03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи
ІНСТРУКЦІЯ для медичного застосування препарату БІЛОБІЛ ФОРТЕ: различия между версиями
Root (обсуждение | вклад) (Новая: <h1 style='page-break-after:auto'><b><span lang=UK style='font-family:Tahoma; text-transform:uppercase'>ІНСТРУКЦІЯ</span></b></h1> <p class=MsoNormal align=center style='tex...) |
Root (обсуждение | вклад) |
||
Строка 1: | Строка 1: | ||
− | + | ІНСТРУКЦІЯ | |
− | |||
− | + | для медичного застосування препарату | |
− | |||
− | препарату | ||
− | + | ЕНАЛАПРИЛ (enalapril) | |
− | |||
− | + | ||
− | |||
− | + | Загальна характеристика: | |
− | |||
− | + | міжнародна та хімічна назви: еналаприл, 1-[N-[S]-1-карбокси-3-фенілпропіл]-L-аланін]-L-пролін-1’-етиловий | |
− | + | ефір; | |
− | + | основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, | |
− | + | плоскоциліндричної форми, з гладкою поверхнею, з фаскою, з рискою; | |
− | + | склад: 1 таблетка містить еналаприлу малеату 0,005 г або 0,01 г; | |
− | |||
− | |||
− | + | допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза | |
− | + | мікрокристалічна, полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний, аеросил, | |
− | + | тальк, кальцію стеарат. | |
− | |||
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | Форма випуску. Таблетки. | |
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | ||
− | |||
− | + | Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту. Код | |
− | + | АТС C09А А02. | |
− | |||
− | + | ||
− | |||
− | + | Фармакологічні властивості. | |
− | |||
− | + | Фармакодинаміка. Еналаприл – синтетичний інгібітор | |
− | + | ангіотензинперетворюючого ферменту. Еналаприл є “проліками”; в організмі він | |
+ | гідролізується з утворенням еналаприлату, який і є інгібітором | ||
+ | ангіотензинперетворюючого ферменту. Еналаприл поступово знижує артеріальний | ||
+ | тиск, зменшує загальний периферичний опір судин, пост- і переднавантаження на | ||
+ | серце, тиск у правому передсерді та у малому колі кровообігу, зменшує | ||
+ | гіпертрофію лівого шлуночка, підвищує толерантність до фізичних навантажень, | ||
+ | покращує клубочкову гемодинаміку в нирках, що перешкоджає розвитку діабетичної | ||
+ | нефропатії. Не впливає на метаболізм глюкози та ліпопротеїнів. | ||
− | + | Фармакокінетика. Незалежно від прийому їжі, близько 60 % дози | |
− | + | швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація | |
+ | реєструється протягом 1 год. Метаболізується в печінці, виводиться із організму | ||
+ | переважно нирками, а також через кишечник. Протягом 24 год виводиться 95 % | ||
+ | препарату. Період напіввиведення становить 11 год. В осіб похилого віку | ||
+ | гіпотензивний ефект більш виражений та пролонгований. | ||
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | Показання для застосування. Препарат призначають при лікуванні артеріальної | |
− | + | гіпертензії і застійної серцевої недостатності. | |
− | |||
− | + | ||
− | |||
− | + | Спосіб застосування та дози. Еналаприл призначають внутрішньо, незалежно | |
− | + | від прийому їжі. При лікуванні артеріальної гіпертензії початкова доза | |
+ | становить 10 – 20 мг на добу (одноразово або в два прийоми), що відповідає 2 – | ||
+ | 4 таблеткам при використанні лікарської форми по 0,005 г і 1 – 2 таблеткам при | ||
+ | використанні лікарської форми по 0,01 г. Наступну дозу підбирають індивідуально | ||
+ | для кожного хворого – звичайно 20 мг на добу (одноразово або в два прийоми) – 4 | ||
+ | або 2 таблетки, залежно від дозування діючої речовини в одній таблетці. | ||
+ | Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг. | ||
− | + | При реноваскулярній гіпертензії препарат призначають у менших дозах. | |
− | + | Початкова доза становить звичайно 5 мг на добу (1 або 1/2 таблетки на день | |
− | + | відповідно). Потім дозу підбирають індивідуально. Добова доза не повинна | |
− | + | перевищувати 20 мг. | |
− | + | При серцевій недостатності призначають починаючи з 2,5 мг (1/2 або 1/4 | |
− | + | таблетки), потім дозу поступово збільшують до 10 - 20 мг (2 – 4 або 1 – 2 | |
+ | таблетки), в один-два прийоми. | ||
− | + | Використання препарату можливо для монотерапії і в комплексі з іншими | |
− | + | антигіпертензивними засобами. | |
− | + | В усіх випадках при надмірному зниженні артеріального тиску дозу | |
− | + | знижують. | |
− | + | У хворих з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у | |
− | + | зниженні дози і частоти прийому препарату. | |
− | + | ||
− | |||
− | + | Побічна дія. Препарат звичайно добре переноситься. В | |
− | + | деяких випадках (приблизно у 2-3 % хворих) при застосуванні препарату | |
− | крові | + | спостерігається головний біль, сухий кашель, запаморочення, втомлюваність, |
− | + | астенія. Менш ніж у 2 % пацієнтів відмічені гіпотензія, ортостатичні реакції, | |
+ | тахікардія, непритомність, нудота, діарея, судоми, алергічні реакції, | ||
+ | ангіоневротичний набряк; рідко – порушення функції нирок, ниркова | ||
+ | недостатність, олігурія, гіперкаліємія, гіпонатріємія; надзичайно рідко – | ||
+ | депресія, сонливість або безсоння, бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, | ||
+ | бронхіт, холестатичний гепатит, підвищення рівня креатиніну, трансаміназ і | ||
+ | сечовини в сироватці крові, порушення смаку, зору, шум у вухах, глосит, | ||
+ | тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз. | ||
− | + | ||
− | |||
− | + | Протипоказання. Препарат протипоказано застосовувати при підвищеній | |
− | + | чутливості до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, при вагітності, | |
− | + | нирковій недостатності, гострих порушеннях мозкового кровообігу, при | |
+ | ангіоневротичному набряку, в анамнезі. | ||
− | + | ||
− | |||
− | + | Передозування. При передозуванні може розвинутися гіпотензія, | |
− | + | запаморочення. За наявності зазначених симптомів слід припинити прийом | |
− | + | препарату, викликати блювання, промити шлунок; внутрішньовенно вводять плазмол | |
− | + | і фізіологічний розчин. Подальше лікування – симптоматичне. | |
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | Особливості застосування. Еналаприл і еналаприлат виділяються в деяких | |
− | + | кількостях з жіночим молоком, у зв’язку з цим не рекомендується призначати | |
− | + | препарат у період лактації. Дітям Еналаприл не призначають. Хворі з тяжкою | |
+ | серцевою недостатністю, особливо при порушенні функції нирок, при прийомі | ||
+ | препарату повинні постійно перебувати під наглядом лікаря. | ||
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | + | Взаємодія з | |
− | + | лікарськими засобами. Потенціювання | |
+ | ефекту спостерігається при одночасному прийомі із сечогінними, гіпотензивними | ||
+ | засобами, опіоїдними аналгетиками, засобами для наркозу і алкоголем. При | ||
+ | сумісному застосуванні Еналаприлу та тіазидних діуретиків зменшується | ||
+ | вираженість симптомів гіпокаліємії, індукованої діуретиком. Одночасне | ||
+ | застосування Еналаприлу і калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, | ||
+ | триамтерен, амілорид), харчових добавок і солей, які містять калій, особливо | ||
+ | при лікуванні хворих з порушенням функції нирок, може призвести до | ||
+ | гіперкаліємії. Еналаприл може зменшувати концентрацію літію в крові. У хворих з | ||
+ | тяжкою формою сердцевої недостатності, особливо при порушеннях функції нирок, | ||
+ | одночасне застосування еналаприлу і діуретиків може спричинити артеріальну | ||
+ | гіпотензію з підвищенням вмісту сечовини і креатиніну в крові. У пацієнтів з | ||
+ | нестабільною функцією нирок, які отримують нестероїдні протизапальні засоби, | ||
+ | після початку застосування Еналаприлу можливо зниження їх ефекту і подальше | ||
+ | погіршання функції нирок. При одночасному застосуванні з імунодепресантами | ||
+ | зростає ризик розвитку впливу на кістковий мозок. При одночасному прийомі | ||
+ | Еналаприлу з аналгетиками останні знижують дію Еналаприлу. | ||
− | + | Не рекомендується призначати Еналаприл хворим, які знаходяться на | |
− | + | гемодіалізі з використанням діалізних мембран AN69, через ризик анафілактоїдних | |
− | + | реакцій. | |
− | |||
− | |||
− | + | ||
− | |||
− | + | Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному | |
− | + | від світла і недоступному для дітей місці при температурі 15-25 оС. | |
− | + | Не слід приймати препарат після закінчення зазначеного терміну придатності. | |
− | + | Термін придатності – 2 роки. | |
− | + | ||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− | |||
− |
Версия 14:46, 29 октября 2007
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ЕНАЛАПРИЛ (enalapril)
Загальна характеристика:
міжнародна та хімічна назви: еналаприл, 1-[N-[S]-1-карбокси-3-фенілпропіл]-L-аланін]-L-пролін-1’-етиловий ефір;
основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, плоскоциліндричної форми, з гладкою поверхнею, з фаскою, з рискою;
склад: 1 таблетка містить еналаприлу малеату 0,005 г або 0,01 г;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний, целюлоза мікрокристалічна, полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний, аеросил, тальк, кальцію стеарат.
Форма випуску. Таблетки.
Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту. Код АТС C09А А02.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Еналаприл – синтетичний інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту. Еналаприл є “проліками”; в організмі він гідролізується з утворенням еналаприлату, який і є інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту. Еналаприл поступово знижує артеріальний тиск, зменшує загальний периферичний опір судин, пост- і переднавантаження на серце, тиск у правому передсерді та у малому колі кровообігу, зменшує гіпертрофію лівого шлуночка, підвищує толерантність до фізичних навантажень, покращує клубочкову гемодинаміку в нирках, що перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії. Не впливає на метаболізм глюкози та ліпопротеїнів.
Фармакокінетика. Незалежно від прийому їжі, близько 60 % дози швидко всмоктується із шлунково-кишкового тракту, максимальна концентрація реєструється протягом 1 год. Метаболізується в печінці, виводиться із організму переважно нирками, а також через кишечник. Протягом 24 год виводиться 95 % препарату. Період напіввиведення становить 11 год. В осіб похилого віку гіпотензивний ефект більш виражений та пролонгований.
Показання для застосування. Препарат призначають при лікуванні артеріальної гіпертензії і застійної серцевої недостатності.
Спосіб застосування та дози. Еналаприл призначають внутрішньо, незалежно від прийому їжі. При лікуванні артеріальної гіпертензії початкова доза становить 10 – 20 мг на добу (одноразово або в два прийоми), що відповідає 2 – 4 таблеткам при використанні лікарської форми по 0,005 г і 1 – 2 таблеткам при використанні лікарської форми по 0,01 г. Наступну дозу підбирають індивідуально для кожного хворого – звичайно 20 мг на добу (одноразово або в два прийоми) – 4 або 2 таблетки, залежно від дозування діючої речовини в одній таблетці. Максимальна добова доза не повинна перевищувати 40 мг.
При реноваскулярній гіпертензії препарат призначають у менших дозах. Початкова доза становить звичайно 5 мг на добу (1 або 1/2 таблетки на день відповідно). Потім дозу підбирають індивідуально. Добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
При серцевій недостатності призначають починаючи з 2,5 мг (1/2 або 1/4 таблетки), потім дозу поступово збільшують до 10 - 20 мг (2 – 4 або 1 – 2 таблетки), в один-два прийоми.
Використання препарату можливо для монотерапії і в комплексі з іншими антигіпертензивними засобами.
В усіх випадках при надмірному зниженні артеріального тиску дозу знижують.
У хворих з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зниженні дози і частоти прийому препарату.
Побічна дія. Препарат звичайно добре переноситься. В деяких випадках (приблизно у 2-3 % хворих) при застосуванні препарату спостерігається головний біль, сухий кашель, запаморочення, втомлюваність, астенія. Менш ніж у 2 % пацієнтів відмічені гіпотензія, ортостатичні реакції, тахікардія, непритомність, нудота, діарея, судоми, алергічні реакції, ангіоневротичний набряк; рідко – порушення функції нирок, ниркова недостатність, олігурія, гіперкаліємія, гіпонатріємія; надзичайно рідко – депресія, сонливість або безсоння, бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, бронхіт, холестатичний гепатит, підвищення рівня креатиніну, трансаміназ і сечовини в сироватці крові, порушення смаку, зору, шум у вухах, глосит, тромбоцитопенія, лейкопенія, агранулоцитоз.
Протипоказання. Препарат протипоказано застосовувати при підвищеній чутливості до інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту, при вагітності, нирковій недостатності, гострих порушеннях мозкового кровообігу, при ангіоневротичному набряку, в анамнезі.
Передозування. При передозуванні може розвинутися гіпотензія, запаморочення. За наявності зазначених симптомів слід припинити прийом препарату, викликати блювання, промити шлунок; внутрішньовенно вводять плазмол і фізіологічний розчин. Подальше лікування – симптоматичне.
Особливості застосування. Еналаприл і еналаприлат виділяються в деяких кількостях з жіночим молоком, у зв’язку з цим не рекомендується призначати препарат у період лактації. Дітям Еналаприл не призначають. Хворі з тяжкою серцевою недостатністю, особливо при порушенні функції нирок, при прийомі препарату повинні постійно перебувати під наглядом лікаря.
Взаємодія з лікарськими засобами. Потенціювання ефекту спостерігається при одночасному прийомі із сечогінними, гіпотензивними засобами, опіоїдними аналгетиками, засобами для наркозу і алкоголем. При сумісному застосуванні Еналаприлу та тіазидних діуретиків зменшується вираженість симптомів гіпокаліємії, індукованої діуретиком. Одночасне застосування Еналаприлу і калійзберігаючих діуретиків (спіронолактон, триамтерен, амілорид), харчових добавок і солей, які містять калій, особливо при лікуванні хворих з порушенням функції нирок, може призвести до гіперкаліємії. Еналаприл може зменшувати концентрацію літію в крові. У хворих з тяжкою формою сердцевої недостатності, особливо при порушеннях функції нирок, одночасне застосування еналаприлу і діуретиків може спричинити артеріальну гіпотензію з підвищенням вмісту сечовини і креатиніну в крові. У пацієнтів з нестабільною функцією нирок, які отримують нестероїдні протизапальні засоби, після початку застосування Еналаприлу можливо зниження їх ефекту і подальше погіршання функції нирок. При одночасному застосуванні з імунодепресантами зростає ризик розвитку впливу на кістковий мозок. При одночасному прийомі Еналаприлу з аналгетиками останні знижують дію Еналаприлу.
Не рекомендується призначати Еналаприл хворим, які знаходяться на гемодіалізі з використанням діалізних мембран AN69, через ризик анафілактоїдних реакцій.
Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці при температурі 15-25 оС. Не слід приймати препарат після закінчення зазначеного терміну придатності. Термін придатності – 2 роки.