялося про синдром відміни препарату Депривокс, що характеризується головним болем, нудотою, парестезією, запамороченням і тривожністю. Раптового припинення лікування Депривоксом треба уникати. Більшість симптомів, що супроводжують відміну препарату Депривокс, не тяжкі та минають самі по собі.

Протипоказання.

Депривокс не слід застосовувати одночасно з інгібіторами МАО. Препарат Депривокс призначають через два тижні після завершення терапії інгібіторами МАО.

Флувоксаміну малеат не слід призначати пацієнтам з відомою гіперчутливістю до флувоксаміну малеату або до будь-якої речовини, що входить до складу таблетки.

Передозування.

Мали місце повідомлення про передозування препаратом Депривокс, призначеного як монотерапія або у комбінації з іншими препаратами. Для більшості випадків передозування характерні шлунково-кишкові симптоми (нудота, блювання та діарея), сонливість, запаморочення. Крім цього були повідомлення про серцеві порушення (тахікардія, брадикардія та гіпотензія), розлади свідомості, конвульсії, кому та розлади функції печінки.

У поодиноких випадках мало місце передозування при застосуванні препарату Депривокс в комбінації з іншими лікарськими засобами.

Є повідомлення про смерть пацієнтів, які свідомо прийняли надто велику дозу препарату Депривокс у комбінації з іншими лікарськими засобами або у виняткових випадках - тільки Депривокс.

Найвища прийнята пацієнтом зафіксована доза препарату Депривокс (флувоксаміну) становить 10 000 мг; вдалося досягти повного відновлення стану пацієнта за допомогою симптоматичного лікування.

Лікування при передозуванні. Препарат Депривокс (флувоксамін)не має специфічних антидотів. У випадку передозування відразу після прийому таблеток слід промити шлунок і розпочати симптоматичне лікування. Рекомендується застосування активованого вугілля та проносних засобів (від проносного слід відмовитися при діареї).

Особливості застосування.

При переході від терапії інгібіторами МАО до терапії препаратом Депривокс (флувоксаміном) курс лікування слід починати

щонайменше через два тижні після завершення терапії незворотними інгібіторами МАО

або зворотними інгібіторами МАО відповідно з інструкцією для застосування, що додається до Стислої характеристики продукту – використовуваного інгібітору МАО.

Терапію інгібіторами МАО слід починати щонайменше через тиждень після завершення терапії препаратом Депривокс (флувоксаміном).

У пацієнтів з печінковою або нирковою недостатністю та у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю зрідка відмічається підвищення рівня ферментів печінки з вираженою симптоматикою. В таких випадках слід відмінити препарат.

Стосовно хворих на епілепсію слід додержуватись особливої обережності. У випадку виникнення конвульсій - терапію препаратом Депривокс (флувоксаміном) слід припинити.

Як при будь-якому лікуванні депресії, на початку лікування існує ризик розвитку суїцидального настрою внаслідок затримки між початком лікування та клінічним поліпшенням; як і при застосуванні усіх антидепресантів, повний терапевтичний ефект може нічим не проявлятися протягом двох і більше тижнів.

Як і при застосуванні багатьох інших антидепресантів, препарат Депривокс (флувоксамін) слід відмінити у разі розвитку маніакальної фази.

Рекомендується регулювати дозу для пацієнтів похилого віку, які звичайно набагато чутливіші до побічної дії препарату.

На сьогодні даних щодо застосування препарату Депривокс (флувоксаміну) для лікування у дітей та підлітків до 18 років недостатньо.

Повідомлялося про рідкі випадки кровотеч (звичайно екхімозу та пурпури). Препарат Депривокс (флувоксамін) слід застосовувати обережно при лікуванні пацієнтів, які приймали лікарські засоби, що негативно впливають на функцію тромбоцитів (атипових, антипсихотичних засобів, нейролептиків фенотіазинового ряду, трициклічних антидепресантів, нестероїдних протизапальних засобів, ацетилсаліцилової кислоти), або із попередньо встановленим високим ризиком кровотеч.

Щоб уникнути синдрому відміни, наприкінці лікування дози треба знижувати поступово.

Клінічний досвід сумісного застосування препарату Депривокс та електрошокової терапії недостатній.

Період лактації.

Клінічні дані щодо застосування препарату Депривокс (флувоксаміну) для лікування вагітних відсутні. Доклінічні дослідження не виявили жодних негативних ефектів терапевтичних доз препарату на перебіг вагітності, розвиток плоду, пологи або постнатальний розвиток. Але слід дотримуватися певної обережності при призначенні препарату Депривокс вагітним.

Флувоксамін виділяється з грудним молоком (відношення молока/плазми становить приблизно

0,3). Таким чином, Депривокс не слід застосовувати в період лактації або треба відмовитися

від годування груддю.

Діти та підлітки (до 18 років)

Поки даних щодо використання препарату Депривокс для лікування підлітків та дітей (до

18 років) недостатньо

Вплив на здатність керувати автотранспортним засобом і роботу з точними механізмами.

Вплив препарату Депривокс у дозі 150 мг на день на психомоторну функцію та реакцію вивчався в експериментальних умовах на здорових добровольцях; не відмічено жодних негативних ефектів препарату. Однак, в окремих випадках здатність керувати автотранспортним засобом і працювати з точними механізмами була знижена. Вищі дози препарату або його застосування у комбінації з алкоголем або лікарськими засобами, що впливають на ЦНС (бензодіазепінами) суттєво змінювала здатність адекватної реакції.

Враховуючи, що побічним ефектом препарату Депривокс є сонливість, пацієнти повинні брати це до уваги на початку лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Фармакодинамічна взаємодія. При сумісному застосуванні препарату Депривокс (флувоксамін) та інгібіторів МАО можливо виникнення серотонінового синдрому (симптоми: підвищення температури, ригідність, міоклонус, тахікардія, автономна нестабільність, діарея та зміни психічного стану, такі як сплутаність свідомості, ажитація з можливістю розвитку марення та коми), що може загрожувати життю.

Депривокс можна застосовувати у комбінації з препаратами літію при лікуванні пацієнтів із тяжкою депресією, що не відповідає на терапію. Однак, треба враховувати, що сумісне застосування літію з флувоксаміном може призвести до підсилення негативних побічних ефектів флувоксаміну. Існують окремі повідомлення про підсилення при застосуванні флувоксаміну у комбінації з літієм та нейролептиками серотонергічних ефектів, подібних до нейролептичного злоякісного синдрому.

Серотонінергічні ефекти можуть підсилюватися і при застосуванні препарату Депривокс з іншими засобами із серотонінергічною дією (триптофаном, суматриптаном та іншими інгібіторами серотоніну селективної дії). Зрідка при такому використанні підсилюється серотонінергічний ефект.

Повідомлялося про випадки тяжкого блювання при комбінованому застосуванні флувоксаміну з триптофаном; таким чином, комбіновано ці препарати треба застосовувати з обережністю.

Фармакокінетична взаємодія. Препарат Депривокс (флувоксамін) може подовжувати катаболізм лікарських речовин, що метаболізуються окисленням у печінці. Клінічно важлива взаємодія можлива при комбінації препарату з лікарськими засобами, що мають вузький терапевтичний індекс (пероральні антикоагулянти фенпрокумон, фенокумарол і варфарин; фенітоїн, теофілін, карбамазепін). Коректування дози таких лікарських засобів необхідно на початку лікування або при нагальному завершенні терапії флувоксаміном.

Флувоксамін є могутнім інгібітором цитохрому 450 (CYP1A2) і менш сильним інгібітором ізоферментів CYP3A4, CYP2С19 та CYP2D6. Таким чином, флувоксамін може призвести до значного підвищення рівня у плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються CYP1A2, наприклад такрину. Рівні у плазмі крові лікарських засобів, що метаболізуються CYP3A4, CYP2С19 та CYP2D6, також можуть підвищитися при застосуванні препарату Депривокс (флувоксаміну). Супутнє застосування препарату з терфенадином, астемізолом або цизапридом протипоказано, оскільки при цьому рівень цих препаратів у плазмі крові підвищується через інгібування CXP3A1, яке супроводжується подовженням часу QT, що пов’язують з хаотичною поліморфною шлуночковою тахікардією, інколи фатальною. Обережності треба дотримуватися і при застосуванні препарату Депривокс сумісно із засобами, що метаболізуються CYP3A4: циклоспорином, метадоном і бензодіазепінами, які метаболізуються окисленням, оскільки ці засоби взаємодіють з флувоксаміном.

Трициклічні антидепресанти та нейролептики. Загалом комбіноване застосування цих засобів з флувоксаміном не рекомендується через підвищення до того стабільних рівнів у плазмі крові цих препаратів. Обережності слід дотримуватися після зважування користі та ризику при застосуванні комбінованої терапії трициклічними антидепресантами або нейролептиками та флувоксаміну. Денна доза трициклічного антидепресанту або нейролептику повинна відповідати нижньому рівневі терапевтичного діапазону. Це особливо стосується клозапіну. На початку курсу терапії препаратом Депривокс для пацієнтів, які попередньо приймали трициклічні антидепресанти або нейролептики, необхідне суттєве зниження дози цих препаратів до нижньої межі їх терапевтичного діапазону. Дозування трициклічних антидепресантів в обох випадках має коректуватися згідно з результатами моніторингу їх концентрації в плазмі крові.

При вивченні взаємодії флувоксаміну та пропранололу було відмічено підвищення рівня пропранололу в плазмі крові. Тому рекомендується знижувати дозу пропранололу при його використанні у комбінації з флувоксаміном.

Окремі повідомлення свідчать про можливу взаємодію з дилтіазепамом.

У здорових добровольців не відмічається суттєвої фармакокінетичної взаємодії між флувоксаміном та етанолом; головний ефект етанолу флувоксаміном не підсилюється. Проте рекомендовано, як і при використанні інших психотропних засобів, при лікуванні флувоксаміном уникати алкоголю.

Умови та термін зберігання.

• Зберігати при температурі не вище 25 0С

в оригінальній упаковці. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2 роки.

.