03.com.ua- свободная медицинская энциклопедия. Каждый зарегистрированый участник может редактировать статьи

Інструкція для медичного застосування препарату СТРОКІНАЗА

Материал из 03.com.ua.
Версия от 11:33, 5 августа 2007; (имя автора стёрто)
(разн.) ← Старая версия | перейти к текущей версии (разн.) | Новые версии → (разн.)
Перейти к навигации Перейти к поиску

міжнародна назва: стрептокіназа;

основні фізико-хімічні властивості: ліофілізований порошок білого кольору;


склад:

  • 1 флакон Строкінази 750 000 містить

як активну складову очищену субстанцію, що еквівалентно 750 000 МО стрептокінази;

1 флакон Строкінази 1500 000 містить як активну складову очищену субстанцію, що еквівалентно 1500 000 МО стрептокінази;

допоміжні речовини: альбумін людини, поліжелін.

andnbsp;


Форма випуску.

  • Порошок ліофілізований для

приготування розчину для ін'єкцій.

andnbsp;


Фармакотерапевтична група.

  • Антитромботичні засоби.

Ферменти. Код АТС -В01А D01.

andnbsp;


Фармакологічні властивості.

  • Фармакодинаміка. Строкіназа - високоочищена стрептокіназа,

одержана з фільтрату культури бета-гемолітичних стрептококів Лансфілда групи С. Стрептокіназа сприяє перетворенню плазміногену на плазмін. Плазмін руйнує згустки фібрину, а також призводить до деградації фібриногену та факторів згортання крові (V, VI). Після внутрішньовенного або внутрішньоартеріального введення стрептокіназа починає системно або місцево активувати фібринолітичні процеси. При цьому фібринолітичний ефект препарату досягає максимуму через 45 хв і зберігається протягом декількох годин, а тромбіновий час залишається пролонгованим ще протягом 24 год внаслідок одночасного зниження рівня фібриногену і збільшення кількості циркулюючих продуктів деградації фібрину та фібриногену.

Фармакокінетика. Стрептокіназа швидко виводиться після внутрішньовенного застосування. Період напіврозпаду комплексу стрептокіназа-плазміноген становить приблизно 23 хв. Цей комплекс частково інактивується антистрептококовими антитілами. Більша частина стрептокінази розпадається до пептидів і виводиться нирками.

andnbsp;


Показання для застосування.

Гострий інфаркт міокарда (до 12 год від початку захворювання) для відновлення прохідності коронарних судин, тромбоз глибоких вен, легенева емболія, гострі та підгострі тромбози та емболії периферичних артерій, оклюзія центральних судин сітківки.

andnbsp;


Спосіб застосування та дози.

Гострий трансмуральний інфаркт міокарда (до 12 год від початку захворювання).

Внутрішньовенне вливання: 1500 000 МО Строкінази розчиняють у 100 мл фізіологічного розчину або 5% розчину декстрози та вливають протягом 30 - 60 хв.

Можливе внутрішньокоронарне болюсне введення протягом 15 сек – 2 хв 10 000 – 30 000 МО Строкінази, розведених у не більше, як 20 мл розчину для інґєкцій з наступним внутрішньокоронарним введенням підтримуючих доз Строкінази (2000 - 4000 МО/хвилину) протягом 60 хв.

Тромбоз глибоких вен, легенева емболія, гострі та підгострі тромбози та емболії перефиричних артерій, оклюзія центральних судин сітківки. Внутрішньовенне введення протягом 30 хв ударної дози Строкінази у 250 000 МО, розчиненої у 100 – 300 мл фізіологічного розчину або 5% розчину глюкози з наступним введенням протягом 24 – 72 год підтримуючої дози Строкінази 100 000 МО/год. Тривалість терапії залежить від поширеності та локалізації оклюзії судин. При оклюзії периферичних судин максимальна тривалість курсу лікування – 5 діб. При тромбозах центральних судин сітківки лізис артеріальних оклюзій повинен тривати не більше 24 год, венозних - не більше 72 год.

andnbsp;

Контроль терапії

Системне призначення

У разі короткочасного лізису (протягом 6 год) слід призначати гепарин під час або після інфузії Строкінази, якщо рівні тромбінового часу або часткового тромбопластинового часу відповідно зросли менше, ніж удвічі або у півтора рази від нормальних контрольних величин. Показники тромбінового часу і часткового тромбопластинового часу повинні збільшуватися відповідно у 2-4 рази і в 1,5-2,5 рази, що дозволяє забезпечити достатній захист від ретромбозу.

Якщо інфузія Строкінази не повторюється, терапія гепарином повинна призначатися одночасно з пероральними антикоагулянтами.

Тривалий лізис контролюють за показником тромбінового часу. Дво-, чотирикратна пролонгація тромбінового часу є вірогідним критерієм антикоагулянтного захисту. Тому одночасне призначення гепарину може стати необхідним після 16-ї години від початку лікування. Якщо тромбіновий час після 16 год перевищує більше, як у 4 рази контрольний рівень, дозу Строкінази необхідно подвоїти протягом кількох годин доти, поки не зменшиться тромбіновий час.

Локальний тромболізис

Ефект лікування локальним тромболізисом можна оцінити за даними ангіографії. Якщо через 15 хв після проведення тромболізису зберігається достатній кровоток, лікування вважають успішним і його можна припинити. (Перед виконанням ангіографії для профілактики індукованих катетером тромбозів, зазвичай, рекомендується застосовувати гепарин.)

Подальше лікування.

Після кожного курсу терапії стрептокіназою, з метою запобігання повторним тромбозам, можна призначити подальше лікування антикоагулянтами або інгібіторами агрегації тромбоцитів. Під час терапії гепарином слід звертати особливу увагу на підвищений ризик геморагій. Терапію гепарином контролюють індивідуально за показниками тромбінового часу і тромбопластинового часу. Метою лікування є збільшення тривалості тромбінового часу у 2-4 рази і тромбопластинового - у 1,5-2,5 рази. Для тривалої профілактики можна застосовувати пероральні антикоагулянти, наприклад, похідні кумарину або інгібітори агрегації тромбоцитів.

Спосіб приготування розчину. Строкіназа призначається внутрішньовенно, внутрішньоартеріально або внутрішньокоронарно після розчинення вмісту флакона у фізіологічному розчині або 5% розчині глюкози. Необхідно повільно додати 5 мл розчинника до флакону Строкінази, спрямовуючи гострий кінець голки до стінки флакону. Обережно перемішати вміст флакону, обертаючи його. Для запобігання виникненню піни в жодному разі не струшувати флакон. Не додавати ніяких інших медичних засобів до флакону Строкінази.

andnbsp;


Побічна дія.

Кровотечі.

Якщо виникають кровотечі, як правило, вони обмежуються місцями пункції. У такому разі припиняти терапію немає потреби. Описані випадки тяжких кровотеч, у тому числі шлунково-кишкових та печінкових, розриви селезінки, сечостатеві кровотечі, поодинокі випадки інтракраніальних крововиливів з ускладненнями, у тому числі – з фатальним кінцем, ретроперитонеальні кровотечі. Під час тромболітичного лікування у хворих на гострий інфаркт міокарда в окремих випадках можуть виникати кровотечі у перикард.

При тяжких геморагічних ускладненнях терапію Строкіназою припиняють і призначають інгібітори протеїнази, наприклад, апротинін у таких дозах: спочатку 500 000 КМО (за необхідності - до 1 млн КМО), після чого вводять внутрішньовенно краплинно по 50 000 КМО щогодини до припинення кровотечі. Рекомендують комбінації з синтетичними антифібринолітиками. За необхідності призначають фактори згортання крові.

Алергічні реакції.

Реакції негайного типу. Можуть виникати анафілактичні та анафілактоїдні реакції з висипаннями на шкірі, почервонінням, пухирцями, у тому числі везикулярними, а також із задишкою та бронхоспазмом.

Пізні реакції. Є окремі випадки сироваткової хвороби, артриту, васкуліту, нефриту і нейроалергічних симптомів (полінейропатії - синдром Гійєна Барре), які за часом виникнення збігалися з призначенням стрептокінази.

Якщо виникає алергічна або анафілактична реакція, застосування Строкінази потрібно негайно припинити (перервати інфузію) і призначити необхідне лікування. Слід дотримуватись діючих медичних стандартів лікування шоку. Після купірування симптомів алергічних реакцій лікування можна продовжити гомологічними фібринолітиками (наприклад, урокіназою, t-PA). При легких, добре контрольованих реакціях може бути виправданим продовження застосування Строкінази. За необхідності слід призначати такі додаткові засоби лікування:

а) при легких реакціях: кортикостероїди та антигістамінні препарати;

б) при тяжких або небезпечних для життя реакціях (наприклад, анафілактичний шок) залежно від їх тяжкості:

• негайно зробити повільну внутрішньовенну ін'єкцію адреналіну; призначити високі дози кортикостероїдів повільно внутрішньовенно; за необхідності - заходи по заміщенню ОЦК, кисень.

Емболії

Ризик легеневої емболії у пацієнтів з тромбозом глибоких вен під час лікування стрептокіназою не більший, ніж при застосуванні одного гепарину. Якщо під час лікування трапляється гостра або зворотна легенева емболія, терапія стрептокіназою не повинна відрізнятися від запланованої, що дозволяє досягти розчинення емболів. Під час локального тромболізису у периферичних артеріях не можна виключити дистальної емболізації. Описано декілька випадків холестеринової емболії, які за часом виникнення збігалися з тромболітичною терапією.

andnbsp;Інші реакції:

На початку терапії інколи знижується артеріальний тиск, спостерігається тахікардія або брадикардія (в окремих випадках супроводжуються шоком).

На фоні терапії можуть виникати головний біль, біль у спині, скарги з боку шлунково-кишкового тракту, м'язовий біль, підвищення температури, а також астенія, загальне нездужання, пропасниця. Остання, як правило, моментально зменшується після введення антипіретичних препаратів. В окремих випадках може бути оборотне підвищення активності трансаміназ сироватки, а також білірубіну.

Інколи після внутрішньокоронарної тромболітичної терапії у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда спостерігався некардіогенний набряк легенів.

В окремих випадках на фоні тромболітичної терапії у хворих з гострим інфарктом міокарда можуть бути порушення серцевого ритму, стійка стенокардія, серцева недостатність аж до зупинки серця і дихання. Однак вдалося довести, що у пацієнтів з інфарктом міокарда, яких лікували стрептокіназою, зупинка серця внаслідок фібриляції шлуночків трапляється рідше, ніж при звичайному лікуванні.

На фоні тромболітичної терапії повідомлялося про окремі випадки спазмів судин головного мозку, які збігалися за часом виникнення з серцево-судинною гіпоксією і церебральними геморагіями. При локальному тромболізисі можуть виникати системні побічні ефекти.

andnbsp;


Протипоказання.

  • Тяжкі алергічні реакції на

введення препарату. Через підвищений ризик кровотеч, зумовлених тромболітичною терапією, Строкіназа не повинна застосовуватись у таких ситуаціях:

тривалі або нещодавно перенесені кровотечі;

всі форми зниженої здатності крові до згортання, особливо - спонтанний фібриноліз;

нещодавно перенесений цереброваскулярний інсульт;

інтракраніальні та інтраспінальні хірургічні втручання;

- інтракраніальна неоплазма; нещодавно перенесена травма голови;

наявність неоплазми з ризиком кровотечі;

andnbsp;гострий панкреатит;

неконтрольована гіпертензія із систолічним артеріальним тиском понад 200 мм рт. ст. та/або діастолічним артеріальним тиском понад 100 мм рт. ст., або гіпертензивні зміни сітківки III/IV ступеня;

септичний ендокардит;

ерозивні ушкодження ШКТ з кровотечами;

активна форма туберкульозу легенів;

перші 18 тижнів вагітності або патологія вагітності з підвищеним ризиком розвитку кровотечі.

andnbsp;


Передозування.


Передозування.

  • Строкінази не описано.

andnbsp;


Особливості застосування.

Препарат може застосовуватися лише в умовах стаціонару.

Для визначення гіперчутливості до Строкінази рекомендується проводити внутрішньошкірну пробу 100 МО Строкінази. За відсутності позитивної реакції через 15 – 20 хв можна застосовувати терапевтичну дозу препарату .

Не рекомендується застосування Строкінази хворим з такими станами:

• системне призначення:

тромбоз глибоких вен - пізніше, як через 14 днів; інфаркт міокарда - пізніше, як через 12 год після початку захворювання;

- оклюзія центральних судин сітківки, артеріальні оклюзії - пізніше, як через 6-8 год, венозні оклюзії - пізніше, як через 10 днів;

• локальний тромболізис:

- інфаркт міокарда - пізніше, як через 12 год; емболії - пізніше, як через 6 тижнів.

За необхідності тромболітичної терапії і за наявності високої концентрації антитіл проти стрептокінази або при нещодавньому застосуванні стрептокінази (понад 5 днів і менше одного року тому), рекомендується застосовувати гомологічні фібринолітики (наприклад, урокіназу або t-PA).

Дози для дітей

Досі немає достатнього досвіду застосування Строкінази у дітей.

Індивідуалізована оцінка ризику / користі

Ризик виникнення геморагічних ускладнень повинен порівнюватися з очікуваними перевагами у таких випадках:

нещодавно перенесені тяжкі шлунково-кишкові кровотечі, великі хірургічні втручання (від 6 до 10 днів після операції залежно від тяжкості хірургічного втручання), травма або серцево-легенева реанімація, біопсія органа, пункція судин, які не піддаються компресії; внутрішньом'язові ін'єкції; інтубація; недавні пологи, аборт; хвороби сечостатевого тракту з існуючими або потенційними джерелами кровотечі (збереження катетера сечового міхура);

підозра на тяжку атеросклеротичну дегенерацію судин, цереброваскулярні захворювання, тяжкий цукровий діабет, діабетична/геморагічна ретинопатія; легеневі захворювання з утворенням порожнин (наприклад, кавернозні форми туберкульозу) або тяжкий бронхіт;

тяжкі ушкодження печінки або нирок; дефекти мітрального клапана або фібриляція передсердь; ендокардит або перикардит; ізольовані випадки перикардиту, неправильно діагностованого як гострий інфаркт міокарда і лікованого Строкіназою, призводили до випотів у перикард, у тому числі тампонади.

Антитіла проти стрептокінази

Через підвищену вірогідність резистентності, зумовленої наявністю антитіл до стрептокінази, Строкіназа може бути неефективною при призначенні пізніше, як через 5 днів після попередньої терапії стрептокіназою або препаратами, які містять стрептокіназу, особливо в період між 5 днями і 12 місяцями. Подібним чином ефект препарату може зменшуватись у пацієнтів з нещодавно перенесеними стрептококовими інфекціями (стрептококовий фарингіт, гострий гломерулонефрит).

Швидкість інфузії та профілактичне застосування кортикостероїдів

На початку лікування інколи спостерігають зниження артеріального тиску, тахікардію або брадикардію (в окремих випадках вони можуть супроводжуватися шоком). Тому на початку лікування інфузія повинна здійснюватися повільно. Більше того, профілактично можуть застосовуватися кортикостероїди (наприклад, від 100 до 200 мг метилпреднізолону за 10 хв до початку терапії Строкіназою).

Попереднє лікування гепарином або похідними кумарину

Якщо хворий попередньо отримував гепарин, дію цього препарату необхідно нейтралізувати призначенням протаміну сульфату до початку тромболітичної терапії.

Показник тромбінового часу не повинен перевищувати більше, як удвічі нормальну контрольну величину до початку тромболітичної терапії. У пацієнтів, які попередньо отримували похідні кумарину, до початку інфузії стрептокінази показник МНС (Міжнародне нормалізаційне співвідношення) повинен становити менше 1,7 (протромбіновий індекс, принаймні, 50%).

Артеріальна пункція

Якщо під час внутрішньовенної терапії необхідна артеріальна пункція, перевагу слід надавати судинам верхніх кінцівок. Після пункції потрібно натискати на місце пункції протягом принаймні 30 хв і оглядати місце пункції для виявлення перших ознак кровотечі.

Під час вагітності Строкіназу можна призначати лише після ретельної оцінки ризику та очікуваної користі від її застосування для матері та плода. Протягом перших 18 тижнів вагітності призначення стрептокінази повинно обмежуватися лише життєвими показаннями. Немає інформації щодо застосування Строкінази під час годування груддю.

andnbsp;

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне і попереднє лікування антикоагулянтами або речовинами, які діють на формування чи функцію тромбоцитів (наприклад, інгібіторами агрегації тромбоцитів, декстранами) може підвищувати небезпечність кровотечі.

До початку тривалого системного лізису стрептокіназою слід дати можливість зменшитись ефектам препаратів, які діють на формування і функцію тромбоцитів.

andnbsp;


Умови та термін зберігання.

  • Зберігати у недоступних для

дітей та захищених від світла місцях при температурі від +2°С до +25°С.

Термін зберігання – 2 роки.

Після розчинення у стерильному фізіологічному розчині Строкіназу можна зберігати при температурі від +2°С до +8°С протягом 24 год без втрати активності.

Строкіназа не повинна використовуватись після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.

andnbsp;